Справа № 455/519/18
Провадження № 2/455/27/2022
Іменем України
26 жовтня 2022 року м.Старий Самбір
Старосамбірський районний суд Львівської області
в складі: головуючого - судді Пошивака Ю.П.,
секретар судового засідання - Бобельська Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в залі засідань, цивільну справу №455/519/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди,
10.05.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, посилаючись на те, що 21.12.2013 року о 01 годині 00 хвилин, на 88 км + 44 м автодороги Львів - Ужгород, поблизу с.Бачина Старосамбірського району Львівської області, відбулася дорожньо - транспортна пригода за участю мотоцикла, марки «ИЖ Планета-5», не зареєстрованого у встановленому законом порядку, під керуванням ОСОБА_2 , який перевозив його на задньому сидінні пасажира та не справився з керуванням транспортним засобом, виїхав за межі проїжджої частини дороги на праве узбіччя та з'їхав в кювет, де перекинувся. Внаслідок цього він отримав тяжкі тілесні ушкодження, у зв'язку з чим в подальшому йому було встановлено І групу інвалідності, а отже, завдано шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності.
Вироком Старосамбірського районного суду Львівської області від 28.11.2014 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Оскільки цивільно - правова відповідальність заподіювача шкоди на момент ДТП не була застрахована, а відповідно до п.п. «а» п.41.1. ст. 41 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», завдану потерпілому внаслідок ДТП шкоду, відшкодовує за рахунок коштів фонду захисту потерпілих - Моторне (транспортне) страхове бюро України, то останньому було подано всі необхідні документи для одержання страхового відшкодування, у тому числі, повідомлення про дорожньо - транспортну пригоду від 21.09.2016 року та заяву на виплату страхового відшкодування від 28.09.2016 року. Однак, відповідач виплатив суму страхового відшкодування в розмірі 43848.00 гривень тільки 14.04.2017 року, тобто ним було допущено прострочення виконання свого грошового зобов'язання з виплати страхового відшкодування на 100 календарних днів, а тому просить стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України, на його користь недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 100,00 гривень, пеню в розмірі 3363,68 гривні, інфляційні втрати у розмірі 2141,77 гривня, три відсотки річних у розмірі 360,00 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 4800,00 гривень.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2018 року справу розподілено судді ОСОБА_3 .
Наказом від 01.08.2018 року суддю ОСОБА_3 відраховано зі штату Старосамбірського районного суду Львівської області, як такого, що звільнений у відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 24.07.2018 року №2410/0/15-18 «Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Старосамбірського районного суду Львівської області у відставку».
З огляду на вказані обставини, на підставі розпорядження керівника апарату суду Волошина І.С. №138/08/2018 від 07.08.2018 року по даній справі був призначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Призначення не відбулося, оскільки не вистачало потрібної кількості суддів для розподілу справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2018 року справу передано для розгляду судді ОСОБА_4 .
Ухвалою судді від 08.11.2018 року справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 10 годину 00 хвилин 08.04.2019 року, яке неодноразово відкладалося.
Наказом №47-К від 10.07.2020 року суддю ОСОБА_4 відраховано зі штату Старосамбірського районного суду Львівської області у зв'язку з її смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З огляду на вказані обставини, на підставі розпорядження керівника апарату суду Волошина І.С. по даній справі був призначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Призначення не відбулося, оскільки не вистачало потрібної кількості суддів для розподілу справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2020 року справу передано для розгляду судді Пошиваку Ю.П..
Ухвалою судді від 14.09.2020 року справу прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання на 16 годину 00 хвилин 04.11.2020 року.
28.10.2020 року до суду від Моторного (транспортного) страхового Бюро України (МТСБУ) надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому представник МТСБУ - Л.Приступа просить застосувати до позовних вимог про стягнення пені ОСОБА_1 заявлених ним до Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) по справі №455/519/18 позовну давність та відмовити у позовних вимогах ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за необгрунтованістю таких вимог (а.с.47-48).
Ухвалою суду від 04.11.2020 року підготовче засідання відкладено на 12 годину 00 хвилин 14.04.2021 року.
Ухвалою суду від 14.04.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.07.2021 року на 17 годину 00 хвилин, визнано явку сторони позивача в судове засідання обов'язковою.
Ухвалою суду від 21.07.2021 року судове засідання відкладено на 12 годину 00 хвилин 01.12.2021 року.
01.12.2021 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Буляндри Х.В. надійшло клопотання про визнання поважною причиною пропуску позовної давності до вимоги про стягнення розміру пені, оскільки позивач ОСОБА_1 є тяжко хворим, потребує постійного стороннього догляду, а від так він не міг своєчасно звернутися до суду за захистом свого порушеного права (а.с.92-93).
01.12.2021 року судове засідання відкладено на 09 годину 00 хвилин 05.04.2022 року, яке відкладено на 09 годину 00 хвилин 19.07.2022 року.
Ухвалою суду від 19.07.2022 року судове засідання відкладено на 14 годину 15 хвилин 29.07.2022 року, яке відкладено на 09 годину 30 хвилин 26.10.2022 року.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Буляндра Х.В. в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. 26.10.2022 року на електронну адресу суду надійшла заява, в якій вона просила розгляд справи провести у її відсутності та у відсутності позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причина неявки суду не відома.
Суд, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній письмові докази, приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що 21.12.2013 року, приблизно о 01 годині 00 хвилин, неповнолітній ОСОБА_2 , 1996 року народження не маючи посвідчення на право керування транспортним засобом, керуючи мотоциклом марки "ИЖ Планета-5" не зареєстрованим у встановленому законом порядку та перевозячи на задньому сидінні пасажира ОСОБА_1 , 1995 року народження, рухаючись в напрямку м. Самбір, на авто дорозі "Львів-Ужгород" 88 км+44 м, поблизу с. Бачина Старосамбірського району Львівської області, в темну пору доби, не уважно стежачи за дорожньою обстановкою, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху, що в свою чергу, забезпечує можливість зупинки транспортного засобу, не урахувавши дорожніх умов, заокруглення автодороги ліворуч, не справився з керуванням транспортним засобом, виїхав за межі проїжджої частини дороги на праве узбіччя та з'їхав у кювет, де перекинувся. В результаті ДТП, пасажир ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження: садно чола та садна по ходу шийно-грудного відділу хребта, відкриту черепно-мозкову травму, вдавлений перелом лівої скроневої кістки, забій головного мозку важкого ступеня, травматичний субарахноїдальний крововилив в обох півкулях мозку, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 238 від 13.01.2014 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які являються небезпечними для життя в момент заподіяння.
Вироком Старосамбірського районного суду Львівської області від 28.11.2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі Закону України «Про амністію у 2014 року» від 19.04.2014 року ст.1 п. а) звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк три роки ОСОБА_2 (а.с.6-7).
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Як визначено в Постанові Верховного суду від 04.07.2018 року в справі N755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавала шкоди у передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
Отже, внаслідок вказаної ДТП у відповідача виникло деліктне зобов'язання щодо відшкодування шкоди.
Прострочення виконання грошового зобов'язанням тягне за собою відповідальність, передбачену законом або договором.
Статтею 20 Закону України "Про страхування" встановлено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Статтею 992 Цивільного кодексу встановлено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Статтею 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачений порядок прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування страховиком та порядок його виплати.
Так, страховик приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст.35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.
Згідно п. 36.5 ст. 36 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Відповідно до ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми та постанови Верховного Суду України від 15.11.2010 року по справі N4/720, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Постановою Верховного суду України від 01.10.2014 року по справі N 6-113/цс14, викладена правова позиція N 113цс14, згідно якої за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З урахуванням встановлених фактичних обставин, та вищенаведених вимог закону, суд приходить до переконання, що між сторонами спору виникло грошове зобов'язання. Проте, така виплата була проведена відповідачем несвоєчасно та здійснена із простроченням, а тому, незалежно від її проведення, відповідач як боржник, внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання несе майнову відповідальність перед позивачем у виді пені за кожен день прострочення виплат, а також з відповідача підлягають стягненню матеріальні втрати позивача (індекс інфляції та три проценти річних від простроченої суми) від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсація за користування утримуваними ним коштами.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи і такими, що підлягають частковому задоволенню.
В позовній заяві позивач ОСОБА_1 просить стягнути 100,00 гривень недоплаченої суми страхового відшкодування. Суд вважає вказану вимогу необгрунтованою і такою, що задоволенню не підляє, оскільки в заяві на виплату страхового відшкодування, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 просив виплатити 43848,00 гривень - відшкодування пов'язане із стійкою втратою працездатності (а.с.9), у зв'язку з чим відповідачем було прийнято рішення виплатити саме таку суму - 43848,00 гривень (а.с.10).
Також позивач ОСОБА_1 зазначає, що відповідач зобов'язаний був виплатити страхове відшкодування (регламентну виплату) до 03.01.2017 року включно, фактично дані кошти були перераховані представнику позивача тільки 14.04.2017 року, отже відповідач порушив строки виплати страхового відшкодування, а тому повинен сплатити пеню в розмірі 3363,69 гривні, інфляційні втрати у розмірі 2141,77 гривень, три відсотки річних у розмірі 360,00 гривень та несплачену суму страхового відшкодування в розмірі 100,00 гривень.
Сторона відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, вказувала на пропуск позивачем строків позовної давності та просила в задоволенні позову відмовити.
Однак, суд враховує поважну причину пропуску позивача ОСОБА_1 , так як останній є інвалідом І групи. Суд вважає, що звернення ОСОБА_1 з позовоною заявою до суду потребувало додаткових зусиль на наявності об'єктивних, істотних перешкод і труднощі для своєчасного вчинення ним як стороною у справі відповідної процесуальної дії, оскільки він позбавлеий можливості вільно розпоряджатися своїм часом, з огляду на те, що є інвалідом І групи. А відтак суд вважає поважною причиною пропуску позивача до суду із відповідною позовною заявою.
Оскільки, 14.04.2017 року позивачем було отримано страхове відшкодування в сумі 43848,00 гривень, а тому за період із 04.01.2017 року по 14.04.2017 року відлік строку порушення права позивача розпочався із 15.04.2017 року.
З даним позовом до суду позивач звернувся 03.05.2018 року, та в ході розгляду даної справи було встановлено, що відповідачем дійсно було прострочено виплату позивачу страхового відшкодування, за що законом, передбачено сплату штрафних санкцій.
Окрім того, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов'язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов'язання воно може бути грошовим або негрошовим.
З урахуванням встановлених фактичних обставин, та вищенаведених вимог закону, суд приходить до переконання, що, позивачем надано докази на підтвердження своїх вимог щодо несвоєчасної виплати відповідачем грошового зобов'язання.
Також, суд приймає до уваги розрахунки суми пені, 3% річних, інфляційних втрат надані представником позивача, які підлягають стягненню, оскільки, такі проведені належним чином, з дотриманням вимог закону та приходить до висновку про доцільність їх задоволення.
Відповідач не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів на спростування вимог позивача.
Щодо вирішення питання судових витрат, суд прийшов до такого висновку.
Оскільки позивач при звернені до суду звільнений від сплати судового збору, відтак з відповідача в дохід держави, на підставі ст. 141 ЦПК України, слід стягнути судовий збір.
Згідно із п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із п. 2 ч. 3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення усправі "East/WestAllianceLimited" проти України", "Данілов проти України").
Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі N 910/15944/17.
Частиною 5 статті 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Встановлено, що правнича допомога позивачу ОСОБА_1 надавалась адвокатом Мелехом Д.О. відповідно до договору про надання правової допомоги від 14.06.2017 року. До матеріалів справи подано до суду: розрахунок розміру правової допомоги, копію акта виконання робіт, копію рахунка - фактури.
Дослідивши надані докази на підтвердження витрати на професійну правничу допомогу, суд вважає, що фактично понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4800,00 гривень є співмірними із складністю справи та обсягом правничої допомоги у справі, відтак розмір таких витрат можна вважати необхідними і неминучими для позивача, який був змушений до залучення професійної допомоги адвоката.
Із врахуванням вищенаведеного, вимоги позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід задовольнити та стягнути із відповідача.
На підставі ст.ст. 524, 533-535, 624, 625, 992 ЦК України та керуючись ст.ст. 13, 81, 89, 263 - 265 ЦПК України,суд,-
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України, юридична адреса м.Київ, вул.Русанівський Бульвар, будинок №8, поштовий індекс 02154, код ЄДРПОУ - 21647131, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , пеню в розмірі 3363 (три тисячі триста шістдесят три) гривні 68 копійок, інфляційні втрати у розмірі 2141 (дві тисячі сто сорок одна) гривня 77 копійок, три відсотки річних у розмірі 360 (триста шістдесят) гривень 00 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 4800 (чотири тисячі вісімсот) гривень) 00 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України, юридична адреса м.Київ, вул.Русанівський Бульвар, будинок №8, поштовий індекс 02154 код ЄДРПОУ - 21647131 на користь держави судовий збір в сумі 692 (шістсот дев'яносто дві) гривні 98 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя Пошивак Ю.П.