Провадження № 11-кп/803/2722/22 Справа № 199/58/22 Суддя у 1-й інстанції - ЩЕРБИНА- ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
26 жовтня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202104000000841 від 16 листопада 2021 року, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2022 року, ухвалений щодо
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжі Запорізької області, громадянина України, зареєстрованого у квартирі АДРЕСА_1 , проживаючого у квартирі АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за участю:
секретаря - ОСОБА_7 ,
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
потерпілого - ОСОБА_9 , -
Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Окрім того, судом вирішено питання про стягнення процесуальних витрат, долю речових доказів та цивільний позов.
ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за таких обставин.
Так, Судом визнано доведеним, що ОСОБА_6 16 листопада 2021 року, близько о 11 години 42 хвилини, керуючи технічно справним автомобілем «ЗАЗ Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_10 , здійснював рух у світлий час доби, по сухому дорожньому покриттю крайньої лівої смуги проїзної частини вулиці Донецьке Шосе, яка має три смуги для руху в одному напрямку та необмежену видимість, з боку вул. Передової у напрямку Кайдацького мосту, в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпро, зі швидкістю не менш ніж 86,0 км/год.
В цей же час, перед нерегульованим пішохідним переходом у крайній правій смузі зупинився автомобіль схожий на «Кіа Soul», зліва від нього зменшив швидкість мікроавтобус «Fiat Ducato» реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_11 , а у другій смузі для руху, зменшив швидкість застосувавши екстрене гальмування вантажний автомобіль «DAF» реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_12 , та за ним зменшив швидкість вантажний автомобіль «Skania» реєстраційний номер НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_13 , які пропускали пішохода з велосипедом ОСОБА_14 , яка рухалася по нерегульованому пішохідному переходу справа наліво відносно напрямку руху вищевказаних транспортних засобів.
Під час руху, навпроти буд. 19 вулиці Донецьке Шосе, м. Дніпро, водій ОСОБА_6 , проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, здійснюючи рух зі швидкістю не менш ніж 86,0 км/год, що перевищує дозволену швидкість у населених пунктах, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров'я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу позначеного дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 та дорожньою розміткою 1.14.1 («зебра») Правил дорожнього руху, перед яким зупинявся автомобіль схожий на «Кіа Soul» та зменшували швидкість мікроавтобус «Fiat Ducato» реєстраційний номер НОМЕР_3 , вантажний автомобіль «DAF» реєстраційний номер НОМЕР_4 , та вантажний автомобіль «Skania» реєстраційний номер НОМЕР_5 , не переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, не зменшив швидкість аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого o 11 годині 42 хвилини здійснив наїзд передньою правою частиною керованого ним автомобіля «ЗАЗ Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_14 , яка переходила проїзну частину вул. Донецьке Шосе, по нерегульованому пішохідному переходу справа наліво відносно напрямку його руху.
Своїми діями водій ОСОБА_6 грубо порушив вимоги п. п. 1.3., 1.5., 2.3 б), 12.4, 12.9 б), 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху України.
Порушення п.п. 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху України ОСОБА_6 знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку з настанням зазначеної дорожньо- транспортної пригоди, внаслідок якої ОСОБА_14 отримала тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травма голови, тулуба, кінцівок, яка проявилась у вигляді відкритої черепно-мозкової травми: відкритого перелому кісток склепіння та основи черепа з крововиливами під оболонку головного мозку; закритої тупої травми грудної клітини: правобічних переломів ребер з забоєм легень; закритої тупої травми живота: множинні розриви печінки; переломім кісток тазу, закритого перелому обох кісток лівої та правої гомілки, а також морфологічних проявів шока-крововтрати у вигляді ознаки шокової реакції у печінці та нирках, правобічного гемоторакса (близько 300 мл. крові у плевральній порожнині), гемоперитонеума (близько 500 мл. крові у черевній порожнині), нерівномірного кровонаповнення внутрішніх органів, набряку головного мозку, які відповідно до живої особи мали би ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя.
Смерть ОСОБА_14 настала на місті події 16.11.2021 о 11 годині 42 хвилині від отриманою нею сумісної тупої травми голови, тулуба та нижніх кінцівок, яка супроводжувалася відкритим переломом кісток черепа з крововиливами під м'які мозкові оболонки, множинними правобічними переломами ребер з забоєм легень, розривами печінки, переломами кісток тазу, закритим переломом обох кісток лівої та правої гомілки, яка ускладнилась розвитком виражених явищ шока-крововтрати.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок змінити, визнати ОСОБА_6 винуватим у пред'явленому обвинувачені за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців, із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, та на підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, поклавши на нього обов'язки, визначені п.п. 1, 2 ст. 76 КК України.
Обгрунтовуючи заявлені вимоги, захисник посилається на незаконність вироку суду в частині призначення покарання обвинуваченому. Так, на переконання захисника, суд безпідставно не визнав обставинами, що пом'якшують покарання, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину обвинуваченого, а його висновки в цій частині не відповідають фактичним обставинам, оскільки ОСОБА_15 зізнався у вчиненому, надавав покази, розкаявся, попрохав пробачення у потерпілого. При цьому, захисник вказує, що факт того, що обвинувачений оспорював швидкість руху його автомобіля, не свідчить про відсутність його визнання вини. До того ж, захисник зазначає, що обвинувачений намагався частково відшкодувати шкоду, але потерпілий вимагав виплатити всю суму відразу. З огляду на викладене, захисник вважає, що призначене обвинуваченому покарання є занадто суворим, а вирок підлягає зміні в цій частині.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника, які апеляційну скаргу підтримали, прокурора та потерпілого, які заперечували проти задоволення скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, в цьому кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції переглядає вирок в межах апеляційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, встановлених судом та викладених у вироку, в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому апеляційним судом не переглядаються.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок суворості, суд їх вважає такими, що не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності і індивідуалізації. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції вказаних вимог закону було дотримано в повній мірі.
Так, призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким необережним злочином, особу обвинуваченого, який вину визнав, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, не працевлаштований, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, на утриманні неповнолітніх і непрацездатних осіб не має, спричинену моральну та матеріальну шкоду потерпілому добровільно не відшкодував, а також відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченому.
Вказаним обставинам, суд надав у сукупності належну і обґрунтовану оцінку й дійшов законного і справедливого висновку про необхідність призначення покарання обвинуваченому в межах санкції інкримінованого злочину, з його реальним відбуванням, з визначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Згідно ч. 2 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
В силу ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Колегія суддів погоджується з встановленими судом обставинами, що впливають на вид і розмір покарання, й вважає, що покарання ОСОБА_6 , призначене у виді позбавлення волі, в межах санкцій ч. 2 ст. 286 КК України, з його реальним відбуванням, з визначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, за своїм видом та розміром, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Посилання захисника на щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину ОСОБА_6 , як на обставини, що пом'якшують покарання, є непереконливим, з огляду на таке.
Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.
Однак, той факт, що ОСОБА_6 визнав свою вину, не може безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненого, адже щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль з цього приводу та осуд своєї поведінки.
Також не убачається в діях ОСОБА_6 і активного сприяння розкриттю злочину, під яким розуміються дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з'ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам. Саме лише підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням у розкритті злочину.
Отже, призначене судом покарання ОСОБА_6 в повній мірі відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, й підстав вважати його занадто суворим, колегія суддів не убачає.
При цьому, апеляційним судом не встановлено й підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 69, 75 КК України.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає вирок законним, обґрунтованим, вмотивованим і справедливим, у зв'язку з чим апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2022 року, ухвалений щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_16 ОСОБА_17 ОСОБА_18 ОСОБА_19