26 жовтня 2022 року Справа № 160/12083/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
10.08.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі -позивач) до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області (далі - відповідач 1), в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди установленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", за період несення служби з 24.02.2022 по 18.07.2022 у розмірі 30 000 грн. за кожен місяць, а з 19.07.2022 по 23.08.2022 у розмірі до 30 000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць;
- зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду установленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", за період несення служби з 24.02.2022 по 18.07.2022 у розмірі 30 000 грн. за кожен місяць, а з 19.07.2022 по 23.08.2022 у розмірі до 30 000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуваючи на службі в органах Служби судової охорони на посаді провідного спеціаліста відділу по роботі з персоналом територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області під час дії воєнного стану, всупереч діючому законодавству не отримує додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168). Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідачів відносно не нарахування та не виплати щомісячної додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 за кожен місяць, а з 19.07.2022 по 23.08.2022 у розмірі 30000 грн., пропорційно в розрахунку на місяць, передбаченої Постановою №168, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 15.08.2022 відкрито провадження у справі за даним адміністративним позовом та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
25.08.2022 року до суду від Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області надійшов відзив на позов. В обґрунтування позиції, зазначеної у відзиві на позов, представник відповідача зазначає, що відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 26 серпня 2020 року №384 підставою для виплати грошового забезпечення, в тому числі його основних, додаткових та одноразових видів є накази Служби або територіального управління Служби. Так, 14 січня 2022 року затверджено кошторис на 2022 рік територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області. Натомість, у відповідному кошторисі видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою №168 службою судової охорони не затверджувались. Зазначені обставини призвели до неможливості видання наказу про виплату співробітникам Служби цієї додаткової винагороди, оскільки за положеннями Бюджетного кодексу України фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи додаткову винагороду, здійснюються лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах. Окрім того, зазначає, вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди не підлягає задоволенню, оскільки виплаті додаткової винагороді передує винесення відповідного наказу, що є неможливим в межах наданих повноважень у відповідності (без порушення) до норм законодавства. На підставі вищенаведеного, просить суд відмовити у позові
25.08.2022 року до суду надійшло клопотання відповідача 1 про залучення до участі у справі в якості співвідповідачів Служби судової охорони, Державної судової адміністрації України та Міністерства фінансів України.
29.08.2022 року ухвалою суду задоволено вищезазначене клопотання, залучено до участі у справі №160/12083/22 в якості другого відповідача: Службу судової охорони (далі - відповідач 2), Державну судову адміністрацію України (далі -відповідач 3), Міністерство фінансів України ( далі - відповідач 4) та ухвалено розгляд справи здійснювати спочатку.
16.09.2022 року засобами електронного зв'язку від Державної судової адміністрації України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову та зазначає наступне. Положеннями частини другої статті 4 Бюджетного кодексу України визначено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України. Пунктом 2 частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України визначено принцип збалансованості Державного бюджету України, відповідно до якого повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період. Відповідно до статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Державна судова адміністрація України (далі - ДСА України) здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності, зокрема Служби судової охорони (далі -ССО). У свою чергу ССО безпосередньо нараховує та виплачує грошове забезпечення співробітникам у встановленому законом порядку. З метою вирішення питання виплати додаткової винагороди співробітникам ССО відповідно до пункту 1 Постанови №168 ДСА України звернулось з листами щодо виділення додаткових асигнувань з резервного фонду державного бюджету. Проте, кошти виділені не були. Разом з тим, на виконання вимог абзацу другого пункту 1 Постанови №168 та враховуючи вимогу Міністерства Фінансів України, ДСА України звернулася з листом до ССО щодо надання наказів, які б підтверджували кількісний склад співробітників ССО для можливості виплати додаткової винагороди. Проте, ССО відмовилась видавати зазначені накази, у зв'язку з відсутністю затвердженого кошторису за фондом оплати праці відповідних бюджетних асигнувань. Таким чином, ДСА України не здійснювало заходів, спрямованих на порушення прав та законних інтересів позивача. Просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.
20.09.2022 року до суду від Міністерства фінансів України надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що згідно Постанови №168 безпосереднім виконавцем з виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень, що застосовується з 24 лютого 2022 року, є орган в якому працевлаштований відповідний працівник, тобто Служба судової охорони у Дніпропетровській області, а нарахування виплати повинно відбуватися шляхом видачі відповідних наказів командирів (начальників). Отже, між Міністерством фінансів та позивачем у справі не існує зобов'язання стосовно здійснення додаткових виплат, оскільки Міністерство фінансів не здійснює такі виплати та не є роботодавцем позивача. Крім того, розподіл коштів належить до компетенції Державної судової адміністрації України, а тому враховуючи норми Бюджетного кодексу України, вимога щодо визнання протиправною бездіяльності стосовно виконання з боку Міністерства фінансів Постанови №168 є необґрунтованою. З урахуванням вищезазначеного, представник відповідача зазначає, що спосіб захисту порушених прав, в частині позовних вимог до Мінфіну є неефективним, що є самостійною та достатньо підставою для відмови в задоволенні позовних вимог до Міністерства фінансів.
26.09.2022 року засобами електронного зв'язку від Служби судової охорони надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача 2 заперечує проти позову та вважає вимоги необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне. Виплата додаткової винагороди відповідно до п.1 Постанови №168 здійснюється на підставі наказів командирів. Згідно пункту 10 Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам ССО, затвердженого наказом ДСА України від 26 серпня 2020 року №384 грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення. Так, у затвердженому ДСА України кошторисі ССО на 2022 рік та відповідних кошторисах територіальних управлінь ССО видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою №168 не передбачались та не затверджувались. Таким чином, накази про виплату співробітникам даної допомоги не видавались і не можуть бути видані без надходження відповідних бюджетних асигнувань. При цьому, керівництвом ССО ведеться робота з отримання з Державного бюджету додаткових асигнувань для виплати співробітникам додаткової винагороди відповідно до постанови №168. Також, зазначає, про пропуск позивачем строку звернення до суду, передбаченого частиною 5 статті 122 КАС України. З урахуванням вищезазначеного, просить суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Щодо строку звернення з адміністративним позовом до суду.
Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат (рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 по справі № 1-13/2013).
За вказаних обставин позивачем дотримано строк звернення з позовом до суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить службу в Службі судової охорони з 10 грудня 2019 року, згідно наказу територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області №307о/с від 31.12.2020 року проходить службу на посаді провідного спеціаліста відділу по роботі з персоналом територіального управління Служби судової охорони.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану від 28.02.2022 року №168.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям/особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 (далі - Постанова № 168) установлено, що на період дії воєнного стану, зокрема, співробітникам Служби судової охорони виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
В позовній заяві позивачем зазначено, що після введення в Україні військового стану, позивач добросовісно виконував свої посадові обов'язки, однак додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 позивачу виплачено не було, у зв'язку з чим представник позивача звернувся до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області з адвокатським запитом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з рапортом до територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області та просив надати накази щодо виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року по 17 червня 2022 року.
17.06.2022 року територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області листом за вих.№35.06-242 надало відповідь на рапорт позивача та повідомило, що у затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторису Служби судової охорони на 2022 рік та територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області видатки на виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, не передбачалися та не затверджувалися, у зв'язку з чим фінансовий ресурс Служби за фондом оплати праці не дозволяє здійснити таку виплату, а тому накази територіальним управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області про виплату співробітникам додаткової винагороди, визначеної Постановою №168 не видавалися.
Позивач не погоджується із такою бездіяльністю відповідача щодо не здійснення нарахування та виплати йому додаткової винагороди у розмірі, передбаченому пунктом 1 Постанови №168 за період з 24.02.2022 року по 23.08.2022 року, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та вирішуючи спір по суті заявлених вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України.
Повноваження Служби судової охорони визначені статтею 162 вказаного Закону, і до цих повноважень належать:
1) забезпечення пропуску осіб до будинків (приміщень) судів, органів та установ системи правосуддя та на їх територію транспортних засобів;
2) забезпечення підтримання та реагування на порушення громадського порядку при розгляді справ судом, вжиття заходів до припинення проявів неповаги до суду;
3) здійснення заходів з охорони, забезпечення недоторканності та цілісності приміщень судів, органів і установ системи правосуддя, недоторканності та цілісності розташованого у таких приміщеннях майна, запобігання, недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього;
4) здійснення заходів із запобігання загрозам особистій безпеці суддів, членів їх сімей, працівників суду, а також у суді - учасників судового процесу, виявлення та нейтралізації таких загроз; вжиття у разі надходження від судді відповідної заяви необхідних заходів для забезпечення безпеки судді, членів його сім'ї;
5) реагування в межах наданих законом повноважень на протиправні дії, пов'язані із посяганням на суддів, членів їх сімей, працівників суду, учасників судового процесу.
Згідно зі статтею 165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.
Так, постановою Кабінету Міністрів України № 289 від 03.04.2019, затверджено схему посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників Служби судової охорони, які займають керівні посади; тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів співробітників Служби судової охорони; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони; схему тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони; розміри надбавки за стаж служби співробітників Служби судової охорони.
Пунктом 2 вказаної постанови установлено, що розміри посадових окладів, окладів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із схемою тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони та схемою тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони, затверджених цією постановою; а порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
Відповідно до пункту 3 Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам служби судової охорони, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України № 384 від 26.08.2020, грошове забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання.
Згідно з пунктом 4 Порядку, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за стаж служби. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги (пункти 5-7 Порядку).
Пунктами 9-10 Порядку передбачено, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат.
Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.
Зміст вказаних норм дає підстави для висновків про те, що Служба судової охорони є органом системи правосуддя і її завданням є забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Співробітники служби Судової охорони за рахунок коштів державного бюджету отримують грошове забезпечення у межах затверджених фондів оплати праці, яке складається із основних виплат, додаткових та одноразових виплат.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування застосовується з 24.02.2022.
Постановою Кабінету Міністрів України № 350 від 22.03.2022 до згаданої постанови № 168 від 28.02.2022 були внесені зміни, згідно з якими абзац перший пункту 1 після слів «та поліцейським» доповнено словами «, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка»,».
При цьому, пунктом 2 постанови КМУ № 350 від 22.03.2022 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Отже, за змістом вказаних нормативно-правових актів, з 24.02.2022 у співробітників Служби судової охорони, які проходять службу у підрозділах, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно. А у тих співробітників, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000, 00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Втім, постановою Кабінету Міністрів України № 754 від 01.07.2022, до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 були внесені зміни, відповідно до яких в абзаці першому пункту 1 слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)».
Пунктом 2 постанови КМУ № 754 від 01.07.2022, установлено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022.
Тобто, з 01.06.2022 право на отримання щомісячної додаткової винагороди у розмірі 30 000, 00 грн. залишилось лише у тих співробітників Служби судової охорони, які несуть службу в межах територіальних громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). При цьому, право співробітників Служби судової охорони які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, на отримання збільшеної до 100 000, 00 грн. додаткової винагороди, залишилось незмінним.
В ході судового розгляду судом встановлено, що позивач у період з 24 лютого 2022 року по теперішній час проходить службу на посаді провідного спеціаліста відділу по роботі з персоналом територіального управлінні Служби судової охорони у Дніпропетровській області.
Суд зазначає, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 204-р від 06 березня 2022 року Дніпропетровська область включені до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка».
В той же час, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25 квітня 2022 року, місто Дніпро не включено до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що у період з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року, позивач мав право на отримання додаткової щомісячної винагороди у розмірі 30 000, 00 грн., встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року, оскільки проходив службу в межах адміністративно-територіальної одиниці, на території якої надавалася допомога в рамках Програми «єПідтримка», проте з 01 червня 2022 року позивач втратив таке право, оскільки проходить службу в межах територіальної громади, яка не включена до переліку громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
У зв'язку з цим, на виконання абз. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року, начальник відповідача зобов'язаний був прийняти наказ про виплату позивачу згаданої додаткової винагороди у період з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року.
Разом з тим, відповідач 1 не видавав відповідних наказів на виконання Постанови №168, та нарахування і виплату додаткової винагороди позивачу у зазначений період не здійснював.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 824/166/15-а, держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання.
Відповідно до ч. 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ).
Так, ЄСПЛ у рішенні по справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року, яка стосувалася відповідальності держави за порушення статті 1 Першого протоколу за невиплату заявнику передбачених законом надбавок до заробітної плати при відсутності відповідного бюджетного фінансування, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення у справі «Бурдов проти Росії» № 59498/00, пар. 35, ECHR 2002- Ш) (пункти 23, 26).
Аналогічна справа «Сук проти України», рішення від 10 березня 2011 року, заява №10972/05.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Будченко проти України» від 24 квітня 2014 року, вказано, що найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява No33202/96, пп. 108-109, ЄСПЛ 2000-1) (пункт 40).
На підставі наведеного, суд не приймає до уваги посилання відповідача 1 на відсутність у затвердженому на 2022 рік кошторисі відповідних бюджетних призначень, як підставу для не винесення наказу про нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди.
На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що не прийняття відповідачем наказу про нарахування позивачу щомісячної додаткової винагороди у розмірі 30 000, 00 грн. та невиплата цієї винагороди у період з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року, не відповідають критеріям, визначеним ч. 2 статті 2 КАС України.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30 000, 00 грн., встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року та зобов'язання відповідача, здійснити нарахування та виплату на користь позивача суми вказаної додаткової винагороди у період з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При цьому, з урахуванням вищезазначених висновків суду, позовні вимоги в частині нарахування та виплати додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року, за решту періоду по 23 серпня 2022 року задоволенню не підлягають.
Стосовно дій відповідачів 2, 3 та 4 суд не вбачає підстав для визнання їх дій протиправними, оскільки, по-перше, наразі відсутній визначений Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року розпорядчий акт, з яким нормативно пов'язується здійснення виплати відповідного грошового забезпечення, а по-друге, в ході судового розгляду було встановлено, що саме на відповідача 1 як на безпосереднього роботодавця позивача покладено обов'язок щодо нарахування та виплати щомісячної додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року.
Відповідно до положень частин 1 та 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судового збору у відповідності до вимог ст. 139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 77, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 57, к.301, код ЄДРПОУ 43238738) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди у відповідності до приписів постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 за період з 01 березня 2022 року по 01 червня 2022 року.
Зобов'язати територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за період з 01 березня 2022 року по 01 червня 2022 року.
У задоволенні решт позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець