25 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 805/2136/16-а
касаційне провадження № К/9901/23223/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі у тексті - Мар'їнська ОДПІ, Інспекція) на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.09.2016 (суддя Кошкош О.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016 (головуючий суддя - Казначеєв Е.Г., судді - Василенко Л.А., Жаботинська С.В) у справі № 805/2136/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «АГРОТІС» (далі у тексті - Агрофірма «АГРОТІС», Товариство) до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, про скасування рішення та застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 01.04.2016 № 127,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АГРОТІС» звернулось до адміністративного суду із позовом до Мар'їнської ОДПІ, у якому просило, визнати протиправним та скасувати рішення Інспекції від 01.04.2016 № 127 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та щодо сплати штрафу у розмірі 10 % та 20 % у сумі 92 243, 51 грн та пені у розмірі 0,1 % від суми недоїмки - 29 974, 03 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначав, що рішення про нарахування штрафу та пені прийнято із порушенням норм діючого законодавства, з огляду на те, що відповідно до вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» штрафні та фінансові санкції за невиконання обов'язків платника єдиного внеску до суб'єкта не застосовуються. Просив визнати протиправним та скасувати рішення від 01.04.2016 №127.
Відповідач у своїх письмових запереченнях вказував, що згідно з частиною 8 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, роботодавці - підприємства, установи та організації, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, однак позивач несвоєчасно сплатив зобов'язання з єдиного внеску. Крім того, відповідач зазначив, що позивач не надав сертифікат ТПП, який є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце та засвідчив би настання обставин непереборної сили, що стосуються сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.09.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016, позов задоволено.
Приймаючи такі рішення, суди виходили з того, що позивач знаходиться та перебуває на обліку в контролюючому органі в зоні проведення АТО, а отже відповідно до пункту 9-3 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464 на період її проведення до нього не застосовуються штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом №2464 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач вказував на правомірність прийнятого ним рішення про застосування до позивача штрафу та пені з огляду на неподання останнім заяви про звільнення від сплати єдиного внеску та сертифікату Торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили (форс-мажору); до того ж, якщо платник єдиного внеску продовжує здійснювати господарську діяльність, нараховувати, обчислювати і сплачувати заробітну плату, то він зобов'язаний виконувати всі передбачені Законом №2464 обов'язки.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.01.2017 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Позивач процесуальним правом надати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
В подальшому, справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) й протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду для її розгляду у складі: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
За змістом частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агротіс» з 03.12.1998 перебувало на обліку у ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька, маючи місцезнаходження: 83059, Донецька область, м. Донецьк, вул. Горностаївська, будинок 25, а з 12.05.2015 перейшло на облік до Мар'їнської ОДПІ, оскільки змінило місцезнаходження: 85672, Донецька область, село Павлівка, вул. Леніна, б.84.
01.04.2016 Мар'їнською ОДПІ прийнято рішення №127 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до Товариства застосовано: штраф у розмірі 25 150, 08 грн. (10% до 01.01.2015) за період з 21.11.2014 по 24.03.2015, штраф у розмірі 67 093, 43 грн (20% з 01.01.2015) за період з 21.01.2015 по 24.03.2015, та пеню у розмірі 29 974, 03 грн.
Вищенаведене рішення винесено відповідачем у зв'язку з несвоєчасною сплатою позивачем єдиного внеску за період з 21.11.2014 по 24.03.2015.
Не погодившись з таким рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, однак 13.04.2016 Державною фіскальною службою України прийнято рішення №13135/6/99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги, яким рішення про застосування штрафних санкцій залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Спірним питанням у справі, є правомірність винесення контролюючим органом рішення про нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску позивачем.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 04.07.2013 №406-VII до Закону №2464 та ПК України внесено зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №2464 його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону №2464).
Частиною 2 статті 6 Закону №2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина 7 статті 9 Закону №2464).
Відповідно до частини 8 статті 9 Закону №2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Стаття 25 Закону №2464 регламентує заходи впливу та стягнення та, зокрема, в частині 1 передбачає, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
За змістом частини 10 статті 25 Закону №2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Частиною 11 цієї ж статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (у редакції Закону до 01.01.2015 - 10 відсотків, у редакції Закону з 01.01.2015 - 20 відсотків).
Як визначено пунктом 1 частини 10 статті 9 Закону №2464, днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
Разом з тим Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей».
З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон №1669, яким, крім іншого, внесені зміни до Закону №2464 та доповнено його розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення пунктом 9-3 (з 13.03.2015 у зв'язку з набранням чинності Законом України Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці від 02.03.2015 №219-VIII пункт 9-3 постановлено вважати пунктом 9-4), який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014» №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Згідно зі статтею 1 Закону №1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 №405/2014.
Отже, виходячи зі змісту наведених положень законодавства, платникам єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО, надано можливість у період з 14.04.2014 до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану не виконувати свої встановлені частиною 2 статті 6 Закону №2464 обов'язки, зокрема, щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску й, при цьому, в цей же період за таку його несвоєчасну сплату відповідальність, штрафні та фінансові санкції до них не застосовуються.
Водночас Верховний Суд зазначає, що Закон №2464 не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, включено м. Донецьк.
Дію вказаного розпорядження зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014.
В подальшому зазначені розпорядження втратили чинність на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», додатком до якого місто Донецьк Донецької області віднесено до населених пунктів, на території яких здійснюється АТО.
Як вже вказувалось в цій постанові та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач з 12.05.2015 зареєстрований у селі Павлівка Донецької області, а у перевіряємий період перебував на обліку в контролюючому органі, розташованому на території населеного пункту, визначеного переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» - ДЕРЖАВНІЙ ПОДАТКОВІЙ ІНСПЕКЦІЇ У БУДЬОНІВСЬКОМУ РАЙОНІ М.ДОНЕЦЬКА.
Станом на момент виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду даної справи судами, антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014, не закінчилась.
Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування рішення Мар'їнської ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області від 01.04.2016 року №127 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску винесене
Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.
Зокрема, посилання відповідача на правомірність застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені з огляду на неподання ним сертифікату Торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили (форс-мажору) є безпідставними, оскільки сертифікат Торгово-промислової палати України в жодному разі не засвідчує настання обставин непереборної сили, що стосуються сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є неприйнятними з огляду на відсутність такої умови для звільнення від відповідальності у нормі прямої дії пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ, який є спеціальним у розумінні статті 2 цього Закону. Потреба в цьому сертифікаті виникне при визнанні безнадійної недоїмки та її списанні.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.09.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова