Провадження № 11-кп/803/2863/22 Справа № 208/2509/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 жовтня 2022 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 вересня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120220041160000229 від 09 квітня 2022 року щодо
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м.Дніпродзержинськ
Дніпропетровської області, який проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, -
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 вересня 2022 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 03 листопада 2022 року включно.
Мотивуючи ухвалене рішення суд посилався на те, що є обґрунтованими та доведеними заявлені прокурором ризики переховування від суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення з огляду на те, що обвинувачений не має достатнього ступеню соціальних зв'язків, які б спростували ризик залишення меж міста, області або країни з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, обізнаний з особами свідків у кримінальному провадженні, не має офіційного постійного місця роботи або джерела заробітку, що обґрунтовує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення майнової спрямованості з метою отримання коштів для забезпечення фізіологічних потреб.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить поновити строк на оскарження ухвали суду, мотивуючи тим, що копію повного тексту не вручено ні обвинуваченому, ні захиснику, щодо апеляційних вимог просить скасувати ухвалу суду та змінити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт з 22:00 год. до 06:00 год.
Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Вказує на те, що стороною обвинувачення не доведено причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України. Звертає увагу на те, що затримання та вилучення речових доказів проведено не у зазначений в протоколі час, за відсутності понятих, із застосуванням насильства та примусу.
Позиції учасників судового провадження.
Відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Враховуючи, що прокурор клопотань про їх особисту участь в судовому засіданні до суду не подавав, був повідомлений про місце, дату та час розгляду апеляційної скарги, при цьому обвинувачений та захисник не заперечували про розгляд без участі прокурора, апеляційний суд приходить до висновку про здійснення розгляду провадження без участі прокурора.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_6 підтримали апеляційну скаргу захисника та просили її задовольнити.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Вирішуючи питання про дотримання строку апеляційного оскарження суд виходить з того, що 06 вересня 2022 року судом першої інстанції було оголошено лише резолютивну частину оскаржуваної ухвали, її повний текст захиснику надано не було та в електронній базі “Судова влада” станом на 12 вересня 2022 року вказана ухвала також була відсутня, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для висновку про пропущення строку апеляційного оскарження та необхідності розгляду і вирішення питання про його поновлення.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали та приходить до висновку, що його слід поновити.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених
ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як встановлено апеляційним судом у судовому засіданні та що знайшло своє підтвердження і у відповідних матеріалах провадження №208/2509/22, 06 вересня 2022 року в судовому засіданні Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області в порядку ст.331 КПК України було розглянуто клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, що виразилось у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчиненому особою, яка раніше вчинила розбій, в умовах воєнного стану, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 та доводи обвинуваченого і захисника щодо зміни ОСОБА_7 запобіжного заходу на більш м'який.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства, інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення за ч.4 ст.187 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна, а отже, існує реальний ризик того, що він може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані йому злочини.
Крім того, ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на свідків з метою змін їх показань на його користь, оскільки обізнаний з анкетними даними свідків у провадженні.
Також, ОСОБА_7 не має офіційного постійного місця роботи або джерела заробітку, а отже, існує реальний ризик того, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення майнової спрямованості з метою отримання коштів для забезпечення фізіологічних потреб.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, обвинуваченим та захисником в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Доводи захисника про відсутність доказів щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_7 , та встановлена наявність ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стороною захисту не наведено.
Щодо посилання захисника на те, що стороною обвинувачення не доводено причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому злочину, його затримання та вилучення речових доказів відбулось з порушенням вимог КПК України, слід зазначити, що зазначені доводи фактично стосуються питань доведеності винуватості, оцінки доказів та правильності кваліфікації дій обвинуваченого, надання оцінки чому, відповідно кримінального процесуального закону, відбувається при ухваленні судового рішення по суті справи.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, апеляційним переглядом не встановлено.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Будь-яких істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду апеляційний суд вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , залишити без задоволення.
Ухвалу Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 вересня 2022 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
________________ _________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4