Справа № 638/4106/22
Провадження № 1-в/638/335/22
Іменем України
25 жовтня 2022 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі :
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
засудженого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова заяву засудженого ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є громадянином України, з середньою освітою. Раніше засуджений:
1)19.07.1999 року за ст. 81 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі, з відстрочкою виконання вироку на 1 рік, відповідно до вимог ст. 46-1 КК України, та зі сплатою штрафу в прибуток держави у розмірі 100 грн.;
2)14.06.2001 року за ст. 140 ч.2, 215-3 ч.1, 81 ч.3, 42, 43 КК України до З років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;
3)21.05.2014 року за ст. 289 ч.1 КК України до 3 років обмеження волі.
Засуджений 24.03.2017 року Автозаводським районним судом міста Нижній Новгород Російської Федерації за ст. 30 ч.3, 228-1 ч.5 КК Російської Федерації до 9 років 6 місяців позбавлення волі без позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, а також без штрафу, з відбуттям покарання у виправній колонії суворого режиму.
Зараховано в строк відбування покарання час його тримання під вартою з 23 серпня 2016 року по 23 березня 2017 року включно.
Ухвалою Київського районного суду міста Полтави від 21.01.2019 року вирок Автозаводського районного суду міста Нижній Новгород Російської Федерації від 24.03.2017 року, приведено у відповідність із законодавством України, ОСОБА_4 вважається засудженим за ст. 307 ч.3, 15 ч.3 КК України до 9 років 6 місяців позбавлення волі. Зараховано в строк відбуття покарання період перебування під вартою з 23.08.2016 по 23.03.2017 року.
Ухвалою від 19.07.2021 року Київського районного суду міста Полтави ухвала Київського районного суду м. Полтави від 21.01.2019 року була уточнена за заявою державної установи «Олексіївська виправна колонія (№ 25)» про роз'яснення ухвали Київського районного суду міста Полтави від 21.01.2019 року, а саме четвертий абзац резолютивної частини в такій редакції: «Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з 24.03.2017 року. Зарахувати в строк відбуття покарання період перебування ОСОБА_4 під вартою з 23.08.2016 року по 23.03.2017 року - включно»
Ухвалою від 13.01.2022 року колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду ухвала Київського районного суду міста Полтави від 21.01.2019 року про приведення вироку у відповідність змінена.
ОСОБА_4 вважається засудженим за ч.3 ст.15, ч.3 ст. 307 КК України із застосуванням положень статті 68 КК України до позбавлення волі строком на 8 років без конфіскації майна.
На підставі положень ч.5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII) від 26.11.2015 року ОСОБА_4 зараховано перебування його під вартою з 23.08.2016 по 21.06.2017 включно з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі;
про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,
22.07.2022 року до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшла заява засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Засуджений у судовому засіданні заяву підтримав та просив задовольнити.
Прокурор в судове засідання з'явилася, у задоволенні заяви заперечувала та просила відмовити.
Суд, розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи та оглянувши особову справу засудженого, дійшов наступних висновків.
Згідно із ст.537 КПК України, під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше судимий :
1)19.07.1999 року за ст. 81 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі, з відстрочкою виконання вироку на 1 рік, відповідно до вимог ст. 46-1 КК України, та зі сплатою штрафу в прибуток держави у розмірі 100 грн.;
2)14.06.2001 року за ст. 140 ч.2, 215-3 ч.1, 81 ч.3, 42, 43 КК України до З років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;
3)21.05.2014 року за ст. 289 ч.1 КК України до 3 років обмеження волі.
Засуджений 24.03.2017 року Автозаводським районним судом міста Нижній Новгород Російської Федерації за ст. 30 ч.3, 228-1 ч.5 КК Російської Федерації України до 9 років 6 місяців позбавлення волі без позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, а також без штрафу, з відбуттям покарання у виправній колонії суворого режиму.
Зараховано в строк відбування покарання час його тримання під вартою з 23 серпня 2016 року по 23 березня 2017 року включно.
Ухвалою Київського районного суду міста Полтави від 21.01.2019 року вирок Автозаводського районного суду міста Нижній Новгород Російської Федерації від 24.03.2017 року, приведено у відповідність із законодавством України, ОСОБА_4 вважається засудженим за ст. 307 ч.3, 15 ч.3 КК України до 9 років 6 місяців позбавлення волі. Зараховано в строк відбуття покарання період перебування під вартою з 23.08.2016 по 23.03.2017 року.
Ухвалою від 19.07.2021 року Київського районного суду міста Полтави ухвала Київського районного суду м. Полтави від 21.01.2019 року була уточнена за заявою державної установи «Олексіївська виправна колонія (№ 25)» про роз'яснення ухвали Київського районного суду міста Полтави від 21.01.2019 року, а саме четвертий абзац резолютивної частини в такій редакції: «Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з 24.03.2017 року. Зарахувати в строк відбуття покарання період перебування ОСОБА_4 під вартою з 23.08.2016 року по 23.03.2017 року - включно»
Ухвалою від 13.01.2022 року колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду ухвала Київського районного суду міста Полтави від 21.01.2019 року про приведення вироку у відповідність змінена.
ОСОБА_4 вважається засудженим за ч.3 ст.15, ч.3 ст. 307 КК України із застосуванням положень статті 68 КК України до позбавлення волі строком на 8 років без конфіскації майна.
На підставі положень ч.5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-У1ІІ) від 26.11.2015 року ОСОБА_4 зараховано перебування його під вартою з 23.08.2016 по 21.06.2017 включно з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі
Початок строку відбуття ОСОБА_4 покарання рахується з 24.03.2017 року, кінець строку рахується 24.10.2023 року, тобто засуджений на теперішній час відбув 3/4 призначеного вироком суду строку покарання.
Засуджений ОСОБА_4 в місцях позбавлення волі знаходиться з 23.08.2016 року.
Під час тримання в СІЗО №1 міста Новгород Російської Федерації, СІЗО № З, ВК-5 м. Нижній Новгород Російської Федерації, державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» та державній установі «Полтавська виправна колонія (№ 64)» вимоги режиму тримання порушував, мав стягнення, заохочувався адміністрацією установи для стимулювання правослухняної поведінки.
З 25.06.2021 року відбуває покарання в державній установі «Олексіївська виправна колонія (№ 25)».
За період відбування покарання порушував вимоги режиму відбування покарання, за що був покараний у дисциплінарному порядку, адміністрацією установи не заохочувався. Згідно з довідкою про стягнення та заохочення засудженого від 23.02.2022, ОСОБА_4 мав 10 стягнень, а саме 8 доган, 1 сувора догана, у тому числі був поміщений у карцер без виведення на роботу на строк 7 діб. Відповідно до рішення дисциплінарної комісії від 23.03.2022, засуджений ОСОБА_4 був поміщений в дисциплінарний ізолятор без виведення на роботу, строком на 7 діб, у зв'язку з порушенням порядку відбування покарання.
У взаємовідносинах з іншими засудженими неконфліктний, але позитивного прикладу не подає.
По відношенню до представників адміністрації не завжди ввічливий, допускає випадки не ввічливого ставлення, виконує їх законні вимоги лише під контролем. Норм санітарії та особистої гігієни дотримується, спальне місце та приліжкову тумбочку намагається утримувати у чистоті і порядку, намагається підтримувати охайний зовнішній вигляд.
Не завжди дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується. Дотримується правил техніки безпеки та пожежної безпеки під контролем.
Відповідно до ст. 110, 113 Кримінально-виконавчого кодексу України, підтримує соціально-корисні зв'язки.
Відповідно до ст. 126 Кримінально-виконавчого кодексу України прагне до підвищення наявного загальноосвітнього рівня, читає художню літературу.
Відповідно до ст. 127 Кримінально-виконавчого кодексу України не приймає участь у роботі самодіяльних організацій та не проявляє соціально- корисну активність в організації їх роботи, не входить до складу ради колективу засуджених відділення, на профілактичному обліку не перебуває.
За весь час відбування покарання характеризується посередньо.
ОСОБА_4 відповідно до зазначеного вироку суду засуджений за скоєння кримінальних правопорушень, які у відповідності до ст. 12 КК України, віднесено до категорії особливо тяжких злочинів.
Відповідно до приписів Відповідно до п.3 ч.3 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.
Приписами ч. 2 ст. 81 КК України передбачено, що обов'язковою складовою для прийняття судом рішення про безумовне умовно - дострокове звільнення від відбування призначеного вироком суду кримінального покарання, є сумлінна поведінка та ставлення до праці засудженого, як умова доведеності виправлення останнього.
Стаття 6 КВК України передбачає, що виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Згідно ч.2 ст.130 КВК України, засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці та навчання довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Сумлінну поведінку слід розуміти як комплекс зразкового дотримання режиму, участі у самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечному виконанні вказівок і розпоряджень адміністрації колонії, відсутність порушень дисципліни, товариському ставленні до інших засуджених. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання. Сумлінне ставлення до праці проявляється у поліпшенні кількісних та якісних показників виконуваної роботи, підвищення виробничої кваліфікації, бережливому ставленні до обладнання та інструментів, дотримання охорони праці та техніки безпеки.
Згідно з частиною другою статті 67 КВК України, засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
При цьому суд зазначає, що умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
Засуджений неодноразово допускав порушення режиму відбування покарання, за що на нього були накладені стягнення, тому це свідчить про те, що засуджений не бажає стати на шлях виправлення та перевиховатися. Крім того, матеріали справи не містять відомостей про залучення ОСОБА_4 до оплачуваної роботи.
Таким чином, матеріали особової справи не відображають процес виправлення засудженого, зміст вищезазначених матеріалів не свідчить, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком суду. Вищезазначений висновок суду, збігається з позицією, яка міститься в роз'ясненнях Верховного Суду України щодо правильного та однакового застосування вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність, які викладені в постанові пленуму Верховного суду України Про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким №2 від 26.04.2002, відповідно до яких суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, оскільки судовий розгляд питання про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб. Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд вважає, що засуджений ОСОБА_4 своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці не довів те, що він став на шлях виправлення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд,-
У задоволенні заяви засудженого ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складений 28.10.2022 року
Суддя ОСОБА_1