27 жовтня 2022 року
м. Валки
справа № 638/16782/21
провадження № 22-ц/818/3209/22
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Гармаш К.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне Товариство « Перший Український Міжнародний Банк»
третя особа - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна
судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова ухваленого 28 січня 2022 року у складі судді Штих Т.В.,-
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання таким що не підлягає виконанню виконавчого напису приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. за № 37305 та стягнення з відповідача на його користь 20458,93 гривень.
Позов обґрунтовано тим, що виконавчий напис вчинено з порушенням норм чинного законодавства. А саме, нотаріус не ознайомився з оригіналом кредитного договору, який відповідач повинен був додати до заяви про вчинення виконавчого напису, не перевірив безспірності заборгованості. Позивач кредитний договір не підписував, жодних грошових коштів у кредит не брав. Відповідач його згоду із заборгованістю не запитував. Тому вважати заборгованість безспірною немає підстав. Просив визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню та стягнути 20458,93 гривень, так як вважає, що вони були безпідставно стягнуті з нього під час виконавчих дій у виконавчому провадженні № 63751912.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.01.2022 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 17 листопада 2020 року, зареєстрований в реєстрі № 37305, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду мотивовано тим, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не дотримано вимог щодо безспірності заборгованості позивача перед відповідачем, оскільки сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості позивача. У задоволені позову про стягнення з відповідача на його користь 20458,93 гривень, відмовлено з підстав передчсності заявлених вимог та можливості їх вирішення після набрання чинності рішенням суду у дійсній справі. При цьому суд дав оцінку змісту постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. від 24 листопада 2021 року про зупинення виконавчого провадження № 63751912 та вважав, що позивач не надав належних доказів того, що 20458,93 грн були стягнуті з нього саме на виконання оспорюваного виконавчого напису. Суми вказані у звіті про здійснення відрахувань та виплат ( без номеру та буз дати), вказані з урахуванням винагороди приватного виконавця. Зазначене свідчить про можливість вирішення спору у порядку щодо виконавчого провадження.
ОСОБА_1 не погодився з рішенням суду в частині відмови у задоволені позову, тому звернувся до суду з апеляційною скаргою. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду в оскаржуваній частині скасувати та задовольнити його позов про стягнення з Банку 20458,93 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно встановив обставини у справі. Тому висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Позивач надав належні докази безпідставного отримання банком 20458,93 грн на виконання нікчемного виконавчого напису, тому суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення зазначених коштів.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 4 ч.1, ч.ч. 2, 4 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
В частині задоволення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, рішення суду не оскаржується, тому перегляду не підлягає.
Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи 17 листопада 2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. посвідчила виконавчий напис, зареєструвавши його у відповідному реєстрі за № 37305 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства « Перший Український Міжнародний Банк» 171524,20 гривень.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (надалі Порядок).
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями-не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій, а лише їх конкретизує.
За результатами дослідження наданих позивачем доказів суд дійшов до висновку про не дотримання нотаріусом вимог Порядку при Прядку при вчиненні нотаріального напису № 37305 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ « Перший Український Міжнародний Банк» 171524,20 гривень та визнав зазначений виконавчий напис недійсним.
Відповідно до частин першої, другої статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За правовою природою конструкція зобов'язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов'язання з правочинів (договорів).
Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов'язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов'язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.
Зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Про виникнення зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов'язань з повернення безпідставного збагачення.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Результат аналізу статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов'язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).
Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала.
Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Згідно даних звіту про здійснені нарахування та виплати Харківського національного медичного університету відносно ОСОБА_1 за постановою від 04. 12.2020 року ВП № 63751912 виданою за виконавчим написом № 37305 від 17.11.2020 здійснений приватним нотаріусом КМНО Хара Н.С. за період з 01.01.2021 по 30.09.2021 з ОСОБА_1 було стягнуто 20458,93 гривень на погашення основного боргу ( а.с. 31).
Тому судова колегія не погоджується з висновком суду про недоведеність позивачем фату отримання відповідачем вищезазначеної грошової суми.
Оскільки правові підстави набуття відповідачем грошових коштів у сумі 20458,93 гривень, що стягнені з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису нотаріуса, який у подальшому визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали зазначені кошти підлягають поверненню позивачу відповідно до статті 1212 ЦК України.
Аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18, від 08 вересня 2021 року у справі 201/6498/20.
З огляду на зазначене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, тому скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь позивача 20458,93 гривень, з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову.
Зі змісту ст. 141 ЦПК Ураїни сторону, яку звільнили від сплати судових витрат з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України
Колегія суддів зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставіч.3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» то відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, що включають судовий збір за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 2270грн. підлягають стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись статтями 365, 366, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 січня 2022 року в частині відмови у задоволені позову ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства « Перший Український Міжнародний Банк» про стягнення грошової суми скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства « Перший Український Міжнародний Банк» про стягнення грошової суми задовольнити.
Стягнути з Акціонерного Товариства « Перший Український Міжнародний Банк» (ЄДРПОУ 14282829) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) 20458 ( двадцять тисяч чотириста п'ятдесят вісім) гривень 93( дев'яносто три) копійки.
Стягнути з Стягнути з Акціонерного Товариства « Перший Український Міжнародний Банк» ( ЄДРПОУ 14282829 ) в дохід держави 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук