27 жовтня 2022 року м. Дніпросправа № 280/11014/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Бишевської Н.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 червня 2022 року (суддя Калашник Ю.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 із застосуванням обмеження нарахування у сумі 47230,00 грн., а також відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області виплатити позивачу суму обмеження у розмірі 161769,22 грн.;
- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на користь позивача недоплачену суддівську винагороду за період з квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року в розмірі 161769,22 грн., з утриманням з цієї суми усіх податків, зборів та обов'язкових платежів, передбачених законом при виплаті суддівської винагороди;
Крім того, просить допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 червня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 шляхом безспірного списання з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, в порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» недоплачену суму суддівської винагороди за період 18.04.2020 по 27.08.2020 включно у розмірі 161769,22 грн. (сто шістдесят одна тисяча сімсот шістдесят дев'ять гривень 22 копійки), з утриманням з цієї суми передбачених законодавством України податків та обов'язкових платежів при її виплаті.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі заявлених позовних вимог та визначив неналежний спосіб захисту порушених прав позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу Державна судова адміністрація України, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області надало суду пояснення на апеляційну скаргу, згідно яким зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині присудження стягнення недоплаченої суддівської винагороди шляхом її безспірного списання з КПКВК 0501150 в порядку, передбаченому Законом України №4901-VI і Порядком №845 є некоректним та таким, що не відповідає положенням діючого законодавства України.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Указом Президента України «Про призначення суддів» від 15.10.2001 №975/2001 позивача призначено на посаду судді Василівського районного суду Запорізької області.
У період з 18.04.2020 до 27.08.2020 включно позивачу виплачувалась суддівська винагорода в обмеженому розмірі відповідно до статті 29 Закону №294-IX (зі змінами, внесеними Законом №553-IX) - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року.
Так, відповідно до Довідки про нараховану та фактично виплачену суддівську винагороду за період з 01.01.2020 по 31.08.2020 судді Василівського районного суду Запорізької області Носику М.А. (від 02.11.2022 №08-02/1248) сума обмеження відповідно до статті 29 Закону №294-IX (зі змінами, внесеними Законом №553-IX) за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 становить 161769,22 грн.
Судом встановлено, що відновлення виплати суддівської винагороди без обмеження відбулось з 28.08.2020 у зв'язку з тим, що рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-/2020 у справі №1-14/2020(230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:
- частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ зі змінами;
- абзацу дев'ятого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ.
Вважаючи обмеження суддівської винагороди у період з 18.04.2020 по 27.08.2020 протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до ч.2 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини третьої наведеної статті (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11.03.2020 діє в редакції Закону №1774-VIII) базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Встановлені обставини справи, які фактично і стали підставою для звернення позивача із цим позовом до суду, свідчать про те, що Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області у періодах з 18.04.2020 по 27.08.2020 (включно) здійснювалося нарахування та виплата позивачеві суддівської винагороди у розмірі меншому, ніж те визначено статтею 135 Закону №1402-VIII, з посиланням на ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Така ситуація зумовлена набранням 18 квітня 2020 року чинності Законом №553-ІХ, яким Закон №294-ІХ доповнено, зокрема, статтею 29 такого змісту (в редакції, яка діяла до ухвалення Рішення Конституційного Суду України № 10-р/2020 від 28 серпня 2020 року): 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 № 553-IX, яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено статтею 29 такого змісту:
«Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)».
Отже, вказаним Законом визначено розмір заробітної плати (суддівської винагороди) на період дії карантину, при цьому такий розмір суддівської винагороди не узгоджувався із положеннями статті 135 Закону № 1402-VIII.
Водночас, Рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення частин першої, третьої статті 29 Закону №294-ІХ.
Конституційним Судом України визнано, що скасування чи зміни законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Вирішуючи спірні правовідносини, апеляційний суд виходить з того, що розмір винагороди судді встановлений Законом № 1402-VIII та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Так, у відповідності до статті 130 Конституції України, розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Закон № 1402-VIII, з огляду на свою назву та сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні статті 130 Конституції України.
Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що зміни до наведеного Закону в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період (квітень- серпень 2020 року) не вносилися.
Для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону № 1402-VIII, які попри те, що в часі цей закон прийнятий раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону № 294-ІХ (у редакції Закону № 553-ІХ).
Суд також зауважує, що Закон № 294-ІХ (у редакції Закону № 553-ІХ) має іншу сферу регулювання. Вимоги щодо його змісту містяться в частині другій статті 95 Конституції України та деталізовані у БК України. Цей закон (про державний бюджет) не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Отже, за такого правового регулювання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що під час нарахування та виплати позивачеві суддівської винагороди у спірних періодах з 18.04.2020 по 27.08.2020 відповідач мав керуватися виключно нормами статті 135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до спірних правовідносин застосовуватися не можуть.
Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 03 березня 2021 року у справі №340/1916/20 за якою розбіжність між нормами (різних) законів щодо регулювання одних правовідносин (розміру суддівської винагороди), яка виникла у зв'язку з набранням чинності Законом № 553-ІХ, має вирішуватися на користь Закону № 1402-VIII.
У даному судовому рішенні Верховний Суд, в контексті заявлених позовних вимог щодо донарахування та виплати не отриманих коштів за період з 18.04.2020 (суддівської винагороди, розмір якої був обмежений на підставі статті 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ), звернув увагу на процедуру бюджетного фінансування судів та вказав на необхідність з'ясування в спірному випадку причин невиплати суддівської винагороди у повному обсязі (у відповідності до статті 135 Закону №1402-VIII, без застосування встановлених статтею 29 Закону №294-IX (в редакції Закону №553-IX) обмежень) у спірному періоді.
Так, Суд виокремив дві причини, які б могли зумовити виплату суддівської винагороди у неповному обсязі.
Перша причина, у разі якщо розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня (суду або ж територіальному управлінню ДСА) на ці потреби були виділені кошти у недостатньому розмірі, тобто у розмірі меншому, ніж те передбачено статтею 135 Закону №1402-VIII без будь-яких обмежень. В цьому випадку, як вказав Суд, невиплату суддівської винагороди в повному обсязі можна пов'язувати із діяльністю ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (окрім Верховного Суду), відповідно як суб'єкта владних повноважень, рішеннями/діями якого порушено право особи (судді).
Друга причина, у разі якщо ДСА України, як головний розпорядник бюджетних коштів, виділила розпоряднику нижчого рівня достатньо коштів для виплати суддівської винагороди з урахуванням вимог статті 135 Закону № 1402-VIII (затвердивши відповідний кошторис), але розпорядник нижчого рівня розпорядився цими коштами з урахуванням обмежень, які встановлені статтею 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ). В такому випадку, як зазначив Суд, є підстави стверджувати, що невиплата суддівської винагороди в повному обсязі, як наслідок виникнення заборгованості з її виплати, є результатом дій/рішень розпорядника нижчого рівня, а тому спосіб захисту повинен співвідноситися/пов'язуватися з цими діями та їх наслідками.
Отже, з урахуванням вищевказаних висновків Верховного Суду, визначальним у цій справі є встановлення обставин, чи були виділені відповідачу Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, як розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня, кошти на виплату позивачу у спірні періоди суддівської винагороди у повному обсязі з урахуванням вимог статті 135 Закону №1402-VIII, або ж кошти були виділені з урахуванням обмежень, які встановлені статтею 29 Закону №294-IX (в редакції Закону №553-IX).
За встановлених судом обставин, з 18.04.2020 по 27.08.2020 нарахована заробітна плата, суддівська винагорода були обмежені максимальним розміром, як то передбачено статтею 29 Закону №294-IX (в редакції Закону №553-IX).
При цьому, у спірному періоді з квітня по серпень 2020 року, після набрання чинності Законом України «Про внесення мін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 № 553-ІХ, зменшення обсягу бюджетних асигнувань на виплату суддівської винагороди суддям Запорізького районного суду Запорізької області не відбувалось.
В ході судового розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, відповідачем не спростовано, що Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області були виділені кошти для виплати суддівської винагороди (в тому числі й позивачці) у періоді з 18.04.2020 по 27.08.2020 включно у розмірі, передбаченому статтею 135 Закону №1402-VIII, однак останній розпорядився цими коштами з урахуванням обмежень, які встановлені статтею 29 Закону №294-IX (в редакції Закону №553-IX).
З огляду на вищевикладене, у періоді з 18.04.2020 по 27.08.2020 включно відповідач був зобов'язаний здійснювати нарахування та виплату позивачу суддівської винагороди у повному обсязі у відповідності до статті 135 Закону №1402-VIII, без застосування встановлених статтею 29 Закону №294-IX (в редакції Закону №553-IX) обмежень.
Оскільки в спірному випадку нарахування та виплата позивачу суддівської винагороди у неповному обсязі є наслідком вчинення дій Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, у спірних правовідносинах саме дії відповідача є протиправними.
З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо виплати позивачу суддівської винагороди у спірний період із застосування обмежень згідно зі статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
При цьому судом апеляційної інстанції враховується правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 22 липня 2021 року у справі № 160/12091/20 та від 05 серпня 2021 року у справі № 160/12182/20.
Водночас, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що у період з 18.04.2020 по 27.08.2020 позивачу суддівська винагорода нараховувалась в повному обсязі, однак була обмежена при здійсненні виплати, не відповідають обставинам справи та наявним у справі доказам, зокрема, наведеною вище довідкою про нараховану та фактично виплачену суддівську винагороду. До того ж, за приписами ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується при нарахуванні суддівської винагороди, а не лише при її виплаті.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного прав у спірних правовідносинах є стягнення на користь ОСОБА_1 шляхом безспірного списання з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, в порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» недоплачену суму суддівської винагороди за період 18.04.2020 по 27.08.2020 включно у розмірі 161769,22 грн. (сто шістдесят одна тисяча сімсот шістдесят дев'ять гривень 22 копійки), з утриманням з цієї суми передбачених законодавством України податків та обов'язкових платежів при її виплаті.
Враховуючи встановленні обставини справи колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обрано неправильний спосіб захисту порушеного права позивача, який не відповідає суті спірних правовідносин.
Зважаючи на те, що відповідачем суддівська винагорода у визначених Законом розмірах нарахована не була, а повноваженнями щодо нарахування суддівської винагороди наділений відповідач, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту права у спірному випадку є зобов'язання відповідача Територіального управління ДСА в Запорізькій області провести перерахунок та виплатити позивачу суддівську винагороду ту відповідності до вимог частин статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Наведене вище відповідно до ст.317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 червня 2022 року скасувати та прийняти нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо виплати судді Василівського районого суду Запорізької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 до 27.08.2020 включно із застосуванням обмежень, передбачених статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області нарахувати суддівську винагороду ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та виплатити недоотриману частину з відрахуванням загальнообов'язкових податків та зборів.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров
суддя Н.А. Бишевська