27 жовтня 2022 року ЛуцькСправа № 140/5791/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17.02.2022 № 032950006330 про відмову в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити і виплачувати пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з 21.11.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним рішенням позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, передбаченого статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ), оскільки станом на 01.01.1993 ОСОБА_1 не прожив в зоні гарантованого добровільного відселення необхідних три роки.
З таким рішенням позивач не погоджується та зазначає, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право на користування пільгами встановленими Законом №796-ХІІ, у тому числі призначення пенсій зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, видане уповноваженим органом. Позивач має посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, яке є дійсним та його статус не оспорюється.
Позивач зазначає, що окрім посвідчення надавав органу Пенсійного фонду і довідку Любешівської селищної ради від 11.01.2022 № 84, якою також підтверджено, що він з 26.04.1986 по 20.09.1986, з 12.07.1990 по 31.12.1992 був зареєстрований та проживав в смт Любешів, яке відноситься до зони гарантованого (добровільного) відселення.
Крім цього зазначив, що відповідно до архівної довідки № 01-35/72 від 31.01.2022, яку долучав і до заяви про призначення пенсії, позивач перебував на зимових канікулах 12 днів у січні 1989 року, 12 днів у січні 1990 року, з 07.07.1989 по 31.08.1989 - перебував на літніх канікулах, а також проходив навчально-виробничу практику в період з 08.06.1989 по 28.06.1989, з 22.12.1989 по 04.01.1990 - у Волинській обласній стоматполіклініці, а в період з 06.05.1990 по 16.06.1990 - у Любешівській ЦРЛ.
Відтак вважає, що сукупний період його проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 складає понад необхідних 3 роки, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 07.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до приписів статті 262 КАС України.
Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву від 15.09.2022 позовні вимоги заперечив та зазначив, що позивачу було відмовлено у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у зв'язку з тим, що не виконуються умови про період проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення.
Відповідач стверджує, що ОСОБА_1 станом на 01.01.1993 прожив у зоні гарантованого добровільного відселення менше ніж 3 роки, а саме: 2 роки 05 місяців 27 днів, оскільки в період з 03.05.1986 по 15.06.1988 проходив строкову військову службу за межами зони, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а в період з 01.09.1988 по 05.07.1990 - навчався у Львівському базовому медичному училищі на денному відділенні зуботехнічної спеціальності, кваліфікація - зубний технік, тобто проживав на території, яка не є радіоактивно забрудненою.
Вважає, що позивачу правомірно було відмовлено у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку. Керуючись викладеним, просить відмовити у задоволенні позову повністю (а.с. 20-23).
У відзиві на позов від 07.10.2022 відповідач 1 його вимог не визнав з аналогічних підстав, викладених у відзиві відповідачем 2. Вважає, що позивачу правомірно було відмовлено у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку, а тому просить відмовити у задоволенні позову повністю (а.с. 62).
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с. 6).
10.02.2022 позивач звернувся до Камінь-Каширського об'єднаного управління ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та подав відповідні документи (а.с. 24-26).
17.02.2022 ГУ ПФУ в Донецькій області прийнято рішення про відмову в призначення пенсії № 032950006330.
Вказане рішення мотивоване тим, що відповідно до частини 3 статті 55 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсії із зменшенням пенсійного віку призначаються особам, з числа потерпілих від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють та постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше 3 років.
Згідно з наданими документами, ОСОБА_1 проживав в смт. Любешів у зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 02.05.1986, з 12.07.1990 по теперішній час, але станом на 01.01.1993 період проживання складає 2 роки 05 місяців 27 днів, що не дає права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку.
За наданими документами страховий стаж ОСОБА_1 складає 34 роки 06 місяців 10 днів (а.с. 13).
ГУ ПФУ у Волинській області листом від 22.02.2022 № 0300-0211-8/9188 повідомило ОСОБА_1 про результати розгляду його заяви про призначення пенсії та надіслало копію рішення про відмову в призначення пенсії (а.с.12).
Не погоджуючись з рішенням відповідача 1 щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону № 796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Згідно із абзацом восьмим пункту 3 частини першої статті 14 Закону № 796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які: постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
За приписами частини третьої статті 65 Закону № 796-ХІІ посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” та “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи” є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Частинами першою, другою статті 55 Закону № 796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Потерпілі від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років; початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
З рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 17.02.2022 № 032950006330 вбачається, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ у зв'язку із відсутністю підтвердження факту проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років станом на 01.01.1993, при цьому, пенсійний орган виходив з того, що період проживання заявника в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 2 роки 05 місяців 27 днів (з 26.04.1986 по 02.05.1986, з 12.07.1990 по теперішній час), тобто не виконуються вимоги статті 55 Закону № 796.
До таких висновків орган Пенсійного фонду дійшов враховуючи відомості військового квитка НОМЕР_2 , відповідно до яких ОСОБА_1 з 03.05.1986 по 15.06.1988 проходив строкову військову службу за межами зони, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи та архівної довідки № 01-35/72 від 31.01.2022, виданої Комунальним закладом вищої освіти Львівської обласної ради «Львівська медична академія імені Андрея Крупинського», згідно яких позивач в період з 01.09.1988 по 05.07.1990 - навчався у Львівському базовому медичному училищі на денному відділенні зуботехнічної спеціальності, кваліфікація - зубний технік.
Тобто, органом Пенсійного фонду були взяті до уваги лише періоди, протягом яких позивач ОСОБА_1 був офіційно зареєстрований у зоні гарантованого добровільного відселення з квітня 1986 року станом на 01.01.1993.
Однак суд не погоджується із вказаними доводами відповідача, з огляду на таке.
Так, згідно із довідкою від 11.01.2022 № 84, виданою Центром надання адміністративних послуг Любешівської селищної ради, ОСОБА_1 був зареєстрований та проживав: по АДРЕСА_1 з 31.03.1973 по 20.09.1986, з 12.07.1990 по 23.07.1991; по АДРЕСА_2 з 23.07.1991 по 21.09.2001 та по АДРЕСА_3 з 21.09.2001 по теперішній час, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» включено в перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС і віднесене до 3 категорії гарантованого добровільного відселення. Довідка видана на підставі будинкових книг № 21/4, № 9 та № 4 (а.с. 9).
Так, дійсно у період з 03.05.1986 по 15.06.1988 позивач проходив строкову військову службу у в/ч НОМЕР_3 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_2 (а. с. 65 зворот - 67), а в період з 01.09.1988 по 05.07.1990 навчався у Львівському базовому медичному училищі на денному відділенні зуботехнічної спеціальності, кваліфікація - зубний технік, що підтверджується архівної довідки № 01-35/72 від 31.01.2022, виданої Комунальним закладом вищої освіти Львівської обласної ради «Львівська медична академія імені Андрея Крупинського» (а.с. 10).
Проте суд звертає увагу, що відповідно до відомостей архівної довідки № 01-35/72 від 31.01.2022, виданої Комунальним закладом вищої освіти Львівської обласної ради «Львівська медична академія імені Андрея Крупинського», ОСОБА_1 , в період з 01.09.1988 по 05.07.1990 - навчався у Львівському базовому медичному училищі на денному відділенні зуботехнічної спеціальності, при цьому, в період з 22.12.1989 по 04.01.1990, з 08.06.1989 по 28.06.1989 проходив навчально-виробничу практику у Волинській стоматполіклініці, а в період з 06.05.1990 по 16.06.1990 - переддипломну практику у Любешівськиій ЦРЛ Волинської області.
Зі змісту довідки від 24.08.2022 № 03-10/299, виданої Луцькою міською клінічною стоматологічною поліклінікою вбачається, що ОСОБА_1 у наказах про проходження виробничої практики за період з 08.06.1989 по 28.06.1989, з 21.12.1989 по 04.01.1990 та з 07.06.1990 по 06.07.1990 немає. Проте зазначено, що студенти, які проживали у районах Волинської області проходили виробничу практику по місцю проживання (а.с. 11).
Отже відповідачем не враховано, що навчання у Львівському базовому медичному училищі переривалося на період канікул та практики, а навчальний заклад знаходиться на території сусідньої області, яка межує із Волинською областю, що давало можливість за наявності прямого транспортного сполучення добиратися рейсовим пасажирським транспортом з місця проживання батьків позивача до місця навчання.
При вирішенні спору суд враховує правову позицію, викладену Верховним Судом України в постановах від 21.11.2006 у справі №21-1048во06, від 04.09.2015 у справі №690/23/15-а, Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17, від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 18.06.2020 у справі №591/4104/16-а, від 02.03.2021 у справі №345/1831/17, від 17.05.2021 у справі №398/494/17, яка полягає у тому, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” або “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи”. Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Суд звертає увагу, що позивач має статус особи, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), про що йому видано посвідчення серії НОМЕР_1 (а. с. 6), а вказане посвідчення видається, зокрема, особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Тобто, наявність у позивача чинного посвідчення особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 підтверджує той факт, що станом на 1 січня 1993 року ОСОБА_1 проживав в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років та спростовує доводи відповідачів з даного приводу.
Судом також встановлено, що у період з 31.03.1973 по 20.09.1986, з 12.07.1990 по даний час був зареєстрований та проживав у смт. Любешів, що підтверджується довідкою від 11.01.2022 № 84, виданою Центром надання адміністративних послуг Любешівської селищної ради (а. с. 9), та записами у трудовій книжці серії НОМЕР_4 , відповідно до яких у період з 27.07.1990 по 16.01.2012 позивач працював на посаді зубного техніка у Любешівській ЦРЛ (а. с. 7-8).
Відтак, твердження відповідачів про те, позивач проживав у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 лише 02 роки 05 місяців 27 днів є помилковими та не підтверджені належними і допустимими доказами.
Водночас суд зазначає, що місце роботи/навчання та місце реєстрації особи може не співпадати.
Разом з тим, суд зазначає, що оскільки позивач має посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідкою Центру надання адміністративних послуг Любешівської селищної ради від 11.01.2022 № 84 підтверджено фактичне місце проживання позивача ОСОБА_1 з 31.03.1973 по 20.09.1986, з 12.07.1990 по даний час в смт. Любешів Волинської області, це свідчить про можливість зменшення віку додатково 1 рік за 2 роки проживання, передбаченого статтею 55 Закону №796-XII.
Крім того, відповідно до оскаржуваного рішення від 17.02.2022 № 032950006330 у позивача наявний страховий стаж 34 роки 06 місяців 10 днів, що, з урахуванням його віку та факту проживання станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років, дає право позивачу на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.
Досягнення позивачем відповідного віку (54 роки) та наявність у нього необхідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку (23 роки) для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону №796-XII, відповідачем не оспорюється.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 17.02.2022 № 032950006330 позивачу безпідставно відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач, у відповідності до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, має право на призначення пенсії зі зниженням, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, пенсійного віку.
Згідно із частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії від 17.02.2022 № 032950006330 є протиправним та підлягає скасуванню, а позов в цій частині задоволенню.
Щодо позовної вимоги призначити пенсію з 21.11.2021, то суд зазначає, що відповідно до вимог частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком 10.02.2022, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), то пенсія останньому підлягає призначенню саме з 22.11.2021, а не з 21.11.2021 як просить позивач, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Відтак, беручи до уваги зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 17.02.2022 № 032950006330 про відмову в призначені пенсії та зобов'язання відповідача ГУ ПФУ у Волинській області (до якого позивач зверталася із заявою про призначення пенсії) призначити та виплачувати пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, з 22.11.2021.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Донецькій області, рішенням якого було відмовлено позивачу у призначенні пенсії, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом, необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 992,40 грн, сплачений згідно з квитанцією ID №0599-8644-2119-8085 від 30.08.2022 (а.с. 4). Суд звертає увагу, що сума судового збору підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі, оскільки, часткове задоволення позову стосується лише способу захисту порушеного права обраного судом.
Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17.02.2022 № 032950006330 про відмову у призначені пенсії
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, з 22.11.2021.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ).
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області (84121, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Генерала Батюка, 8, код ЄДРПОУ 13486010).
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, код ЄДРПОУ 13358826).
Суддя Р.С. Денисюк