18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
21 вересня 2022 року Черкаси справа №925/378/22
Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Міняйло А.С.,
за участю представників: від позивача Поліщук В.А., адвокат (приймає участь у режимі відеоконференції ), від відповідача Русенко В.Ю., адвокат,
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс ЦІС»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське»
про стягнення 289 033,45 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпульс ЦІС» звернулося у Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське», у якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки №2/01 від 04.01.2021 у розмірі 289 033,45 грн з яких: 270 538,04 грн сума основної заборгованості, 2440,89 три відсотки річних, 16054,52 грн сума пені. У позові позивач також просить відшкодувати судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4335,51 грн та витрати на професійну правничу допомогу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов укладеного договору поставив відповідачу товар на загальну суму 314 768,66 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними. Проте відповідач, порушуючи умови укладеного договору, у встановлений договором та додатковою угодою до договору строк, оплатив поставлений товар частково, сплативши на користь позивача 106 148,66 грн, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 270 538,04 грн, що і стало підставою для звернення позивача із цим позовом до суду для її примусового стягнення разом із пенею та 3% річними.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.05.2022 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання суду відзиву на позовну заяву та усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
06.06.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив суд закрити провадження у справі у частині стягнення 208 620,00 грн основної заборгованості та визнав вимоги позивача лише частково, а саме у частині стягнення 1008,91 грн 3% річних та 6537,18 грн пені. Відзив мотивований тим, що відповідач 16.05.2022 сплатив на користь позивача основну заборгованість у розмірі 208 620,00 грн, що підтверджується відповідним платіжним дорученням. Із вимогою позивача про стягнення основного боргу у сумі 61918,04 грн відповідач не погоджується, оскільки вона є необґрунтованою та самовільно донарахована позивачем. Пункти 5.3 та 5.3.1 договору передбачають здійснення перерахунку ціни товару згідно з курсовою різницею лише у випадку якщо між сторонами договору була додатково укладена специфікація до договору, оскільки формула перерахунку чітко передбачає базову вартість товару, вказану саме у специфікації до договору. Проте між сторонами за договором жодних специфікацій до договору не укладалося, що не заперечується і самим позивачем у позовній заяві. За доводами відповідача, позивач у порушення умов договору самовільно здійснив перерахунок вартості товару, посилаючись на його базову вартість, яка вказана у видаткових накладних, а не у специфікаціях, як це передбачено умовами договору. Крім того, позивач, як постачальник товару, повинен був надати відповідачу розрахунок коригування податкової накладної та акт з обґрунтування розрахунку зміни вартості товару, проте в установлений договором спосіб та термін таким правом не скористався. Відповідач також не погоджується із розрахунком позивача 3% річних та пені, оскільки з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан. Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 засвідчено введення в Україні воєнного стану надзвичайними, невідтворними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності, а тому відповідач на підставі статей 617 Цивільного кодексу України та 218 Господарського кодексу України не може нести відповідальність за порушення зобов'язань за договором у період дії обставин не переробної сили (форс-мажорних обставин). Крім того, позивач помилково зазначив дати початку прострочення грошового зобов'язання - 08 та 17 січня 2022 року, замість 09 та 18 січня 2022 року, не врахувавши, що дата оплати не враховується до періоду прострочення. Відповідач також не погоджується із розрахунком витрат позивача на правову допомогу у частині 7000,00 грн за розгляд справи судом апеляційної інстанції та 4500,00 грн за транспортні витрати позивача, які пов'язані із прибуттям до суду, оскільки представник позивача приймає участь у розгляді справи у режимі відеоконференції.
Відзив прийнятий судом до розгляду.
14.06.2022 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що відповідачем дійсно частково було сплачено суму основної заборгованості у розмірі 208 620,00 грн, проте згідно із частиною 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України просив суд понесенні судові витрати стягнути з відповідача у повному обсязі. Наявність чи відсутність терміну «специфікація» на документах з вартістю та характеристиками товару не може впливати на розрахунок кінцевої ціни товару. У видаткових накладних та рахунках сторони за договором визначали характеристики товару, його кількість та ціну. Згідно з пунктом 5.5 договору, постачальник надає покупцю розрахунок коригування податкової накладної на момент оплати товару, кінцева ціна, якого розрахована відповідно до пунктів 5.3 та 5.3.1 договору, так само надається і акт про зміну вартості товару з обґрунтуванням, проте на даний час оплата у відповідності до пунктів 5.3 та 5.3.1 договору, відповідачем не здійснена. Щодо листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, на який посилається відповідач, позивач зазначив, що торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини та видають відповідний сертифікат про такі обставини. Відповідач здійснює господарську діяльність у с. Іваньки Манківського району Черкаської області, на території якого, починаючи з 24.02.2022 будь-яких військових дій не проводилось, тому у відповідача не було об'єктивних причин, які перешкоджали б йому розрахуватися за поставлений товар, строк якого настав 08.01.2022 та 17.01.2022.
20.06.2022 від відповідача до суду надійшли заперечення, у яких відповідач просив суд закрити провадження у справі №925/378/22 у частині стягнення основного боргу у розмірі 208 620,00 грн, у зв'язку з відсутністю предмета спору. За доводами відповідача, позивач невірно тлумачить умови договору, намагаючись їх змінити в односторонньому порядку, адже у пунктах 5.3, 5.3.1, 5.4 та 5,5 договору чітко вказано про те, що перерахунок ціни товару згідно курсової різниці можливий лише у випадку складання між сторонами специфікацій як окремих документів (правочинів), які є невід'ємною частиною договору, окремо від рахунків та видаткових накладних. У пункті 5.5 договору саме на постачальника покладено обов'язок надати покупцеві акт про зміну вартості товару з обґрунтуванням розрахунку зміни вартості відповідно до пункту 5.3.1 договору. На покупця не покладався обов'язок самостійно перераховувати вартість товару з урахуванням курсу долара США. Крім того, за змістом частин другої та третьої статті 632 Цивільного кодексу України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом. Зміна ціни у договорі після його виконання не допускається. Передбачених договором умов зміни ціни постачальник не дотримався, а тому підстав для її збільшення за рахунок курсової різниці валюти немає. Торгово-промислова палата України своїм листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила як форс-мажорну обставину військову агресію Російської Федерації проти України на всій території України, незалежно від того чи ведуться бойові дії. Відповідач здійснює свою господарську діяльність по всій території України, а не тільки у селі Іваньки Уманського (Маньківського) району, як зазначає позивач. Окрім того, вказаний лист Торгово-промислової палати України опублікований на її офіційному веб-сайті і адресований «всім, кого це стосується», а тому він є загальновідомим і у відповідача немає необхідності надавати додаткові докази на підтвердження існування форс-мажорних обставин.
Протокольною ухвалою від 07.06.2022 суд задовольнив клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання у справі та відклав підготовче засідання у справі до 10 год 00 хв 23 червня 2022 року.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.06.2022 підготовче засідання у справі відкладено на 11 год 00 хв « 21» липня 2022 року.
Протокольною ухвалою від 21.07.2022 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 11 год 00 хв 23 серпня 2022 року.
08.08.2022 представник позивач надіслав суду заяву про приєднання доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
23.08.2022 від представника відповідача до суду надійшли заперечення на клопотання позивача про понесення витрат на правничу допомогу, у яких представник відповідача зазначив, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн є необґрунтованою та надмірно великою, адже позивач не зменшив її розмір, незважаючи на той факт, що позовні вимоги зменшилися на суму сплаченої відповідачем заборгованості у розмірі 208 620,00 грн.
У судовому засіданні 21.09.2022 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд
04.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМПУЛЬС ЦІС» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» (покупець) було укладено договір поставки №2/01 (далі - договір). За умовами цього договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю певний товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору (пункт 1.1 договору).
Предметом постачання є ветеринарні препарати та ветеринарні інструменти (далі - товар) згідно з видатковими накладними, які є невід'ємною частиною даного договору (пункт 1.2 договору).
У видаткових накладних може не зазначатися як підстава відпуску товару даний договір, але якщо поставка товару відбулася у період його дії - до неї застосовуються умови цього договору (пункт 1.3 договору).
Кількість та асортимент товару передбачається у видаткових накладних на кожну окрему поставку (пункт 2.1 договору).
Приймання за кількістю та якістю проводиться покупцем у момент передачі товару в пункті поставки згідно з пунктом 3.4 договору. Покупець перевіряє відповідність товару по асортименту і кількості, що вказані у видатковій накладній, а також відсутність ознак пошкодження або псування товару (пункт 2.3 договору).
Поставка товару здійснюється окремими партіями відповідно до поданих покупцем та погоджених постачальником письмових заявок (замовлень). Заявка може передаватися усно по телефону, при цьому покупець зобов'язаний на вимогу постачальника підтвердити таку заявку у письмовій формі (пункт 3.1 договору).
Постачальник у термін двох днів розглядає подану заявку та погоджується на поставку (часткову поставку) відповідної партії товару або відхиляє подану покупцем заявку. Заявка вважається погодженою, якщо постачальник виставив покупцю відповідний рахунок (пункт 3.2 договору).
Покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, які вказуються у рахунках та видаткових накладних на кожну окрему поставку. Постачальник до моменту поставки товару покупцю має право змінити ціни. Якщо покупець прийняв товар (підписав видаткову накладну) - вважається, що ціни на товар, вказані у відповідних рахунку та видатковій накладній, погоджені сторонами (пункт 4.1 договору).
Ціна товару може підлягати зміні постачальником у залежності від об'єктивних факторів, що на неї (ціну) впливають: зміна вартості сировини, матеріалів, коливання середньо ринкових цін, зміна цін виробниками товару, коливання рівня інфляції та/або курсу іноземної валюти по відношенню до гривні. Загальна сума кожної поставки зазначається у відповідній видатковій накладній. Суму договору складає сума вартості всього товару, що постачається постачальником покупцю на умовах цього договору протягом терміну його дії. Загальна сума договору не обмежується (пункт 4.2 договору).
Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку у національній валюті України (пункт 5.1 договору).
Строк оплати поставленого на умовах даного договору товару проводиться наступним чином: 100% від загальної ціни, відповідно до рахунку протягом 10 календарних днів. Моментом поставки товару вважається його фактична передача, яка визначається відповідно до дати, вказаної у видатковій накладній (пункт 5.2 договору).
У випадку прострочення виконання зобов'язання оплати за поставлену продукцію (пункт 5.2), починаючи з 1 календарного дня, кінцева вартість товару визначатиметься в день фактичної оплати та буде у наступному порядку та відповідно до наступної формули: у разі збільшення курсу продажу долара США, від встановленого на дату складання специфікації, згідно міжбанківського курсу валют, розрахунок за товар проводитися за наступної формулою: X2 = (Y2/Y1) * X1, де:
X1 - базова вартість (вказана у специфікації, яка діє на момент відправлення замовлення покупцем) у національній валюті України на дату складання специфікації;
Y1 - курс продажу долара США до валюти України, відповідно до міжбанківського курсу, на дату складання специфікації на поставку відповідної партії товару;
Y2 - курс продажу долара США до валюти України, відповідно до міжбанківського курсу, на дату проведення оплати;
X2 - підсумкова сума до оплати (пункт 5.3 договору).
Загальна сума цього договору складається з сумарної вартості всіх поставок вказаних у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору і закріплених у рахунках, видаткових накладних на відповідну партію Товару і включає ПДВ 20%(пункт 5.4 договору).
При зміні вартості товару на момент оплати, порівняно з сумою, встановленою на дату складання специфікації, постачальник надає покупцю розрахунок коригування податкової накладної. Постачальник так само надає акт про зміну вартості товару з обґрунтуванням розрахунку зміни вартості відповідно до пункту 5.3.1 цього договору (пункт 5.5 договору).
Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до « 31» грудня 2021 року, а в розрізі розрахунків - до повного їх завершення (пункт 6.1 договору).
Якщо сторони не заперечують договір пролонгується на наступний календарний рік (пункт 6.2 договору).
За порушення умов даного договору винна сторона несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України та цього договору (пункт 7.1 договору).
У разі порушення терміну розрахунків покупець за вимогою постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка у період такого прострочення, за кожний день затримки від суми заборгованості (пункт 7.2 договору).
Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань згідно з цим договором здійснюється включно до моменту виконання такого зобов'язання винною стороною (пункт 7.4 договору).
Умови даного договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим укладанням письмового документа (пункт 9.3 договору).
Рахунки на оплату товару передаються покупцю за допомогою факсимільного зв'язку, оригінал рахунку надається постачальником разом з товаром, що постачається. Якщо покупець прийняв товар (підписав відповідну видаткову накладну) - вважається, що він отримав оригінал рахунку і не може у випадку не оплати товару в строк посилатися на те, що в нього відсутній рахунок на оплату відповідної поставки (пункт 9.6 договору).
Договір підписаний уповноваженими представниками постачальника та покупця та скріплений відповідними печатками підприємств.
Додатковою угодою №1 до договору сторони змінили пункт 5.2 та узгодили між собою, що покупець повинен оплатити вартість поставленого товару не пізніше 60 календарних днів з дати поставки товару, вказаної у видатковій накладній.
На виконання умов договору, позивач 08.11.2021 поставив відповідачу товар на загальну суму 278 148,66 грн, що підтверджується видатковими накладними №429, №430, №431, №432 та №433 від 08.11.2021, наявних у матеріалах справи, які підписані уповноваженими представниками постачальника та покупця та скріплені відповідними печатками підприємств. За поставлений товар позивачем було виставлено відповідний рахунок на оплату по замовленню №423 від 05.11.2021.
За поставлений товар відповідач розрахувався з позивачем частково, а саме 02.02.2022 сплатив на користь позивача 78148,66 грн, що підтверджується платіжним дорученням №23669 та 11.02.2022 сплатив на користь позивача 28000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №23773.
Судом також встановлено, що на виконання умов договору, позивач 17.11.2021 поставив відповідачу товар на загальну суму 36620,00 грн, що підтверджується видатковими накладними №448 та №449 від 17.11.2021, наявних у матеріалах справи, які підписані уповноваженими представниками постачальника та покупця та скріплені відповідними печатками підприємств. За поставлений товар позивачем було виставлено відповідачу відповідний рахунок на оплату по замовленню №426 від 15.11.2021, проте відповідач за товар поставлений за замовленням №426 від 15.11.2021 не розрахувався з позивачем.
Отже, відповідач за поставлений позивачем товар у визначений договором та додатковою угодою строк не розрахувався з позивачем у повному обсязі, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 270 538,04 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача у примусовому порядку разом із пенею та 3% річними.
Правовідносини, які виникли між сторонами у справі за своєю правовою природою є відносинами з поставки товарів, на підставі укладеного між сторонами договору. Зазначені правовідносини урегульовані нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості. Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (статті 669, 671, 691 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між сторонами був укладений договір поставки та додаткову угоду до договору поставки, у яких були погоджені умови та порядок поставки товарів, а також строк оплати товару. Асортимент, кількість та вартість товару сторони визначили у видаткових накладних.
На виконання укладеного між сторонами умов договору, позивач 08.11.2021 поставив, а відповідач прийняв товар, на загальну суму 278 148,66 грн та 17.11.2021 на загальну суму 36620,00 грн. За поставлений товар відповідач розрахувався з позивачем частково, а саме 02.02.2022 сплатив на користь позивача 78148,66 грн, що підтверджується платіжним дорученням №23669 та 11.02.2022 сплатив на користь позивача 28000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №23773.
Умовами договору та додаткової угоди №1 до договору сторони погодили строк оплати товару не пізніше 60 календарних днів з дати поставки товару, вказаної у видатковій накладній. Отже, товар поставлений за видатковою накладною від 08.11.2022 повинен був оплачений відповідачем не пізніше 10.01.2022 (08.01.2022 - вихідний день), а поставлений за видатковою накладною від 17.11.2021 - не пізніше 17.01.2022.
Водночас, судом встановлено, що відповідачем у визначений умовами договору та додаткової угоди №1 до договору строк, поставлений товар не оплачений, що стало підставою для перерахунку позивачем вартості поставленого товару з урахуванням курсу долара США на дату складання відповідних видаткових накладних та курсу долару США на дату проведення кожної оплати.
Статтею 533 Цивільного кодексу України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Ця норма кореспондується із приписами статті 524 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Отже, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов'язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України (правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі №910/10191/17).
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі №910/763/13 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №916/706/17.
Як зазначено вище, пунктом 5.3 договору передбачено, що у випадку прострочення виконання зобов'язання з оплати за поставлену продукцію та у разі збільшення курсу продажу долара США, від встановленого на дату складання специфікації, починаючи з 1 календарного дня, кінцева вартість товару визначатиметься в день фактичної оплати за формулою: X2=(Y2/Y1)*X1, де X1 - базова вартість (вказана у специфікації, яка діє на момент відправлення замовлення покупцем) у національній валюті України на дату складання специфікації; Y1 - курс продажу долара США до валюти України, відповідно до міжбанківського курсу, на дату складання специфікації на поставку відповідної партії товару; Y2 - курс продажу долара США до валюти України, відповідно до міжбанківського курсу, на дату проведення оплати).
Отже, при проведенні розрахунків, сума у гривнях, яку покупець зобов'язаний сплатити постачальнику, як належну оплату повної вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого товару в доларах США на міжбанківському валютному ринку на день проведення оплати.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 08.11.2021 поставив відповідачу товар на суму 278 148,66 грн, а також 17.11.2021 - на суму 36620,00 грн.
Судом встановлено, що станом на момент поставки товару (08.11.2021) 1 долар США коштував 26,102 грн. Станом на момент часткової оплати товару в сумі 78148,66 гривень (02.02.2022) 1 долар США коштував 27,4551 гривень. Отже, на момент часткової оплати поставленого товару відповідачем, підсумкова вартість товару становила 292 567,59 гривень із розрахунку: 27,4551/26,102х278 148,66. Після часткової оплати, неоплачена частина становить 214 418,93 грн, із розрахунку: 292 567,59 гривень (вартість товару станом на 02.02.2022) - 78148, 66 грн (часткова оплата 02.02.22).
Станом на момент наступної часткової оплати у сумі 28000 гривень (11.02.2022) 1 долар США коштував 28,3876 грн. Тобто, на цей момент часткової оплати підсумкова вартість товару становила 233194,34 грн із розрахунку: 28,3876/26,102х214 418,93. Неоплачена частина становить 205194,34 грн, із розрахунку: 233 194,34 грн (вартість товару станом на 02.02.2022) - 28000,00 грн (часткова оплата 11.02.22).
Станом на момент пред'явлення позивачем позову (22.04.2022) 1 долар США коштував 29,2549 гривень. Тобто, підсумкова вартість товару, поставленого 08.11.2021 становить 229 980,07 грн із розрахунку: 29,2549 / 26, 102 х 205 194,34.
Станом на момент поставки товару (17.11.2021) 1 долар США коштував 26,4133 грн, станом на 22.04.2022 (момент пред'явлення позову) 1 долар США коштував 29,2549 гривень. Тобто, підсумкова вартість товару, поставленого 17.11.2021 становить 40557,97 грн із розрахунку: 29,2549/26,4133х36620,00.
Отже, перевіривши розрахунок основної заборгованості, суд зазначає, що зазначена позивачем сума обрахована вірно і становить 270 538,04 грн (229 980,07 грн + 40557,97 грн).
Суд критично оцінює заперечення відповідача щодо відсутності укладеної до договору Специфікації, у якій сторони визначають базову вартість товару, оскільки порядок узгодження кількості та асортименту товару, сторони передбачили іншими умовами договору. Крім того, умовами договору сторони узгодили, що якщо покупець прийняв товар (підписав видаткову накладну) - вважається, що ціни на товар, вказані у відповідних рахунку та видатковій накладній, погоджені сторонами. Отже, приймаючи товар від позивача за видатковими накладними, відповідач погодився на ту вартість товару, яка зазначена у видатковій накладній. А отже, відсутність визначення базової ціни отриманого товару шляхом укладення Специфікації, суд вважає не має значення для вирішення спору.
У заявах по суті сторони визнали, що відповідач 16.05.2022 сплатив на користь позивача 208 620,00 грн, що підтверджується відповідним платіжним дорученням №24369.
У судовому засіданні представник відповідача просив суд частково закрити провадження у частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 208 620,00 грн, у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального Кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Отже, суд дійшов висновку, що провадження у справі у частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 208 620,00 грн підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Залишок основної заборгованості у розмірі 61918,04 грн підлягає до стягнення з відповідача у примусовому порядку.
Відповідно до статті 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (стаття 216 Господарського Кодексу України).
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (статті 217, 218 Господарського Кодексу України).
Стаття 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. А частина 4 статті 231 Господарського Кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
У статті 549 Цивільного Кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до положень 7.3 договору, у разі порушення терміну розрахунків покупець за вимогою постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період такого прострочення, за кожний день затримки від суми заборгованості
На підставі наведених положень договору, позивач нарахував відповідачу 16054,52 грн пені за період прострочення з 08.01.2022 до 22.04.2022, з урахуванням кожної поставки товару та часткової оплати заборгованості відповідачем. Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Ліга-Закон», та встановлено, що розрахунок виконано позивачем невірно з неправильним визначенням строку нарахування пені. За розрахунком суду розмір пені за період прострочення з 10.01.2022 до 22.04.2022 становить 15384,17 грн , тому суд задовольняє вимоги позивача про стягнення пені саме у такому розмірі.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі наведених положень статті 625 Кодексу та умов договору позивач нарахував відповідачу 2440,89 грн 3% річних за період прострочення з 08.01.2022 до 22.04.2022, які також просить стягнути з останнього.
Суд перевірив розрахунок позивача з врахуванням наведених вище положень законодавства, вихідних даних та строку їх нарахування та встановив, що розмір 3% річних за період прострочення оплати за поставлений товар з 10.01.2022 до 22.04.2022 становить 2335,34 грн річних, отже вимога про їх стягнення підлягає до задоволення саме у такому розмірі.
Судом критично оцінюються доводи відповідача щодо відсутності у нього обов'язку сплачувати штрафні санкції за неналежне виконання своїх зобов'язань за договором поставки, оскільки позивач нараховував пеню та 3% річних у період дії обставин непереборної сили, у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Згідно зі статтею 14-1 цього ж закону Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
Відповідно до пункту 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 Регламенту Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, у тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.
Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб'єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.
Відповідачем до матеріалів справи не надано сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов'язань відповідача саме за договором поставки №2/01 від 04.01.2021.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України «Про ведення воєнного стану» №64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Зобов'язання відповідача з оплати вартості поставленого товару відповідач повинен був виконати до 10.01.2022 та до 17.01.2022 відповідно, тобто до початку запровадження дії воєнного стану в Україні, тому посилання відповідача на запровадження в Україні воєнного стану, як на форс-мажорні обставини не приймаються до уваги також у зв'язку з наведеним.
Позивачем при зверненні до суду із цим позовом використано належний, у розумінні вимог статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, спосіб захисту його порушеного права. З огляду на це, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс ЦІС» грн підлягають до частково задоволення у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс ЦІС» 61918,04 грн основного боргу, 15384,17 грн пені та 2335,34 грн 3% річних.
Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких відповідно до пункту 1 частини третьої зазначеної статті належать витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести, у зв'язку із розглядом справи (частина перша статті 124 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, серед іншого, враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.
У позовній заяві позивачем зазначено попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи у сумі 27835,51 грн, які складаються з 4335,51 грн судового збору, 12000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, 4500,00 грн транспортних витрат, які пов'язані із прибуттям до суду для участі у судових засіданнях та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов'язану із розглядом справи судом апеляційної інстанції.
08.08.2022 представник позивача подав до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів понесення судових витрат, у якому просив суд стягнути з відповідача 12000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Розглянувши докази надані позивачем, суд вважає за необхідне зазначити, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами (частина друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Поряд з цим, згідно з вимогами частини восьмої статті 129 цього Кодексу розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд зазначає, що докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача подано до суду 08.08.2022, тобто у встановлений законодавством України строк.
Відповідно до статті 16, 58 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Представником у суді може бути адвокат.
У пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Для цілей розподілу судових витрат у статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті у порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження витрат пов'язаних з наданням правничої допомоги позивачем надано суду договір про надання правничої допомоги №2/04 від 20.04.2022, який укладений між Адвокатським Бюро «Поліщук та партнери» в особі керуючого Адвокатського Бюро Поліщука Володимира Анатолійовича, що діє на підставі Статуту (далі - Адвокатське Бюро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпульс ЦІС» (клієнт), рахунок на оплату №2 від 20.04.2022, виписку з особового рахунку Адвокатського Бюро за 20.04.2022, акт наданих правничих послуг згідно з договором про надання правничої допомоги №2/04 від 20.04.2022, детальний опис робіт (наданих послуг) від 02.08.2022, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3202/10 Поліщука Володимира Анатолійовича та ордер про надання адвокатом Поліщуком Володимиром Анатолійовичем (Адвокатським Бюро «Поліщук та партнери») правничої (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Імпульс ЦІС».
Відповідно до умов договору про надання правничої допомоги №2/04 від 20.04.2022, сторони обумовили, що клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надати правничу допомогу у справі щодо неналежного виконання договору постачання №2/01 від 04.01.2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське», зокрема надати юридичну консультацію, підготувати позовну заяву разом із додатками, сплатити за рахунок клієнта судовий збір, відправити примірник позовної заяви з додатками іншій стороні, за допомогою засобів поштового зв'язку подати позовну заяву до суду, підготувати всі необхідні процесуальні документи до суду першої інстанції (заяви, клопотання, відповідь на відзив, тощо), за необхідності представити інтереси клієнта в суді першої інстанції, отримати судове рішення суду першої інстанції, та надати іншу необхідну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції, в порядку та на умовах, передбаченим даним договором (пункт 1.1 договору про надання правничої допомоги №2/04 від 20.04.2022).
Клієнт надає Адвокатському Бюро всі права, які б він мав сам в суді, в тому числі право подавати заяви, клопотання, скарги, позовні заяви, відмовлятися від позову, укладати мирову угоду, підписувати всі необхідні документи пов'язані з розглядом справи та здійснювати всі інші дії, необхідні для належного виконання даного договору (пункт 1.2 договору про надання правничої допомоги №2/04 від 20.04.2022).
Клієнт зобов'язується оплатити правничу допомогу Адвокатського Бюро у розмірі, порядку та строки визначені у цьому договорі (пункт 2.2 договору про надання правничої допомоги №2/04 від 20.04.2022).
За надання правничої допомоги, передбаченої пунктом 1.1 цього договору, клієнт зобов'язується сплатити Адвокатському Бюро гонорар у сумі 12000,00 грн. Розмір гонорару є фіксований (пункт 3.1 договору про надання правничої допомоги №2/04 від 20.04.2022).
20.04.2022 Адвокатським Бюро виставлено клієнту рахунок на оплату №2 за надану правничу допомогу, відповідно до якого оплата за юридичну консультацію, підготовку позовної заяви, усіх процесуальних документів до суду першої інстанції, та представництво інтересів в суді першої інстанції у справі за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» про стягнення коштів за неналежне виконання договору №2/01 від 04.01.2021 становить 12000,00 грн без ПДВ.
02.08.2022 між клієнтом та Адвокатським Бюро було підписано акт наданих правничих послуг згідно з договором про надання правничої допомоги №2/04 від 20.04.2022 та детальний опис робіт (наданих послуг). Відповідно до вказаних документів, на виконання договору про надання правничої допомоги №2/04 від 20.04.2022, Адвокатським Бюро «Поліщук та партнери» надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Імпульс ЦІС» наступні правничі послуги: вивчено документи та надано юридичну консультацію; підготовлено позовну заяву з додатками; відправлено примірник позовної заяви з додатками іншій стороні та до суду; підготовлено заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції; відправлено заяву відповідачу та до суду; представлено інтереси Товариству з обмеженою відповідальністю «Імпульс ЦІС» в підготовчому засіданні; вивчено відзив на позовну заяву та підготовлено відповідь на відзив; відправлено відповідь на відзив відповідачу та до суду; вивчено заперечення відповідача; підготовлено заяву про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції та відправлено його копію відповідачу та суду; підготовлено заяву про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції та відправлено його копію відповідачу та суду; підготовлено клопотання про стягнення судових витрат разом із додатками, відправлено його копію відповідачу та до суду.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпульс ЦІС» прийнято надані правничі послуги. Вартість правничих послуг є фіксованою та становить 12000,00 грн без ПДВ.
20.04.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпульс ЦІС» було сплачено на користь Адвокатського Бюро «Поліщук та партнери» 12000,00 грн за правничу допомогу згідно з договором про надання правничої допомоги №2/04 від 20.04.2022, що підтверджується випискою з особового рахунку Адвокатського Бюро «Поліщук та партнери» за 20.04.2022
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального Кодексу України).
Відповідач подав суду заперечення проти клопотання позивача щодо стягнення судових витрат за надану правничу допомогу, у якому просив суд задовольнити клопотання позивача та стягнути на користь останнього витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а також не погодився на понесення витрат позивача у частині 7000,00 грн за розгляд справи судом апеляційної інстанції та 4500,00 грн за транспортні витрати позивача, які пов'язані із прибуттям до суду.
Відповідно до частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
У судовому засіданні представник позивача просив суд покласти на відповідача витрати на оплату правничої допомоги адвоката у розмірі 12000,00 грн, оскільки відповідач частково сплатив свою заборгованість тільки після звернення позивача з цим позовом до суду.
Як вбачається з поданих представником позивача доказів, до витрат, які пов'язані з наданням правничої допомоги позивачем не включалися витрати за розгляд справи судом апеляційної інстанції та за транспортні витрати позивача, сторони визначили розмір гонорару адвоката за надані юридичні послуги, а відповідачем не надано суду будь-яких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність витрат, тому суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, понесені позивачем витрати за надану професійну правничу допомогу підлягають до відшкодування з відповідача на користь позивача у заявленому розмірі у сумі 12000,00 грн.
Крім того, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, сплачена ним сума судового збору також підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у сумі 4335,51 грн.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс ЦІС» 61918,04 грн основного боргу, 15384,17 грн пені, 2335,34 грн 3% річних, 4335,51 грн судового збору та 12000,00 витрат на професійну правничу допомогу.
Закрити провадження у справі у частині стягнення 208 620,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складене 27.10.2022.
Суддя О.І.Кучеренко