Справа № 613/585/22 Головуючий І інстанції - Шалімов Д.В,
Провадження № 33/818/1260/22 Суддя доповідач - Гєрцик Р.В.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
27 жовтня 2022 року м. Валки Харківської області
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Гєрцика Р.В.
секретаря судового засідання Щербань Р.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Богодухівського районного суду Харківської області від 20 вересня 2022 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП,-
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Згідно постанови судді, 21 серпня 2022 року о 20.16 год. по пров. Шевченка, 2, в с. Кручик, Богодухівського району Харківської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки ВАЗ 2103 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився з застосуванням спеціального технічного засобу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу під відеозапис на нагрудну Body Cam.
Постановою судді Богодухівського районного суду Харківської області від 20 вересня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 496 грн 20 коп.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в порушення вимог ст.266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, Порядку направлення водіїв транспортних засобів
для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного,
наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом
лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і
проведення такого огляду, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, не були залучені два свідки, відеозапис пригоди є фрагментарним (не фіксовано усіх подій), акт огляду не підписаний водієм та свідками, в протоколі не зазначено ознак сп'яніння та дій водія на ухилення від огляду, його не було проінформовано взагалі про порядок і процедуру огляду. Зазначені порушення, на думку апелянта, є істотні, такі, що унеможливлюють визнання такого огляду законним, а відтак й склад правопорушення та його винуватість.
До початку судового розгляду захисник ОСОБА_1 - адвокат Тризна Є.М. подав до апеляційного суду заяву в якій просить провести судове засідання без його участі та без участі ОСОБА_1 . Також повідомив, що повністю підтримує позицію ОСОБА_1 викладену в апеляційній скарзі та просить її задовольнити.
У зв'язку з викладеним вище апеляційний суд вирішив провадити апеляційний розгляд без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Тризна Є.М., в межах поданої апеляційної скарги та наявних у справі відомостей, тобто з урахуванням доводів та вимог, які містяться в ній, та наявних відомостей у матеріалах справи.
Мотиви суду
Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено,що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з вимогами ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, судовим розглядом встановлено, що 21 серпня 2022 року о 20.16 год. по пров. Шевченка, 2, в с. Кручик, Богодухівського району Харківської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки ВАЗ 2103 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився з застосуванням спеціального технічного засобу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу під відеозапис на нагрудну Body Cam
Внаслідок зазначених подій працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 319498 від 21.08.2022 року.
Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 крім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:
- оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 (а.с.12);
- роздруківкою результату огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Alkotester 6810 ARBL 0637», згідно з яким вміст алкоголю у видихаємому ОСОБА_1 повітрі склав 0,82 % (проміле); (а.с.4)
- відомостями акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого водій ОСОБА_1 був згодний з результатами його огляду на стан алкогольного сп'яніння і встановленням позитивної проби в розмірі 0,82 % (проміле).(а.с. 3)
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Враховуючи наявність зафіксованих відеокамерами поліцейських відомостей, у суду апеляційної інстанції відсутні правові та фактичні підстави ставити під сумнів відомості протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначені відомості походять з різних джерел, логічно та послідовно доповнюють та не суперечать один одному, що свідчить про їх об'єктивність.
Законом України № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», який набрав чинності 17 березня 2021 року, до ч.2 ст.266 КУпАП, яка врегульовувала процедуру огляду водія на стан алкогольного сп'янінні на місці, внесено зміни. Зокрема, якщо в попередній редакції присутність двох свідків під час огляду була обов'язковою, то в нинішній редакції ч.2 ст.266 КУпАП достатньо відеозапису, і лише в разі неможливості застосування відеозапису огляд проводиться у присутності двох свідків.
Посилання апелянта на ту обставину, що під час огляду на стан алкогольного сп'яніння та складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення були відсутні свідки, є безпідставними, оскільки згідно вимог ч.2 ст.266 КУпАП в редакції, яка вже діяла на той час, під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, який обов'язково долучається до протоколу про адміністративне правопорушення, а присутність двох свідків обов'язкова лише у разі неможливості застосування таких засобів.
В матеріалах справи міститься відеозапис з нагрудної камери (відеореєстратора) працівника поліції (а.с. 12), на якому зафіксовано, що водій ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння, який проводився з застосуванням спеціального технічного засобу газоаналізатора «Alkotester 6810 ARBL 0637», згідно з яким він. перебував у стані алкогольного сп'яніння, результат огляду 0,82 % (проміле); (а.с.4), за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому в даному випадку присутність двох свідків при складанні стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення не є обов'язковим.
Таким чином, відомості зафіксовані на вказаному відеозаписі повністю спростовують доводи апелянта та свідчать, що поліцейський діяв з дотриманням вимог ст.266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», якою визначено порядок проведення огляду водіїв на стан сп'яніння.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.
Твердження апелянта стосовно того, що до матеріалів справи долучено компакт- диски, на яких міститься лише фрагменти відеозапису із нагрудної камери працівника поліції, що на думку апелянта свідчить про те, що працівники поліції під час проведення відеозйомки процедури складання адміністративного матеріалу порушили принцип безперервності її застосування, а тому такий відеозапис не може бути належним та допустимим доказом, не є слушними, так як на ньому зафіксовано цілком всю подію фіксації правопорушення, сама якість зйомки є достатньою та такою, що виключає жодні сумніви щодо оцінки тих подій, які на запису зафіксовано. Розпаковка відеозапису на окремі файли на відеоносії, долученому до протоколу про адміністративне правопорушення, обумовлена його суто технічними властивостями. До того ж, в даному випадку відеозапис не є єдиним доказом по справі, який оцінюється в сукупності з іншими доказами, в тому числі результатами огляду, що містяться у відповідному акті.
Не спростовує також висновків суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його твердження про те, що в матеріалах справи відсутнє направлення останнього для проходження медичного огляду у закладі охорони здоров'я, як це передбачено відповідним нормативним актом, на який він посилається (Інструкцією). Апеляційний суд звертає увагу на те, що таке направлення для проходження відповідного огляду надається у разі згоди водія пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, або незгоди з результатами проведеного огляду на місці, однак матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження вищевказаного огляду. Крім того, це йому й не інкримінується, як видно з протоколу про адміністративне правопорушення та рішення місцевого суду, навпаки, надання такої можливості з боку працівників поліції свідчить про відсутність будь-якої суб'єктивної складової в діях останніх, а тому доводи апелянта про якісь порушення з цього приводу взагалі є безпідставними.
Дослідивши докази, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , апеляційний суд визнає їх належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП, а висновки суду першої інстанції про це цілком правильними.
Крім того, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак алкогольного сп'яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час зупинки ОСОБА_1 , а тому апеляційний суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї інструкції та іншим нормативним актам, на які посилається апелянт у скарзі.
При розгляді справи судом апеляційної інстанції порушень процесуального закону, що могли б стати підставою для скасування постанови суду, наведених в апеляційній скарзі, допущено не було.
Попри невизнання вини ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає, що викладені у постанові висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є обґрунтованими.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
ОСОБА_1 незважаючи на загальноприйняті норми поведінки та співжиття у суспільстві, вчинив грубе порушення ПДР України. Він, як водій повинен був розуміти існуючі додаткові обмеження щодо вживання спиртних напоїв особами, які здійснюють керування транспортними засобами, однак знехтував та проігнорував такими обмеженнями.
Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров'я його учасників.
Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають..
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
На підставі викладеного,керуючись ст.294КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Богодухівського районного суду Харківської області від 20 вересня 2022 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Гєрцик