21 лютого 2022 року Справа № 160/24514/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Нікопольської міської ради Малиновського Олександра Вікторовича про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Комунальне підприємство "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради (далі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:
- визнання протиправними дій державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Нікопольської міської ради Малиновського Олександра Вікторовича (далі - відповідач) щодо винесення Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №61231622 від 29.10.2021 року;
- скасування Рішення відповідача щодо винесення Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №61231622 від 29.10.2021 року;
- зобов'язання відповідача вчинити дії спрямовані на проведення державної реєстрації припинення іншого речового права, права користування (найму(оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами на приміщення котельні з реєстраційним номером 1441915212116, що розташований Дніпропетровська область, Нікопольський район, м.Нікополь, вул.Електрометалургів 17а, за суб'єктом Комунальное підприємство "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29.10.2021р. державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, Малиновським О.В. винесено рішення №61231622, яким відмовлено у державній реєстрації іншого речового права, права користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами на приміщення котельні з реєстраційним номером 1441915212116, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів 17а, за суб'єктом КП «НІКОПОЛЬВОДОКАНАЛ».
Так, в оскаржуваному Рішенні №61231622 від 29.10.2021р. державний реєстратор зазначає, що підставою для відмови в державній реєстрації стало саме недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, при цьому, сам собі суперечить, бо посилається на норму ч.2. ст.220 Цивільного кодексу України яка прямо вказує на те, що при визнанні судом договору дійсним, наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається, що стало підставою для звернення до суду із відповідним позовом.
Ухвалою суду від 13.12.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що договір найму (оренди) індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №467 від 24.10.2017р., рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2018р. у справі № 904/3222/18, визнано дійсним на підставі ч.2 ст.220 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.654 Цивільного кодексу України, редакція якої не змінювалась протягом дії Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
На час укладення договору найму (оренди) індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №467 від 24.10.2017р. Цивільний кодекс України передбачав обов'язковість нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) у разі укладання такого договору більш ніж на три роки.
Додаткова угода від 25.10.2021р. до договору найму (оренди) індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №467 від 24.10.2017р. підлягала нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у відповідності ст.31 пр.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва, що має наслідком набуття, зміну чи припинення речових прав, їх обтяжень одночасно із вчиненням такої нотаріальної дії, проводиться нотаріусом, яким вчинено відповідну нотаріальну дію, крім випадків, передбачених цією статтею, на підставі чого прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №61231622.
19.01.2022р. представником позивача подано відповідь на відзив, яка за своїм змістом підтверджує обґрунтування позову.
01.02.2022р. відповідачем подано заперечення проти відповіді на відзив, яке за своїм змістом підтверджує обґрунтування відзиву на позов.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 24.10.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТИТАН ТЕПЛОЕНЕРГО» (далі - ТОВ «ТИТАН ТЕПЛОЕНЕРГО») (наймач) та КП «НІКОПОЛЬВОДОКАНАЛ» (наймодавець) укладено договір найму (оренди) індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна що належить до комунальної власності №467
Пунктом 1.1. Договору визначено, що з метою ефективного використання комунального майна наймодавець передає, а наймач приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме (або інше) майно що належить до комунальної власності, і знаходиться на балансі наймодавця - приміщення котельні з обладнанням загальною площею 195,90 м2, розташоване за адресою: м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. № 17 А.
Договір оренди від 24.10.2017 №467 нотаріально не посвідчувався.
11.09.2018р. рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/3222/18 за позовом Товариством з обмеженою відповідальністю «ТИТАН ТЕПЛОЕНЕРГО» до КП «НІКОПОЛЬВОДОКАНАЛ» про визнання дійсним договору найму, визнано дійсним договір найму (оренди) індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності від 24.10.2017р. №467, укладений між ТОВ «ТИТАН ТЕПЛОЕНЕРГО» до КП «НІКОПОЛЬВОДОКАНАЛ» та Додаткову Угоду укладену до цього договору від 24.10.2017р.
Згідно з пп.6.2.2. п.6.2 Розділу 6 Договору, наймач зобов'язувався своєчасно і у повному обсязі сплачувати плату за користування майном.
Відповідно до п.8.1. Договору, його укладено на термін з| 24.10.2017р. до 24.10.2027р. включно. Разом з тим, п.8.5. Договору чітко визначено, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення майна, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом двох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму, договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення, наймодавця про відмову від договору.
Станом на 20.10.2021р. заборгованість з орендної плати за вищезазначеним договором становила 10' 642грн. 18коп. та утворилася внаслідок невнесення з боку ТОВ «ТИТАН ТЕПЛОЕНЕРГО» орендної плати за серпень та вересень 2021р., що свідчило про не виконання наймачем умов договору.
20.10.2021р. КП «НІКОПОЛЬВОДОКАНАЛ» на адресу ТОВ «ТИТАН ТЕПЛОЕНЕРГО» направлене повідомлення про відмову від договору. Внаслідок проведених перемовин, сторони дійшли згоди достроково розірвати договір найму (оренди) індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №467 про що 25.10.2021р. між сторонами підписана угода про розірвання договору.
25.10.2021р. начальником КП «НІКОПОЛЬВОДОКАНАЛ» до державного реєстратора подана заява для проведення державної реєстрації припинення іншого речового права, права користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами на приміщення котельні з реєстраційним номером 1441915212116, що розташоване за адресою Дніпропетровська обл. м. Нікополь, вул. Електрометалургів 17 а.
Проте, 29.10.2021р. державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, Малиновським О.В. винесено рішення №61231622, яким відмовлено у державній реєстрації іншого речового права, права користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами на приміщення котельні з реєстраційним номером 1441915212116, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів 17а, за суб'єктом КП «НІКОПОЛЬВОДОКАНАЛ».
В своєму рішенні державний реєстратор прав на нерухоме майно комітету Нікопольської міської ради Малиновський О.В. зазначив, що розглянувши заяву начальником КП «НІКОПОЛЬВОДОКАНАЛ» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийняту 25.10.2021р. за реєстраційним номером 48649658 та документів, поданих для проведення державної реєстрації прав, ним було встановлено, що подані документи не відповідають вимогам або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Також, державним реєстратором вказано, що відповідно до ч.2. ст.793 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладений строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений за результатами електронного аукціону строком більше ніж на п'ять років.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюється Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 (далі - Закон України №1952-IV, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав), згідно зі ст.2 Законом України №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Пунктом 3 ч.1 ст.2 Закону України №1952-IV, встановлено, що заявником, зокрема, є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.
Пунктом 2 ч.1 ст.4 Закону України №1952-IV передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону.
Згідно з ч.3 ст.10 Закону України №1952-IV, державний реєстратор:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії;
4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;
5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;
6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;
7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);
8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;
9) формує реєстраційні справи у паперовій формі;
10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
У відповідності до ст.24 Закону України №1952-IV, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:
1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;
3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;
4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;
5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;
6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;
7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;
8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;
9) документи подано до неналежного суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріуса;
10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;
11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;
12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці;
13) відсутність згоди заставодержателя (іпотекодержателя) на дострокове припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію щодо державної реєстрації припинення таких прав, що перебувають у заставі (іпотеці).
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.
Як вбачається з оскаржуваного рішення від 29.10.2021 за №61231622, підставою для відмови в державній реєстрації стало саме недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, а саме: додаткова угода від 25.10.2021р. до договору найму (оренди) індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №467 від 24.10.201 р. підлягала нотаріальному посвідченню.
Проте, суд вважає помилковими наведені підстави відповідача щодо відмови у в державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Відповідно до ч.2 ст.220 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
11.09.2018р. рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/3222/18 за позовом ТОВ «ТИТАН ТЕПЛОЕНЕРГО» до КП «НІКОПОЛЬВОДОКАНАЛ» про визнання дійсним договору найму, про визнання недійсним договору найму, визнано дійсним договір найму (оренди) індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності від 24.10.2017р. №467, укладений між ТОВ «ТИТАН ТЕПЛОЕНЕРГО» до КП «НІКОПОЛЬВОДОКАНАЛ» та Додаткову Угоду укладену до цього договору від 24.10.2017 р.
Норма на яку посилається відповідач - ст.654 ЦК України: Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту,- також підтверджує те, що договір, що є дійсним без нотаріального посвідчення може бути змінений у додатковою угодою у тій же формі.
Відповідно до п.7 Глави 1 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого 22.02.2012р. наказом Міністерства юстиції України № 296/5, договір сторін про зміну або розірвання нотаріального посвідченого договору здійснюється шляхом складання окремого договору.
Договір про зміну або розірвання договору підписується сторонами і посвідчується нотаріусом. На всіх наданих нотаріусу примірниках основного договору проставляється відмітка про його зміну або розірвання, у якій зазначаються номер за реєстром та дата посвідчення договору про зміну або розірвання, проставляється нотаріусом підпис і скріплюється його печаткою.
Якщо нотаріус, який посвідчив договір, позбавлений можливості посвідчити договір його зміну або розірвання (у разі смерті, заміщення нотаріуса, у разі неможливості виконання і своїх обов'язків, припинення нотаріусом діяльності, передачі документів до держави нотаріального архіву або з будь-яких інших причин), договір про зміну або розірвання договору може бути посвідчений іншим нотаріусом. При цьому таким нотаріусом складається додатковий примірник договору, який направляється ним за місцем зберігання договору, що змінюється або розривається. Сторонам договору нотаріус роз'яснює про повернення документа за місцем примірника договору, що розірваний.
Отже, нотаріально посвідчити підписану 25.10.2021р. сторонами угоду не представляється можливим у зв'язку з тим, що нотаріально не посвідчувався основний договір.
З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Згідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1, ч.4 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно до ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положення КАС України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідач у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України), з урахуванням наведених положень КАС України позивачем доведено протиправність винесеного державним реєстратором рішення.
Згідно із п.3 ч.1ст.129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст.9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Малиновського О.В. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №61231622 від 29.10.2021р., прийнято відповідачем не обґрунтовано, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 2' 270грн. 00коп. відповідно до платіжного доручення від 30.11.2021р. №1567 підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Нікопольської міської ради.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Нікопольської міської ради Малиновського Олександра Вікторовича про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Нікопольської міської ради Малиновського Олександра Вікторовича щодо винесення Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №61231622 від 29.10.2021 року.
Скасувати Рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Малиновського Олександра Вікторовича про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №61231622 від 29.10.2021 року.
Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Малиновського Олександра Вікторовича вчинити дії спрямовані на проведення державної реєстрації припинення іншого речового права, права користування (найму (оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами на приміщення котельні з реєстраційним номером 1441915212116, що розташований: Дніпропетровська область, Нікопольський район, м.Нікополь, вул. Електрометалургів 17а, за об'єктом Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Нікопольської міської ради (53200, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул. Електрометалургів, буд.3, код ЄДРПОУ 04052198) на користь Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради (53219, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул. Перспективна, 180; код ЄДРПОУ 03341339) судовий збір у розмірі 2' 270 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова