Справа № 755/7291/22
"24" жовтня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
15.08.2022 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, який направлений до суду засобами поштового зв'язку 09.08.20022 року. У позовній заяві позивач просить скасувати постанову серії ЕАР №5686406 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, яка була винесена Інспектором 1 батальйону 4 роти УПП в Тернопільській області капралом поліції Прийдуном Іваном Петровичем і закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що постановою інспектора капрала поліції роти 4 батальйону 1 УПП в Тернопільській області Прийдуна Івана Петровича, серія ЕАР №5686406 від 30.07.2022 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що 30.07.2022 року о 13.46 на 412 кілометрі у Тернопільській області, Чортківському районі на 412 км. дороги М 19, керуючи транспортним засобом Тойота, д.н.з. НОМЕР_1 , позивач здійснив перетин суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1., яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив п. 3.4. ПДР. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Позивач вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною. Рухаючись трасою М 19 у Тернопільській області, Чортківському районі на 412 кілометрі на швидкості 70 кілометрів за годину перед позивачем їхала великогабаритна вантажна машина із вантажем зі швидкістю, яка складала не більше 10 кілометрів на годину. Знизивши швидкість позивач почав рухатись за нею оскільки була ділянка дороги, яка підіймалася вгору. Підіймаючись вгору, водій великогабаритної вантажної машини почав зупинятись та здійснив зупинку і виїхав на узбіччя тим самим звільнивши позивачу місце для об'їзду. З метою уникнення аварійної ситуації, оскільки за позивачем рухалась велика колона інших автомобілів, позивач здійснив об'їзд великогабаритної вантажної машини, після чого позивача обігнала машина патрульної поліції з червоним проблисковим сигналом та рукою водія було вказано зупинитись. Зупинившись, до позивача підійшла жінка у формі поліцейського, привіталась але не представилась, пояснила позивачу, що ним було скоєно перетин суцільної смуги дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків чим було порушено п. 3.4. ПДР. Після цього вона заявила, що сходить за камерою і ще раз повторить це на камеру, позивачу потрібно її зачекати, винесе постанову і тільки після цього позивач буде вільний. Відповідно до ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про Національну поліцію», звертаючись до особи або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов'язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук. Після того, як жінка у поліцейській формі взяла камеру та підійшла до належного позивачу транспортного засобу, включила камеру, привіталася, не представилась, зачитала права позивача та розпочала розгляд справи. Жінкою у поліцейській формі було зачитано права позивача, однак не було надано для ознайомлення матеріали, які б підтверджували скоєння позивачем правопорушення. Після цього жінка виключила камеру та підійшла до машини патрульної поліції, повернулась до позивача і віддала постанову, тим самим вона порушила порядок розгляду справи. Під час розгляду справи, позивач заперечував скоєння правопорушення, заперечував здійснення обгону, тому що ним було здійснено об'їзд, оскільки була небезпечна ситуація, автомобіль, який їхав попереду позивача зі швидкістю не більше 10 кілометрів за годину, періодично глухнув адже підіймався вверх крутим підйомом. Упевнившись, шо автомобіль є поодиноким, позивачем було здійснено об'їзд вантажного автомобіля без створення небезпечної ситуації для інших учасників дорожнього руху. За таких обставин Правила дорожнього Руху України, дозволяють навіть обігнати, перетнувши суцільну лінію. Відповідно до пункту 1.39.1-1.39.2 Правил Дорожнього Руху: «як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1. для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год». На прохання позивача надати будь-які докази про скоєння ним вказаного адміністративного правопорушення, позивач отримав відмову. Крім того, дана постанова винесена Інспектором Капралом Прийдуном Іваном Петровичем, однак розгляд справи здійснювала зовсім інша особа. Відповідно до пункту 9, розділу 10 «Інструкції з оформлення поліцейським матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Частиною 2 ст. 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача .
Ухвалою суду від 19.08.2022 року відкрите провадження у справі, призначений розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз'яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.
04.10.2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача УПП в Тернопільській області зі змісту якого вбачається, що відповідач не визнає заявлених до нього позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що згідно з частиною 5 cт. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться в обов'язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (із змінами та доповненнями). Згідно з п. 1.1. ПДР, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Відповідно до п. 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Як вбачається з оскаржуваної постанови, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесенні постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАР №5686406 від 30 липня 2022 року, встановлено, що позивач 30.07.2022 року близько 13 год. 42 хв., керуючи автомобілем Тойота, д.н.з. НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків», чим порушив вимоги п. 34 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. В адміністративному позові позивач підтверджує факт скоєння ним адміністративного правопорушення, а саме перетинання суцільної лінії дорожньої розмітки, мотивуючи це тим, що ним був, нібито, здійснений об'їзд автомобіля. Дане твердження позивача не відповідає дійсності та не підтверджене жодними належними та допустимими доказами. Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно ст.ст. 278, 279, 280 КУпАП позивачу повідомлено про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Після чого поліцейськими позивачу було роз'яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП, положення ст.ст. 307, 308 КУпАП, право, порядок та строки оскарження постанови згідно зі ст.ст. 287, 289 КУпАП. Постанова винесена на місці з дотриманням норм ст.ст. 283, 251, 252 КУпАП. Відповідно до ст. 245 КУпАП інспектором було вжито всіх заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, прийнято до уваги усні пояснення позивача. Відповідно до п. 8.5.1 Правил дорожнього руху України горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Основне призначення горизонтальної розмітки - упорядкування руху транспортних потоків і розподіл їх по всій ширині проїзної частини. За допомогою горизонтальної розмітки можуть бути введені окремі обмеження в русі (заборона обгону, зупинки, стоянки, тощо). У відповідності до положень розділу 34 Правил дорожнього руху України горизонтальна дорожня розмітка 1.1 (вузька суцільна лінія) поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено. Згідно з вимогами ДСТУ 2587:2010 «Безпека дорожнього руху. Розмітка дорожня. Загальні технічні вимоги. Методи контролювання. Правила застосування» горизонтальна дорожня розмітка застосовується для позначення смуг руху та поділ транспортних потоків протилежних напрямків на дорогах, які мають не більше трьох смуг для руху в обох напрямках: на ділянках доріг з видимістю, меншою за доступну, передбачену стандартом залежно від швидкості руху транспортного потоку; на ділянках доріг з трьома смугами для організації руху поперемінно по одній і двох смугах в одному напрямку, а також у разі зміни ширини проїзної частини, що вимагає відхилення суцільної лінії розмітки; на ділянках доріг, де заборонено обгін усім транспортним засобам. Відповідно до ч. 1 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення включно з тими, відповідальність за які передбачена ст. 122 КУпАП. Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» одним із основних повноважень поліції є у випадках, визначених законом, здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймати рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечення їх виконання. Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію» патрульна поліція функціонує у складі Національної поліції. Таким чином, інспектор роти № 4 батальйону №1 УПП в Тернопільській області ДПП капрал поліції Прийдун І.П. виносячи постанову у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача, діяв в межах наданих йому законом повноважень. У відповідності з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 2 cт. 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. За таких обставин, на підставі вищевикладеного та керуючись cт. 47, ст. 245 КАС України відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач Департамент патрульної поліції отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та доданими до неї документами 20.09.2022 року, однак станом на час ухвалення рішення у справі своїм правом щодо надання відзиву на позовну заяву вказаний відповідач не скористався.
Згідно ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
За змістом ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши всі наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою інспектора капрала поліції УПП в Тернопільській області 1 бат. 4 роти Прийдун І.В. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР№5686406 від 30.07.2022 року, на позивача накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. У постанові вказано, що 30.07.2022 року о 13 год. 42 хв. в Тернопільській області, Чортківського району на 412 км. автодороги М19 позивач керуючи автомобілем Тойота, д.н.з. НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1., яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив п. 3.4. ПДР (порушення вимог розмітки проїзної частини доріг).
Частиною 1 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 2 ст. 251 КУпАП визначено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу (ч. 1 ст. 279 КУпАП).
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу (ст. 283 КУпАП).
Відповідно до ст.ст. 72-76 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Поряд із цим, ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 90 КАС України).
Відповідно положень ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, (частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, ) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
За змістом Правил Дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, горизонтальна розмітка має таке значення: 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15.
Згідно п. 3.4. Правил Дорожнього руху України, забороняється здійснювати обгін і випередження транспортних засобів з увімкненими проблисковими маячками синього і червоного або лише червоного кольору та зеленого або синього і зеленого кольору і супроводжуваних ними транспортних засобів (колони), а також рухатися по суміжних смугах із швидкістю колони або займати місце в колоні.
Положеннями Правил Дорожнього руху України передбачено, що лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється. Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.
Отже, нормами чинного законодавства України передбачені винятки за яких допускається перетин лінії 1.1., тобто за певних умов, зокрема описаних позивачем, перетин вузької суцільної смуги є правомірним, що у свою чергу не створює наслідків у вигляді адміністративної відповідальності.
При цьому, сторона відповідача не дивлячись на власний обов'язок, передбачений ч. 2 ст. 77 КАС України, не надала суду жодних доказів у підтвердження відсутності обставин, які дозволяли позивачу перетнути лінію 1.1., якими мали б бути, до прикладу, відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, що фіксували дійсне вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Не спростовані і посилання сторони позивача на те, що у порушення вимог чинного законодавства, особа яка фактично розглядала справу не представилась, а постанову винесено не тим поліцейським, яка фактично розглядала справу, чим порушено порядок розгляду адміністративної справи.
Слід констатувати, що оскаржувана постанова не містить посилання на будь-які докази, що підтверджують інкриміноване позивачу адміністративне правопорушення та доводять обґрунтованість його вини.
У своїй постанові від 13.03.2020 року у справі №234/6323/17 Верховний Суд зазначив: «Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що постанова ДР № 123378 від 28.04.2017 не забезпечена будь-якими доказами, що б підтверджували вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП. Суд також вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції стосовно недоведеності правомірності, прийнятого відповідачем рішення, оскільки з наданого суду відеозапису вбачається, що відповідачем не було зафіксовано факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, а зафіксовано лише процедуру розгляду адміністративної справи (роз'яснення суті скоєного правопорушення, ознайомлення з положеннями статей КУпАП, тощо ). Зважаючи на те, що відповідачем не подано жодного доказу на підтвердження факту порушення позивачем Правил дорожнього руху, що встановлено судами попередніх інстанцій, то оскаржувана постанова не може вважатися такою, що прийнята із дотриманням завдань та процедури провадження по справах про адміністративні правопорушення, з чим і погоджується колегія суддів касаційної інстанції».
У постанові від 08.07.2020 року в справі №177/525/17 Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанції, дійшли обґрунтованого висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам частини 2 статті 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих у розумінні статті 70 КАС України доказів, які б підтверджували правомірність винесення ним оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення та не спростував тверджень позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності. Таким чином, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП, у зв'язку із відсутністю належних доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові від 28.02.2017 серії ДР №141649.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП, у зв'язку із відсутністю належних доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові від 30.07.2022 серії ЕАР №5686406, що призводить до необхідності її скасування.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення вимог про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, ураховуючи наступне.
Виключний перелік органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення міститься в статті 213 КУпАП, до яких відносяться як суди, так і органи Національної поліції. Проте, розмежування підвідомчості спорів між даними органами зазначене у статтях 221-222 КУпАП.
Згідно з приписами ст. 222 КУпАП, розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачених частиною 1 статті 122 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції та не передбачає повноваження судів розглядати дані справи в розумінні глави 22 КУпАП.
За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП, органи Національної поліції виносять постанову (частина 1 статті 283 КупАП). Відповідно до частини 1 статті 284 КупАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Таким чином, виключне право виносити одну із вищевказаних постанов по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 статті 122 КУпАП належить органам Національної поліції та належить до дискреційних повноважень останніх.
Тому, суд, розглядаючи спір у порядку адміністративного судочинства, у справах, про адміністративні правопорушення, перелік яких зазначений у статті 222 КУпАП, не вправі перебирати на себе повноваження органів Національної поліції з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу та виносити одну з постанов, визначених статтею 284 КУпАП замість вказаного суб'єкта владних повноважень, що виключатиме втручання суду у дискреційні повноваження останнього.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.03.2020 року в справі №234/6323/17.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 162, 241-246, 250, 251, 255, 258, 261, 286, 295, 297 КАС України, ст. 19 Конституції України, ст.ст. 7, 9, 122, 213, 221, 222, 245, 251, 252, 279, 280, 283 КУпАП, Правилами Дорожнього руху України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.
Постанову прийняту Інспектором-капралом поліції 1-го батальйону 4-ї роти Управління патрульної поліції в Тернопільській області серії ЕАР №5686406 від 30.07.2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП - скасувати.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 00 коп.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений 24.10.2022 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач - Департамент патрульної поліції(м. Київ, вул. Федора Єрнста, 8, код ЄДРПОУ 40108646).
Відповідач - Управління патрульної поліції в Тернопільській області (м. Тернопіль, вул. Котляревського, 24, код ЄДРПОУ 40108646).
Суддя -