Справа № 346/1014/22
Провадження № 11-кп/4808/513/22
Категорія ст.331 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
26 жовтня 2022 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 жовтня 2022 року про продовження строку тримання під вартою,-
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 жовтня 2022 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 на 60 днів, тобто до 02 грудня 2022 року.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 04.10.2022 року як незаконну, та ухвалити нову ухвалу, якою обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний період доби із застосуванням електронних засобів контролю та покласти на нього обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Зокрема, посилається на те, що стороною обвинувачення копію клопотання про продовження запобіжного заходу вручено йому та його захиснику за 10 хв. до розгляду клопотання, а не за три годи, як це передбачено ст. 184 КПК України. Проте, суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені грубі порушення процесуального закону, чим позбавив його права на підготовку до захисту. Вказує, що стороною обвинувачення не додано до клопотання про продовження строку запобіжного заходу жодних матеріалів на підтвердження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Водночас, прокурором не доведено, що застосування більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання зазначеним ризикам. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував до нього найсуворіший запобіжний захід у вигляді триманням під вартою без визначення застави.
Просить врахувати те, що він має постійне місце проживання в с. Михалків Коломийського району та бажає захищати України в лавах ЗСУ.
Прокурор в судове засідання апеляційного суду не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду, про поважні причини неприбуття не повідомив, заяв про розгляд провадження за його участю та про відкладення розгляду до суду апеляційної інстанції не надходило.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України колегія суддів вважає можливим проведення судового розгляду за відсутності прокурора.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали контрольного провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог кримінального процесуального закону.
З матеріалів контрольного провадження вбачається, що на розгляді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1, ч.2 ст. 200, ч. 2 ст. 185 КК України.
Під час судового розгляду прокурор заявив клопотання про продовження раніше обраного щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, у зв'язку з тим, що встановлені під час досудового слідства ризики, передбачені ст.177 КПК України, продовжують існувати, а тому підстави для зміни чи скасування запобіжного заходу відсутні.
Оскаржуваною ухвалою вказане клопотання прокурора задоволено та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 обґрунтовано взяв до уваги тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватим, та врахував ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися, а саме: можливість переховуватися від суду; можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.
Колегія суддів вважає, що наведені вище обставини свідчать і про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що інші, більш м'які, запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, будуть недостатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 під час судового провадження та запобігання вищевказаних ризиків, які продовжують існувати.
З огляду на вищевказане, апеляційні твердження обвинуваченого щодо відсутності доказів існування ризиків є необґрунтованими, оскільки ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України встановлені в ухвалі суду та підтверджується матеріалами провадження.
Колегія суддів вважає безпідставними вимоги обвинуваченого про застосування йому запобіжного заходу, який не пов'язаний з триманням під вартою, у зв'язку із бажанням вступити до ЗСУ та захищати територію України від збройної агресії РФ, оскільки положеннями ст. 616 КПК України визначено підстави та порядок скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Так, положеннями ч. 1, 2 ст. 616 КПК України передбачено, що у разі введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, має право звернутися до прокурора з клопотанням про скасування цього запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
За результатами розгляду клопотання, передбаченого абзацом першим цієї частини, прокурор має право звернутися до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, та прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
Колегія суддів враховує, що при вирішенні питання про необхідність продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого необхідно враховувати наявність конкретного суспільного інтересу, який превалює над принципом поваги до свободи особистості з метою забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні.
Таким чином, тримання під вартою обвинуваченого в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу щодо обвинуваченого, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і основоположних свобод.
Питання щодо обрання обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави було вирішено судом першої інстанції раніше і ухвалою від 22 квітня 2022 року обвинуваченому було обрано альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становило 49 620 гривень, яка може бути внесена обвинуваченим або іншою фізичною або юридичною особою.
Колегія суддів звертає увагу на те, що на стадії судового розгляду кримінального провадження суд самостійно вирішує питання про застосування чи продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, яка дозволить розглянути кримінальне провадження у розумні строки.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування, про що порушується питання в апеляційній скарзі, не встановлено, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,418,419,422-1КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 жовтня 2022 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5