Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 жовтня 2022 року Справа№200/2823/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника, ОСОБА_2 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Управління соціального захисту населення Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову відповідача, викладену в листі 29 грудня 2021 року № 03-41/2-269 про відсутність у позивача як учасника війни права на отримання пільг щодо знижки 50% плати за користування комунальними послугами, які передбачені ст. 14 Законом України «Про статус ветеранів війн, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо надання пільг з оплати житлово-комунальних послуг з урахуванням статусу учасника війни та права на отримання пільг з оплати житлово-комунальних послуг незалежно від величини доходу пільговика за попередні 6 місяців з урахуванням висновків суду;
- стягнути з відповідача судові витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог у позові зазначено наступне.
29 листопада 2021 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецькій області із заявою, в якій просив надати йому як учаснику війни пільги з оплати житлово-комунальних послуг.
Листом від 29 грудня 2021 року № 03-41/2-269 позивачу відмовленого у надані пільг з підстав відсутності права на такі пільги у зв'язку із тим, що середньомісячний дохід позивача перевищує величину доходу, яка дає право на отримання пільг.
В усній формі Управління повідомила позивачу, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 року № 389 «Про затвердження порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї» для отримання такої пільги розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не повинен перевищувати величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
Позивач зазначає, що Конституційний Суд України в рішенні від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018у справі № 1-6/2018 (2791/15) зробив висновок про те, що надання пільг особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не має залежати від матеріального становища їхніх сімей, та не повинно обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду (а.с. 1-6).
Ухвалою суду від 21 лютого 2022 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні); запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву та всі документи, що підтверджують заперечення проти позову (а.с. 27).
Ухвалою суду від 7 червня 2022 року повторно зобов'язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 та всі документи, що підтверджують заперечення проти позову (а.с. 31).
Ухвалою суду від 1 вересня 2022 року повторно запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 та зобов'язано надати суду додаткові докази по справі (а.с. 35-36).
12 вересня 2022 року відповідач надав пояснення по справі, в яких зазначено про неможливість надання суду витребуваних ухвалою суду документів, так як паперові справи на отримання пільг та соціальних виплат пільгової категорії громадян, статус яким встановлено відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», знищені на виконання доручення голови Донецької облдержадміністрації, начальника обласної військової адміністрації П.Кириленка від 15 березня 2022 року № 11/9-22 (а.с. 40-41).
Ухвалою суду від 10 жовтня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання/заяви Управління соціального захисту населення Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області про відкладення/продовження розгляду справи (а.с. 50-51).
Беручи до уваги, що надання відзиву на позов є правом відповідача, керуючись приписами ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу на підставі наявних матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України, РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни згідно посвідчення Серії НОМЕР_2 від 24 листопада 2021 року; має інвалідність ІІ групи відповідно до посвідчення Серія 10 ААБ № 378900 від 12 лютого 2013 року (а.с. 7-16).
Відповідач, Управління соціального захисту населення Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області, код ЄДРПОУ 44522551, зареєстроване місцезнаходження: 84122, Донецька обл., Краматорський р-н, м. Слов'янськ, вул. Василівська, буд. 11, є суб'єктом владних повноважень та належним відповідачем у даній справі (а.с. 43).
Як встановлено судом на підставі пояснень позивача, які не спростовані відповідачем, 29 листопада 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати йому як учаснику війни пільги з оплати житлово-комунальних послуг (а.с. 2).
За наслідками розгляду заяви позивача відповідачем направлено ОСОБА_1 повідомлення від 29 грудня 2021 року (вих. № 05-41/2-269), згідно якого позивач не має права на отримання пільг з оплати комунальних послуг за користування житлом, паливом та скрапленим газом, що надаються відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у зв'язку із тим, що розмір доходу позивача перевищує встановлену межу (а.с. 17).
Будучи не згодним із відмовою відповідача надати йому пільги на оплату житлово-комунальних послуг, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни визначає та створення належних умов для їх життєзабезпечення забезпечує Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року (далі - Закон № 3551-XII), який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Статтею 14 вказаного Закону визначені пільги учасникам війни.
Відповідно до п.п. 4, 5, 6 ч. 1 ст. 14 Закону № 3551-XII учасникам війни надаються такі пільги:
- 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю);
- 50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.
Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю.
Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 50-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім'ю);
- 50-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення.
Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону № 3551-XII пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4-6 цієї статті, надаються учасникам війни та членам їх сімей, що проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону № 3551-XII площа житла, на яку нараховується 50-процентна знижка плати, передбачена пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, визначається в максимально можливому розмірі в межах загальної площі житлового приміщення (будинку) згідно з нормами користування (споживання), встановленими цими пунктами, незалежно від наявності в складі сім'ї осіб, які не мають права на знижку плати.
Згідно із Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII від 28 грудня 2014 року статтю 14 Закону № 3551-ХІІ було доповнено частиною 6, яка передбачала, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018 частину 6 ст. 14 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).
Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України частина 6 ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Конституційний Суд України у вказаному рішенні зазначив, що встановивши у ч. 6 ст. 14, ч. 2 ст. 16 Закону № 3551-ХІІ умову для отримання окремих пільг, держава переклала обов'язок щодо соціального захисту учасників війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, на членів їхніх сімей, що не відповідає суті конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб. Такий підхід нівелює позитивний обов'язок держави щодо соціального захисту вказаних осіб та членів їхніх сімей у розумінні ч. 5 ст. 17 Конституції України.
Конституційний Суд України вважає, що забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов'язку, покладеного на них частиною першою ст. 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з ч. 5 ст. 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-ХІІ, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.
[…] Конституційний Суд України дійшов висновку, що рівноцінної заміни або компенсації скасованих пільг для учасників війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551-ХІІ, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, законодавець не передбачив.
Обмеження або скасування положеннями Закону № 76-VIII, які є предметом конституційного контролю, пільг, установлених Законом № 3551-ХІІ, фактично є відмовою держави від її зобов'язань, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей.
Конституційний Суд України виходить із того, що для відновлення попереднього рівня соціального захисту учасників війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551-ХІІ, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, або встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг потрібно передбачити кошти у Державному бюджеті України, внести відповідні зміни до законів України.
Отже, встановивши невідповідність Конституції України (неконституційність) абз. 2 пп. 1, абз. 2 пп. 2, абз. 2, 3, 4 пп. 3 п. 9 розділу I Закону № 76-VIII, ч. 6 ст. 14, ч. 2 ст. 16 Закону № 3551-ХІІ, Конституційний Суд України вважає за доцільне відтермінувати втрату чинності цими положеннями на три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, Конституційний Суд України рішенням від 18 грудня 2018 року відтермінував на три місяці втрату чинності частиною 6 ст. 14 Закону № 3551-ХІІ з метою відновлення державою попереднього рівня соціального захисту учасників війни або встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг, виділення коштів у Державному бюджеті України, та внесення відповідних зміни до законів України.
Враховуючи наведене з 19 березня 2019 року (після збігу тримісячного строку з дня прийняття рішення Конституційним Судом України) частина 6 ст. 14 Закону № 3551-ХІІ втратила чинність та застосуванню не підлягає.
При цьому нормативно-правових актів щодо відновлення попереднього рівня соціального захисту учасників війни або встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг, встановлених Законом № 3551-ХІІ на виконання рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року Верховною Радою України не приймалось.
Враховуючи обов'язок держави відновити попередній рівень соціального захисту учасників війни, суд виходить з наявності у позивача права на отримання соціальних пільг у розмірі не меншому ніж той, який існував до внесення змін Законом № 76-VIII до ст. 14 Закону № 3551-ХІІ.
Суд звертає увагу на позицію Конституційного Суду України щодо забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов'язку, покладеного на них ч. 1 ст. 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з ч. 5 ст. 17 Конституції України в поєднанні з ч. 1 цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.
Враховуючи обов'язок держави відновити попередній рівень соціального захисту учасників війни, суд виходить з наявності у позивача права на отримання соціальних пільг у розмірі не меншому ніж той, який існував до внесення змін Законом № 76-VIII від 28 грудня 2014 року до ст. 14 Закону № 3551-XII.
Таким чином, позивач має право на отримання пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими п.п. 4, 5, 6 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як учасник війни.
Як наслідок, відмова відповідача у наданні позивачу пільг щодо знижки в розмірі 50% плати за користування комунальними послугами, які передбачені ст. 14 Законом № 3551-ХІІ, є протиправною, а позовні вимоги позивача - такими, що підлягають задоволенню.
Щодо клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 цієї ж статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами […]. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 5 цієї ж статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч. 6 та 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, суд перш за все має встановити, що заявлені позивачем до стягнення судові витрати на правничу допомогу, по-перше, пов'язані із наданням послуг, перелічених в п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, по-друге, надані позивачу юридичні послуги мають бути відображені у договорі про надання правничої допомоги, по-третє, факт надання адвокатом зазначених у договорі послуг має бути доведеним відповідно до умов договору.
Лише після встановлення судом наведених вище обставин суд, за наявності заперечень відповідача проти задоволення клопотання про стягнення витрат на правову допомогу (або клопотання про зменшення таких витрат), суд розглядає питання співмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу.
Як вбачається з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). […]
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу суду надано:
- копію договору про надання правової допомоги від 29 листопада 2021 року № 397, згідно умов якого витрати на правничу допомогу складаються з представництва адвокатом прав та інтересів позивача (Замовник) в тому числі в судах України в рамках адміністративного провадження; надання Замовнику юридичних консультацій; складання заяв, позовів та інших документів; подання в інтересах Замовника (п. 2.4); вартість послуг складається з гонорару адвокату (п. 3.1.1); виконання послуг та її оплата підтверджується актом виконаних робіт (п. 3.3) (а.с. 19);
- копію розрахунку витрат на правову допомогу згідно договору № 397 від 29 листопада 2021 року (дата складання розрахунку на документі відсутня), згідно якого: проведена робота (надані послуги): консультація з питання отримання пільг 50% на комунальні послуги, як учаснику війни, у судовому порядку (30 хв) - 400,00 грн; складання адміністративного позову на отримання пільг, як учасника війни, щодо знижки 50% плати за користування комунальними послугами (2 год 30 хв) - 2 600,00 грн; правове супроводження ведення справи щодо отримання пільг, як учасника війни, щодо знижки 50% плати за користування комунальними послугами (витрачений час відсутній) - 2 000,00 грн; загальна сума понесених витрат на професійну правничу допомогу (з урахуванням очікуваних витрат становить - 5 000,00 грн (а.с. 20);
- копію акта «про надання правових послуг згідно з договором про надання правової допомоги № 397 від 29 листопада 2021 року» від 9 лютого 2022 року, складеного між адвокатським об'єднанням «КОМПАНІЯ «ДОВІРА» в особі голови (керуючого партнера), адвоката Марцих Я.О. («Виконавець»), та ОСОБА_3 (Замовник»), згідно якого «Виконавець» надав, а «Замовник» прийняв юридичні послуги: консультація з питання отримання пільг 50% за комунальні послуги як учаснику війни - 400,00 грн; складання адміністративного позову - 2 600,00 грн; правове супроводження ведення справи - 2 000,00 грн (а.с. 21);
- квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 від 29 листопада 2021 року на суму 400,00 грн, № 2 від 29 листопада 2021 року на суму 2 600,00 грн, № 3 від 9 лютого 2022 року на суму 2 000,00 грн (а.с. 22).
Суд зазначає, що надані позивачем документи підтверджують, що витрати позивача з оплати консультації з питання отримання позивачем пільг 50% на комунальні послуги як учаснику війни в розмірі 400,00 грн та витрати, пов'язані зі складанням адміністративного позову, в розмірі 2 600,00 грн - є доведеними та пов'язаними із даною справою.
При цьому витрати позивача з оплати «правового супроводження даної справи» є не доведеними.
Враховуючи, що відповідач зауважень стосовно заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу не заявив, суд не вирішує питання співмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу, які суд вважає доведеними.
Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2-4, 12, 72-78, 90, 132, 134, 139, 244-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області (код ЄДРПОУ: 44522551, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., Краматорський р-н, місто Слов'янськ, вул. Василівська, буд. 11) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 , як учаснику війни, пільги у вигляді 50-процентної знижки плати за користування комунальними послугами з 29 грудня 2021 року.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання пільг з оплати житлово-комунальних послуг з урахуванням статусу учасника війни та права на отримання пільг з оплати житлово-комунальних послуг незалежно від величини доходу пільговика за попередні 6 місяців - з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Стягнути з Управління соціального захисту населення Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області (код ЄДРПОУ: 44522551, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., Краматорський р-н, місто Слов'янськ, вул. Василівська, буд. 11) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.П. Волгіна