24 жовтня 2022 року
справа №380/8767/22
провадження № П/380/8828/22
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії №134650017489 від 19.04.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) призначити пенсію за віком після досягнення 63 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року відповідно до ч.2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 шляхом зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) стаж роботи з 02.06.1975 по 11.11.1975 на посаді токаря другого розряду на заводі «Полярон», стаж роботи з 06.01.1981 по 26.06.1981 на посаді члена рибколгоспу «Ревхвиля» Миколаївського міжобласного рибколгоспу, стаж роботи з 20.04.1987 по 16.09.1987 навчання в Львівському державному обласному навчально - курсовому комбінаті, стаж роботи 20.12.1992 по 17.11.1998 на посаді заступника директора по комерційній частині з матеріальною відповідальністю Мале підприємство «Зима» (Херсонська область, Генічеський район, с. Семихатка).
Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що 13.03.2022 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно до ч.2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком, з огляду на те, що за наданими позивачем документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 06.01.1981 по 26.06.1981 в рибколгоспі «Ревхвиля». Також до страхового стажу не зарахований період з 10.03.2004 по 05.10.2004, оскільки відсутня сплата внесків. За результатами розгляду документів встановлено страховий стаж 18 років 11 місяців 22 дні. Крім цього йому запропоновано подати нову заяву про призначення пенсії із необхідними довідками. 18.04.2022 він повторно звернувся до відповідача. Проте рішенням про відмову у призначенні пенсії №134650017489 від 19.04.2022 йому повторно було відмовлено. За результатами розгляду документів встановлено страховий стаж 12 років 7 місяців 4 дні, що відповідно до попереднього рішення від 31.03.2022 становить менше на 6 років 4 місяці. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди з 02.06.1975 по 11.11.1975 оскільки нечитабельна печатка підприємства в трудовій книжці; з 06.01.1981 по 26.06.1981 оскільки для зарахування періодів роботи в рибколгоспі потрібно надати уточнюючу довідку про вихододні, видану на підставі первинних документів та історичну довідку колгоспу; з 20.04.1987 по 16.09.1987 навчання на курсах підготовки водіїв, оскільки довідка про навчання не містить відомостей про отримання відповідної кваліфікації; з 20.12.1992 по 17.11.1998, оскільки відсутня посада особи, яка підтверджує період звільнення в трудовій книжці; з 10.03.2004 по 05.10.2004, оскільки за цей період відсутня сплата внесків підприємством в пенсійний фонд. Із прийнятим рішеннями відповідач позивач не згідний вважає його таким що прийняте з порушенням законодавства України. Просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 27.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.
Від відповідача 18.07.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що за доданими документами не зараховано періоди з 02.06.1975 по 11.11.1975 оскільки нечитабельна печатка підприємства в трудовій книжці; з 06.01.1981 по 26.06.1981, оскільки для зарахування періодів роботи в рибколгоспі, потрібно надати уточнюючу довідку про вихододні, видану на підставі первинних документів та історичну довідку колгоспу; з 20.04.1987 по 16.09.1987 навчання на курсах підготовки водіїв, оскільки довідка про навчання не містить відомостей про отримання відповідної кваліфікації; з 20.12.1992 по 17.11.1998, оскільки відсутня посада особи, яка підтверджує період звільнення в трудовій книжці; з 10.03.2004 по 05.10.2004, оскільки за цей період відсутня сплата внесків підприємством в пенсійний фонд. Наявний у позивача страховий стаж становить 12 років 07 місяців 14 днів, що є недостатнім для призначення пенсії, оскільки необхідний страховий стаж становить 19 років. Відтак відповідачем правомірно відмовлено в призначені пенсії.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта.
Позивач 13.03.2022 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України Львівській області прийнято рішення № 134550017489 від 31.03.2022, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування підстави відмови у рішенні зазначено, що за наданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 06.01.1981 по 26.06.1981 в рибколгоспі «Ревхвиля». Також незарахований період з 10.03.2004 по 05.10 2004, оскільки відсутня сплата внесків. Вік з якого особа матиме право на пенсійну виплату - 65 років.
18.04.2022 ОСОБА_1 повторно звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Проте, за результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України Львівській області прийнято рішення № 134650017489 від 19.04.2022, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування підстави відмови у рішенні зазначено, що за результатами розгляду документів встановлено страховий стаж 12 років 7 місяців 4 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди з 02.06.1975 по 11.11.1975, оскільки нечитабельна печатка підприємства в трудовій книжці; з 06.01.1981 по 26.06.1981, оскільки для зарахування періодів роботи в рибколгоспі потрібно надати уточнюючу довідку про вихододні, видану на підставі первинних документів та історичну довідку колгоспу; з 20.04.1987 по 16.09.1987 навчання на курсах підготовки водіїв, оскільки довідка про навчання не містить відомостей про отримання відповідної кваліфікації; з 20.12.1992 по 17.11.1998, оскільки відсутня посада особи, яка підтверджує період звільнення в трудовій книжці; з 10.03.2004 по 05.10.2004, оскільки за цей період відсутня сплата внесків підприємством в пенсійний фонд.
За наявним страховим стажем особа не матиме право на пенсійну виплату.
Не погоджуючись з рішеннями відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Вирішуючи даний спір суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Судом встановлено, що на момент звернення позивач досяг 63-річного віку.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років.
Відтак позивачу необхідно 19 років страхового стажу.
Спірними періодами у цій справі є зарахування до страхового стажу позивача періодів з 02.06.1975 по 11.11.1975; з 06.01.1981 по 26.06.1981; з 20.04.1987 по 16.09.1987; з 20.12.1992 по 17.11.1998; з 10.03.2004 по 05.10.2004.
Щодо періоду роботи позивача з 02.06.1975 по 11.11.1975 на посаді токаря другого розряду на заводі «Полярон», суд зазначає таке.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку№637).
Аналізуючи нормативно-правові акти України, які регулюють умови пенсійного забезпечення, суд наголошує, що норми Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальнім по відношенню до Закону №1788-XII, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону №1788-XII).
При цьому суд звертає увагу на те, що положеннями Закону №1058 визначено, що підставою для призначення пенсії визначено виключно наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд враховує також те, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є, на переконання суду, виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області в оскаржуваному рішенні не зазначив підстави відмови у призначенні пенсії.
Пунктом 2.2 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях", затвердженої Наказом Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162, що діяв до 29 липня 1993 року (надалі - Інструкція № 162) заповнення трудової книжки уперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.
Згідно пункту 2.3 Інструкції № 162 усі записи в трудовий книжці про приймання на роботу, перекладі на іншу постійну роботу або звільненні, а також про нагородження й заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 2.10 Інструкції № 162 врегульовано, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по-батькові (повністю, без скорочень чи зміни імені та по-батькові на ініціали) та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.
У відповідності до пункту 2.11 Інструкції № 162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник власним підписом завіряє правильність внесення відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, та після цього проставляється печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка.
Контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 року № 656 "Про трудові книжки робітників і службовців" (п. 8.1. Інструкції № 162).
Так, відповідно до пункту 18 Постанови Міністрів СРСР від 06 вересня 1973 року № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" відповідальність за організацію робіт щодо ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, закладу, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, закладу, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну відповідальність, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Неналежне оформлення трудової книжки, не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу позивача, які дають йому право на призначення/перерахунок пенсії, оскільки відповідальність за порядок ведення трудової книжки покладено безпосередньо на посадових осіб установи-роботодавця.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17 (реєстраційний номер у РСР 72366973).
Матеріали справи не містять доказів того, що дані трудової книжки позивача містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки, такі як виправлене прізвище позивача та наявність на першій сторінці трудової книжки нечитабельної печатки організації, яка вперше вносить запис про роботу, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означеного періоду роботи позивача до стажу роботи, що враховується при призначенні пенсії.
Відтак період з 02.06.1975 року по 11.11.1975 року на посаді токаря другого розряду на заводі «Полярон», підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Щодо періоду з 06.01.1981 по 26.06.1981 на посаді члена рибколгоспу «Ревхвиля» Миколаївського міжобласного рибколгоспу, суд зазначає наступне.
Як зазначалося вище, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до записів №6 та №7 трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , позивач з 06.01.1981 прийнятий в члени рибколгоспу «Ревхвиля» та 26.06.1981 вибув із членів колгоспу за власним бажанням.
Підставою для відмови, слугувало те не надано уточнюючу довідку про вихододні, видану на підставі первинних документів та історичну довідку колгоспу.
Водночас суд зазначає, що відповідачем у оскаржуваних рішеннях про відмову в призначенні пенсії, а також у відзиві на позовну заяву не зазначено про наявність будь-яких сумнівів щодо правильності чи точності внесених до трудової книжки позивача записів щодо його роботи в рибколгоспі «Ревхвиля».
Разом з цим, трудова книжка позивача, не містить записів про встановлений у вказаному рибколгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання чи не виконання позивачем річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімуму трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
При цьому суд наголошує, що стаття 56 Закону №1788-XII визначає, що стаж роботи в колгоспі за період після 1965 року обчислюється за фактичною тривалістю роботи тільки тоді, коли член колгоспу не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві без поважних причин. Тобто, для неврахування до трудового стажу при його обчисленні часу роботи в колгоспі, або певного його періоду, необхідно встановити невиконання членом колгоспу встановленого у господарстві мінімуму трудової участі, а також те, що невиконання встановленого мінімуму трудової участі відбулось з вини члена колгоспу за відсутності поважних причин.
У матеріалах справи відсутні відомості про невиконання ОСОБА_1 під час роботи в рибколгоспі «Ревхвиля» встановленого мінімуму трудової участі, в тому числі без поважних причин.
Враховуючи те, що у трудовій книжці позивача наявні записи щодо періоду його роботи в рибколгоспі «Ревхвиля», зокрема, запис про прийом на роботу, запис про звільнення, при цьому, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність дій щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 06.01.1981 року по 26.06.1981 у рибколгоспі «Ревхвиля», а також того, що позивач у спірний період роботи не працював в зазначеному колгоспі, або не виконував встановленого мінімуму трудової участі без поважних причин, суд дійшов висновку, що відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи в рибколгоспі «Ревхвиля» з 06.01.1981 по 26.06.1981 є протиправною.
Щодо періоду навчання позивача у Львівському державному обласному навчально-курсовому комбінаті на курсах підготовки водіїв транспортних засобів з 20.04.1987 по 16.09.1987, суд зазначає наступне.
На момент проходження позивачем курсів про підвищення кваліфікації водіїв діяв Закон УРСР «Про народну освіту» від 01.10.1974.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 вказаного закону для молоді, яка поступає на виробництво після закінчення загальноосвітньої школи, і для осіб, що працюють у народному господарстві і бажають здобути нову професію або підвищити кваліфікацію, організуються вечірні (змінні) професійно-технічні училища, а також курси, навчально-курсові комбінати та інші форми підготовки і підвищення кваліфікації безпосередньо на виробництві.
Частиною 4 ст. 48 зазначеного закону визначено, що особам, які пройшли навчання з нової професії або підвищили кваліфікацію безпосередньо на виробництві і успішно склали кваліфікаційний екзамен, видається свідоцтво єдиної форми про здобуту спеціальність і присвоєний розряд, клас, категорію.
Відповідно до п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Пунктом 8 Порядку №637, встановлено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
На підтвердження навчання на курсах водіїв позивачем надано суду копію довідки від 07.04.2022 №2022, в якій зазначено, що ОСОБА_1 навчався у Львівському державному обласному навчально-курсовому комбінаті на курсах підготовки водіїв транспортних засобів «С» з 20.04.1987 по 16.09.19871 і відповідно до екзаменаційного протоколу №65 від 16.09.1987 отримав свідоцтво про закінчення курсів категорії «С» №660327. Вказана інформація відповідає відомостям запису №15 трудової книжки позивача про період його навчання на зазначених курсах.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що період навчання у Львівському державному обласному навчально-курсовому комбінаті на курсах підготовки водіїв транспортних засобів «С» з 20.04.1987 по 16.09.19871має бути зарахований до стажу роботи позивача, оскільки підтверджуються належними доказами.
Щодо періоду роботи з 20.12.1992 по 17.11.1998 на посаді заступника директора по комерційній частині з матеріальною відповідальністю, мале підприємство «Зима», суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що підставою для відмови в зарахуванні спірного періоду слугувало те, що відсутня посада особи, яка підтверджує звільнення в трудовій книжці.
Як зазначалося вище, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Неналежне оформлення трудової книжки, не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу позивача, які дають йому право на призначення/перерахунок пенсії, оскільки відповідальність за порядок ведення трудової книжки покладено безпосередньо на посадових осіб установи-роботодавця.
Відповідачем не оспорюється факт того, що на підтвердження вказаного періоду роботи позивачем подано копію трудової книжки серії НОМЕР_3 , де зроблено записи № 22 від 20.12.1992 про прийняття на роботу (наказ №18 від 20.12.1992) та № 23 від 17.11.1998 про звільнення з роботи (наказ № 27 від 17.11.1998).
Крім того суд зазначає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а та від 25.04.2019 у справі № 593/283/17.
Відтак, вказаний період з 20.12.1992 по 17.11.1998 на посаді заступника директора по комерційній частині з матеріальною відповідальністю, Мале підприємство «Зима» підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, які стосуються визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області рол відмову у призначенні пенсії №134650017489 від 19.04.2022, а тому відповідні вимоги підлягають задоволенню.
Що ж до вимог позивача про зобов'язання відповідача призначити йому пенсію за віком, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років.
Як слідує із матеріалів справи, підтверджений відповідачем страховий стаж позивача становить 12 років 7 місяців 14 днів.
Таким чином, зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 02.06.1975 по 11.11.1975 на посаді токаря другого розряду на заводі «Полярон» (5 місяців 9 днів), з 06.01.1981 по 26.06.1981 на посаді члена рибколгоспу «Ревхвиля» Миколаївського міжобласного рибколгоспу (5 місяців 20 днів), з 20.04.1987 по 16.09.1987 навчання в Львівському державному обласному навчально - курсовому комбінаті (4 місяці 27 днів), з 20.12.1992 по 17.11.1998 року на посаді заступника директора по комерційній частині з матеріальною відповідальністю, Мале підприємство «Зима» (Херсонська область, Генічеський район, с. Семихатка) (5 років 10 місяців 28 днів), свідчитиме про наявність у нього більш ніж 19 років страхового стажу, що є достатнім для призначення йому пенсії за віком.
В той же час, визначаючись щодо дати з якої позивачу слід призначити пенсію, суд враховує, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
В даному випадку позивач досяг пенсійного віку 16.01.2022, а за призначенням пенсії звернувся 18.03.2022, тобто в межах трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, а також з метою захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію починаючи з 17.01.2022, тобто з дня, наступного за днем досягнення позивачем пенсійного віку.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь позивача понесені ним судові витрати, суд зазначає наступне.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч.ч.1, 4, 7 ст.134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд встановив, що до матеріалів позовної заяви долучено лише рахунок на оплату наданих адвокатських послуг №20/06/22 від 20.06.2022. Жодних інших доказів що підтверджують надання адвокатом Харчуком Володимиром Мироновичем правової допомоги позивачу суду не надано.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що в стягненні на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 1800,00 грн необхідно відмовити, оскільки такі не підтвердженні належними доказами.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії №134650017489 від 19.04.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79000, Львівська область, м.Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи з 02.06.1975 по 11.11.1975 на посаді токаря другого розряду на заводі «Полярон», з 06.01.1981 по 26.06.1981 на посаді члена рибколгоспу «Ревхвиля» Миколаївського міжобласного рибколгоспу, з 20.04.1987 по 16.09.1987 навчання в Львівському державному обласному навчально - курсовому комбінаті, з 20.12.1992 по 17.11.1998 року на посаді заступника директора по комерційній частині з матеріальною відповідальністю, Мале підприємство «Зима» (Херсонська область, Генічеський район, с. Семихатка).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79000, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) призначити та виплачувати ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком, на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 17.01.2022.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан