Окрема думка судді
"27" жовтня 2022 р.
Вважаю, що апеляційні скарги прокурорів підлягали частковому задоволенню, а вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 серпня 2022 року щодо ОСОБА_1 було необхідно скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Так, зі змісту мотивувальної частини вироку суду першої інстанції вбачається, що обвинувачена ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України не визнала та стверджувала, що знаходячись в магазині «Рукавчика», що по вул. Набережна, 6-А в м. Івано-Франківськ, у відділі господарських товарів на полиці виставкового стелажа вона побачила мобільний телефон, який взяла із собою та повернувшись додому зрозуміла, що це зовсім інший пристрій, який вона через деякий час сама віднесла до магазина, де вже були працівники поліції.
В судовому засіданні апеляційної інстанції обвинувачена ОСОБА_1 надала аналогічні показання та стверджувала, що не мала умислу на заволодіння чужим майном і, знаходячись у магазині «Рукавичка» знайшла мобільний телефон старої марки, який не уявляв для неї ніякої цінності та який вона взяла із собою з наміром повернути цей мобільний телефон власнику. Однак,в подальшому, знаходячись вдома вона зрозуміла, що знайдений нею пристрій не є мобільним телефоном, а є власністю магазину у зв'язку з чим добровільно повернула його до магазину.
Таким чином, зі змісту пояснень обвинуваченої ОСОБА_1 вбачається, що вона не визнає вину у вчиненні правопорушення у зв'язку з чим суд першої інстанції безпідставно розглянув кримінальне провадження без дослідження доказів, не перевірив доводи обвинуваченої щодо відсутності в неї умислу на вчинення крадіжки та не спростував їх.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 р. у справі № 521/11693/16-к, стосовно застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів, стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак ця норма не звільняє суд від обов'язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні та визначені ст. 91 КПК України. Тобто законодавець зобов'язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК України лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин.
Однак, судом першої інстанції вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримано не було і суд, здійснив судовий розгляд провадження у спрощеному порядку, за умови невизнання обвинуваченою своєї вини та не перевіривши доводи обвинуваченої про відсутність в неї корисливого мотиву спрямованого на викрадення чужого майна та те, що вона випадково знайшла мобільний телефон, який не уявляв для неї ніякої цінності і хотіла повернути його власнику.
У зв'язку з допущенням судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які впливають на висновок суду про доведеність вини обвинуваченої та правильність правової кваліфікації її дій, з урахуванням загальних засад кримінального провадження і з метою забезпечення права на захист, вирок суду підлягав скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду ОСОБА_2