Справа № 420/15010/22
25 жовтня 2022 року м.Одеса
суддя Одеського окружного адміністративного суду, Бжассо Н.В., дослідив матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії, зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України за результатом розгляду якого позивач просить суд:
Визнати незаконним та скасувати Рішення житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом №1 від 25.01.2021, у частині зняття підполковника ОСОБА_1 та членів сім'ї у складі 4 осіб з обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов.
Визнати незаконним Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №46 від 26.01.2021 в частині зняття підполковника ОСОБА_1 та членів сім'ї у складі 4 осіб з обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 в особі житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 та членів сім'ї у складі 4 осіб на обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов у Військовій частині НОМЕР_1 , зі збереженням дати первинної постановки на обліків загальній черзі з 13.02.1998, в першочерговій черзі - з 23.01.2018.
Суддя, дослідив позовну заяву позивача та надані ними документи, вважає, що у відкритті провадження у справі в порядку адміністративного судочинства необхідно відмовити на підставі ст.170 КАС України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу за контрактом у період з 12.08.1997 по 02.09.2019 у військових частинах НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_1 , НОМЕР_5 , НОМЕР_1 Міністерства оборони України відповідно. У період проходження військової служби ОСОБА_1 як військовослужбовець та члени його родини перебували на квартирному обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання. Наказом командувача Повітряних сил Збройних сил України № 414 від 21.09.2019 (по особовому складу) ОСОБА_1 , заступника начальника штабу військової частини НОМЕР_1 , звільнено з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) відповідно до пункту 2 частини 5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.09.2019 №192 (по стройовій частині) позивача виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення. 19.09.2022 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про надання відомостей щодо наявності вільного житлового фонду для забезпечення його та родини житлом, оскільки його житлові умови не поліпшились. Проте, листом від 06.10.2022 №923 позивача повідомлено про зняття його та членів його сім'ї з квартирного обліку на підставі п.9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, (копія додається). Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформленим протоколом №1 від 25.01.2021, затвердженим Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №46 від 26.01.2021 вирішено зняти підполковника ОСОБА_1 та членів його сімї у складі 4 осіб (його, дружину ОСОБА_2 1978 р.н, доньку - ОСОБА_3 1997 р.н., сина - ОСОБА_4 2007 р.н.) з квартирного обліку з підстав звільнення з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту. Таке рішення позивач вважає незаконними та такими, що підлягає скасуванню.
Правосуддя в Україні здійснюється шляхом розгляду і вирішення справ відповідно до процесуального законодавства України.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п.1, п.2, п.7 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".
Таким чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на розгляд до адміністративного суду спір, який виник між конкретними суб'єктами відносно їх прав та обов'язків, в конкретних правових відносинах, в яких один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою інших суб'єктів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Згідно до абзацу 1 частини першої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Так, позивач звертається до суду із вимогою про зобов'язання відповідача поновити його та членів сім'ї у складі 4 осіб на обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов у Військовій частині НОМЕР_1 .
Таким чином, судом встановлено, що між сторонами виник спір, в яких відповідач виступає не як суб'єкт владних повноважень, який реалізовує владні управлінські повноваження, а як суб'єкт, який реалізує повноваження на надання права на житло.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на вищевикладене, суддя робить висновок, що зазначений спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Керуючись ст. ст. 190, 248 КАС України, суддя
Відмовити у відкритті провадження в порядку адміністративного судочинства у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії, зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити, що вказані позовні вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Н.В.Бжассо