Постанова від 26.10.2022 по справі 753/16670/21

Справа № 753/16670/21 Головуючий 1 інстанція- Шаповалова К.В.

Провадження № 22-ц/824/9382/2022 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.

ПОСТАНОВА

іменем України

26 жовтня 2022 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Савченка С.І., суддів Ігнатченко Н.В., Мережко М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 20 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, який мотивувала тим, що вона та відповідач мають спільну дитину - ОСОБА_3 2012 року народження. З моменту народження і до цього часу дитина проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні. Після народження дитини ще певний час відповідач надавав матеріальну допомогу на утримання та забезпечення потреб дитини, але протягом останніх трьох років він ухиляється від такого обов'язку. Вона отримує мінімальну заробітну плату і цих коштів недостатньо для нормального розвитку та навчання хлопчика, який потребує значних витрат на навчання та підтримання здоров'я. Відповідач свої доходи приховує, однак отримує пенсію та має стабільний дохід на посаді генерального директора ТОВ «Булат», де його середній заробіток становить 16950 грн.

У зв'язку з наведеним, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі у розмірі 17000 грн.щомісяця.

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 20 червня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 9000 грн. щомісячно до досягнення повноліття. Допущено негайне виконання рішення суду в частині сплати аліментів за один місяць. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн.

Не погоджуючись із рішенням, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове про стягнення з нього аліментів на утримання сина у розмірі 2800 грн., посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права. Скарга мотивована тим, що при визначенні розміру аліментів судом не було враховано систематичну участь відповідача в утриманні сина. Як і не враховано те, що відповідач є пенсіонером, а в період з березня до жовтня 2020 року він переніс дві серйозні операції на серці та головному мозку, що вплинуло на його працездатність і змусило зменшити режим роботи і як наслідок зменшило його

- 2 -

дохід. Він працює на посаді директора ТОВ «Булат» і отримує заробіток у розмірі 6525 грн. Стягуючи аліменти у розмірі 9000 грн., суд не наводить у рішенні аргументів про можливість призначення такого розміру, а мотивує це доцільністю, що суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці ЄСПЛ щодо мотивованості рішення. Вважає, що батьки несуть рівні обов'язки щодо утримання дітей, однак позивачка не надала доказів про те, що витрати на дитину складають 18000 грн. на місяць. Судом безпідставно враховано при визначенні розміру аліментів наявність у нього будинку і частини квартири, оскільки це не свідчить про можливість сплачувати ним аліменти у розмірі 9000 грн.

Позивачка ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, де вказала, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення і правомірно визначив аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі у розмірі 9000 грн. щомісяця, а доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду.

Згідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки в даній справі ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму (за п.3 ч.1 ст.176 ЦПК Україниціна позову у справах про стягнення аліментів визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців), і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони, які не перебували між собою у шлюбі, є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 2012 року народження.

Сторони проживають окремо, малолітній ОСОБА_5 проживає з матір'ю.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що є передбачені законом підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання сина сторін до його повноліття.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону, зокрема ст.180 Сімейного Кодексу України, згідно якої батьки зобов'язані

- 3 -

утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Проте, колегія суддів не може погодитисяіз визначеним судом розміром аліментів з наступних підстав.

Згідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до положень ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів на дитину суд враховує наступні обставини: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно приписів ч.3 ст.182 СК України суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку, що визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі має співвідноситися і бути співмірним із розміром отримуваного платником аліментів заробітку (доходу). Відступ від цього правила можливий виключно у випадку доведеності витрат платника аліментів, що перевищують його заробіток (дохід), та недоведеності ним джерела походження цих коштів.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно листа ГУ Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відповідач перебуває на обліку та отримує пенсію за віком, зокрема за період з липня 2021 по лютий 2022 року у розмірі 5663,51 грн. на місяць, за березень-квітень 2022 року - 5798,51 грн. на місяць (т.1 а.с.198-199).

Окрім того, згідно відповіді Головного управління ДПС у м.Києві заробіток відповідача на посаді директора ТОВ «Булат» становив за період з січня по серпень 2021 року 16000 - 17000 грн. на місяць, у вересні-грудні 2021 року - від 6506,25 грн. до 6562,50 грн. на місяць (т.1 а.с.218-222).

Тобто, сукупний розмір щомісячного доходу відповідача, який включає пенсію та заробіток станом на час вирішення справи становить 12361 грн.

За таких обставин стягнення з відповідача аліментів у розмірі 9000 грн. на місяць є очевидно неспівмірним із його доходом.

При цьому позивачкою не надано суду належних та опустимих доказів про наявність у відповідача витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких ним не доведено джерело походження коштів для їх оплати, що б згідно ч.3 ст.182 СК України давало суду підстави не обмежуватися розміром заробітку (доходу) відповідача.

Окрім того, визначений судом розмір аліментів порушує приписи ст.128 КЗпП України та ч.3 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження», згідно яких загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 % заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір

- 4 -

відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 %.

Водночас згідно ч.1 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як вище вказувалося, у справі міститься відомості про заробіток відповідача, згідно яких його щомісячний заробіток у ТОВ «Булат» становить 6562,50 грн., сума податку з цієї суми становить 1181,25 грн.

За таких обставин визначення аліментів у розмірі 9000 грн. перевищує 70 % від суми сукупного доходу на місяць, з якого мають здійснюватися відрахування, що у свою чергу буде порушувати наведені вимоги закону.

При цьому врахування судом першої інстанції при визначенні розміру аліментів того факту, що відповідач є засновником та бенефіціарним власником кількох господарських товариств недоречні, оскільки як вище вказувалося правове значення має те, чи отримував відповідач певний дохід від наявності у нього корпоративних чи інших прав, а якщо отримував, то у якому саме розмірі. Проте такі відомості позивачкою не надані, у справі відсутні і спростовуються наданим ДПС витягом з Державного реєстру фізичних осіб Державної податкової служби України про суми виплачених доходів та утриманих податків про відсутність таких доходів.

Апеляційний суд звертає увагу, що сам факт наявності у платника аліментів корпоративних чи інших бенефіціарних прав не дає підстав для визначення розміру аліментів не у співмірності із отримуваним доходом, оскільки аліменіти сплачуються із доходу, а наявність вказаних прав не є тотожною поняттю доходу.

Такий висновок кореспондується іх постановою КМ України від 26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», яка регулює спірні правовідносиниі Зміст положень відповідного Переліку не визначає корпоративні чи бенефіціарні права права як дохід.

Це ж стосується посилань суду на наявність у відповідача на праві власності житлового будинку загальною площею 235 кв.м, а також 1/4 частки у трикімнатній квартирі. Наявність майна також не є доходом.

Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 682/1277/20, де Верховний Суд зазначив, що статтею 81 СК України визначено, що перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджує Кабінет Міністрів України.Відповідно до постанови КМ України від 26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» отримане платником аліментів у власність у порядку спадкування нерухоме майно у вигляді земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не є тим видом доходу, який підлягає врахуванню під час стягнення аліментів і визначення їх розміру.

Суд наведені обставини не врахував та не дав їм належної оцінки, що призвело до неправильного визначення розміру аліментів.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

- 5 -

Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення (п.п.113,114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17).

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині розміру стягуваних аліментів не відповідає обставинам справи та вимогам закону і підлягає зміні.

Визначаючи розмір аліментів у твердій грошовій сумі, колегія суддів враховує обставини, зазначені у ч.1 ст.182 СК України, а також щомісячний дохід відповідача у розмірі 12361 грн., який включає пенсію та заробіток.

Окрім того, колегія враховує приписи ч.2 ст.182 СК України, згідно якої розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на час ухвалення оскаржуваного рішення прожитковий мінімум для дитини віком до 6 років був встановлений у розмірі 2100 грн., для дитини від 6 до 18 років - у розмірі 2618 грн.

З урахуванням встановлених обставин справи та вимог закону, в тому числі встановлених законом соціальних гарантій, колегія суддів визначає аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 грн. на місяць на дитину до досягнення нею повноліття.

Такий розмір аліментів співвідноситься із розміром отримуваного відповідачем заробітку та є пропорційним його обов'язку надавати утримання дитині.

Окрім того, такий розмір аліментів відповідає положенням ст.141 СК України, згідно якої батьки несуть рівні обов'язки щодо утримання дітей та обов'язку позивачки надавати сину таке ж утримання.

Доводи апеляційної скарги про систематичну участь відповідача в утриманні сина не мають правового значення та не спростовують висновків суду про наявність підстав для стягнення аліментів. У постановівід 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що надання малолітній дитині матеріальної допомоги у добровільному порядку є правом і обов'язком батька та не звільняє його від обов'язку утримувати дитину при стягненні аліментів за рішенням суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач в період з березня до жовтня 2020 року переніс дві серйозні операції на серці та головному мозку, що потребує зменшення розміру аліментів колегія суддів відхиляє як необгрунтовані, оскільки операції проведені у 2002 році до звернення ОСОБА_2 до суду з даним позовом. Відхиляючи дані доводи, апеляційний суд враховує, що послаючись на проведені операції, відповідач не надав суду доказів, що на даний час, тобто станом на час ухвалення рішення, він потребує лікування чи медичного втручання, тощо, зокрема медичні висновки які б вказували на таке відсутні, як і відсутні докази про наявність додаткових матеріальних витрат на таке лікування.

Решта доводів апеляційної скарги враховані судом при перегляді справи і зміні рішення.

Доводи відзиву ОСОБА_2 на апеляційну скаргу про те, що відповідач має більший дохід ніж встановлено судом, а його зменшення відбулося після подачі нею позову, безпідставні та бездоказові. Як вище вказувалося дані про дохід відповідача встановлені на

- 6 -

підставі витребуваних судом від органу Пенсійного Фонду та органу ДПС відомостей з Державного реєстру фізичних осіб Державної податкової служби України про суми виплачених відповідачу доходів та утриманих податків. Якщо позивачка вважає, що відповідач маніпулює розміром свого заробітку, то вона вправі звернутися для з'ясування цього питання до компетентних органів із відповідною заявою.

При цьому апеляційний суд повторно звертає увагу що позивачкою не надано будь-яких доказів про наявність у відповідача витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких ним не доведено джерело походження коштів для їх оплати, що б згідно ч.3 ст.182 СК України давало суду підстави не обмежуватися розміром заробітку (доходу) відповідача.

Доводи відзиву ОСОБА_2 на апеляційну скаргу щодо безпідставності посилань відповідача на стан здоров'я як підставу зменшення аліментів суд не аналізує, бо оцінка цьому дана вище.

Доводи відзиву ОСОБА_2 на апеляційну скаргу щодо наявності у відповідача нерухомого майна, що на її думку дає підстави визначння аліментів не у співмірності із розміром його доходу необгрунтовані із викладених вище підстав, оскільки нерухоме майно не є доходом особи.

Доводи відзиву ОСОБА_2 на апеляційну скаргу щодо наявності у відповідача корпоративних та бенефіціарних прав, що на її думку дає підстави визначення аліментів не у співмірності із розміром його доходу необгрунтовані із викладених вище підстав, а саме наявність таких прав не є доходом з якого мають сплачуватися аліменти згідно постанови КМ України від 26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб».

Доводи відзиву ОСОБА_2 на апеляційну скаргу щодо користування відповідачем автомобілем Фольксваген Таурег, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не спростовують висновків суду про визначення розміру аліментів у сумі 5000 грн. При цьому апеляційний суд звертає увагу на відсутність у справі будь-яких доказів про користування відповідачем вказаним автомобілем, як і взагалі відсутність відомостей про власника цього автомобіля.

Це ж стосується посилань у відзиві на продаж відповідачем автомобіля Фольксваген Таурег АТ 0013 та володіння відповідачем автомобілем Нісан Наваро НОМЕР_2 , який переоформлений на ТОВ «Надра Інженіринг», власником якого є середній син ОСОБА_1 , а також про наявність у відповідача коштів на рахунках у ПАТ «Кредобанк» та АТ КБ «ПриватБанк», як бездоказові, оскільки у справі відсутні будь-які докази з цього приводу і позивачкою такі під час розгляду справи суду не надавалися, клопотання про їх витребування не заявлялося і відповідно судом першої інстанції дані обставини не встановлювалися.

Доводи відзиву ОСОБА_2 на апеляційну скаргу щодо відсутності добровільної сплати аліментів з боку відповідача оцінені вище як такі, що не мають правового значення для стягнення аліментів в судовому порядку.

Решта доводів відзиву на апеляційну скаргу не спростовують висновків суду про наявність передбачених законом підстав для стягнення аліментів у розмірі 5000 грн.

Даючи оцінку доводам учасників, викладеним у апеляційній скарзі і відзиві, з огляду на низку тверджень сторін, що не стали предметом аналізу в даній постанові, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок

- 7 -

щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування єдостатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.

Згідно ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 20 червня 2022 року змінити, стягнувши із ОСОБА_1 (мешкає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (мешкає: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5000 гривень щомісяця, починаючи із 12 серпня 2021 року до досягнення дитиною повноліття.

Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 20 червня 2022 року в частині стягнення судового збору залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді:

Попередній документ
106989167
Наступний документ
106989169
Інформація про рішення:
№ рішення: 106989168
№ справи: 753/16670/21
Дата рішення: 26.10.2022
Дата публікації: 01.11.2022
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Київський апеляційний суд
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про стягнення аліментів
Розклад засідань:
16.03.2026 18:34 Дарницький районний суд міста Києва
16.03.2026 18:34 Дарницький районний суд міста Києва
16.03.2026 18:34 Дарницький районний суд міста Києва
16.03.2026 18:34 Дарницький районний суд міста Києва
16.03.2026 18:34 Дарницький районний суд міста Києва
16.03.2026 18:34 Дарницький районний суд міста Києва
16.03.2026 18:34 Дарницький районний суд міста Києва
16.03.2026 18:34 Дарницький районний суд міста Києва
16.03.2026 18:34 Дарницький районний суд міста Києва
04.11.2021 14:30 Дарницький районний суд міста Києва
22.12.2021 10:00 Дарницький районний суд міста Києва
23.02.2022 15:30 Дарницький районний суд міста Києва
Учасники справи:
головуючий суддя:
ШАПОВАЛОВА К В
суддя-доповідач:
ШАПОВАЛОВА К В
відповідач:
Бочкур Василь Степанович
позивач:
Верещак Алла Леонідівна