Провадження № 11-кп/803/1831/22 Справа № 174/654/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 жовтня 2022 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_9 ,
потерпілої (в режимі відеоконференції) ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 06 травня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120210445150000044, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та виправдано у зв'язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, -
Короткий зміст оскарженого рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 06 травня 2022 року ОСОБА_8 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 185 КК України та виправдано у зв'язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 було висунуто обвинувачення в тому, що він 07 серпня 2021 року приблизно о 09.30 год. знаходився на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , де побачив на дереві наплічну сумку, зазирнувши до якої виявив мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 6», золотистого кольору, внаслідок чого в останнього раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, яке належить ОСОБА_10 , реалізуючи який утой же день, тобто 07 серпня 2021 року приблизно о 09.35 год., впевнившись, що за його злочинними діями не спостерігають сторонні особи, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів та з корисливою метою, шляхом вільного доступу викрав з вказаної сумки належний ОСОБА_10 мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 6», золотистого кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , бувший у використанні, вартістю 1 521,16 грн., після чого з викраденим з місця вчинення кримінального проступку зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_10 матеріальний збиток на вищевказану суму.
Орган досудового розслідування вважає, що вказані злочинні дії обвинуваченого необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Виправдовуючи ОСОБА_8 суд першої інстанції зазначив, що стороною обвинувачення не доведено наявності у діянні ОСОБА_8 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, через відсутність ознак суб'єктивної сторони складу вказаного злочину проти власності, а саме прямого умислу, корисливого мотиву і мети. Також вказав, що стороною обвинувачення не доведено, що обвинувачений вчинив крадіжку майна потерпілої у зазначений в обвинувальному акті спосіб, оскільки відповідно до пояснень ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_11 та потерпілої ОСОБА_10 належна потерпілій сумка зникла разом із телефоном. Крім того, суд врахував, що стороною обвинувачення не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження факту належності майна потерпілій, його вартості та, відповідно, розміру завданих збитків.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить вказаний виправдувальний вирок скасувати з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, призначити новий розгляд справи у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги вказує, що суд не надав належної оцінки доказам, не навів у вироку переконливих мотивів, чому він відкидає кожен з доказів обвинувачення окремо та в їх сукупності. Звертає увагу, що ухвалюючи виправдувальний вирок суд обов'язково повинен був зазначити “згідно обвинувального акту органами досудового розслідування встановлено” чи “особі пред'явлено обвинувачення”, натомість суд встановив фактичні обставини кримінального правопорушення та фактично визнав факт його вчинення ОСОБА_8 . Вказує, що суд не надав належної оцінки показанням обвинуваченого, потерпілої та свідків, не оцінив їх на предмет суперечності, узгодженості та співвідношення між собою: обвинувачений зазначив, що не знав, кому належить сумка, та мав намір її повернути, однак відповідно до пояснень потерпілої та свідка ОСОБА_11 від дерева, де висіла сумка, чітко видно огород, на якому вони копали картоплю, що, на думку прокурора, свідчить про те, що обвинувачений мав реальну можливість встановити власника сумки безпосередньо на місці вчинення правопорушення, однак цією можливістю не скористався, крім того після вчинення крадіжки уникав зустрічі з потерпілою. Звертає увагу, що відповідно до показань свідка ОСОБА_12 остання сумку з телефоном до приходу поліції не бачила та обвинувачений їй їх не передавав. Вважає, що суд безпідставно критично поставився до доводів прокурора щодо наявності у обвинуваченого умислу на крадіжку. Зазначає, що з урахуванням об'єкту дослідження, наданих вихідних даних, стажу експерта проведення судової товарознавчої експертизи на підставі фотозображення об'єкта дослідження не могло вплинути на якість та повноту проведеної експертизи та не суперечило вимогам п. 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, при цьому висновки вказаної експертизи стороною захисту не заперечувались. Вважає, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів на підтвердження належності викраденого майна потерпілій. Звертає увагу, що суд у мотивувальній частині вироку як підставу виправдання обвинуваченого зазначив “недоведеність в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення”, тобто п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, разом з тим в резолютивній частині вироку як підставу виправдання зазначив “за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення”, тобто суд допустився суперечностей щодо підстав виправдання. Вказує, що всупереч вимогам п. 4 ч. 2 ст. 374 КПК України суд у вироку не зазначив місце народження обвинуваченого. Звертає увагу, що текстова версія вироку не відповідає аудіозапису його проголошення.
Не погодившись з апеляційною скаргою прокурора захисник ОСОБА_9 подав заперечення, в яких просив залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення. Зазначає, що в діях обвинуваченого відсутній корисливий мотив, який є обов'язковим для складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. Вважає безпідставними посилання прокурора на суперечності між показаннями обвинуваченого, потерпілої та свідків, оскільки для їх усунення та встановлення дійсних обставин крадіжки прокурором не було проведено слідчий експеримент. Звертає увагу, що мобільний телефон, щодо якого проводилась товарознавча експертиза, знаходився у матеріалах провадження, а тому не зрозуміло, що перешкодило прокурору надати його для проведення експертизи. Вважає обгрунтованими висновки суду про те, що стороною обвинувачення не доведено, що обвинувачений вчинив крадіжку майна потерпілої у зазначений в обвинувальному акті спосіб.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні прокурори підтримали вимоги апеляційної скарги сторони обвинувачення та просили її задовольнити в повному обсязі.
Обвинувачений ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_9 заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Потерпіла ОСОБА_10 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просила вирок суду залишити без зміни.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скаргзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Серед завдань кримінального провадження, передбачених у ст. 2 КПК України, міститься вимога про те, щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обгрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою: в мотивувальній частині вироку обов'язково зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Виклад виправдувального вироку підлягає тим же загальним вимогам, що і виклад обвинувального вироку. Мотивувальна частина виправдувального вироку повинна починатися з викладу обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним. Без цього не може бути зрозумілим подальший зміст, який являє собою критичну оцінку судом як самого обвинувачення, так і покладених в його основу доказів.
Далі викладаються обставини кримінального провадження, встановлені судом, і наводяться докази, що слугували підставою для виправдання обвинуваченого, із зазначенням мотивів того, чому суд відкидає докази, на яких було засновано обвинувачення.
Конкретних підстав для викладення спростування пред'явленого обвинувачення чинний КПК України не містить, однак в будь-якому випадку доцільно починати аналіз доказів з показань обвинуваченого.
Завершується мотивувальна частина висновком про наявність однієї з передбачених ст. 373 КПК України підстав для винесення виправдувального вироку: не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Висновок суду повинен логічно випливати з попереднього викладу, проте сам виклад, аналіз доказів залежить від встановлених судом підстав виправдання обвинуваченого.
Суд повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК України, що вирішуються судом при постановленні вироку. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути обов'язково мотивованим у вироку, у якому не допускається застосування формулювань, які свідчать про припущення суду і викликають сумнів у достовірності доказів.
Однак, суд першої інстанції зазначених вимог закону належним чином не дотримався, оскільки при розгляді провадження та винесення вироку допустив істотне порушення вимог кримінального-процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, що, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в апеляційній інстанції.
Із оскаржуваного вироку вбачається, що його зміст не в повній мірі відповідає вимогам ст. 374 КПК України, а його мотивувальна частина, на думку апеляційного суду, містить істотні суперечності, про що не заперечують і учасники судового процесу.
Зокрема, із мотивувальної частини оскаржуваного вироку слідує, що суд встановив той факт, що ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, в подальшому прийнявши рішення про виправдання ОСОБА_8 у його вчиненні.
Тобто, судом першої інстанції викладено формулювання обвинувачення за ч. 1 ст. 185 КК України, як для визнання особи винною, при цьому, не встановлено, у вчиненні якого епізоду визнано обвинуваченого винним, а у якому виправдано.
Отже, фактично суд взагалі не встановив і не зазначив у мотивувальній частині вироку передбачені ст.ст. 91, 374 КПК України обставини, які мають значення для кримінального провадження, обмежившись, що судом встановлено, що кримінальні правопорушення вчинено за вказаних у ньому обставин ОСОБА_8 .
Відповідно до положень ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції позбавлений можливості усунути зазначені порушення процесуального закону, оскільки учасниками провадження не заявлялося клопотання про повторне дослідження вищевказаних обставин кримінального провадження.
Враховуючи наведене вирок суду не може вважатися законним та обґрунтованим, і підлягає скасуванню з направленням кримінального провадження на новий судовий розгляд.
Скасовуючи вирок у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, апеляційний суд не входить в обговорення інших доводів, викладених в апеляційній скарзі прокурора, не досліджує їх та вважає, що вони підлягають ретельній перевірці під час нового судового розгляду, тому вимоги апеляційної скарги прокурора підлягають частковому задоволенню.
При новому розгляді провадження суду необхідно усунути зазначені порушення кримінального процесуального закону, всебічно, повно та об'єктивно дослідити всі обставини провадження й прийняти законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 06 травня 2022 року щодо ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4