26 жовтня 2022 року Справа № 160/13117/22
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Надія Євгенівна, розглянувши питання дотримання строків звернення до суду по справі №160/13117/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
29.08.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно під час проходження військової служби за період з 2000 - 2017 p.p.;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно під час проходження військової служби за період з 2000 - 2017 p.p.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2022 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 19.09.2022 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
20.09.2022 року Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України подано відзив на позовну заяву та клопотання про залишення позову без розгляду, в якому представник відповідача наголошує, що позивачем пропущено строк звернення до суду, з наступних підстав. Позивач був звільнений з військової служби 26.06.2021 року. 01.04.2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою, про видачу довідки вартості речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 . Так, 30.04.2022 року позивач отримав відповідь відповідача на своє звернення, разом з довідкою-розрахунком №838 від 07.07.2021 року. Частиною 5 статті 122 КАС України встановлено місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. З посиланням на практику Верховного суду у справі про грошову компенсацію за неотримане речове майно, представник відповідача вказує, що при зверненні до суду позивачем пропущено місячний строк, передбачений КАС України, при цьому клопотання про поновлення строку ним подано не було , які не зазначено поважності причин пропуску строку звернення до суду.
22.09.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було призначено до розгляду клопотання позивача про залишення позову без розгляду та запропоновано позивачу надати до суду письмові пояснення щодо даного клопотання.
29.09.2022 року на електронну пошту суду від представника позивача надійшли відповідь на відзив та клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому зазначає, що позивач дізнався про порушення свого права на отримання грошової компенсації за речове майна в лютому 2022 року, звернувшись за правовою допомогою. Однак, 24.02.2022 року в України було введено воєнний стан. Представником позивача направлялися запити щодо надання довідки про речове майно, у тому числі за 2000 по 2021 роки, проте відповіді на ці запити і станом на теперішній час не надходило. Потім в червні 2022 року не отримавши відповіді на запити, позивач звернувся до суду з позовом, проте ухвалою суду було залишено позов без руху, потім повернуто. Потім позивач вдруге звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав. З посиланням на норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, представник позивача просить суду визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із даним адміністративним позовом.
29.09.2022 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача та клопотання про поновлення строку звернення до суду, в яких представник відповідача наголошує, що клопотання про поновлення строку звернення до суду за відсутності конкретних фактів та доказів обмежень, пов'язаних з введенням воєнного стану в Україні, які б заважали звернутись з позовом у встановлені КАС України строки не є належним чином обґрунтованим.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши клопотання представника відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду та клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду, суд дійшов наступних висновків.
Суд зазначає, що чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, що обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Так, згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є, зокрема, військова служба.
За характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно під час проходження військової служби за період з 2000 -2017 р. та стягнення на користь позивача грошової компенсації вартості за неотримане речове майно під час проходження військової служби за період з 2000-2017р. В обґрунтування позовних вимог, вказує, що згідно до витягу з наказу начальника Центрального територіального управління Національної гвардії України від 25.06.2021 року №125 був виключений зі списків особового складу та звільнений у запас за станом здоров'я. відповідачем було видано довідку-розрахунок №838 від 07.07.2021 року про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу та 23.12.2021 року була виплачена сума грошової компенсації за неотримане речове майно. Проте, позивач зазначає, що при звільненні з військової служби йому не була виплачена компенсація за неотримане речове майно в період з 2000 по 2017 рр., у зв'язку з чим вимушений звернутися до суду з даним позовом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відносини з приводу виплати компенсації військовослужбовцям за неотримане речове майно є відносинами щодо проходження публічної служби.
Оскільки виплата компенсації військовослужбовцям за неотримане речове майно є відносинами щодо проходження публічної служби, під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають положення спеціальної норми частини п'ятої статті 122 КАС України.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року по справі №380/5093/20.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З матеріалів справи вбачається, що виплату грошової компенсації за неотримане речове майно позивачу проведено 23.12.2021 року, що не заперечується представником позивача та підтверджується письмовими доказами наявними в матеріалах справи.
Отже позивач дізнався про порушення своїх прав 23.12.2021.
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з даними позовними вимогами 29.08.2022 року шляхом направлення позову засобами поштового зв'язку.
Таким чином, на час подання позову 29.08.2022 року позивачем було пропущено строк звернення до суду, передбачений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Щодо обставин, які на думку представника позивача, свідчать про поважність причини пропуску строку звернення до суду, які зазначені у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, зокрема, що позивач дізнався про порушення своїх прав в лютому 2022 року, однак з 24.02.2022 року в Україні було оголошено воєнний стан і те, що відповідач не надав відповіді на адвокатські запити, призвело до звернення до суду лише в червні 2022 року, проте після залишення позову без руху, ухвалою суду позов було повернуто, суд зазначає про їх безпідставність, оскільки строк звернення до адміністративного суду щодо відновлення порушених прав позивача у частині грошової компенсації за неотримане речове майно сплив ще 23.01.2022 року, тобто задовго до запровадження воєнного стану в Україні та звернення позивача до адвоката за правовою допомогою і звернення до суду в червні 2022 року.
При цьому, є помилковим твердження представника позивача, що про порушення свого права позивач дізнався лише після звернення в лютому 2022 року за правовою допомогою з огляду на наступне.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 по справі №240/12017/19, зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Суд зауважує, що до позову позивачем додано довідку-розрахунок №838 від 07.07.2021 року про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 , в якій було зазначено періоди нарахування, та на підставі якої було 23.12.2021 року здійснено виплату коштів позивачу.
Отже, суд наголошує, що про порушення прав позивача у частині грошової компенсації за неотримане речове майно, позивач був обізнаний ще 23.12.2021 року під час отримання ним коштів.
Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій, є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії” від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Частиною 2 ст.123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи, що позивач не вказує у позові та клопотанні про поновлення строку звернення до суду поважні підстави для поновлення строку звернення до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно під час проходження військової служби за період з 2000 -2017 р. та стягнення на користь позивача грошової компенсації вартості за неотримане речове майно під час проходження військової служби за період з 2000-2017р., суд не вбачає підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Пунктами 1 та 9 ч.4 ст.169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з ч.6 ст.169 КАС України, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 14, 121-123, 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець