Справа № 344/6831/22
Провадження № 11-кп/4808/472/22
Категорія ч.4 ст. 185 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач Шигірт
27 жовтня 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу за апеляційними скаргами прокурора ОСОБА_9 та заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_10 , на вирок Івано-Франківського міського суду від 08 серпня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, -
Вказаним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Починка Горківської області Росія, росіянка, громадянка України, проживаюча по АДРЕСА_1 , з вищою освітою, не працююча, пенсіонерка, розлучена, раніше не судима,-
визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та із застосуванням ч.1 ст.69 КК України їй призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців. На підставі ст.75 КК України, її звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 рік, з покладенням на неї обов'язків, передбачених ст.76 цього ж Кодексу. Долю речових доказів вирішено відповідно до ст.100 КПК України.
За вироком суду 14 травня 2022 року о 15 год. 43хв. ОСОБА_7 зайшла у приміщення магазину «Рукавчика» ТзОВ «ЛЬВІВХОЛОД», що по вул. Набережна, 6-А в м. Івано-Франківськ, де в неї виник умисел на таємне викрадення чужого майна. Реалізовуючи свій протиправний умисел, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах дії воєнного стану введеного на території України Указом Президента № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», ОСОБА_7 викрала з полиці виставкового стелажа мобільний комп'ютер - термінал збору даних ТМ «CHAINWAY» моделі «С66», вартість якого відповідно до висновку експерта від 25 травня 2022 року становить 14332 грн., який заховала в свою сумку, що знаходилась у корзині для товару. Після цього, ОСОБА_7 покинула приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а викраденим майном розпорядилась на власний розсуд, чим заподіяла матеріальну шкоду ТзОВ «ЛЬВІВХОЛОД» на суму 14332 гривень.
В апеляційних скаргах прокурори вважають вирок незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок безпідставного застосування ст. 69 КК України. Просять вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.4 ст.185 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років.
При цьому, прокурор ОСОБА_9 просить на підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробовуванням на іспитовий строк 2 роки, а заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_10 просить застосувати ст.75 КК України, звільнивши її від відбування покарання з випробовуванням на іспитовий строк 3 роки.
В решті просять вирок суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який наполягав на задоволенні апеляційних скарг, пояснення обвинуваченої ОСОБА_7 , яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг, дослідивши матеріали що характеризують особу обвинуваченої, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги прокурорів слід задовольнити частково, виходячи із наступного.
Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Згідно зі ст.409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення відповідно до п.2 ч.1 ст.413 КПК України є застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Фактичні обставини справи, винуватість ОСОБА_7 та правильність кваліфікації її дій сторонами кримінального провадження не оспорюються, а тому апеляційний суд їх не перевіряє та не досліджує.
Що стосується апеляційних доводів прокурорів про неправильне застосування вимог діючого законодавства при призначенні покарання, вони обґрунтовані та заслуговують на увагу апеляційного суду.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_7 за ч.4 ст.185 КК України застосував ст.69 КК України.
При цьому суд врахував її щире каяття, добровільне відшкодування завданої шкоди, пенсійний вік, стан здоров'я та відсутність судимостей.
Ці ж обставини суд першої інстанції повторно врахував для звільнення обвинуваченої від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
Апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не мотивовані та суперечать діючому законодавству.
Так, за змістом ст.69 КК України, призначення основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину з урахуванням особи винного.
При цьому, як неодноразово наголошував Верховний Суд та з урахуванням вимог ст.370 КПК України, у кожному випадку застосування ст.69 КК України, суд зобов'язаний у своєму рішенні зазначити, які саме обставини справи або дані про особу винного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання. При цьому, суд зобов'язаний не лише перерахувати обставини, що можуть бути враховані як такі, що пом'якшують покарання, а й обґрунтувати, виходячи із загальних засад призначення покарання, яким чином сукупність таких обставин істотно знизила тяжкість вчиненого злочину.
Проте, суд першої інстанції проігнорував вимоги наведених норм права, мотивував застосування ст.69 КК загальними фразами та не зазначив, яким чином сукупність викладених ним обставин істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновків, що суд першої інстанції безпідставно застосував статтю 69 КК України. Не було встановлено підстав для застосування цієї норми і під час апеляційного розгляду.
Враховуючи, що наведене порушення вплинуло на призначення покарання, апеляційний суд скасовує вирок в частині призначення покарання та ухвалює в цій частині новий вирок.
Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_7 покарання за ч.4 ст.185 КК України, апеляційний суд враховує, що нею вчинено тяжкий злочин, за який санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Разом з тим, раніше обвинувачена ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності не притягалась, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має позитивну характеристику за місцем проживання, достатнім та необхідним буде мінімальне покарання передбачене санкцією ч.4 ст.185 КК України.
Також, апеляційний суд враховує, що на момент ухвалення вироку ОСОБА_7 виповнилося 65 років, заподіяну шкоду вона добровільно відшкодувала, щиро покаялася у вчиненому, має низку хронічних захворювань (цукровий діабет, гіпертонічна хвороба, остеохондроз), а тому її виправлення можливе без відбування призначеного покарання. Такі висновки суду підтверджуються і висновками органу пробації, які містяться в матеріалах справи.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновків про звільнення обвинуваченої ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком на 1 рік із покладенням на неї обов'язків передбачених ч.1 ст.76 КК України.
В решті вирок суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 420 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги прокурорів задовольнити частково.
Вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 серпня 2022 року щодо ОСОБА_7 в частині призначення покарання скасувати та ухвалити новий вирок.
Визнати ОСОБА_7 винуватою за ч.4 ст.185 КК України і призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_7 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк - 1 (один) рік.
Відповідно до вимог ч.1 ст.76 КК України, зобов'язати ОСОБА_7 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; або навчання.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4