Провадження № 11-кп/803/2822/22 Справа № 208/3293/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
25 жовтня 2022 року м. Дніпро
25 жовтня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Луганського апеляційного суду у складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , подану на ухвалу Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області 14 липня 2022 року, якою відмовлено у задоволенні подання ДУ «Кам'янська виправна колонія №34» про звільнення від відбування покарання у порядку ст.83 КК України ОСОБА_8 ,
встановила:
Ухвалою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 липня 2022 року було відмовлено у задоволенні подання Державної установи «Кам'янська виправна колонія №34» про звільнення від відбування покарання ОСОБА_8 на підставі ст.83 КК України.
Підставою для такого рішення суд зазначив, що засуджена ОСОБА_8 не має права вланості на житло, у якому має намір проживати після її звільнення,цивільний позов за вироком суду у сумі 280100 грн не виконується та у бухгалтеріїї колонії не знаходиться. Засуджена ОСОБА_8 протягом шести місяців умисно вчиняла кримінальні правопорушення проти власності, у сфері господарської діяльності та у сфері використання електронно-обчислювальних систем, такі дії мали систематичний характер і сума привласнених грошей є значною.
Застосування цього виду звільнення від відбування покарання ( ст.83 КК України) є правом, а не обов'язком суду, тому, суд не знайшов підстав для задоволення подання виправного закладу.
У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання Кам'янської виправної колонії № 34 та звільнити його підзахисну ОСОБА_8 на підставі ст.83 КК України, до досягнення народженою нею в умовах відбування покарання дитиною трирічного віку.
Апелянт вважає, що зазначені в ухвалі суду підстави для відмови у задоволенні подання про звільнення не можуть бути визнані як законні та обгрунтовані, адже, суд першої інстанції констатував в ухвалі, що ОСОБА_8 позитивно характеризується під час відбування покарання, народила дитину, належно її утримує і перебуває у секторі сумісного проживання матері та дитини.
Крім того, захисник додає до апеляційної скарги документи, які підтверджують наявність у матері засудженої, ОСОБА_9 , житла для подальшого проживання матері і дитини після звільнення.
Під час апеляційного розгляду матеріалів провадження:
-захисник ОСОБА_7 підтримав свою апеляційну скаргу у повному обсязі викладених у ній доводів;
-прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту та просив залишити ухвалу суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, проаналізувавши додатково надані захисником та долучені до матеріалів справи документи, співставивши викладені у апеляційній скарзі доводи із наявними обставинами, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно із положеннями ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинне бути законним (ухвалене компетентним судом згідно із нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених діючим КПК України), обґрунтованим (ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу) та вмотивованим (ухваленим із наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення).
Як убачається із матеріалів провадження та змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції вимоги закону не виконав у повному обсязі.
Так, зокрема, судом встановлено, що ОСОБА_8 засуджена вироком Волинського апеляційного суду від 09.08.2021 року ( який залишений без змін судом касаційної інстанції 23.02.2022 року) за ч.2,3 ст.191, ч.1,2 ст.200, ч.1,3 ст.362, 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць, із позбавленням права займати матеріально-відповідальні посади на строк 3 роки.
На теперішній час ОСОБА_8 відбуває призначене вироком суду покарання у ДУ «Кам'янська виправна колонія № 34».
Під час відбування покарання ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину, сина ОСОБА_10 .
Засуджена має позитивну характеристику, постійно піклується про дитину, створює їй належні умови, знаходячись разом у секторі сумісного проживання матері та дитини. Засуджена не має ані стягнень, ані заохочень, підтримує із родиною постійні теплі стосунки, отримуючи допомогу у вигляді систематичних посилок.
Відповідно до ч.1 ст.83 КК України передбачено, що засуджених до позбавлення волі жінок, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання (крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини) суд може звільнити від відбування покарання у межах строку, на який, згідно із законом, жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку із вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.
Як убачається із оскаржуваної ухвали суду, суд такі обставини щодо ОСОБА_8 встановив: ОСОБА_8 засуджена вироком суду апеляційної інстанції за вчинені нею кримінальні правопорушення до покарання у вигляді позбавлення волі, яке не перевищує п'яти років, народила під час відбування покарання дитину, і позитивно характеризується за місцем відбування покарання.
Колегія суддів вважає, що за таких умов ОСОБА_8 може бути звільнена від відбування покарання як жінка, яка народила дитину під час відбування покарання на підставі ст.83 КК України.
Зазначені судом підстави щодо кількості та тяжкості вчинених ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, відсутність погашення спричинених злочинами збитків та їх розмір, відсутність права власності на житло є обставинами, які враховані судом під час ухвалення вироку і вирішення питання про розмір та вид призначеного ОСОБА_8 покарання і не можуть, на думку колегії, бути підставою для відмови у даному випадку для застосування приписів ст.83 КК України.
У зв'язку з цим, колегія суддів, діючи на підставі п.2 ст.411, ч.4 ст.407 КПК України, вважає за необхідне ухвалу суду першої інстанції скасувати як таке, що не відповідає фактичним обставинам провадження та постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання ДУ «Кам'янська виправна колонія №34» та звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного їй покарання на підставі ст.83 К України до досягнення народженою ОСОБА_8 під час відбування покарання дитиною трирічного віку.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 є слушними та такими, шо підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.405, 407, 411,418,419 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області 14 липня 2022 року, якою відмовлено у задоволенні подання ДУ «Кам'янська виправна колонія №34» про звільнення від відбування покарання у порядку ст.83 КК України ОСОБА_8 скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання Державної установи «Кам'янська виправна колонія №34» та звільнити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від відбування призначеного вироком Волинського апеляційного суду від 09.08.2021 року покарання за ч.2 ст.190, ч.3 ст.191, ч.1 ст.200, ч.2 ст.200, ч.1 ст.362, ч.3 ст.362 КК України у вигляді 3 років 1 місяць позбавлення волі, на підставі ст.83 КК України до досягнення дитиною трирічного віку.
Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та такою, що касаційному оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4