ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 жовтня 2022 року м. Київ № 640/9210/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом Головного управління Держгеокадастру у місті Києві
до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві
про визнання протиправним та скасування рішення
Головне управління Держгеокадастру у місті Києві (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення від 18 березня 2021 року №34, стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржуване рішення від 18 березня 2021 року №34 є протиправним, оскільки ані Комісія із соціального страхування Головного управління Держгеокадастру у місті Києві, ані Головне управління Держгеокадастру у місті Києві не наділені повноваженнями щодо здійснення контролю за достовірністю інформації, яка відображається лікарем у листку непрацездатності, а відтак позивач не може нести відповідальністю за порушення порядку видачі листка непрацездатності лікарем, який заповнив такий листок. Крім того позивач вказує, що коригування заробітної плати можливо лише після встановлення факту підробки листка непрацездатності уповноваженим органом. Отже, позивачем у відповідності до пунктів 26, 27, 29 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, нараховано допомогу по вагітності та пологам ОСОБА_1 згідно листків непрацездатності.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов представник відповідача вказує, що актом від 02 березня 2021 року №106 зафіксовано факт порушення позивачем частини 1 статті 31, частини 2 статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року, з огляду на що прийнято оскаржуване рішення від 18 березня 2021 року №34.
У відповіді на відзив позивач наголошує, що листок непрацездатності, про який вказує відповідач в акті від 02 березня 2021 року №106 за формою та змістом відповідає вимогам, зазначеним в Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 листопада 2004 року №532/274/13-ос/1406, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2001 року за №1005/6196.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Правобережним відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві проведено позапланову виїзну документальну перевірку Головного управління Держгеокадастру у місті Києві на предмет дотримання страхувальником порядку використання страхових коштів Фонду соціального страхування, за результатом якої складено акт від 02 березня 2021 року №106 (далі - акт перевірки).
09 березня 2021 року позивачем подано до Правобережного відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві заперечення на акт перевірки.
17 березня 2021 року за результатом розгляду заперечень позивача на акт перевірки відповідачем надано відповідь на заперечення до акту перевірки, в яких зазначено про правомірність висновків акту перевірки.
За результатом розгляду матеріалів документальної позапланової перевірки Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві прийнято рішення від 18 березня 2021 року №34, яким позивача зобов'язано повернути Фонду соціального страхування України 16 959,45 грн та нараховано фінансові санкції в сумі 8479,73 грн.
Незгода позивача із вказаним вище рішенням зумовила звернення до суду з даним позовом.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я урегульовані Законом України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон №1105-XIV).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 15 Закону №1105-XIV роботодавець зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом.
Відповідно до частини 3 статті 30 Закону №1105-XIV рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), або фізичною особою - підприємцем, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.
Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.
Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, яке затверджується правлінням Фонду.
Пунктом 2.2 Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року №13 (далі також - Положення №13), визначено, що комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства зобов'язана:
- приймати рішення про призначення матеріального забезпечення;
- приймати рішення про відмову в призначенні матеріального забезпечення, про припинення його виплати (повністю або частково), розглядати підставу і правильність видачі та заповнення листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення;
- здійснювати контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення застрахованим особам роботодавцем за рахунок коштів Фонду як за власною ініціативою, так і у зв'язку із зверненням застрахованих осіб;
- вживати заходів по своєчасному наданню на підприємстві застрахованим особам матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності;
- брати участь у перевірках, що здійснюються на підприємстві робочими органами виконавчої дирекції Фонду з питань правильності використання страхових коштів, надавати контролюючим органам необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірок;
- здійснювати заходи по усуненню виявлених комісією (уповноваженим) із соціального страхування підприємства та контролюючими органами порушень з питань надання матеріального забезпечення, використання страхових коштів.
У силу положень частини 1 статті 31 Закону №1105-XIV, підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.
Відповідно до частини 1 статті 32 Закону №1105-XIV документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження.
Порядок і умови видачі, продовження та обліку документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, здійснення контролю за правильністю їх видачі Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопад 2001 N 455, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 4 грудня 2001 року за N 1005/6196 (далі - Інструкція №455).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №455 право видачі листків непрацездатності надається: лікуючим лікарям державних і комунальних закладів охорони здоров'я; лікуючим лікарям стаціонарів протезно-ортопедичних установ системи Міністерства праці та соціальної політики України; лікуючим лікарям туберкульозних санаторно-курортних
Закладів; фельдшерам у місцевостях, де відсутній лікар, а також на плаваючих суднах. Список цих фельдшерів затверджується щороку органами охорони здоров'я; лікуючим лікарям закладів охорони здоров'я незалежно від форми власності та лікарям, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи - підприємці.
Інструкція про порядок заповнення листка непрацездатності затверджена наказом Міністерства здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 листопада 2004 року №532/274/13-ос/1406, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2001 року за №1005/6196 (далі - Інструкція про порядок заповнення листка непрацездатності).
Так, відповідач вказує, що листок непрацездатності серії АДМ №421805, виданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Клініка «Інтер» застрахованій особі ОСОБА_1 , при візуальному огляді відрізняється за кольором (більш яскравий), відповідно до кутового штампу бланку листка непрацездатності зазначена адреса медичного закладу: місто Київ, Бехтеревський провулок, 18, проте будинок за зазначеним номером відсутній, на запит відповідача Міський науковий інформаційно-аналітичний центр медичної статистики Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Товариство з обмеженою відповідальністю «Клініка «Інтер» з приводу отримання бланків листків непрацездатності не зверталось; місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка «Інтер» є місто Луганськ, вулиця Краснодонська, будинок 9А; відповідно до листа Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Зоря» від 12 червня 2018 року №5125-06/18 листок непрацездатності серії АДМ №421805 був поставлений Комунальній установі «Обласна база спеціального медичного постачання Житомирської обласної ради».
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що листок непрацездатності серії АДМ №421805 за формою за змістом відповідає вимогам Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 9 Закону № 1105-XIV основними завданнями Фонду та його робочих органів є: здійснення перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам, у тому числі на підставі інформації з електронного реєстру листків непрацездатності.
Отже, відповідач наділений повноваженням на здійснення перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності. Проте відповідачем не було проведено перевірку обґрунтованості видачі листка непрацездатності серії АДМ №421805 під час виплати матеріального забезпечення.
Відповідно до статті 16 Закону № 1105-XIV застрахована особа несе відповідальність за незаконне одержання з її вини (підроблення, виправлення в документах, подання недостовірних відомостей тощо) матеріального забезпечення та соціальних послуг за соціальним страхуванням.
Одночасно статтею 358 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів.
З огляду на викладене, саме застрахована особа та/або лікар (медична установа), який видав такий листок непрацездатності несуть відповідальність передбачену Кримінальним кодексом України за підроблення листка непрацездатності.
Суд зауважує, що станом на час розгляду даної справи відсутні належні докази, як-то вирок, підроблення листка непрацездатності серії АДМ №421805
З системного аналізу викладеного вбачається відсутність в даному випадку підстав, визначених статтею 23 Закону № 1105-XIV, для прийняття рішення про відмову у виплаті матеріального забезпечення за вказаним вище листком непрацездатності.
Висновок відповідача про порушення позивачем абзацу 1 пункту 3 пункту 25, пункту 29 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1266, обґрунтовано виключно безпідставним виключенням із розрахункового періоду при обчисленні середньої заробітної плати періоду тимчасової непрацездатності з 05 квітня 2018 року по 27 квітня 2018 року по листку непрацездатності серії АДМ №421805.
Не підтвердження належними доказами висновків відповідача про видання листка непрацездатності серії АДМ №421805 не в установленому порядку прямо вказує про безпідставність висновку відповідача щодо порушення позивачем абзацу 1 пункту 3 пункту 25, пункту 29 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1266.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивач надав належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, в той час як відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління Держгеокадастру у місті Києві задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві від 18 березня 2021 року №34.
Стягнути на користь Головного управління Держгеокадастру у місті Києві (код ЄДРПОУ 39802366) за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві (код ЄДРПОУ 41312290) судовий збір в сумі 4459 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко