Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 жовтня 2022 року Справа№200/12602/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
20 вересня 2021 року засобами поштового зв'язку позивач, ОСОБА_1 , подав до суду адміністративний позов до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від 07 грудня 2021 року, просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 13 липня 2021 року №057150009390 та рішення від 28 липня 2021 року №057150009180 щодо відмови в призначенні пенсій за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не призначення і не нарахування пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу за списком №2 періоди роботи з 01 серпня 1985 року по 15 жовтня 1985 року, з 25 січня 1988 року по 21 серпня 1992 року, з 22 серпня 1992 року по 12 березня 2000 року, з 13 березня 2000 року по 10 вересня 2008 року на ПАТ «Металургійний комбінат Азовсталь» на посадах за Списком №2, що дає право на призначення пенсії за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за наявності 29 років 3 місяців 12 днів загального страхового стажу з них 20 років 10 місяців пільгового трудового стажу за списком №2.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 05 липня 2021 року звернувся до Лівобережного відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою та документами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 15 вересня 2021 року Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області йому були надані рішення №057150009390 від 13.07.2021 та рішення №057150009390 від 28.07.2021, прийняті органами Пенсійного фонду України за принципом екстериторіальності, якими у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відмовлено. Вказані рішення є незаконними, оскільки спеціальний страховий стаж позивача, необхідний для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, підтверджується записами в трудовій книжці та наданими довідками.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надало відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнало, просило відмовити в їх задоволенні в повному обсязі з наступних підстав. Позивач звернувся із заявою №7158 від 20.07.2021 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку за Списком №2 згідно п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До пільгового стажу роботи за Списком №2 не зараховано періоди роботи: з 01.08.1985 по 15.10.1985, з 25.01.1992, оскільки в довідках від 20.07.2021 №03.03.01-507, №03.03.01-886, виданих ПАТ «Металургійний комбінат Азовсталь», відсутня посада та підпис керівника товариства, довідки завізовані Директором з персоналу та адміністрації (інформація про відсутність посади керівника на підприємстві не зазначена), з 22.08.1992 по 12.03.2000, з 13.03.2000 по 10.09.2008, оскільки згідно з довідками від 20.07.2021 №03.03.01-507, №03.03.01-886, №03.03.01-807, виданими ПАТ «Металургійний комбінат Азовсталь», відсутня посада та підпис керівника товариства, довідки завізовані Директором з персоналу та адміністрації (інформація про відсутність посади керівника на підприємстві не зазначена). Також, заявник працював у конвертному цеху (виробництво сталі) за професіями: бригадир шихтового двору, слюсар-ремонтник, а згідно з наказами про атестацію робочих місць за умовами праці посада слюсаря-ремонтника атестована в конвертному цеху по відділенням, службам, бригадам: згідно з наказом від 07.06.1994 №118 посада слюсаря-ремонтника атестована у відділенні оброблення лому та механслужбі, згідно з наказом від 02.12.1999 №366 та від 28.09.2001 №315 посада слюсаря-ремонтника атестована в бригаді по ремонту електробудування кранів, згідно з наказом про проведення атестації від 18.09.2006 №300 - в службах та відділеннях з структурним поділом. Посада бригадира шихтового двору у конвертерному цеху згідно з наказами про проведення атестації від 02.12.1999 №366 та від 18.09.2006 №300 проводилася в службах та відділеннях з структурним поділом. Первинні документи, які б підтверджували роботу в певному відділенні, службі відсутні. За таких обставин управлінням прийнято рішення №057150009180 від 28.07.2021 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В додаткових пояснення до відзиву Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зазначило, що позивач звернувся через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою від 05.07.2021 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку за Списком №2 згідно з п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області. До пільгового стажу роботи за Списком №2 не зараховано періоди роботи: з 01.08.1985 по 15.10.1985, з 25.01.1992, оскільки в довідках від 20.07.2021 №03.03.01-507, №03.03.01-886, виданих ПАТ «Металургійний комбінат Азовсталь», відсутня посада та підпис керівника товариства, довідки завізовані Директором з персоналу та адміністрації (інформація про відсутність посади керівника на підприємстві не зазначена), з 22.08.1992 по 12.03.2000, з 13.03.2000 по 10.09.2008, оскільки згідно з довідками від 20.07.2021 №03.03.01-507, №03.03.01-886, №03.03.01-807, виданими ПАТ «Металургійний комбінат Азовсталь», відсутня посада та підпис керівника товариства, довідки завізовані Директором з персоналу та адміністрації (інформація про відсутність посади керівника на підприємстві не зазначена). Також, заявник працював у конвертному цеху (виробництво сталі) за професіями: бригадир шихтового двору, слюсар-ремонтник, а згідно з наказами про атестацію робочих місць за умовами праці посада слюсаря-ремонтника атестована в цеху по відділенням, службам, бригадам: згідно з наказом від 07.06.1994 №118 посада слюсаря-ремонтника атестована у відділенні оброблення лому та механслужбі, згідно з наказом від 02.12.1999 №366 та від 28.09.2001 №315 посада слюсаря-ремонтника атестована в бригаді по ремонту електробудування кранів, згідно з наказом про проведення атестації від 18.09.2006 №300 - в службах та відділеннях з структурним поділом. Посада бригадира шихтового двору у конвертерному цеху згідно з наказами про проведення атестації від 02.12.1999 №366 та від 18.09.2006 №300 проводилася в службах та відділеннях з структурним поділом. Первинні документи, які б підтверджували роботу в певному відділенні, службі відсутні.
За таких обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийнято рішення № 057150009390 від 13.07.2021 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подало відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнало, просило відмовити в їх задоволенні в повному обсязі з наступних підстав. 05 липня 2021 року позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (робота за списком №2). Рішенням відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (структурного підрозділу, що розглядав заяву позивача за принципом екстериторіальності) №057150009390 від 13.07.2021 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю в останнього необхідного стажу роботи. Згідно з поданими документами, страховий стаж позивача склав 28 років 3 місяці 02 дні. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 25.01.1988 по 10.09.2008, оскільки періоди роботи згідно з трудовою книжкою не співпадають з періодами, зазначеними в пільговій довідці, а саме 13.03.2000 позивач був переведений бригадиром шахтового двору. У довідці зазначено, що протягом всього періоду працював слюсарем-ремонтником.
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнало, просило відмовити в їх задоволенні в повному обсязі з наступних підстав. Позивач звернувся із заявою №7158 від 20.07.2021 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку за Списком №2 згідно з п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До пільгового стажу роботи за Списком №2 не зараховано періоди роботи: з 01.08.1985 по 15.10.1985, з 25.01.1988 по 21.08.1992, оскільки в довідках від 20.07.2021 №03.03.01-507, №03.03.01-886, виданих ПАТ «Металургійний комбінат Азовсталь», відсутня посада та підпис керівника товариства, довідки завізовані Директором з персоналу та адміністрації (інформація про відсутність посади керівника на підприємстві не зазначена), з 22.08.1992 по 12.03.2000, з 13.03.2000 по 10.09.2008, оскільки згідно з довідками від 20.07.2021 №03.03.01-507, №03.03.01-886, №03.03.01-807, виданими ПАТ «Металургійний комбінат Азовсталь», відсутня посада та підпис керівника товариства, довідки завізовані Директором з персоналу та адміністрації (інформація про відсутність посади керівника на підприємстві не зазначена). Також, заявник працював у конвертному цеху (виробництво сталі) за професіями: бригадир шихтового двору, слюсар-ремонтник, а згідно з наказами про атестацію робочих місць за умовами праці посада слюсаря-ремонтника атестована конвертному цеху по відділенням, службам, бригадам: згідно з наказом від 07.06.1994 №118 посада слюсаря-ремонтника атестована у відділенні оброблення лому та механслужбі, згідно з наказом від 02.12.1999 №366 та від 28.09.2001 №315 посада слюсаря-ремонтника атестована в бригаді по ремонту електробудування кранів, згідно з наказом про проведення атестації від 18.09.2006 №300 - в службах та відділеннях з структурним поділом. Посада бригадира шихтового двору у конвертерному цеху згідно з наказами про проведення атестації від 02.12.1999 №366 та від 18.09.2006 №300 проводилася в службах та відділеннях з структурним поділом. За поданими документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу до страхового стажу роботи зараховані всі періоди роботи. За таких обставин управлінням прийнято Рішення №057150009180 від 28.07.2021 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
30 вересня 2021 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження.
30 вересня 2021 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області витребувані докази.
11 жовтня 2021 року Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області продовжений строк для подання доказів.
З 18 жовтня по 01 листопада 2021 року суддя Циганенко А.І. перебував на лікарняному.
03 листопада 2021 року вирішено продовжити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
16 листопада 2021 року витребувані письмові пояснення від позивача про згоду або не згоду на заміну первісного відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області належним відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
07 грудня 2021 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Розгляд адміністративної справи розпочато спочатку.
28 грудня 2021 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області витребувані письмові пояснення про те, ким було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 13 липня 2021 року №057150009390.
28 грудня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
19 січня 2022 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.
19 січня 2022 року повторно витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області письмові пояснення про те, ким було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 13 липня 2021 року №057150009390.
19 січня 2022 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області застосовано заходи процесуального примусу.
19 січня 2022 року позовна заява залишена без руху і позивачу наданий строк для усунення її недоліків.
03 лютого 2022 року розгляд справи продовжений.
04 лютого 2022 року від позивача витребувані письмові пояснення про згоду або не згоду на заміну первісного відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в належним відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
В період з 07 по 18 лютого 2002 року суддя Циганенко А.І. перебував на лікарняному.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб, тобто до 25.04.2022.
21.04.2022 на засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон України від 21 квітня 2022 року №2212-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» про затвердження Указу Президента України від 18.04.2022 №259 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні». Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 на 30 діб.
Законом України від 22 травня 2022 року №2263-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджений Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжений з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджений Указ Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжений з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Згідно з опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану року, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя.
Донецький окружний адміністративний суд продовжує свою роботу у дистанційному режимі.
05 липня 2022 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Розгляд адміністративної справи розпочато спочатку.
04 жовтня 2022 року скасована ухвала про застосування заходів процесуального примусу від 19 січня 2022 року.
04 жовтня 2022 року закрито підготовче провадження і справа призначена до судового розгляду на 18 жовтня 2022 року.
У судове засідання, призначене на 18 жовтня 2022 року, сторони не з'явилися, подали заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Керуючись частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вирішив розглянути справу в письмовому провадженні.
Відповідно до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Дослідивши докази, письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_1 , виданим 24 вересня 2019 року органом 1438.
05 липня 2021 року ОСОБА_1 через веб-портал Пенсійного фонду України подав заяву про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку за Списком №2 згідно з п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
13 липня 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийнято рішення № 057150009390 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішення вмотивовано тим, що вік заявника 55 років, страховий стаж становить 28 років 3 місяці 3 дні, необхідний страховий стаж - 30 років, з яких 12 років 6 місяців на роботах за Списком №2. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 25.01.1988 по 10.09.2008, оскільки періоди роботи згідно з трудовою книжкою не співпадають з періодами, зазначеними в пільговій довідці, а саме 13.03.2000 був переведений бригадиром шахтового двору, а у довідці зазначено, що протягом всього періоду працював слюсарем-ремонтником.
20 липня 2021 року ОСОБА_1 подав заяву про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку за Списком №2 згідно з п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
28 липня 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийнято рішення №057150009180 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з рішенням пенсійний вік, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список № 2), становить 55 років
Вік заявника 55 років 2 місяці 26 днів
Необхідний страховий стаж, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список № 2), становить 28 років 6 місяців
Страховий стаж особи становить 28 років 3 місяці 3 дні
Необхідний пільговий стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком №2, визначений пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список № 2) становить 12 років 6 місяців
Пільговий стаж особи за Списком №1 - 6 місяців 10 днів
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
до пільгового стажу роботи за Списком № 2 не зараховано періоди:
з 01.08.1985 по 15.10.1985, з 25.01.1988 по 21.08.1992, оскільки в довідках від 20.07.2021 №03.03.01-507, №03.03.01-886, виданих ПАТ «Металургійний комбінат Азовсталь», відсутня посада та підпис керівника товариства (завізовано Директором з персоналу та адміністрації). Інформація про відсутність такої посади на підприємстві відсутня,
з 22.08.1992 по 12.03.2000, з 13.03.2000 по 10.09.2008, оскільки згідно з довідками від 20.07.2021 №03.03.01-507, №03.03.01-886, №03.03.01-807, виданими ПАТ «Металургійний комбінат Азовсталь», відсутня посада та підпис керівника товариства (завізовано Директором з персоналу та адміністрації). Інформація про відсутність такої посади на підприємстві відсутня.
Заявник працював у конвертному цеху (виробництво сталі) за професіями: бригадир шихтового двору, слюсар-ремонтник, а згідно з наказами про атестації робочих місць за умовами праці посада слюсаря-ремонтника атестована у конвертному цеху по відділенням, службам, бригадам: згідно з наказом від 07.06.1994 №118 посада слюсаря-ремонтника атестована у відділенні оброблення лому та механслужбі, згідно з наказом від 02.12.1999 №366 та від 28.09.2001 №315 посада слюсаря-ремонтника атестована в бригаді по ремонту електробудування кранів, згідно з наказом про проведення атестації від 18.09.2006 №300 - в службах та відділеннях з структурним поділом. Посада бригадира шихтового двору у конвертерному цеху згідно з наказами про проведення атестації від 02.12.1999 №366 та від 18.09.2006 №300 проводилася в службах та відділеннях з структурним поділом. Первинні документи, які б підтверджували роботу в певному відділенні, службі відсутні.
За інформацією, яка містяться в Індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5), ОСОБА_1 має спеціальний стаж за період з 1999 року по вересень 2008 року за кодом обліку ЗП3013Б1.
У трудовій книжці НОМЕР_2 , яка видана на ім'я ОСОБА_1 , за спірні періоди містяться наступні відомості.
Жданівський ордена Жовтневої Революції ордена Трудового Червоного Прапору металургійний комбінат «АЗОВСТАЛЬ» ім. С. Орджонікідзе
запис №5 - 01.08.1985 - прийнятий в мартенівський цех шихтовиком 3 розраду, розп. 452/к від 31.7.1985
запис №6 - 15.10.1985 - звільнений у зв'язку із призивом до Радянської Армії, наказ 242/к від 15.10.1985
запис №7 - служба в Радянській Армії з 24.10.1985 по 10.12.1987, військовий квиток НОМЕР_3
запис №8 - 25.01.1988 - прийнятий в конверторний цех слюсарем по ремонту металургійного обладнання по 4 розряду, наказ 168/к від 20.01.1988
запис №9 - 01.04.1988 - у зв'язку із зміною організації заробітної плати встановлена професія слюсар-ремонтник металургійного обладнання конверторного цеху 4 розряду
запис №10 - 01.03.1990 - переведений в конверторному цеху слюсарем-ремонтником металургійного обладнання 5 розряду, наказ 58 від 01.03.1990
запис №11 - 01.03.1996 - переведений в конверторному цеху слюсарем-ремонтником металургійного обладнання 6 розряду, наказ 112 від 01.03.1996
запис №12 - 12.03.2000 - переведений в конверторному цеху бригадиром шихтового двору 5 розряду, наказ 155 від 13.03.2000
запис №13 - 10.09.2008 - звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗпП України, наказ 90 від 11.09.2008.
При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Україна є […] правова держава (стаття 1 Конституції України) .
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (стаття 46 Конституції України).
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону №1058-ІV).
01 січня 2004 року набув чинності Закон №1058-ІV.
Згідно з частиною 1 статті 44 Закону №1058-ІV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Пунктом 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до частини 2 статі 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року №401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування» згідно постанов Кабінету Міністрів України №1854 від 12 грудня 2002 року та №303 від 12 березня 2003 року.
Отже, під час обчислення страхового стажу позивача за 1985-2004 роки відповідач мав керуватися документами та порядком, визначеним законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-ІV.
В період 1985-1990 років діяло Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року №590 (далі - Положення №590).
За приписами пункту 117 Положення №590 доказом стажу роботи може слугувати трудова книжка.
В період з 25 червня 1990 року по квітень 1992 року дів Закон СРСР від 15 травня 1990 року «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» (далі - Закон СРСР).
Відповідно до статті 74 Закону СРСР основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з частиною 1 статті 67 Закону СРСР у стаж роботи зараховується робота, що виконується на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях та кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру та тривалості роботи та тривалості перерв.
Закон №1788-ХІІ був введений в дію з 01 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року - в повному обсязі.
Згідно статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно пункту 1.1 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, в редакції наказу Міністерства соціальної політики №720/1642/5 від 06 жовтня 2014 року (далі - Інструкція), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пункту 2.14 Інструкції якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18 листопада 2005 року, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
В 1985-1991 році був чинним «Список №2 производств, цехов, профессий и должностей на подземных работах, на работах с вредными условиями труда и в горячих цехах, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах» , затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.56 №1173.
В період з 26 січня 1991 року по 11 березня 1994 року на підставі постанови Верховної Ради України 12 вересня 1991 року №1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» на території України застосовувався Список №2 производств, работ, профессий, должностей и показателей на подземных работах, на работах с особо вредными и особо тяжелыми условиями труда, занятость в которых дает право на пенсию по возрасту (по старости) на льготных условиях, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10.
В період з 11 березня 1994 року по 16 січня 2003 року застосовувався Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162.
З 16 січня 2003 року по 02 серпня 2016 року застосовувався Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.
За результатами судового розгляду встановлено, що у трудовій книжці НОМЕР_2 , яка видана на ім'я ОСОБА_1 , відомості про роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, внесені відповідно до вимог Інструкції, крім того, містяться всі необхідні оформлені належним чином відомості про займану посаду і період виконуваної роботи для підтвердження стажу роботи на підприємствах.
Отже, періоди роботи з 01 серпня 1985 року по 15 жовтня 1985 року, з 25 січня 1988 року по 21 серпня 1992 року, з 22 серпня 1992 року по 12 березня 2000 року, з 13 березня 2000 року по 31 грудня 2003 року на ПАТ «Металургійний комбінат Азовсталь» підлягають включенню до спеціального (пільгового) стажу, що дає право на призначення пенсії за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17, від 05 серпня 2020 року у справі №127/9289/17.
Щодо періоду роботи з 01 січня 2004 року по 10 вересня 2008 року суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статі 24 Закону №1058-ІV при обчисленні страхового стажу територіальні органи Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону мали керуватися даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Судом встановлено, що за інформацією, яка містяться в Індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5), ОСОБА_1 має спеціальний стаж за період з 1999 року по вересень 2008 року за кодом обліку ЗП3013Б1.
Згідно із довідником категорій страхувальників, які сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № -2 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (Додаток 3):
код ЗПЗ013Б1 - працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461, і за результатами атестації робочих місць.
Таким чином, в системі персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України наявні відомості про те, що позивач в період з 01 січня 2004 року по 10 вересня 2008 року працював на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2, що затверджується Кабінетом Міністрів України, і цей період підлягає включенню до спеціального (пільгового) стажу, що дає право на призначення пенсії за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щодо довідок, які підтверджують пільговий характер роботи, суд зазначає наступне.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, (далі - Порядок) поширюється виключно на випадки відсутності у особи трудової книжки або відповідних записів у ній.
В той же час, у пункті 1 цього Порядку визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, відмінних від трудової книжки.
Згідно з пунктом 20 Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Разом з тим, з трудовій книжці НОМЕР_2 , яка видана на ім'я ОСОБА_1 , вбачається, що як сама трудова книжка, так і відповідні записи у ній, не мають дефектів їх вчинення та містять посилання на відповідні накази, засвідчені печатками підприємства.
Щодо відсутності атестації робочих місць суд зазначає наступне.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01 серпня 1992 року (далі - Порядок №442) та розробленими на виконання вказаної постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Основна мета атестації, як вбачається із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Відповідно до пункту 10 Порядку №442 результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Тобто, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
В той же час, за приписами пункту 4 Порядку №442 відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Таким чином, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах, що є неправомірним. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці. У свою чергу особа, яка працює на посаді, та по якій має, бути проведена атестації робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов'язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Отже, можна дійти висновку, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, за якими документи з атестації робочих місць відсутні з незалежних від них причин, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі № 520/15025/16-а від 19 лютого 2020 року.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, які викладені у вказаних постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі статтею 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішень від 13 липня 2021 року №057150009390 та від 28 липня 2021 року №057150009180 слід задовольнити.
Вимога про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не призначення і не нарахування пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не підлягає задоволенню, оскільки, по-перше, права позивача були порушені спірними рішеннями, по-друге, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не вчиняло жодних дій та не приймало жодного рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу.
Щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу за списком №2 періоди роботи з 01 серпня 1985 року по 15 жовтня 1985 року, з 25 січня 1988 року по 21 серпня 1992 року, з 22 серпня 1992 року по 12 березня 2000 року, з 13 березня 2000 року по 10 вересня 2008 року на ПАТ «Металургійний комбінат Азовсталь» на посадах за Списком №2, що дає право на призначення пенсії за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та призначити пенсію за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за наявності 29 років 3 місяців 12 днів загального страхового стажу з них 20 років 10 місяців пільгового трудового стажу за списком №2, суд зазначає наступне.
Обчислення страхового стажу та визначення розміру пенсії є дискреційними повноваженнями відповідного територіального органу Пенсійного фонду України; суд не є органом, уповноваженим на призначення пенсії, а лише має компетенцію на здійснення судового контролю за відповідністю чинному законодавству оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта владних повноважень (постанови Верховного Суду від 1 жовтня 2019 року у справі № 804/3646/18 та від 21 грудня 2019 року у справі № 663/574/17).
Обраний позивачем засіб захисту є втручанням в дискреційні повноваження територіального органу Пенсійного фонду України.
Пунктом 2 частини 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Зазначеній нормі кореспондують положення пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України відповідно до яких у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно з частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Згідно зі статтею 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1) заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію, за місцем проживання заявника.
Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Порядком №22-1 не врегульована ситуація як слід діяти в разі скасування судом рішення органу, що призначає пенсію, за результатами розгляду заяви про призначення пенсії.
Зважаючи на те, що основним завданням Пенсійного фонду України є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, а Головні управління Фонду входять до системи територіальних органів Пенсійного фонду України, а також те, що дві заяви позивача однакові за змістом та з однаковими доданими документами були розглянуті різними територіальними органами, які прийняли рішення про відмову в призначенні пенсії з різних підстав, з метою повного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 05 липня 2021 року про призначення пенсії та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, які прийняли спірні рішення (частина 1 статі 139 КАС України).
Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 159, 193, 205, 241-246, 250, 251, 255, 291, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, б. 3; код ЄДРПОУ 13486010, e-mail: gu@dn.pfu.gov.ua), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (юридична адреса: 29013, м. Хмельницький, Герцена, б.10, код ЄДРПОУ: 21318350, е-mail: post@km.pfu.gov.ua), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (юридична адреса: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, площа Народна, б. 4, код ЄДРПОУ 20453063; e-mail: info@zk.pfu.gov.ua ) про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії №057150009390, прийняте 13 липня 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії №057150009180, прийняте 28 липня 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 липня 2021 року про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення складений 27 жовтня 2022 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя А.І. Циганенко