Ухвала
Іменем України
24 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 462/3411/20
провадження № 61-9858ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 24 березня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність старшого державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Марщівської Ірини Петрівни під час виконання судового рішення,
У грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою в порядку статті 447 ЦПК України, у якій уточнивши вимоги, просила визнати дії та бездіяльність старшого державного виконавця Залізничного ВДВС у місті Львові ЗМУ МЮ (м. Львів) Марщівської І. П. щодо самовільної зміни способу та порядку виконання судового наказу № 462/3411/20 від 15 липня 2020 року, виданого Залізничним районним судом м. Львова, неправомірними та зобов'язати цього державного виконавця усунути порушення, допущені в процесі виконання судового наказу № 462/3411/20 шляхом стягнення з ОСОБА_3 суми аліментів, які недотримано скаржником за період з червня 2020 року по лютий 2022 року у розмірі 428 349 грн.
Заява мотивована тим, що 15 липня 2020 року Залізничним районним судом м. Львова видано судовий наказ № 462/3411/20 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку боржника, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно до повноліття дитини, починаючи з 15 червня 2020 року. 10 вересня 2020 року старшим державним виконавцем Залізничного ВДВС у місті Львові ЗМУ МЮ (м. Львів) Марщівською І. П. відкрито виконавче провадження № 62986513 з примусового виконання вказаного судового наказу. Оскільки боржник є фізичною особою-підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування, то державний виконавець, посилаючись на частину другу статті 195 СК України, проводить стягнення аліментів у розмірі 25% від середньої заробітної плати працівника відповідної місцевості, що відображено у складених нею розрахунках заборгованості. Вважає такі дії державного виконавця неправомірними, що свідчать про самовільну зміну нею способу та порядку виконання судового наказу, оскільки боржник отримує дохід як підприємець, відповідно розмір аліментів, який підлягає стягненню, має визначатися, як встановлено в судовому наказі, щомісячно з фактичного заробітку (доходу) боржника як підприємця. Крім цього, державний виконавець визначала та продовжує визначати не розмір аліментів, що підлягає стягненню щомісячно з оформленням відповідних розрахунків, а заборгованість за аліментами, виходячи із середньої заробітної плати працівника для відповідної місцевості, безпідставно ототожнюючи ці поняття. Також стягувач вказує на не проведення державним виконавцем жодних дій для встановлення усіх видів заробітку боржника, необхідних для належного розрахунку розміру аліментів відповідно до вимог виконавчого документа, а також на не направлення їй документів у виконавчому провадженні та ігнорування її звернень, що свідчить про бездіяльність державного виконавця щодо виконання судового наказу. За наведених обставин, посилаючись на невідповідність порядку розрахунку вимогам закону, просить зобов'язати старшого державного виконавця Залізничного ВДВС у місті Львові ЗМУ МЮ (м. Львів) Марщівську І.П. усунути вказані порушення шляхом стягнення з ОСОБА_3 суми аліментів, які недотримано стягувачем за період з червня 2020 року по лютий 2022 року в розмірі 428 349 грн.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 24 березня 2022 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року, узадоволенні скарги стягувача ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що дії старшого державного виконавця Залізничного ВДВС у місті Львові ЗМУ МЮ (м. Львів) Марщівської І. П. щодо здійснення розрахунку заборгованості ОСОБА_3 зі сплати аліментів за період з червня 2020 року по лютий 2022 року на підставі частини другої статті 195 СК України є законними, оскільки боржник є фізичною особою-підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування, стягнення аліментів здійснюється належно відповідно до судового наказу № 462/3411/20 від 15 липня 2020 року, виданого Залізничним районним судом м. Львова.
ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку 04 жовтня 2022 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 24 березня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року, у якій просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги скаржника. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що державний виконавець всупереч статті 183 СК України та статті 129? Конституції України, яка чітко вказує, що «Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законам порядку.», безпідставно посилаючись на частину другу статті 195 СК України проводила та проводить стягнення аліментів в розмірі 25% від середньої заробітної плати працівника для відповідної місцевості. Таким чином, оскільки в статті 195 СК України йдеться саме про заборгованість за аліментами, а статті 183 СК України, на підставі якої суд визначив розмір аліментів і видав про це відповідний наказ, стосується визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу), то в зазначеній справі державний виконавець повинен був чітко виконувати приписи судового наказу, а не самостійно змінювати порядок нарахування аліментів. Державний виконавець ототожнила поняття зобов'язання зі сплати аліментів та заборгованість по сплаті аліментів, внаслідок стягнення сум аліментів, а саме: замість виконувати наказ суду та норму статті 183 СК України, державний виконавець неправильно застосувала норми статті 195 СК України. Таким чином, дії та бездіяльність державного виконавця є протиправними та призвели до порушення прав скаржника на отримання аліментів в розмірі, визначеному виконавчим документом, у зв'язку з чим скаржник за період з червня місяця 2020 року по лютий місяць 2022 року недоотримав аліменти на суму 428 349 грн. Судами не були з'ясовані та досліджені усі обставини справи, чим порушено норми процесуального права, а також неправильно застосовані норми матеріального права, а саме: замість застосування статті 183 СК України суди помилково застосували статтю 195 СК України, що і призвело до незаконного постановлення оскаржуваної ухвали Залізничного районного суду міста Львова та постанови Львівського апеляційного суду.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Суди встановили, що у провадженні Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебуває виконавче провадження № 562986513 з примусового виконання судового наказу № 462/3411/20 від 15 липня 2020 року, виданого Залізничним районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку боржника, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно до повноліття дитини, починаючи з 15 червня 2020 року.
Старшим державним виконавцем Залізничного ВДВС у місті Львові ЗМУ МЮ (м. Львів) Марщівською І. П. в межах виконавчого провадження № 562986513 встановлено, що боржник ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування 3 групи платника зі ставкою 5 %.
Державним виконавцем здійснено розрахунки заборгованості зі сплати аліментів, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Станом на 12 січня 2022 року заборгованість у боржника ОСОБА_3 по сплаті аліментів відсутня.
Відповідно до статті 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частиною першою та третьою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.
Відповідно до частини першої статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (частина друга статті 195 СК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року у справі № 521/260/20 вказано, що «системний аналіз статті 195 СК України дозволяє дійти висновку, що розмір заборгованості зі сплати аліментів обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Здійснення розрахунку заборгованості за аліментами платника аліментів, який є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, державний виконавець має проводити відповідно до вимог частини другої статті 195 СК України, тобто виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, а не виходячи з повного доходу боржника як фізичної особи - підприємця».
У постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 464/6206/18 (провадження № 61-18142св19) зазначено, що «розмір заборгованості зі сплати аліментів обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Державний виконавець не взяв до уваги те, що розрахунок заборгованості за аліментами платника аліментів, який є ФОП і перебуває на спрощеній системі оподаткування, необхідно проводити відповідно до вимог частини другої статті 195 СК України, тобто виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. За таких обставин суди дійшли правильного висновку про те, що визначена державним виконавцем заборгованість зі сплати аліментів, виходячи з повного доходу боржника як ФОП, здійснена з порушенням вимог законодавства (частини другої статті 195 СК України)».
Суди встановили, що боржник є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, державний виконавець правомірно розрахував заборгованість за аліментами відповідно до статті 195 СК України, тобто виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, а не виходячи з повного доходу боржника як фізичної особи-підприємця. За таких обставин, суд першої інстанції з висновком якого погодився апеляційний суд, зробили обґрунтований висновок про відмову у задоволенні скарги.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 24 березня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність старшого державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Марщівської Ірини Петрівни під час виконання судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Н. О. Антоненко
М. М. Русинчук