П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 жовтня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/9042/21
Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М.Г.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення моральної шкоди,
31 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій (з урахуванням змін та доповнень) просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 28.04.2021 № 335 (з адміністративно-господарської діяльності), згідно з пунктом 1 якого за скоєне правопорушення позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності з оголошенням дисциплінарного стягнення - «сувора догана», а за пунктом 2 - зменшено виплату премії у квітні місяці 2021 року до 80%;
- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 200000 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив про необґрунтованість та передчасність оскаржуваного наказу, який не відповідає дійним обставинам. Дисциплінарний проступок позивачем не вчинявся, а притягнення до дисциплінарної відповідальності є протиправним та безпідставно накладеним у спосіб, що не передбачено Конституцією та законами України. Належного розслідування при накладенні дисциплінарних стягнень не проведено, що порушило приписи Дисциплінарного статуту України.
Неправомірні дії відповідача в цілому завдали позивачу як публічній особі, що займається громадською діяльністю та є членом Всеукраїнської громадської організації Спілка офіцерів України, моральної шкоди, яка знайшла прояв в порушенні нормальних життєвих зв'язків, приниженні честі, гідності, престижу та ділової репутації перед підлеглими, неможливості продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми та негативно вплинули на стан його здоров'я.
Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення приписів ст. 14 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, а саме ним порушено порядок звернення, оскільки його здійснено не до безпосереднього начальника, а відразу до прямого начальника - командира ВЧ НОМЕР_1 . Зменшення розміру премії здійснено відповідно до абз. 5 п.5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міноборони України від 07.06.2018 №260. Відповідно до ст. 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Стосовно моральної шкоди, то діями командування ВЧ НОМЕР_1 не порушено звичний режим, честь, гідність, ділову репутацію позивача.
Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що згідно службової картки проступок, за який його притягнуто до дисциплінарної відповідальності вчинено 26.04.2021.
При цьому, того дня йому погрожували фізичною розправою старший лейтенант ОСОБА_2 та старший лейтенант Щур, наслідком чого став виклик наряду поліції про що складено протокол від 26.04.2021 про вчинення кримінального правопорушення вказаними особами. Після цього командир ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_3 сам викликав ОСОБА_1 , а тому звернення з порушенням ст. 14 Статуту внутрішньої служби ЗСУ не мало місце.
В частині стягнення моральної шкоди, додатково зазначив щодо права на її отримання, оскільки оскаржуваний наказ призвів до позбавлення позивача та його сім'ї грошового забезпечення в розмірі 6000 грн та можливості використання зазначених коштів. Примушення командуванням ВЧ НОМЕР_1 писати пояснення матроса ОСОБА_4 також завдало позивачу моральну шкоду та свідчить про службову недбалість відповідача, оскільки ОСОБА_5 за званням не може давати будь-які пояснення відносно ОСОБА_1 , який є старшим сержантом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано пункти 1, 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 28.04.2021 № 335 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовців гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону у квітні 2021 року».
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Зокрема, обґрунтовуючи свою позицію, апелянт посилається на доводи, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву. Крім того, ним зазначається, що систематичні звернення позивача до медичної служби зі скаргами на стан здоров'я під час проходження служби у ВЧ НОМЕР_1 в період з 25.06.2020 по 29.06.2021 свідчать про порушення ОСОБА_1 вимог ч.1, ст. 241 Статуту внутрішньої служби ЗСУ в частині збереження здоров'я та не приховування хвороб. Систематичні звернення позивача до медичних закладів командування ВЧ НОМЕР_1 розцінює як ухилення від проходження військової служби, невиконання ним умов укладеного контракту.
Відповідно п.1 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.
Згідно контракту від 25.06.2020, наказу №94-РС від 25.06.2020 старший сержант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проходить військову службу в ЗСУ, а саме у ВЧ НОМЕР_1 на посаді командира господарчого відділення взводу забезпечення реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи (а.с. 8-10).
Пунктом 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 28.04.2021 року № 335 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовців гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону у квітні 2021 року» за порушення вимог ст. 14 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, на старшого сержанта ОСОБА_1 , командира господарчого відділення взводу забезпечення гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону відповідно до пункту «в» статті 48, керуючись статтею 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, накладено дисциплінарне стягнення - «сувора догана».
Пунктом 2 зазначеного наказу помічнику командира військової частини з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби встановлено відповідно до абзацу 1 пункту 4 розділу ХVІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 виплатити премію за квітень місяць в розмірі 80% командиру господарчого відділення взводу забезпечення гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 старшому сержанту ОСОБА_6 (а.с. 42).
Мотивувальною частиною оскаржуваного наказу визначено, що його прийняття здійснено з метою попередження випадків порушення військової дисципліни в майбутньому та притягнення винних до відповідальності відповідно до ст. 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 48, 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, оскільки незважаючи на заходи, що проводяться у військовій частині НОМЕР_1 щодо зміцнення військової дисципліни, продовжують мати випадки порушення військової дисципліни військовослужбовцями. Протягом квітня 2021 року основні зусилля командування військової частини були спрямовані на створення передумов для недопущення скоєння порушень військової дисципліни всіма категоріями військовослужбовців в ході виконання завдань за призначенням та у повсякденній діяльності.
Відповідно до службової картки ОСОБА_1 в період з 01.03.2021 по 30.04.2021 по відношенні до нього застосовано три стягнення «догана» та три стягнення «сувора догана».
При цьому, в частині стягнення «сурова догана» відповідно до п. «в» ст. 48, 55 Дисциплінарного статуту ЗСУ, яке відноситься до оскаржуваного наказу №335 від 28.04.2021, зазначено, що проступок, пов'язаний з порушенням ст.14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, позивачем вчинено 26.04.2021, стягнення накладено командиром частини.
Позивачем до суду надано копії: повідомлення №70901789 від 26.04.2021, протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 26.04.2021, пояснень від 26.04.2021, зміст яких сукупно свідчить про виклик того дня ОСОБА_1 наряду поліції через вчинення старшим лейтенантом Амосюком, старшим лейтенантом Щуром кримінального правопорушення пов'язаного із погрозами фізичної розправи щодо нього, що відбулося на території військової частини НОМЕР_1 (а.с. 137-140).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не дотримано вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості рішення, зокрема, щодо п.п. 1, 2 оскаржуваного наказу, виконання яких є запорукою передбачуваності для позивача наслідків виконання або невиконання ним законних вимог відповідача. В оскаржуваному наказі взагалі не зазначено (не конкретизовано) обставини, з яких відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зокрема, коли саме (дата), як саме (письмово, усно) та з яких саме службових та особистих питань позивач звернувся до наступного прямого начальника без відповідного звернення до свого безпосереднього начальника тощо.
Крім того, оскаржуваний наказ також не містить жодних посилань на інші документи-докази, якими могли б бути встановлені/зафіксовані відповідні обставини.
Також, наказ не містить даних щодо врахування/підстав неврахування під час накладення на позивача спірного дисциплінарного стягнення та обрання його виду: характеру та обставин вчинення правопорушення, його наслідків, попередньої поведінки позивача, а також тривалості військової служби та рівня знань про порядок служби.
В частині наявності підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди суд з врахуванням фактичних обставин справи дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, проте з врахуванням принципів співмірності, розумності та справедливості вважав достатнім відшкодування 10000 грн
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За вказаного правового регулювання рішення суду першої інстанції підлягає перегляду лише в частині задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Слід звернути увагу, що загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби ЗСУ, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV.
Положенням статті 26 Статуту передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини, відповідно, несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно з частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Відповідно до пункту 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, зокрема, в) сувора догана.
Матеріали справи підтверджують, що оскаржуваним наказом притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення суворої догани за порушення ст. 14 Статут внутрішньої служби ЗСУ.
Відповідно до ст. 14 Статуту внутрішньої служби ЗСУ із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Указана норма закріпляє обов'язок військовослужбовця вчасно повідомити безпосереднього начальника про все, що стосується виконання ним службових обов'язків та вжити заходи щодо вирішення даного питання в порядку звернення та підлеглості.
Судова колегія звертає увагу, що оскаржуваний наказ не містить жодної інформації щодо обставин вчиненого правопорушення, крім посилання на факт порушення ОСОБА_1 ст. 14 Статуту внутрішньої служби ЗСУ.
Вірними є висновки суду першої інстанції, що відповідачем не зазначено, коли та яким способом позивач звернувся до командира ВЧ НОМЕР_1 без попереднього звернення до свого безпосереднього начальника. Відповідачем в оскаржуваному наказі не вказано посилань на інші докази, що могли б слугувати підтвердженням вищевказаного.
В ході судового розгляду ВЧ НОМЕР_1 жодним чином не наведені обставини вчиненого позивачем порушення ст. 14 Статуту внутрішньої служби ЗСУ. Всі доводи відповідача зводяться до обґрунтування наявності підстав невиплати премії позивачу, як наслідку накладеного стягнення, відсутності підстав стягнення моральної шкоди, а також, що проведення службового розслідування є правом командира військової частини.
Згідно із статтею 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Матеріали справи підтверджують, що у спірних правовідносинах службове розслідування не проводилося.
Слід звернути увагу, що відповідно до абз.2 статті 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, який визначає механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Порядок №608).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Вищенаведене свідчить, що за своєю правовою природою висновок службового розслідування є службовим документом, який фіксує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставами для його призначення.
Зафіксовані в результатах службового розслідування обставини можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб'єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки.
Загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуваний наказ, враховуючи обставини непроведення службового розслідування, не містить даних щодо врахування/неврахування під час накладення на позивача спірного дисциплінарного стягнення та обрання його виду: характеру та обставин вчинення правопорушення, його наслідків, попередньої поведінки позивача, а також тривалості військової служби та рівня знань про порядок служби.
Стала судова практика підтверджує наявність узгодженої позиції, що невиконання уповноваженим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Вказані правові висновки містяться, зокрема, в постанові Верховного Суду від 20.10.2022 у справі №640/18156/20.
Враховуючи, що у разі непроведення службового розслідування спірний наказ №335 від 28/04/2021 прийнято відповідачем без належного обґрунтування та конкретизації фактичних обставин допущеного позивачем правопорушення, то вина останнього не є доведеною, що свідчить про обґрунтованість висновків суду про наявність підстав для його скасування.
Судова колегія враховує доводи ОСОБА_1 , що 26.04.2021 командир ВЧ НОМЕР_1 особисто викликав його, а тому порушення ст. 14 Статуту внутрішньої служби ЗСУ не мало місця.
Висока ймовірність зазначеного підтверджується наданими до суду доказами щодо обставин виклику позивачем поліції 26.04.2021 через вчинення старшим лейтенантом ОСОБА_2 , старшим лейтенантом Щуром кримінального правопорушення пов'язаного із погрозами фізичної розправи щодо нього, що відбулося на території військової частини НОМЕР_1 (а.с. 137-140).
Згідно приписів абзацу 1 пункту 4 розділу ХVІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 при порушенні військової дисципліни, незадовільному виконанні службових обов'язків виплата щомісячної премії у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «сувора догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління),- здійснюється у розмірі 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.
Щодо п.2 оскаржуваного наказу №335 від 28.04.2021 в частині зменшення розміру виплати премії позивача до 80%, то він також підлягає скасуванню через відсутність належним чином встановленого та доведеного факту вини ОСОБА_1 у порушенні ст. 14 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, а також через відсутність будь-яких інших посилань на інші обставини, які могли б бути підставою такого зменшення.
Доводи апелянта не спростовують наведені висновки суду, оскільки право відповідача щодо проведення службового розслідування не спростовує необхідність доведення вини військовослужбовця в кожному конкретному випадку.
Доводи апелянта щодо оцінки командуванням військової частини НОМЕР_1 хвороб та постійних звернень позивача до медичних закладів жодним чином не стосуються предмету спору.
Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо можливості стягнення на користь позивача завданої йому моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн з огляду на те, що обґрунтування її спричинення підтверджуються матеріалами справи.
Необґрунтоване притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності мало наслідком позбавлення його частини грошового забезпечення, а також необхідності тривалого судового захисту своїх порушених прав.
При цьому, військове звання та посада позивача підтверджують наявність у нього за військовим становищем підлеглих, що в контексті завдання моральної шкоди пов'язаної із приниженням честі, гідності, престижу або ділової репутації, а також порушенням стосунків з оточуючими людьми, підтверджує її завдання.
Відповідно до положень Конституції України, зокрема статей 32, 56, 62 і чинного законодавства, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.
Статтею 23 Цивільного кодексу України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Судом першої інстанції враховано доводи відповідача та з міркувань розумності, виваженості та справедливості вірно зменшено розмір моральної школи з 200 000,00 грн до 10 000,00 грн.
Враховуючи, що доводи апелянта обмежуються посиланнями щодо дій командування, які не порушили звичний режим, честь, гідність, ділову репутацію позивача, необґрунтованість чого спростовується суттю оскаржуваного наказу, а також, що ВЧ НОМЕР_1 не наводить жодних доводів щодо визначеного судом першої інстанції розміру моральної шкоди, то судова колегія не вбачає обґрунтованих підстав для його зменшення.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав задоволення позовних вимог у визначеній частині.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 320, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: К.В. Кравченко