Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 жовтня 2022 року Справа№200/19236/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Кошкош О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 12.03.2018 по 02.12.2021 (включно) у розмірі 143946,47 грн.,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , 84100, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Добровольського, буд. 2) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
16 лютого 2022 року представником позивача ОСОБА_2 подана уточнена позовна заява, в якій зазначено, що у період 16.09.2016 - 12.03.2018 ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Національної Гвардії України. На момент звільненні до іншої військової частин повний розрахунок не здійснено. Судовим рішенням по адміністративній справі №200/9779/21 від 01.10.2021 зобов'язано військову частину нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період 16.09.2016 - 22.02.2018. Добровільне виконання рішення суду здійснено 02.12.2021. Вважає наявним право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Просить з урахуванням вимог ст.116, ст.117 КЗпП України визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 за період з моменту виключення зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення (звільнення), а саме з 12.03.2018 по дату остаточного розрахунку, а саме 02.12.2021; зобов'язати нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 за період з моменту виключення зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення (звільнення), а саме з 12.03.2018 по дату остаточного розрахунку, а саме 02.12.2021 включно у розмірі 143946,47 грн.
04 січня 2022 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачем надано відзив, в якому зазначено, що на виконання рішення суду позивачу 02.12.2021 нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період квітень 2016 року - 22 лютого 2018 року у розмірі 61985,33 грн. Вважає, що заявлена сума до стягнення є неприпустимою до обтяження відповідача, оскільки дні затримки штучно збільшені позивачем. Вважає, що належним відповідачем є Військова частина НОМЕР_4 (м.Київ), оскільки саме ця частина 15.08.2019 проводила остаточний розрахунок з позивачем, а з Військової частини НОМЕР_1 позивача виключено наказом від 12.03.2018 №53 та лише переведено до іншої частини. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.
01 серпня 2022 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху. Встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня вручення копії цієї ухвали, шляхом надання суду документу про сплату судового збору у розмірі 908 грн.
На виконання вимог ухвали суду позивачем надана квитанція про сплату судового збору.
25 жовтня 2022 року ухвалою суду продовжено розгляд справи.
Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Разом з цим, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Станом на час розгляду справи воєнний стан триває. Донецький окружний адміністративний суд продовжує свою роботу у дистанційному режимі.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Приписами частини 5статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 у період з 16.09.2016 по 15.08.2019 проходив військову службу за контрактом.
З 12 березня 2018 року ОСОБА_1 , переміщеного наказом командувача Національної гвардії України від 16.02.2018 №16 о/с, виключено за списків особового складу та всіх видів забезпечення для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_4 (м.Київ), згідно витягу командиру Військової частини НОМЕР_1 Східного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардій України №53 від 12.03.2018.
Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України від 15.08.2019 №163 з 15 серпня 2019 року ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 29.03.2019 №17 о/с (у зв'язку із закінченням строку контракту), виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
01 жовтня 2021 року рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/9779/21-а позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_5 Національної Гвардії України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період військової служби ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_1 Національної Гвардії України з 16 вересня 2016 року по 22 лютого 2018 року, зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному розмірі індексацію грошового забезпечення за період з 16 вересня 2016 року по 22 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. Рішення набрало законної сили 01.11.2021.
На виконання рішення суду по справі №200/9779/21 від 01.10.2021 Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснено перерахування коштів у розмірі 60388,88 грн. на рахунок ОСОБА_1 згідно платіжного доручення від 01.12.2021 №3445. Згідно штампу Державної казначейської служби оплату проведено 02.12.2021.
Вважаючи, що Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України допущена протиправна бездіяльність щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивач звернувся до суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підстави виникнення, проходження і припинення військової служби визначені не трудовим, а спеціальним законодавством, за приписами якого повинні розглядатися спори з участю військовослужбовців. У разі відсутності відповідних положень у спеціальному законодавстві суд може додатково застосувати трудове законодавство, якщо така можливість передбачена у спеціальному законі.
У разі, коли така можливість застосування трудового права у спеціальному законі не передбачена, то за правилами частини 6 статті 7 КАС України суд застосовує закон, який регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону - виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), навивши у рішенні відповідні доводи.
Приписами статті 116 Кодексу законів про працю України (далі -КЗпП України) передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану нею суму.
Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
При цьому, норми КЗпП України не поширюються на військовослужбовців в частині порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яким врегульовано оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальності роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, тому за аналогією закону слід застосувати норми статей 116,117 КЗпП України.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 01.03.2018 у справі № 806/1899/17 та від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16.
Разом з цим, суд враховує, що Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яке визначає порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулює питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
За змістом пункту 242 Положення № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за обраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Згідно ч. 3 п. 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, виплата грошового забезпечення в разі вибуття військовослужбовців до нового місця служби за строк із дня, наступного за днем виключення зі списків особового складу військової частини, і до дня прийняття посади здійснюється за новим місцем служби в розмірі, встановленому за попереднім місцем служби, після зарахування їх на грошове забезпечення до цієї військової частини.
Відповідно до п. 14 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
З аналізу наведених положень вбачається, що розрахунок з військовослужбовцем проводитися військовою частиною на грошовому утриманні якої (останньої) він знаходився, та звідки був звільнений.
Під час розгляду справи судом встановлено, що наказом командиру Військової частини НОМЕР_1 Східного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардій України №53 з 12.03.2018 ОСОБА_1 лише переведено для несення служби до іншої військової частини. Отже, твердження позивача про його звільнення з військової служби 12.03.2018 є помилковим.
Суд зауважує, що умовами застосування відповідальності, яка передбачена ст. 117 КЗпП України, є звільнення особи та не виплата в день звільнення усіх належних їй до виплати сум.
Враховуючи те, що з 12.03.2018 ОСОБА_1 не звільнено, а переведено на службу до іншої військової частини, у суду відсутні підстави вважати, що Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України проводила розрахунок при звільненні та допустила протиправну буздіяльність щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у зв'язку з чим вони задоволенню не підлягають.
За приписами ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позовні вимоги щодо зобов'язання здійснити нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 12.03.2018 по дату остаточного розрахунку - 02.12.2021 є похідними від першої вимоги, у зв'язку з чим також підлягають залишенню без задоволення.
Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що у задоволені позову слід відмовити повністю.
Керуючись положеннями КАС України, суд, -
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 12.03.2018 по 02.12.2021 (включно) у розмірі 143946,47 грн. відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Кошкош