№ справи:756/19292/21-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/8964/2022
Головуючий у суді першої інстанції: Шролик І.С.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
27 жовтня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючий - Немировська О.В.,
судді - Махлай Л.Д., Ящук Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» про стягнення страхового відшкодування,
за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 лютого 2022 року та на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 22 липня 2022 року,
встановив:
у грудні 2021 року позивач в особі представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 22 244 грн. 76 коп., відшкодування, пов'язане з перебуванням ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні, моральну шкоду в розмірі 1 230 грн. 47 коп., інфляційні втрати в сумі 3 157 грн. 51 коп., 3% річних в сумі 1 241 грн. 03 коп., моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., яка була заподіяна неправомірною бездіяльністю відповідача та стягнути на користь позивача понесені судові витрати.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21 лютого 2022 року позовні вимоги було задоволено частково - стягнуто з відповідача на користь позивача страхове відшкодування в сумі 16 300 грн., моральну шкоду в розмірі 815 грн., 3% річних в сумі 822 грн., інфляційні втрати в сумі 2 245 грн., в задоволенні іншої частини вимог було відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник позивача - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в повному обсязі та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог та стягнути інфляційні втрати станом на 27.06.2022 в сумі 7 646 грн. 34 коп. та 3% річних в сумі 1 665 грн. 80 коп., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
18.07.2022 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала заяву, в якій просила ухвалити додаткове рішення по справі та стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 7 800 грн.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 22 липня 2022 року було відмовлено в ухваленні додаткового рішення.
В апеляційній скарзі представник позивача - ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити додаткове рішення про задоволення заяви.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву на апеляційні скарги не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з позовом, представник позивача зазначала, що 02.11.2019 на вул. Святошинській у м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської обл. сталась ДТП, в результаті якої позивач отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому стегнової кістки зі зміщенням, що відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості. Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 березня 2021 року було визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Після ДТП позивач проходив стаціонарне лікування з 02.11.2019 по 19.11.2019. На придбання лікарських засобів та обладнання було витрачено 22 244 грн. 76 коп. Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» за Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №1789433 від 12.09.2019, позивач 03.02.2020 подав заяву до страховика про виплату страхового відшкодування. Однак виплату страховик не здійснив, в зв'язку з чим позивач просив стягнути кошти, витрачені на придбання лікарських засобів та обладнання в сумі 22 244 грн. 76 коп., відшкодування неотриманого доходу за період тимчасової непрацездатності в сумі 2 364 грн. 70 коп., моральну шкоду та шкоду, заподіяну здоров'ю в сумі 1 230 грн. 47 коп., інфляційні втрати за період з 04.05.2020 по 09.12.2021 в сумі 3 157 грн. 51 коп. та 3% річних в сумі 1 241 грн. 03 коп., та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., яка була заподіяна внаслідок бездіяльності відповідача.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що доведеними є вимоги про заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 16 300 грн., визначив розмір моральної шкоди відповідно до умов ст. 26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в сумі 815 грн. та визначив інфляційні втрати та 3 % річних за період прострочення страховиком виплати страхового відшкодування за період з 04 травня 2020 по 09 грудня 2021. Відмовляючи в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, заподіяної страховиком, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено в чому полягали моральні страждання позивача.
Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та відповідає встановленим по справі обставинам.
Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та посилався на положення ст. 23, 625, 979, 1167, 1187 ЦК України та Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом «П «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Закон № 1961-IV регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).
Відповідно до статті 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).
Питання відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілому, врегульовано статтею 26-1 Закону № 1961-IV, згідно з якою, зокрема, страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Суд першої інстанції правильно визначив розмір моральної шкоди, заподіяної позивачу внаслідок ушкодження здоров'я, відповідно до вимог вказаної статті та стягнув з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 815 грн.
Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч.1, ч.2 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
За приписами статей 12, 81, 89, 229 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно із ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтовуючи вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, представник позивача додала до позовної заяви світлокопію Видаткової накладної від 04.11.2019 на придбання Стегнового інтрамодулярного стрижня вартістю 15 500 грн., світлокопії касового чеку без зазначення дати на придбання термометру вартістю 181 грн. 50 коп., касового чеку від 12.12.2019 на придбання лікарських засобів «Остеогенон» та «Ксарелто» загальною вартістю 944 грн. 50 коп., Товарний чек від 04.11.2019 на придбання 2 видів панчох загальною вартістю 500 грн., світлокопію касового чеку, який не придатний для читання, світлокопію банківської квитанції на оплату 15 500 грн. Таким чином, суд першої інстанції правильно визначив розмір матеріальної шкоди в сумі 16 300 грн., який складається з вартості стегнового інтромодулярного стрижня, панчох та милиць.
Належних доказів щодо розміру матеріальної шкоди на іншу суму представник позивача не надала, як до суду першої інстанції, так і до апеляційної скарги.
В додатку до позовної заяви представник позивача - ОСОБА_2 зазначила, що додаються 2 копії вироку, 2 копії заяви про відшкодування шкоди, 2 копії повідомлення про ДТП, Витяг з медичної карти, Видаткова накладна, Рахунок-фактура, 4 чеки.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції представник позивача подала додатково світлокопію вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 березня 2021 року, світлокопію Заяви до страховика про відшкодування шкоди завданої здоров'ю та життю, світлокопію Повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду від потерпілого та дані про Поліс №АО1789433, який був чинним станом на 12.09.2019.
В матеріалах справи Витяг з медичної карти відсутній. Також представник позивача не скористалась своїм правом та не додала до апеляційної скарги вказаного Витягу. Таким чином, суд першої інстанції правильно виходив з того, що представник позивача не надала даних про перебування позивача на стаціонарному лікуванні, даних про працевлаштування позивача та виплату йому допомоги в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Заявляючи вимогу про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 грн., заподіяної позивачу внаслідок незаконної бездіяльності страховика, представник зазначала в позовній заяві, що страховик порушив свої зобов'язання за договором страхування, позивач зазнав душевних хвилювань, що негативно впливають на нього, оскільки він розраховував на відшкодування шкоди, в результаті чого відчуває несправедливість, а також незахищеність у соціальних стосунках, в тому числі через непередбачувані життєві обставини, і відновлення його задовільного психологічного стану можливе тільки після ухвалення справедливого та обґрунтованого судового рішення.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Таким чином, частина перша статті 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою 2 цієї статті.
Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовна вимога, заявлена з цих підстав до страховика позивачем не доведена, не надано доказів які саме втрати немайнового характеру поніс позивач через невиплату йому страхового відшкодування, в чому полягали ці душевні страждання, яким чином вони вплинули на його життя.
В заяві від 18.07.2022 про ухвалення додаткового рішення по справі щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 800 грн., представник позивача зазначала, що в судовому засіданні 21.02.2022 вона зробила відповідну заяву про те, що докази на підтвердження розміру понесених позивачем судових витрат будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду. Однак 24.02.2022 було введено воєнний стан, через перебування позивача та його представника в евакуаціїї, тимчасову втрату зв'язку між позивачем та представником, останній не мав можливості подати необхідні документи, а тому вважає, що процесуальний строк на подачу доказів пропущено з поважних причин і просить його поновити. До заяви було додано копію Договору про надання правової допомоги від 05 листопада 2021 року, копію додаткової угоди №1 від 05 листопада 2021 року, копію Акту приймання-передачі наданих послуг від 27 червня 2022 року.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 22 липня 2022 року в задоволенні заяви було відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні 21.02.2022 представник позивача присутня не була, заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не подавала. Тому заява про ухвалення додаткового рішення подана з порушенням норм ст. 137 та 141 ЦПК України і підстави для поновлення строку відсутні.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В позовній заяві, яка була подана представником ОСОБА_2 , було вказано, що позивач просить стягнути з відповідача судові витрати без визначення їх розміру та складу, що не можна визнати як попередній (орієнтовний) розрахунок суми.
Відповідно до чч. 1 та 2 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
В п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити в собі, зокрема, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з із розглядом справи.
В судовому засіданні в суді першої інстанції, яке було призначено на 21.02.2022, представник позивача ОСОБА_2 присутня не була. В клопотанні від 21.02.2022 представник позивача просила долучити до матеріалів справи світлокопію вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області, світлокопію Заяви про відшкодування шкоди від 03.02.2020, світлокопію Повідомлення про ДТП від 03.02.2020 та просила розглядати справу в її відсутність.
Заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та про надання розрахунку витрат на професійну правничу допомогу протягом 5 днів після ухвалення рішення судом представник позивача не подавала.
Враховуючи викладене, підстави для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу відсутні.
Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч.1, ч.2 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Згідно положень чч. 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі.
Зазначені в апеляційній скарзі розрахунки інфляційних втрат та 3% річних станом на 27.06.2022 також задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судові рішення по справі ухвалені судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, судом було правильно встановлено обставини справи та надано належну оцінку доказам по справі, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому їх слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 лютого 2022 року та ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 22 липня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді