ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
26 жовтня 2022 року м. ОдесаСправа № 915/940/18
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Аленіна О.Ю., Поліщук Л.В.,
при секретарі судового засідання Земляк А.В.,
за участю представників:
від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Житлопромбуд-8" - Палько М.О.,
від Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради - Філевський Р.М.,
від Миколаївської обласної ради - участі не брали,
від Миколаївської обласної державної адміністрації - участі не брали,
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради
на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2022, прийняте суддею Ковалем С.М., м. Миколаїв,
у справі №915/940/18
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Житлопромбуд-8"
до відповідача: Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
-Миколаївської обласної ради;
-Миколаївської обласної державної адміністрації
про стягнення 43 263 414,86 грн
У серпні 2018 р. Приватне акціонерне товариство "Будівельна компанія "Житлопромбуд-8" (найменування якого в подальшому було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Житлопромбуд-8") звернулося з позовом до Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради, в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача вартість безпідставно отриманих невід'ємних поліпшень, товарів, матеріалів, устаткування, робіт та послуг, які були надані під час виконання ремонтних робіт у будівлі аеровокзалу, що розташована за адресою: вул. Київське шосе, 9 у с. Баловне, Новоодеського району Миколаївської області, у сумі 43263414,86 грн.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 03.09.2018 відкрито провадження у справі №915/940/18 та в подальшому ухвалою суду від 11.02.2019 залучено до участі у даній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Миколаївську обласну раду та Миколаївську обласну державну адміністрацію.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.04.2019 у справі №915/940/18 позов задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради на користь Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Житлопромбуд-8" 39814005,21 грн; стягнуто з Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради на користь Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Житлопромбуд-8" 567549,01 грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 задоволено апеляційну скаргу Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради; скасовано рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.04.2019 у справі №915/940/18; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Житлопромбуд-8" на користь Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради витрати на сплату судового збору за розгляд апеляційної скарги у сумі 895815,12 грн.
Постановою Верховного Суду від 18.06.2020 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Житлопромбуд-8" задоволено частково; рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.04.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 у справі №915/940/18 скасовано; справу передано до Господарського суду Миколаївської області на новий розгляд.
В подальшому рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.06.2021 у справі №915/940/18, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021, позов задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради на користь Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Житлопромбуд-8" 39272854,78 грн; стягнуто з Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради на користь Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Житлопромбуд-8" 559816,41 грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено; в порядку повороту виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 у справі №915/940/18 стягнуто з Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради на користь Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Житлопромбуд-8" витрати на сплату судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 895815,12 грн.
09.06.2021 до суду першої інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Житлопромбуд-8" надійшла заява б/н від 09.06.2021 (вх.№8816/21 від 10.06.2021), в якій останнє просило ухвалити додаткове рішення у справі №915/940/18 щодо стягнення з Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради на користь заявника сплаченого судового збору за подання касаційної скарги у сумі 1194420,16 грн та витрат на правничу допомогу в сумі 69000 грн.
Вказана заява мотивована тим, що під час ухвалення рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.06.2021 у справі №915/940/18 судом першої інстанції не було вирішено питання розподілу судових витрат в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1194420,16 грн судового збору, сплаченого останнім за подання касаційної скарги у даній справі, та 69000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Житлопромбуд-8" у зв'язку з судовим розглядом цієї справи.
Додатковим рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2022 у справі №915/940/18 (суддя Коваль С.М.) заяву Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Житлопромбуд-8" задоволено; стягнуто з Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради на користь Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Житлопромбуд-8" грошові кошти на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у сумі 69000 грн та витрат за подання касаційної скарги у сумі 1194420,16 грн.
Задовольняючи вищенаведену заяву, місцевий господарський суд послався на доведеність позивачем факту понесенням ним витрат на оплату судового збору за подання касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 у справі №915/940/18 в сумі 1194420,16 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 69000 грн (19000 грн за правничу допомогу в суді касаційній інстанції та 50000 грн за правничу допомогу під час нового розгляду даної справи в місцевому господарському суді).
Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Комунальне підприємство "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2022 у справі №915/940/18 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача.
Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що копія заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Житлопромбуд-8" б/н від 09.06.2021 (вх.№8816/21 від 10.06.2021) щодо розподілу судових витрат була надіслана Комунальному підприємству "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради з порушенням процесуального строку, визначеного приписами частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме: 10.06.2021, у той час як відповідний строк сплив 09.06.2021. Крім того, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що позивачем до вищенаведеної заяви не було додано рахунки №11 від 28.02.2020, №48 від 10.07.2020, акти наданих послуг до рахунків та платіжні доручення на суми 9000 грн та 17000 грн, а також на те, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Житлопромбуд-8" витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим на них часом та не відповідають критеріям реальності таких витрат і розумності їх розміру, у зв'язку з чим стягнення останніх становить надмірний тягар для відповідача. Водночас скаржник посилається на неврахування судом першої інстанції приписів закону і висновків Верховного Суду стосовно права суду у разі неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат відмовити у їх відшкодуванні (за винятком сплаченого стороною судового збору) та на відсутність правових підстав для вирішення місцевим господарським судом питання про розподіл судового збору, сплаченого позивачем за подання касаційної скарги у даній справі, оскільки, за твердженням апелянта, вказане питання належить до компетенції суду касаційної інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу №АО03/10/22-3 від 03.10.2022 (вх.№463/22/Д7 від 05.10.2022) Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Житлопромбуд-8", посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2022 у справі №915/940/18. Зокрема, позивач зазначає про те, що у разі неподання стороною разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, положення статті 124 Господарського процесуального кодексу України не передбачають прямим процесуальним наслідком відмову у відшкодуванні таких судових витрат, оскільки питання застосування вказаної норми процесуального закону вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин кожної справи. Крім того, позивач наголошує на тому, що ним не було пропущено процесуальний строк для подання заяви про стягнення судових витрат, адже надсилання відповідної заяви на офіційну електронну пошту суду є тією процесуальною дією, яку можна вчинити до 24 години останнього дня строку, а не виключно до закінчення робочого часу суду, при цьому чинне процесуальне законодавство також не передбачає обов'язку заявника надсилати копію такої заяви іншій стороні, у зв'язку з чим доводи апелянта про те, що обставина направлення йому копії зазначеної заяви вже після закінчення строку на подання її до суду, зумовлює неможливість її задоволення є безпідставними, тим більше, що відповідач не був обмежений у праві на подання своїх заперечень щодо такої заяви і мав для цього достатньо часу. Водночас, за твердженням позивача, матеріалами справи підтверджується факт надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Житлопромбуд-8" та факт оплати останнім послуг з правової допомоги у цій справі, у той час як посилання скаржника на неспівмірність цих витрат взагалі не підтверджені жодними аргументами. Позивач також зауважує на тому, що після направлення Верховним Судом даної справи на новий розгляд до суду першої інстанції останній наділений повноваженням вирішувати спір по суті, а також питання розподілу судових витрат, раніше понесених стороною під час касаційного перегляду справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Аленіна О.Ю., Поліщук Л.В. від 05.09.2022 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 22.09.2022 призначено справу №915/940/18 до розгляду на 26.10.2022 об 11:30.
У судовому засіданні 26.10.2022, проведеному в режимі відеоконференції, представник Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради апеляційну скаргу підтримав; представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Житлопромбуд-8" висловив заперечення проти її задоволення, проте зауважив на тому, що, враховуючи скасування Верховним Судом рішення місцевого господарського суду від 04.06.2021 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 у даній справі, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню; представники Миколаївської обласної ради та Миколаївської обласної державної адміністрації участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.ХХІ а.с.193, 194).
Миколаївська обласна рада та Миколаївська обласна державна адміністрація своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Миколаївської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин першої, третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами першою, четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частинами першою, другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За умовами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" унормовано, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
В силу приписів частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 11.09.2020 у справі №922/3724/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справах "East/West Alliance Limited" проти України" та "Ботацці проти Італії").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, сьомою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, враховуючи частини п'яту-сьому, дев'яту статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Аналогічна правова позиція об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.
Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №906/194/18, акцентує увагу на необхідності дослідження документів на підтвердження обсягу витрат на правову допомогу, у тому числі щодо необхідності наявності розрахунку відповідних витрат, а також оцінки можливого фактичного їх понесення, оскільки у зазначеному випадку встановлення факту понесення витрат залежить від доведення факту надання правової допомоги у відповідних обсягах.
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Даний правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 28.11.2019 у справі №914/1605/18.
При цьому від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а тому відповідно до вимог чинного процесуального закону цілком достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Вказаний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 15.06.2021 у справі №922/2987/20, від 18.05.2021 у справі №923/121/20, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі №923/726/18 та від 26.02.2020 у справі №910/14371/18.
Водночас чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.
Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.06.2021 у справі №906/698/20.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Аналогічний сталий правовий висновок Верховного Суду викладено в постановах від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 24.11.2021 у справі №910/17235/20 та від 01.09.2021 у справі №910/13034/20.
У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №923/1121/17 також зазначено, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Колегія суддів вбачає, що місцевий господарський суд в оскаржуваному судовому рішенні здійснив розподіл судових витрат, питання щодо яких не було вирішено при ухваленні основного (первісного) рішення, яким спір між сторонами вирішено по суті - рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.06.2021 у справі №915/940/18, а саме: витрат на оплату судового збору за подання касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 у справі №915/940/18 та витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом цієї справи в суді касаційній інстанції і новим розглядом останньої в місцевому господарському суді.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Перелік підстав для ухвалення додаткового рішення є вичерпним. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.
За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі і процесуальні, питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також не вирішення окремих процесуальних питань, зокрема, розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
З огляду на викладене, додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Неповнота судового рішення може полягати у невирішеності деяких питань, що стояли перед судом. Додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується зі сталою правовою позицією суду касаційної інстанції, викладеною в постановах Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №910/16684/19, від 21.09.2022 у справі №925/632/19, від 16.09.2022 у справі №910/3402/19, від 23.06.2022 у справі №910/430/21.
Отже, суд апеляційної інстанції наголошує, що результат оскарження первісного судового рішення, щодо якого було ухвалено додаткове судове рішення, беззаперечно впливає на результат оскарження останнього, оскільки додаткове рішення є похідним від первісного судового акта, прийнятого за результатами розгляду позовних вимог по суті.
Саме така правова позиція Верховного Суду міститься в постанові від 21.08.2018 у справі №910/10306/15.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Верховного Суду від 26.05.2022 було скасовано постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.06.2021 у справі №915/940/18, а дану справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, оскільки основне (первісне) судове рішення по суті спору у цій справі та постанова апеляційного господарського суду, якою вказане рішення залишено без змін, були в подальшому скасовані судом касаційної інстанції з одночасним направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, то за правилами Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат (зокрема, судового збору та витрат на професійну правничу допомогу) має бути здійснений судом, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. При цьому наведеним позивачем доводам щодо обґрунтованості, розумності та співмірності заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу, а також твердженням відповідача про протилежне оцінка має бути надана судом саме під час вирішення питання про розподіл судових витрат за наслідками нового розгляду цієї справи, у зв'язку з чим у даній постанові Південно-західний апеляційний господарський суд відповідної оцінки не надає.
Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постановах від 09.02.2022 у справі №910/17345/20 та від 23.12.2021 у справі №925/81/21.
За таких обставин, з огляду на те, що в апеляційній скарзі Комунальне підприємство "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради просило додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2022 у справі №915/940/18 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача, апеляційний господарський суд, беручи до уваги відсутність підстав для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Житлопромбуд-8" б/н від 09.06.2021 (вх.№8816/21 від 10.06.2021) по суті, дійшов висновку про те, що вказана апеляційна скарга підлягає лише частковому задоволенню, оскільки у разі, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат повинен здійснюватися саме місцевим господарським судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи.
Відповідно до приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2022 у справі №915/940/18 не відповідає вказаним вище вимогам у зв'язку з порушенням норм процесуального права, відтак вказане додаткове рішення підлягає скасуванню з одночасним направленням даної справи для продовження її розгляду до Господарського суду Одеської області, в провадженні якого остання перебуває відповідно до ухвали від 27.06.2022, оскільки, не зважаючи на відновлення територіальної підсудності Господарського суду Миколаївської області, в силу частини другої статті 31 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради задовольнити частково.
Додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2022 у справі №915/940/18 скасувати
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 26.10.2022.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя О.Ю. Аленін
Суддя Л.В. Поліщук