"27" жовтня 2022 р.
м. Київ
справа № 755/10777/22
провадження № 2-н/755/360/22
суддя Дніпровського районного суд м. Києва Галаган В.І., вивчивши матеріали заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надія», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про видачу судового наказу про стягнення заборгованості,
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надія», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про видачу судового наказу про стягнення заборгованості.
Вивчивши подану заяву, суддя дійшов висновків про відмову у видачі судового наказу з наступних підстав.
Відповідно до ст. 160 Цивільного процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно положення п. 3 ч. 1 ст. 161 Цивільного процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 163 Цивільного процесуального кодексу України, до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Згідно роз'яснень, наведених у пункті 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами)).
Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 165 Цивільного процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу.
Як убачається із копії платіжного доручення від 25.08.2022 року № 1085 та копії платіжного доручення від 23.08.2022 року № 1084, які надано заявником на підтвердження сплати судового збору за видачу судового наказу, то останні не містять відомостей про те, за яку саме заяву сплачується судовий збір.
При цьому інша інформація, яка б надавала можливість ідентифікувати, що саме за подачу заяви про видачу судового наказу, боржниками за яким є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заявником сплачено судовий збір, відсутня, а отже суд дійшов висновку про те, що додані заявником копії квитанцій не є належним доказом сплати судового збору за даною заявою.
Вказаний висновок підтверджено Постановою Київського апеляційного суду від 05 травня 2020 року у аналогічній справі № 755/3288/20 та Постановою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 755/3292/20 за заявою КП «Житло-Сервіс» про видачу судового наказу.
Крім того, Київський апеляційний суд у Постанові від 05 травня 2020 року у аналогічній справі № 755/3288/20 зауважив, що: «Аргументи апеляційної скарги про те, що суд перед прийняттям заяви про видачу судового наказу самостійно перевіряє сплату заявником належної суми судового збору, на увагу не заслуговують, оскільки в платіжному дорученні від 11.02.2020 року № 1056 відсутня будь-яка інформація, яка б надавала можливість ідентифікувати, що саме за подачу даної заяви сплачено судовий збір. Та обставина, що приклад заповнення графи «Призначення платежу», розміщений на офіційному сайті суду і за вказаним прикладом заявником зазначено «призначення платежу», на висновок суду першої інстанції не впливає, оскільки заповнення платіжного доручення повинно відбуватись відповідно до роз'яснень Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, наведених вище та з розумінням того, що подаючи заяву про видачу судового наказу, необхідно зазначати інформацію, яка б ідентифікувала, за що саме сплачено судовий збір, зважаючи і на те, що на офіційному сайті суду, зазначено лише загальний приклад.»
З огляду на відсутність належних доказів сплати заявником судового збору за звернення до суду із заявою про видачу судового наказу, наявні правові підстави для відмови у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Отже, заявник не позбавлений права повторно звернутися із заявою про видачу судового наказу з поданням належного доказу сплати судового збору.
Разом з тим, відповідно до ч. 5-7 статті 165 Цивільного процесуального кодексу України, у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання (перебування) особи відповідного звернення суду. Суддя з метою визначення підсудності може користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Згідно положення ч. 9 статті 165 Цивільного процесуального кодексу України, у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Так, на виконання вимог вищенаведених вимог статті 165 ЦПК України, 27.10.2022 року судом здійснено запит щодо встановлення зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживанняборжників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Згідно відповіді на запит суду за відомостями електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА» Атаманюк В.І. зареєстрованим по м. Києву не значиться.
Таким чином, судом встановлено відсутність правових підстав у видачі судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь заявника, з огляду на відсутність належних доказів сплати заявником судового збору за звернення до суду із заявою про видачу судового наказу, та на відсутність у суду офіційних даних щодо зареєстрованого місця проживання боржника ОСОБА_2 .
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 160, 161, 165, 166, 258-261, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надія», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про видачу судового наказу про стягнення заборгованості.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Заявник має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали суду.
Суддя: В.І. Галаган