про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
25 жовтня 2022 р. Справа № 120/7516/22
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Вільчинський Олександр Ванадійович, розглянувши матеріали позовної заяви:
за позовом: ОСОБА_1
до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що він є пенсіонером органів внутрішніх справ України, відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII) пенсія призначена з 2005 року. На момент призначення пенсія становила 74 % від відповідних сум грошового зобов'язання, яке складалося з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки з вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати та премії). Вказує, що відповідач відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 у березні 2018 року здійснив перерахунок пенсії. Однак, на переконання позивача, відповідач при вказаному перерахунку протиправно зменшив розмір призначеної пенсії з 74% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Також позивач зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103) та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 (далі - Порядок № 45). В подальшому, як зазначає позивач, Вінницький обласний центр комплектування та соціальної підтримки (далі - Вінницький ОЦК та СП) виготовив та направив до ГУ ПФУ у Вінницькій області оновлену довідку про розмір його (позивача) грошового забезпечення для перерахунку з 01.04.2019 пенсії. Водночас на звернення позивача щодо перерахунку пенсії на підставі такої довідки відповідач відмовив у перерахунку пенсії з підстав відсутності нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитися перерахунок пенсії. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.06.2020 у зразковій справі №160/8324/19 дійшла висновку, що з 05.03.2019, з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/3858/18, виникли підстави для перерахунку пенсії з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення.
Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
23.09.2022 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому також заявив клопотання про залишення позовних вимог щодо перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2018 та 01.04.2019 в розмірі 74% грошового забезпечення без розгляду у зв'язку пропуском шестимісячного строку звернення.
Клопотання мотивовано тим, що отримання пенсії зі змінами розміру після 01.01.2018 свідчить про те, що позивачеві було відомо в якому розмірі вона виплачується. Отримання позивачем листа Головного управління від 01.11.2021 за №12877-12571/Ш-02/8-0200/21 у відповідь на його заяву, на переконання відповідача, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 3 років після отримання перерахованої пенсії відповідно до Постанови №704.
Відтак, відповідач вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду з цими позовними вимогами, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Дослідивши вказане клопотання відповідача та матеріали справи, суд встановив, що наявні підстави для залишення позовної заяви в частині позовних вимог без руху з огляду на таке.
Позовна заява подається до суду в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, та повинна відповідати загальним вимогам, що встановлені статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Водночас положення цих статей не містять виключень та поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв'язку з чим їх недотримання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.
Так, відповідно до частини шостої статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки-це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені-встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, суд зауважує, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу.
За приписами ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Згідно із правовою позицією Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, викладеної у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
У постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 Верховний Суд також відступив від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах. При цьому, Верховний Суд вважав, що з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
У цій справі предметом спору є, зокрема, визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо зменшення ОСОБА_1 з 01.08.2018 основного розміру пенсії за вислугу років під час її перерахунку з 74% від відповідних сум грошового забезпечення на 70% від відповідних сум грошового забезпечення та зобов'язання ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити позивачеві з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії у розмірі 74% від відповідних сум грошового забезпечення.
Отже, правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду, виникли з 01.01.2018, водночас з цим позовом позивач звернувся до суду 16.09.2022, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції на позовній заяві, тобто з істотним пропуском строку, передбаченого статтею 122 КАС України.
Разом із тим, заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду подана із позовом не була.
Водночас варто наголосити, що при наявності об'єктивної неможливості вчасного звернення до суду із відповідним позовом, саме на позивача покладається процесуальний обов'язок навести переконливі доводи щодо існування певних обставин, які слугували перешкодою для вчасного звернення до суду із наданням належних, достатніх і достовірних доказів на підтвердження своїх доводів.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
При цьому незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, однак не додав до позовної заяви клопотання про його поновлення та докази поважності причин його пропуску, як це передбачено вимогами ч. 6 ст. 161 КАС України.
Частиною першою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що вирішення судом питання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропущення строку звернення до адміністративного суду можливе лише за результатами розгляду клопотання позивача про поновлення такого строку (або у випадку, якщо позивач не заявить такого клопотання) і виключно в тому разі, якщо суд дійде висновку, що зазначені позивачем причин пропуску строку звернення до суду не є поважними.
На це додатково вказують положення п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, якими встановлено повноваження суду щодо залишення позовної заяви без розгляду саме з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 КАС України.
Відповідно до частин тринадцятої - чотирнадцятої статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Таким чином, оскільки невідповідність позовної заяви вимогам ч. 6 ст. 161 КАС України виявлена судом після відкриття провадження у справі, позовну заяву належить залишити без руху на стадії судового розгляду.
Водночас суд звертає увагу на те, що наслідки невиконання позивачем вимог цієї ухвали визначені у п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України, згідно з яким суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 КАС України, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 160, 161, 169, 240, 256, 293, 294 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог щодо перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2018 залишити без руху.
Встановити позивачеві п'ятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, виявлених під час розгляду справи по суті, шляхом подання до суду заяви (клопотання) про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовними вимогами щодо перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2018 із зазначенням підстав для поновлення такого строку та доказами поважності причин його пропуску.
Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 293 КАС України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович