Єдиний унікальний номер 722/1467/21
Номер провадження 2/722/212/22
(заочне)
18 жовтня 2022 року Сокирянський районний суд Чернівецької області
в складі:
головуючого судді Унгуряна С.В.
секретаря Ткач Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору АТ «Страхова Група ТАС» про відшкодування шкоди,-
Адвокат Коневалик А.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , який є законним представником малолітньої ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про відшкодування шкоди.
На обґрунтування вимог посилався на те, що 12.09.2019 року, близько 20 години 40 хвилин, на 423 км + 100 м автодороги «Київ - Одеса», відбулось зіткнення автомобіля «MERCEDES-BENZ 316CDI», д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля «MERCEDES-BENZ SPRINTER 412D», д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля «MERCEDES-BENZ 316CDI», д.п.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, від яких померла на місці події.
Вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 15.09.2020 року у справі №511/763/20 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
В зв'язку з тим, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «MERCEDES-BENZ 316CDI», д.н.з. НОМЕР_1 на момент настання дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Євроінс Україна» згідно полісу А01128905, ОСОБА_1 (батько та законний представник малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), 16.10.2020 року звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду і заявами про виплату відшкодування, пов'язаного з втратою годувальника, яке належить малолітній донці загиблої та відшкодування моральної шкоди.
Листом за вих. №2911/ДВЗ від 24.11.2020 року ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» відмовила у здійсненні страхової виплати посилаючись на те, що винним у настанні дорожньо-транспортної пригоди є водій автомобіля «MERCEDES-BENZ SPRINTER 412D», д.н.з. НОМЕР_2 , в зв'язку з чим цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «MERCEDES-BENZ 316CD1», д.н.з. НОМЕР_1 не настала, а тому у ПрАТ "Страхова компанія «Євроінс Україна» відсутні підстави для здійснення виплати відшкодування.
Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо відшкодування шкоди, посилався на те, що дорожньо-транспортна пригода трапилась 12.09.2019 року, розмір мінімальної заробітної плати на цей момент становив 4 173,00 грн. Таким чином, загальний розмір відшкодування моральної шкоди становить 50 076,00 грн. (4 173,00 х 12 = 50 076,00 грн.).
Оскільки у загиблої ОСОБА_3 , крім малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ще повнолітня донька ОСОБА_5 , а також батьки - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , то ОСОБА_2 , як доньці загиблої, належить 1/4 із загального розміру страхового відшкодування (50 076,00 грн.), а саме 12 519,00 грн.
Крім цього, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому - членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років.
Як вже зазначалось вище, розмір мінімальної заробітної плати на момент дорожньо-транспортної пригоди становив 4173,00 грн. Таким чином, розмір відшкодування пов'язаного з втратою годувальника, який належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить 150 228,00 грн. (4 173 х 36 = 150 228,00 грн.).
Вважає таку відмову у здійсненні виплати відшкодування безпідставною і такою, що не базується на нормах чинного законодавства України, у зв'язку з чим просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відшкодування пов'язане з втратою годувальника в розмірі 150228,00 грн. та 12 519 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, а також 14 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, подали до суду заяву, в якій просили справу розглянути без їхньої присутності, позовні вимоги підтримали, надали згоду на заочний розгляд справи.
Представник відповідача належним чином та завчасно повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, до суду повторно не з'явився та не повідомив про причини своєї неявки, а також не подав відзив на позов.
Представник третьої особи АТ «Страхова група ТАС» в судове засідання також не з'явився, належним чином та завчасно повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд вирішив ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Передбачених частиною 4 статті 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, у зв'язку з чим прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 12.09.2019 року, близько 20 години 40 хвилин, на 423 км + 100 м автодороги «Київ - Одеса», відбулось зіткнення автомобіля «MERCEDES-BENZ 316CDI», д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля «MERCEDES-BENZ SPRINTER 412D», д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля «MERCEDES-BENZ 316CDI», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, від яких померла на місці події, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть №3072 від 13.09.2019 року.
Внаслідок загибелі ОСОБА_3 , неповнолітній дитині останньої - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , завдано шкоду, пов'язану з втратою годувальника.
Як вбачається із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого 03.11.2009 року Виконавчим комітетом Грубнянської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області, ОСОБА_1 , є батьком та законним представником неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом встановлено, що вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 15.09.2020 року у справі №511/763/20 ОСОБА_4 , який керував автомобілем «MERCEDES-BENZ SPRINTER 412D», д.н.з. НОМЕР_2 , визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що підтверджується копією вироку суду від 15.09.2020 року.
На час ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «MERCEDES-BENZ SPRINTER 412D», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4 була застрахована в АТ «Страхова Група ТАС».
16.10.2020 року представник позивача звернувся до відповідача із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка відбулась 12.09.2019 року та заявою про здійснення страхового відшкодування, а саме страхової виплати на відшкодування шкоди завданою втратою годувальника у розмірі 150228,00 грн. та страхової виплати на відшкодування моральної шкоди у розмірі 12519, 00 грн.
Як вбачається з наданих до суду доказів, а саме згідно листа за вих. №2911/ДВЗ від 24.11.2020 року, ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» відмовила у здійсненні страхової виплати у зв'язку із тим, що винним у настанні дорожньо-транспортної пригоди є водій автомобіля «MERCEDES-BENZ SPRINTER 412D», д.н.з. НОМЕР_2 , в зв'язку з чим цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «MERCEDES-BENZ 316CD1», д.н.з. НОМЕР_1 не настала.
Крім цього, судом встановлено, що вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 11.11.2021 року у справі №511/764/20 ОСОБА_1 , який керував автомобілем «MERCEDES-BENZ 316CDI», д.н.з. НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що підтверджується копією вироку суду від 11.11.2021 року.
На час ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «MERCEDES-BENZ 316CDI», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 була застрахована відповідачем ПрАТ «СК «Євроінс Україна» згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО/1128905.
Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Положеннями частини другої статті 1168 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
За змістом частин першої, другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
У випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам (які не є власниками (володільцями) джерел підвищеної небезпеки, від взаємодії яких завдана шкода, наприклад пасажир транспортного засобу) застосовується положення частини другої статті 1188 ЦК України, згідно з яким, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їх вини.
За змістом цієї норми обов'язок з відшкодування шкоди покладається на власників (володільців) джерел підвищеної небезпеки, незалежно від вини обох водіїв або одного з них, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 р. у справі №755/18006/15-ц, вказала, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
Непереборна сила - це подія, об'єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди.
Відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу не звільняє страховика від обов'язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
Такі правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 р. у справі № 345/3335/17, у постанові Верховного Суду від 28.10.2020 р. у справі № 445/370/19.
Відповідач не довів належними та допустимими доказами, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Отже, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки та третіми особами, яким такий володілець завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця незалежно від його вини.
Частиною першою статті 1190 ЦК України передбачено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
В разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина перша статті 543 ЦК України).
Аналогічного висновку в справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суду у постанові від 10 січня 2019 року (справа № 274/4882/17-ц, провадження № 61-38295св18).
Тобто, позивач має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх винних у скоєнні ДТП осіб, так і від будь-кого з них окремо.
Згідно п.38.2.3. ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовано Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі також - Закон) регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до статті 6 вказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом пункту 22.1 статті 22, статті 23 вказаного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом порядку.
Відповідно до частини першої статті 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.
Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.
Згідно зі статтею 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
За змістом пункту 36.3 статті 36 вказаного Закону у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.
Враховуючи зазначене, слід дійти висновку, що особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК України). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.
Внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншій особі, а тому на підставі частини другої статті 1188 ЦК України особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини та в солідарному порядку з огляду на положення частини першої статті 1190 ЦК України. У такому випадку позивач має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх володільців транспортних засобів разом, так і від будь-кого з них окремо.
За вказаних обставин, в силу положень частини першої статті 543 ЦК України позивач має право вимагати виконання обов'язку повністю як від усіх боржників разом, так і від ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» окремо.
Аналогічного висновку в справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2021 року (справа №195/646/19, провадження №61-23294св19) та в постанові від 10 січня 2019 року (справа № 274/4882/17-ц, провадження № 61-38295св18).
У результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 12 вересня 2019 року, загинула пасажир автомобіля марки «MERCEDES-BENZ 316 CDI», д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_3 .
Судом встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільна-правова відповідальність автомобіля марки «MERCEDES-BENZ 316CDI», д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна», поліс №АО1128905.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Виконавчим комітетом Грубнянської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області, малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою загиблої ОСОБА_3 .
Відтак, суд приходить висновку, що малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як особа яка мала на день смерті матері ОСОБА_3 право на одержання від неї утримання, має право на стягнення зі страхової компанії відшкодування витрат пов'язаних із втратою годувальника.
Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною Верховним Судом в постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 577/1316/20-ц (провадження № 61-7108св21).
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» мінімальна заробітна плата з 1 січня 2019 року становила 4173 гривень.
Таким чином, загальний розмір відшкодування моральної шкоди становить 50 076,00 грн. (4 173,00 х 12 = 50 076,00 грн.).
Оскільки у загиблої ОСОБА_3 , крім малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ще повнолітня донька ОСОБА_5 , а також батьки ОСОБА_7 , а також матір - ОСОБА_6 , то ОСОБА_2 , як донці загиблої, належить 1/4 з загального розміру страхового відшкодування (50 076,00 грн.), а саме 12 519,00 грн.
Крім цього, як вищезазначено, дорожньо-транспортна пригода трапилась 12.09.2019 року, розмір мінімальної заробітної плати на цей момент становив 4 173,00 грн. Таким чином, розмір відшкодування пов'язаного з втратою годувальника, який належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 становить 150 228,00 грн. (4 173 х 36 = 150 228,00 грн.).
З урахуванням викладеного, встановлених судом обставин, з огляду на передбачене ч.3 ст.1193 ЦК України правило щодо неврахування вини потерпілого у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, враховуючи, що вимогою п.27.2 ст.27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений мінімальний розмір страхового відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення шкоди пов'язаної з втратою годувальника та страхового відшкодування пов'язаного з заподіяною моральною шкодою.
Крім того, позивачем було понесено витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 14000,00 грн., які представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в розмірі 14000,00 грн. суд виходить з наступного.
На підтвердження цих витрат та їх відшкодування позивачем надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, детальний розрахунок робіт (наданих послуг) виконаних для надання правничої (правової) допомоги на підставі договору про надання професійної правничої (правової) допомоги Адвокатським об'єднанням «Автопоміч Україна» від 11.02.2021 року.
Відповідно до ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 цього Кодексу передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу складається з гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката; визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Пунктом 4 частини 1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 26 цього Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку , що встановлені договором.
У зв'язку із наведеним, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати, пов'язані з наданням правничої допомоги, в розмірі 14000,00 грн., які були необхідними та підтверджені належними доказами.
У відповідності до положень ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат. Оскільки позов задоволено в повному обсязі, а позивач при зверненні до суду із таким був звільнений від сплати судового збору, то судовий збір в розмірі 1627,47 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 18, 81, 258, 259, 263-265, 280, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору АТ «Страхова Група ТАС» про відшкодування шкоди - задовольнити.
Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» (код ЄДРПОУ 22868348) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страхове відшкодування за спричинену моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи в розмірі 12519 (дванадцять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) грн.
Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» (код ЄДРПОУ 22868348) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страхове відшкодування, пов'язане з втратою годувальника в розмірі 150228 (сто п'ятдесят тисяч двісті двадцять вісім) грн.
Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» (код ЄДРПОУ 22868348) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , витрати на правничу допомогу в розмірі 14000 (чотирнадцять тисяч) грн.
Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» (код ЄДРПОУ 22868348) на користь держави (отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 Код за ЄДРПОУ: 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 1627,47 (одна тисяча шістсот двадцять сім) грн. 47 коп.
Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В.Унгурян
Повне судове рішення складено 27.10.2022 року