ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.10.2022Справа № 910/2722/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Свіденко С.К., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Барселона" (03035, місто Київ, вул. Патріарха Мстислава Скрипника, будинок 45; ідентифікаційний код 41842020)
до 1. Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вул. Архітектора Городецького, 13; ідентифікаційний код 00015622)
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Ріеал Естейт" (03150, місто Київ, вул. Велика Васильківська, 114; ідентифікаційний код 43642741)
3. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про визнання незаконним та скасування наказу, витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання вчинити дії,
Представники сторін:
від позивача: Грекова Л.В.
від відповідача-1: не з'явилися
від відповідача-2: Сергеєв Д.М.
від відповідача-3: не з'явилися
1. Стислий виклад позиції позивача
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Барселона" з позовом до Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Ріеал Естейт" та ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд:
1. Визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" №3456/5 від 30.09.2021.
2. Витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмежено відповідальністю "Євро Ріеал Естейт" (03150, місто Київ, вул. Велика Васильківська, 114; ідентифікаційний код 43642741) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Барселона" (03035, місто Київ, вул. Патріарха Мстислава Скрипника, будинок 45; ідентифікаційний код 41842020)
- житловий будинок в літ. А, загальною площею 454,2 кв.м., розташований адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомо майна: 738547780000);
- земельну ділянку, площею 0,0730 га, з кадастровим номер: 8000000000:82:079:0029, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 758794180000).
3. Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Інни Петрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:
- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 60517296 від 22.09.2021 14:49:32, згідно з яким зареєстровано заборону на житловий будинок (номер запису про обтяження: 44093878; реєстраційний номер об'єкта нерухомо майна: 738547780000);
- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 60582211 від 24.09.2021 19:04:05, згідно з яким зареєстровано заборону на земельну ділянку (номер запису про обтяження: 44151652; реєстраційний номер об'єкта нерухомо майна: 758794180000).
В обґрунтування обставин з якими обумовлюється задоволення позовних вимог позивач вказує наступне.
Що стосується наказу МЮУ "Про задоволення скарги" № 3456/5 від 30.09.2021, то позивач відзначає, що скасовуючи рішення приватного нотаріуса Михайленка С.А. № 54387300 від 02.10.2020, на підставі якого за ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" було зареєстровано право власності на житловий будинок та земельну ділянку у відповідності до положень ст. 37 Закону України "Про іпотеку" (в порядку процедури позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки), Колегія Мін'юсту виходила з того, що до заяви про державну реєстрацію права власності, за результатами розгляду якої прийнято оскаржуване рішення, не було додано всіх необхідних документів для проведення державної реєстрації прав, а саме письмової вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, надісланої ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" ТОВ "Пром-Інвест", яке відповідно до відомостей ДРРПНМ було боржником за зобов'язаннями.
Втім, на переконання позивача вказаний висновок є безпідставним та необґрунтованим, оскільки, ТОВ "Пром-Інвест" не має жодного відношення до спірних зобов'язань та не є стороною ні за кредитним договором № 017/2-2011/840 від 09.09.2011, ні за іпотечним договором від 22.03.2011, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л.І. за реєстровим номером 804. У зв'язку з чим, у ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" були відсутні підстави для направлення письмової вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору на адресу ТОВ "Пром-Інвест", яке не є боржником по вказаному договору та іпотекодавцем житлового будинку та земельної ділянки.
Крім того, позивач вказує, що окремою підставою для скасування спірного наказу є його прийняття відповідачем-1 за межами власних повноважень, у зв'язку з наявністю спору щодо нерухомого майна.
Що стосується витребування майна з чужого незаконного володіння, то позивач вказує, що 02.07.2021, внаслідок несанкціонованого вручання сторонніх осіб до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, факт якого встановлено у висновках Колегії Мін'юсту до наказів № 3275/5 від 15.09.2021, № 3457/5 від 30.09.2021, № 3758/5 від 21.10.2021, право власності ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" на житловий будинок та земельну ділянку було незаконно перереєстровано на ОСОБА_2 (попереднього власника), що дозволило на протязі трьох днів без відома позивача вчинити ланцюг правочинів, за якими кінцевим набувачем житлового будинку та земельної ділянки стало ТОВ "Євро Ріеал Естейт" (відповідач-2).
Оскільки, як про це вказує позивач житловий будинок та земельна ділянка вибули з його володіння поза його волею й наразі право власності на вказані об'єкти нерухомості зареєстровані в ДРРПНМ за ТОВ "Євро Ріеал Естейт", то належним способом захисту порушених прав позивача, як законного власника, є пред'явлення вимоги про витребування житлового будинку та земельної ділянки з чужого незаконного володіння відповідача-2 без оспорювання ланцюга правочинів щодо вказаного майна, вчинених з 02.07.20201 по 16.09.2021 (договір купівлі-продажу від 02.07.2021, акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу від 03.07.2021, договір купівлі-продажу від 05.07.2021, договір іпотеки від 16.09.2021).
Крім того, з метою повного та ефективного захисту порушених прав позивача та відновлення становища, яке існувало до такого порушення, останнім також пред'явлено вимоги про скасування рішень державного реєстратора (приватного нотаріуса Кузьменко Інни Петрівни) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятих на підставі договору іпотеки від 16.09.2021, укладеного із ОСОБА_1 , згідно з якими було накладено заборони на житловий будинок (номер запису про обтяження: 44093878) та земельну ділянку (номер запису про обтяження: 44151652).
2. Стислий виклад позиції відповідачів
У поданому відповідачем-1 відзиві останній заперечує щодо задоволення позову, вказуючи, що оскаржуване рішення прийняте приватним нотаріусом Михайленком С.А. з порушенням вимог п. 2 ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". У зв'язку з чим, відповідно до ч. 3 ст. 26, пп. "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наказом МЮУ від 30.09.2021 № 3456/5 скаргу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора від 06.09.2021 № 16/1/4-40411-15 задоволено в повному обсязі та скасовано рішення від 02.10.2020 № 54387300, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. на підставі якого за ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" було зареєстровано право власності на житловий будинок та земельну ділянку.
Що стосується тверджень позивача про наявність судового спору щодо нерухомого майна, що унеможливлює розгляд скарг на рішення державного реєстратора, то відповідач-1 вказує, що на момент подання та розгляд скарги не було відомостей про наявне судове провадження між тими самими сторонами, з того самого предмету та підстав, тому твердження позивача про порушення МЮУ п. 4 ч. 8 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", абз. 4 п. 5 Порядку № 1128 є необґрунтованими та помилковими.
У поданому відповідачем-2 відзиві останній заперечує щодо задоволення позову, вказуючи, про відсутність підстав для скасування рішення МЮУ від 30.09.2021 № 3456/5, погодившись з доводами відповідача-1 що викладені в його відзиві.
Крім того, відповідач-2 вказує, що Печерський районний суд міста Києва, постановляючи рішення у справі № 757/27226/19-ц визнав за ПАТ "Банк "Камбіо" право вимоги та право іпотеки. Як про це вказує позивач, вказане право вимоги було неодноразово передане. Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора. З огляду на що відповідач-2 вказує, що саме по собі існування права вимоги в кредитора, цілком очевидно, не означає припинення існування прав власника (боржника) на належне йому майно, а отже, цілком очевидно, що уклавши договір від 01.11.2019, позивач не отримав права власності на житловий будинок та земельну ділянку. Відтак, на переконання відповідача-2 спір, предметом якого є права вимоги за кредитним та іпотечними договорами, не є тотожними спору про право на нерухоме майно в розумінні п.1 ч.2 ст. 37 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Твердження позивача щодо факту існування в нього права власності на спірне майно на переконання відповідача-2 є помилковими.
3. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Барселона" залишено без руху. Та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду: доказів направлення (касовий чек, поштова квитанція з описом вкладення тощо) відповідачам копії позовної заяви з доданими до неї доказами; доказів сплати (оригінал платіжного доручення) судового збору в розмірі 107 749, 50 грн.
26.04.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви з доданим до неї доказами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.06.2022.
14.06.2022 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача-1 на позовну заяву в якому останній заперечує щодо задоволення позову, вказуючи про його необґрунтованість.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 суд звернувся до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської районної в місті Києві державної реєстрації із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 (р.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за формою, наведеною в додатку № 3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016, відповідно було зобов'язано відділ надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (р.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ). Підготовче засідання відкладено на 13.07.2022.
01.07.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив Міністерства юстиції України.
06.07.2022 до Господарського суду міста Києва від Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської районної в місті Києві державної надійшла відповідь на ухвалу суду від 15.06.2022, відповідно надано інформацію щодо місця проживання ОСОБА_1 .
12.07.2022 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 відкладено підготовче засідання на 27.07.2022.
21.07.2022 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача-2 про ознайомлення з матеріалами справи.
27.07.2022 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача-2 на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення позовних вимог вказуючи про відсутність підстав для скасування вішення МЮУ від 30.09.2021 № 3456/5.
У поданому відзиві відповідач-2 також просив суд поновити строк для подання відзиву в якості підстав для поновлення строку зазначені наступні обставини. 12.07.2022 директором ТОВ "Євро Ріеал Естейт" було подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи, в якому він пояснив, що будучи єдиним учасником та директором відповідача-2, 10.03.2022, з метою захисту життя виїхав з Києва до міста Звенігородка, Звенігородського району, Черкаської області де й проживає станом на день звернення з клопотанням про відкладення розгляду справи. Також зазначив, що відповідачем-2 не отримувались процесуальні документи у справі, уповноважені представники та директор ТОВ "Євро Ріеал Істейт" не мають можливості прибути у підготовче судове засідання, призначене на 13.07.2022 о 14 год 20 хв. особисто з незалежних від них обставин, а товариство потребує додаткового часу для пошуку представників, оформлення повноважень та ознайомлення з матеріалами справи, у зв'язку з чим у виникла потреба клопотати про відкладення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи. До клопотання, серед іншого, було подано роздруківку даних з Єдиного державного веб- порталу електронних послуг "Дія" з довідкою переселенця від 20.04.2022 № 7109-7500197662. Представник відповідача-2 був наділений повноваженнями на підставі довіреності лише 21.07.2022 та вже 22.07.2022, ним було здійснено ознайомлення із матеріалами справи, зокрема, з позовною заявою, що зумовило можливість підготовки даного відзиву.
У підготовчому засіданні 27.07.2022 суд дослідивши викладену у відзиві заяву про поновлення строку на подання відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, не видаляючись до нарадчої кімнати ухвалив визнати поважними причини пропуску процесуального строку, у зв'язку з чим, судом було поновлено відповідачу-2 ТОВ "Євро Ріеал Істейт" процесуальний строк та відповідно прийнято до розгляду відзив на позовну заяву (дана інформація занесена до протоколу судового засідання 27.07.2022).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2022 підготовче засідання відкладено на 07.09.2022.
03.08.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив ТОВ "Євро Ріеал Істейт".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.09.2022.
27.09.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про вступ у справу ОСОБА_3 як представника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у судовому засіданні оголошено перерву до 05.10.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у судовому засіданні оголошено перерву до 12.10.2022.
У судовому засіданні 12.10.2022 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд про їх задоволення.
Представник відповідача-2 заперечив щодо задоволення позовних вимог, просив суд відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, був присутній в минулому судовому засіданні.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 12.10.2022 дослідивши її матеріали та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
09.09.2011 між ПАТ "Банк Камбіо" (кредитор) та ОСОБА_4 (позичальник) був укладений кредитний договір № 017/2-2011/840 за умовами якого позичальнику було надано кредит в розмірі 3 220 000 долари США на споживчі потреби з кінцевим строком погашення 25.08.2014.
16.01.2012 в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, між ПАТ "Банк Камбіо" (іпотекодержатель) та ОСОБА_5 (іпотекодавець) був укладений договір іпотеки посвідчений 22.03.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л.І. за реєстровим № 804 (в редакції договору від 16.01.2012 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л.І. за реєстровим № 153) за умовами якого в іпотеку Банку були передані:
- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 454,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;
- земельна ділянка, площею 0,0730 гa, з кадастровим номером 8000000000:82:079:0029, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .
26.10.2015 між ОСОБА_5 (іпотекодавець, дарувальник) та ОСОБА_2 (обдаровуваний) був укладений договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л.І. за реєстровим № 2059, за умовами якого право власності на об'єкт іпотеки (житловий будинок та земельну ділянку) перейшло до ОСОБА_2 (малолітнього сина іпотекодавця).
17.10.2018 ПАТ "Банк Камбіо", у зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором, направило на адреси ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 повідомлення-вимогу № 22/2011 вiд 04.10.2018 в порядку ст. 35, 36, 37 Закону України "Про іпотеку", в якій вимагало у 30-денний строк виконати порушені зобов'язання за кредитним договором, а також передало про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки (житловий будинок та земельну ділянку) в порядку ст. 37. 38 Закону України "Про іпотеку".
25.10.2019 за результатами проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу майна неплатоспроможного Банку, між ПАТ "Банк Камбіо" (первісний кредитор та іпотекодержатель) та ТОВ "Фінансова компанія "Фінмарк" (новий кредитор та іпотекодержатель) укладено договір № 15 про відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р.О. за реєстровим № 5431, за умовами якого права вимоги до кредитним та іпотечним договором перейшли на користь ТОВ "Фінансова компанія "Фінмарк".
01.11.2019 між ТОВ "Фінансова компанія "Фінмарк" (кредитор, іпотекодержатель) та ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" (новий кредитор, іпотекодержатель) був укладений договір № 1111/10-19-К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимог та майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р.О. за реєстровим № 5546, за умовами якого права вимоги за кредитним та іпотечним договором перейшли на користь ТОВ "Фінансова компанія "Барселона".
04.12.2019 у зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором, ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" було направлено на адресу ОСОБА_4 повідомлення-вимогу № 1/2 від 03.12.2019 в порядку ст. 35, 36, 37 Закону України "Про іпотеку", в якій вимагало у 30-денний строк виконати порушені зобов'язання за кредитним договором з попередженням про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 36, 37, 38 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання зазначеної вимоги.
03.01.2020 у зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором, ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" було направлено на адресу ОСОБА_2 повідомлення-вимогу № 01/03 від 03.01.2020 в порядку ст. 35, 36, 37 Закону України "Про іпотеку", в якій вимагало у 30-денний строк виконати порушені зобов'язання за кредитним договором з попередженням про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 36, 37, 38 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання вказаної вимоги.
02.10.2020 ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" у зв'язку з невиконанням позичальником та іпотекодавцем вищезазначених вимог, звернуло стягнення на предмет іпотеки (житловий будинок та земельну ділянку) в порядку ст. 37 Закону України "Про іпотеку" шляхом реєстрації за собою права власності на вказані об'єкти в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення приватного нотаріуса Михайленка Сергія Анатолійовича № 54387300, записи про право власності № 38484927, № 38484775).
В той час, 30.09.2021 на підставі наказу Мін'юсту "Про задоволення скарги" № 3456/5 від 30.09.2021 (оскаржуваний наказ) скасовано рішення державного реєстратора (приватного нотаріуса Михайленка С.A.) № 54387300 від 02.10.2020, на підставі якого право власності на предмет іпотеки було зареєстровано за ТОВ "Фінансова компанія "Барселона", зокрема, підстава задоволення скарги: не додано всіх необхідних документів для реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.
Скасовуючи рішення приватного нотаріуса Михайленка С.А. № 54387300 від 02.10.2020, на підставі якого за ТОВ "Фінансова компанія "Барселона", було зареєстровано право власності на житловий будинок та земельну ділянку у відповідності до положень ст. 37 Закону України "Про іпотеку" (в порядку процедури позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки), Колегія Мін'юсту виходила з того, що до заяви про державну реєстрацію права власності, за результатами розгляду якої прийнято оскаржуване рішення, не було додано всіх необхідних документів для проведення державної реєстрації прав, а саме, письмової вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, надісланої ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" Товариству з обмеженою відповідальністю "Пром-Інвест", яке відповідно до відомостей ДРРПНМ було боржником за зобов'язаннями.
Крім того, 15.09.2021, 30.09.2021 та 21.10.2021 - на підставі наказів Мін'юсту "Про задоволення скарги" № 3275/5 від 15.09.2021, № 3457/5 від 30.09.2021, № 3758/5 від 21.10.2021:
- скасовані всі реєстраційні дії, проведені 02.07.2021 Мартинюк Єлизаветою Ремусівною (рішення № 56167762 від 15.01.2021, № 56462477 від 04.02.2021, № 58287519 від 22.05.2021);
- скасовані реєстраційні дії, на підставі яких право власності на житловий будинок та земельну ділянку були зареєстровані за ОСОБА_7 , ТОВ "Гардиан" та ТОВ "Євро Ріеал Істейт".
Підстава для задоволення скарг: несанкціонований доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з використанням електронного ключа доступу Мартинюк Єлизавети Ремусівни .
Так, з висновків Колегії Мін'юсту, що є додатками до наказів № 3275/5 від 15.09.2021, № 3457/5 від 30.09.2021, № 3758/5 від 21.10.2021, вбачається, що перереєстрація права власності на житловий будинок та земельну ділянку з ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" на інших осіб стало наслідком несанкціонованого доступу до Державного реєстру прав з використанням електронного ключа доступу державного нотаріуса Мартинюк Є.Р . Відповідно до листа Державного підприємства "Національні інформаційні системи" № 4382/19.2-11 від 03.09.2021 останнім виявлено ряд користувачів, які для доступу до Державного реєстру прав використовують техніку, уражену шкідливим програмним забезпеченням, та від імені яких впродовж червня-серпня 2021 року вчинялися несанкціоновані дії в Державному реєстрі прав, зокрема реєстраційні дії, здійснені державним нотаріусом Мартинюк Є.Р
Таким чином, 02.07.2021 внаслідок несанкціонованого вручання сторонніх осіб до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, факт якого встановлено у Висновках Колегії Мін'юсту до наказів № 3275/5 від 15.09.2021, № 3457/5 від 30.09.2021, № 3758/5 від 21.10.2021, право власності ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" на житловий будинок та земельну ділянку на переконання позивача було незаконно перереєстровано на ОСОБА_2 (попереднього власника), що дозволило на протязі трьох днів вчинити ланцюг правочинів, за якими кінцевим набувачем житлового будинку та земельної ділянки стало ТОВ "Євро Ріеал Істейт".
На даний час вказані накази Мін'юсту не були виконані (реалізовані) шляхом скасування у ДРРПНМ незаконних реєстраційних дій, а тому за даними ДРРПНМ право власності на житловий будинок та земельну ділянку залишається зареєстрованим за ТОВ "Євро Ріеал Істейт" (відповідачем-2).
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Що стосується визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" № 3456/5 від 30.09.2021, то суд вказує наступне.
В ході розгляду даної справи, судом встановлено, що Центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства Юстиції (далі - колегія) у складі В.Бондаренко (головуючий на засіданні), В.Дубовика, М.Супліченко, К.Федорчук, С.Ковальчук (секретаря колегії) розглянувши скаргу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - скаржник) від 06.09.2021 № 16/1/4-40411-15, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 07.09.2021 за № CK-1437-21 (далі - скарга) на рішення віл 02.10.2020 № 54387300, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем, щодо житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 738547780000) та земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:079:0029 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 758794180000) рекомендувала скаргу задовольнити в повному обсязі виходячи з наступного.
Скаржник зазначає, що Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора здійснюється підтримання публічного обвинувачення в суді в кримінальному провадженні, під час досудового розслідування якого ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 15.08.2016 у справі № 760/5337/16-к накладено арешт на житловий будинок та земельну ділянку, які належать ОСОБА_2 . Проте, приватним нотаріусом Михайленком С.А. проведено державну реєстрацію переходу права власності на житловий будинок та земельну ділянку від ОСОБА_2 до іншої особи.
Скаржник вважає оскаржуване рішення протиправним і просить його скасувати, оскільки приватним нотаріусом Михайленком С.А. не дотримано вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав та не здійснено належної перевірки поданих документів.
З відомостей Державного реєстру прав Колегією було встановлено, що на підставі оскаржуваного рішення зареєстровано перехід права власності на житловий будинок та земельну ділянку (шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки) від ОСОБА_2 до ТОВ "Фінансова компанія "Барселона".
Колегією встановлено, що оскаржуване рішення прийнято за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію права власності за № 41757778 (далі - Заява), до якої не було додано: засвідченої іпотекодержателем копії письмової вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, а саме, письмової вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, надісланої ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пром-Інвест", яке відповідно до відомостей Державного реєстру прав (запис про іпотеку № 33513318) було боржником за зобов'язаннями.
Таким чином, Колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийняте приватним нотаріусом Михайленком С.А. з порушенням вимог пункту 2 частини третьої статті 10, частини першої статті 23 Закону, пунктів 14, 40, 61 Порядку № 1127 та підлягає скасуванню. У зв'язку з чим, скаргу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора було задоволено в повному обсязі та відповідно скасовано рішення від 02.10.2020 54387300, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем.
Водночас, суд вважає передчасними доводи відповідача-1, які послугували підставою для прийняття оскаржуваного наказу № 3456/5 від 30.09.2021, виходячи з наступного.
01.11.2019 між ТОВ "Фінансова компанія "Фінмарк" (кредитор, іпотекодержатель) та ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" (новий кредитор, іпотекодержатель) був укладений договір № 1111/10-19-К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимог та майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р.О. за реєстровим № 5546, за умовами якого права вимоги за кредитним договором № 017/2-2011/840 від 09.09.2011 із усіма змінами до нього та майнові права за договором іпотеки від 22.03.2011 перейшли на користь ТОВ "Фінансова компанія "Барселона".
Водночас, судом встановлено, що договором іпотеки від 22.03.2011 (предметом якого є нерухоме майно: житловий будинок, загальною площею 454,2 кв.м. та земельна ділянка, площею 0,0730 гa, з кадастровим номером 8000000000:82:079:0029, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ) було також забезпечено виконання зобов'язань позичальника та Банку за генеральною кредитною угодою № 002/1-2011/980 від 08.02.2011 укладеною між ТОВ "Компанія "Пром-Інвест" та ПАТ "Банк Камбіо".
Так, перелік документів, які подаються для державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, міститься в п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 553) (далі - Порядок № 1127).
Відповідно до положеннями даного пункту іпотекодержателем подаються державному реєстратору такі документи:
1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв'язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);
3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов'язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб'єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації.
4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Позивач вказує, що на виконанням вимог даної норми ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" було подано приватному нотаріусу Михайленку С.А. всі перелічені вище документи, в тому числі:
- засвідчену копію повідомлення-вимоги № 1/2 від 03.12.2019 в порядку статей 35, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" з доказами її надіслання на адресу боржника ( ОСОБА_4 ) та отримання боржником 13.12.2019. Копії опису вкладення у цінний лист, накладної Укрпошти № 0303108461210 та витягу з Інтернет сервісу Укрпошти "Відстеження поштових відправлень" містяться в матеріалах справи;
- засвідчену копію повідомлення-вимоги № 01/03 від 03.01.2020 в порядку статей 35, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" з доказами й надіслання на адресу іпотекодавця ( ОСОБА_2 ) та отримання іпотекодавцем 09.01.2020. Копії опису вкладення у цінний лист, накладної Укрпошти № 0101909274460 та витягу з Інтернет сервісу Укрпошти "Відстеження поштових відправлень" містяться в матеріалах справи.
Відтак, судом встановлено, що позивач на підставі договору № 1111/10-19-К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимог та майнових прав від 01.11.2019 придбав право вимоги лише за кредитним договором № 017/2-2011/840 від 09.09.2011 та майнові права за договором іпотеки від 22.03.2011.
В той час, як ТОВ "Компанія "Пром-Інвест" було позичальником за іншою кредитною угодою № 002/1-2011/980 від 08.02.2011, але виконання зобов'язань якого було забезпечено тим же договором іпотеки від 22.03.2011, тобто, одним спірним майном.
Так, дійсно ТОВ "Компанія "Пром-Інвест" згідно відомостей Державного реєстру прав являється боржником, втім, з огляду на встановлені судом обставини, дане товариство являється боржником за іншим кредитним договором.
За таких обставин, у позивача були відсутні підстави для направлення письмової вимоги для усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору саме на адресу ТОВ "Компанія "Пром-Інвест", яке не є іпотекодавцем житлового будинку та земельної ділянки.
Таким чином, оскільки за висновком суду у позивача були відсутні підстави для направлення письмової вимоги для усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору саме на адресу ТОВ "Компанія "Пром-Інвест", в той час, як підставою для винесення спірного наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" № 3456/5 від 30.09.2021 послугувало саме неповідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пром-Інвест", то за таких обставин, вказане рішення прийняте з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, що мали значення при розгляді даної скарги Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора від 06.09.2021 № 16/4-40411-15.
У зав'язку з чим, наказ Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" № 3456/5 від 30.09.2021 визнається судом незаконним та підлягає скасуванню.
Що стосується окремих підстав з якими позивач обумовлює можливість визнання незаконним та скасування спірного наказу, а саме, наявність судового спору щодо нерухомого майна, то суд з такими твердженнями не погоджується з огляду на наступне.
Позивач посилається на рішення Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/27226/19-ц від 07.12.2021, вказуючи при цьому, що даним рішенням задоволено вимоги ПАТ "Банк Камбіо", визнано за ним право вимоги за кредитним договором № 017/2-2011/840 від 09.09.2011 та право іпотеки за іпотечним договором від 22.03.2011, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л.І. за реєстровим номером 804.
Позивач вважає, що розгляд Печерським районним судом справи № 757/27226/19-ц є передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 37 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підставою для відмови у розгляді скарги на рішення приватного реєстратора - приватного нотаріуса Михайленка С.A. № 54387300 від 02.10.2020 року.
В той час, резолютивну частину вказаного позивачем рішення у праві № 757/27226/19-ц сформульовано наступним чином:
(…) Визнати за Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" право вимоги за кредитним договором № 017/2-2011/840 від 09 вересня 2011 року, укладеним Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" та ОСОБА_4 .
(...) Визнати за Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" право іпотеки за договором іпотеки від 22 березня 2011 року, укладеного Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" (іпотекодержатель) та ОСОБА_5 (іпотекодавець), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського округу Корнієць Л. І. за № 804. (...).
З наведеного вбачається, що Печерський районний суд м. Києва, постановляючи рішення у справі № 757/27226/19-ц визнав за ПАТ "Банк Камбіо" саме право вимоги та право іпотеки.
Разом з тим, суд відзначає, що сам позивач вказує, що право вимоги було неодноразово передане, зокрема, 01.11.2019 між ТОВ "Фінансова компанія "Фінмарк" та ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" був укладений договір 1111/10-19-К про відступлення прав вимоги та майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Швецем Р.О. за реєстровим номером 5546, у відповідності до якого до позивача перейшли права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором
Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
В той час, саме по собі існування права вимоги в кредитора, цілком очевидно, не означає припинення існування прав власника (боржника) на належне йому майно, а отже, цілком очевидно, що уклавши договір від 01.11.2019, позивач не отримав права власності на житловий будинок та земельну ділянку.
Таким чином, суд презюмує, що спір предметом якого є права вимоги за кредитним та іпотечними договорами, не є тотожними спору про право на нерухоме майно в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.7 ч.4 ст.24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі: державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України "Про іпотеку", за умови що інші обтяження на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровано після державної реєстрації іпотеки.
Судом встановлено, що і позивач і Банк є фінансовими установами та зареєстрували обтяження щодо переданого майна в іпотеку до обтяження за ухвалою Солом'янського районого суду міста Києва від 15.08.2016 у справі № 760/5337/16-к.
Що ж стосується вимог позивача про витребування з чужого незаконного володіння, а саме відповідача-2 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" житлового будинку, загальною площею 454,2 кв.м. та земельної ділянки, площею 0,0730 гa, з кадастровим номером 8000000000:82:079:0029, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 та похідних вимог про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, то суд вказує наступне.
За висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, відповідно до статті 387 ЦК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Об'єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову. Якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, видозмінилась, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов'язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень ЦК. Такі ж способи захисту застосовуються і до речей, визначених родовими ознаками, оскільки із чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ. Відповідно до положень частини 1 статі 184 ЦК річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Згідно приписів ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Так, відповідно до ч. 1-3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.
Згідно ч. 1, 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, то підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до п. 5.4.1. іпотечного договору за рішенням іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватись наступним чином (договір про задоволення вимог іпотекодержателя): у випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець передає у власність іпотекодержателю предмет іпотеки.
Частиною 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.
Водночас, в ході розгляду даної справи судом встановлено, що 26.10.2015 між ОСОБА_5 (іпотекодавець, дарувальник) та ОСОБА_2 (обдаровуваний) був укладений договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л.І. за реєстровим № 2059, за умовами якого право власності на об'єкт іпотеки (житловий будинок та земельну ділянку) перейшло до ОСОБА_2 (малолітнього сина іпотекодавця).
Вказаного факту позивачем не заперечується та не спростовується.
Суд відзначає, що із наданої позивачем до позовної заяви інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна на 49 аркушах, суд встановив: номер запису про обтяження 16219111 дата та час державної реєстрації 02.09.2016 у відомостях про суб'єктів обтяження ОСОБА_2 значився як особа, майно/права якої обтяжуються.
Тобто, з вересня 2016 року ОСОБА_2 був власником спірного майна будучи малолітньою особою.
Про такі обставини, як Банк, який відступав права вимоги, так й фінансові компанії, які купували права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, повинні були бути обізнані.
В той час, сам позивач в позові зазначає, що 17.10.2018 ПАТ "Банк Камбіо" було направлено повідомлення-вимогу № 22/2011 вiд 04.10.2018 в порядку ст. 35, 36, 37 Закону України "Про іпотеку", в якій вимагалось у 30-денний строк виконати порушені зобов'язання за кредитним договором з попередженням про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 36, 37, 38 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання вказаної вимоги, а в подальшому 03.01.2020 повідомлення-вимогу № 01/03 такого ж змісту було направлено й позивачем, зокрема, ОСОБА_2 , тобто, на той час неповнолітній особі.
Факт того, що ОСОБА_2 , станом на момент направлення вказаних вище вимог був неповнолітнім підтверджується наданим позивачем договором купівлі-продажу від 02.07.2021, з якого вбачається, рік народження особи - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Таким чином, постає логічне питання, щодо законності дій вчинених починаючи з 2018 року (ПАТ "Банк Камбіо"), продовжених в 2019 році (ТОВ "Фінансова компанія "Фінмарк") та в подальшому в 2019-2020 роках ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" щодо нерухомого майна житлового будинку, загальною площею 454,2 кв.м. та земельної ділянки, площею 0,0730 гa, з кадастровим номером 8000000000:82:079:0029, тоді, як новим власником даного нерухомого майна на підставі договору дарування від 26.10.2015 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л.І. за реєстровим № 2059, став малолітній син іпотекодавця (дарувальника) ОСОБА_5 обдаровуваний ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
При тому, суд звертає увагу на те, що аналіз судової практики Верховного Суду України вказує на те, що передбачене статтею 177 СК України, статтею 17 Закону України "Про охорону дитинства", статтею 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних і безпритульних дітей" положення про необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, спрямоване на захист прав дітей. Якщо при укладенні договору іпотекодавець приховав той факт, що право користування житлом у квартирі має малолітня дитина, й попереднього дозволу на вчинення оспорюваного правочину орган опіки та піклування не надав, а правочин, учинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина, за відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина 6 статті 203, частина 1 статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що такий правочин суперечить правам та інтересам дитини, звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло; сам по собі факт відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним.
Крім того, пунктами 1.9, 1.10 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 22 лютого 2012 року за №282/20595, передбачено, що з метою перевірки відсутності прав малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб на користування відчужуваним житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною нотаріус вимагає подання йому довідки про склад сім'ї житлово-експлуатуючої організації, квартального комітету або іншого уповноваженого органу з питань реєстрації місця проживання; у разі виявлення з поданих відчужувачем документів, що право власності або право користування відчужуваним житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною мають малолітні чи неповнолітні діти або недієздатні чи обмежено дієздатні особи, нотаріус повинен витребувати у відчужувача дозвіл органу опіки та піклування на вчинення такого правочину.
В Законі України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року № 1382-ІУ положення про обов'язкову реєстрацію новонароджених дітей відсутні, у зв'язку із чим судова практика орієнтує на те, що визнання недійсними договорів іпотеки без згоди органів опіки та піклування навіть у випадку, коли дитина не була зареєстрована в переданому в іпотеку житловому приміщенні, продиктовані необхідністю захисту її житлових прав та інтересів.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Поняття "майно" у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції.
Зокрема, згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися "згідно із законом", воно повинне мати "легітимну мету" та бути "необхідним у демократичному суспільстві". Якраз "необхідність у демократичному суспільстві" і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути "відповідними і достатніми"; для такого втручання має бути "нагальна суспільна потреба", а втручання - пропорційним законній меті.
У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання "справедливого балансу" між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб'єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.
Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (заява № 43768/07)).
Вказане свідчить про те, що навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі сподіватися, що її право користування цим майном буде оцінене на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів статті 8 Конвенції.
Таким чином, з огляду на викладене вище та встановлені в ході розгляду судом обставини, в контексті спірних правовідносин та обраного позивачем способу захисту має бути встановлено, а чи є позивач - ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" законним власником спірного майна та чи набуто таке майно, у спосіб, що не суперечить закону та інтересам суспільства.
При цьому, суд вказує, що наді обставини не встановлювались та не могли бути встановленим в ході розгляду Міністерством юстиції України скарги Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора від 06.09.2021 № 16/4-40411-15 та відповідно прийнятті наказу № 3456/5 від 30.09.2021 "Про задоволення скарги" № 3456/5 від 30.09.2021 та скасуванні рішення від 02.10.2020 № 54387300.
Так, позивач пов'язує момент виникнення в нього права власності на житловий будинок та земельну ділянку на підставі рішення приватного реєстратора - приватного нотаріуса Михайленка С.А. № 54387300 від 02.10.2020.
Разом з тим, із наданого відповідачем-2 витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 02.07.2021 року, вбачається, що в якості власника житлового будинку в літ. А, загальною площею 454,2 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:738547780000) та земельної ділянки площею 0,073 га, з кадастровим номером 8000000000:82:079:0029, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 758794180000) визначений ОСОБА_2.
Підставою внесення зазначених даних до реєстру, у відповідності до даного витягу було рішення, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. Номер запису 54387300 від 02.10.2020.
Ця ж інформація підтверджується наявними у справі матеріалами, а саме, наданим позивачем витягом на 49 сторінках (зокрема на ст. 4-5 та 18).
Жодних даних про факт звернення стягнення на предмет іпотеки та/чи подальший перехід титулу власника до позивача, в рішенні нотаріуса Михайленка С.А. від 02.10.2020 року із номером запису 54387300 не міститься.
Вказаних обставин позивачем спростовано не було, доказів, щоб свідчили про протилежне суду не представлено.
Таким чином, виходячи із сукупності викладеного вище та встановлених судом обставин, позивачем не доведено обставин, з яким обумовлюється набуття права власності на спірне майно, не представлено вірогідних доказів того, що ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" є власником такого майна у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а відтак, суд не вбачає правових підстав для застосування такого способу захисту, як витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки, саме власник наділений правом витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.
Разом з тим, судом також встановлено, що 02.07.2021 між ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) від імені якого діяв громадянин Чеської Республіки ОСОБА_8 на підставі довіреності від 20.10.2020 та гр. Сполученого Королівства Великої Британії Північної Ірландії ОСОБА_9 був укладений договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості, а саме: житлового будинку АДРЕСА_3 та земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_4, з кадастровим номером 8000000000:82:079:0029.
Відповідач-2 у свою чергу набув право власності на житловий будинок та земельну ділянку на підставі відплатного договору купівлі-продажу, укладеного 05.07.2021 між ТОВ "Гардиан" та ТОВ "Євро Ріеал Істейт", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клімовою Н.В. за реєстровим номером 2222.
При цьому, у відповідності до положень п. 9 вказаного договору купівлі-продажу, відсутність арештів та заборони відчуження нерухомого майна, яке є предметом договору, податкової застави, та відсутність обтяження стосовна продавця, підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо об'єкта нерухомого майна та суб'єкта від 05.07.2021.
Таким чином, нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клімовою Н.В. безпосередньо в день посвідчення договору купівлі-продажу перевірялись дані відповідних реєстрів. Будь-які законні підстави для відмови в реєстрації правочину, станом на момент його укладання були об'єктивно відсутні.
Відтак, за відсутності більш вірогідних доказів, щоб свідчили про протилежне, житловий будинок та земельна ділянка були отримані відповідачем-2 у власність в законний спосіб.
Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи встановлені судом обставини, позов ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" підлягає частковому задоволенню, а саме, в частині визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" № 3456/5 від 30.09.2021, оскільки, в ході розгляду даної справи судом було встановлено відсутність обов'язку у позивача для направлення письмової вимоги на адресу ТОВ "Компанія "Пром-Інвест", оскільки, вказане товариство не є іпотекодавцем житлового будинку та земельної ділянки, та являється боржником за іншою кредитною угодою № 002/1-2011/980 від 08.02.2011, але виконання зобов'язань якого було забезпечено тим же договором іпотеки від 22.03.2011.
В той час, вимоги позивача в частині витребування з чужого незаконного володіння, а саме відповідача-2 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" житлового будинку, загальною площею 454,2 кв.м. та земельної ділянки, площею 0,0730 гa, з кадастровим номером 8000000000:82:079:0029, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 та похідних вимог про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не підлягають задоволенню оскільки, позивачем не доведено обставин, з яким обумовлюється набуття права власності на спірне майно, не представлено вірогідних доказів того, що ТОВ "Фінансова компанія "Барселона" є власником такого майна у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а відтак, у суду відсутні правові підстави для застосування такого способу захисту, як витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки, саме власник наділений правом витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.
Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
При цьому, суд відзначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Барселона" - задовольнити частково.
2. Визнати незаконним та стасувати наказ Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" № 3456/5 від 30.09.2021.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вул. Архітектора Городецького, 13; ідентифікаційний код 00015622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Барселона" (03035, місто Київ, вул. Патріарха Мстислава Скрипника, будинок 45; ідентифікаційний код 41842020) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 841 (дві тисячі вісімсот сорок один) грн 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 24.10.2022
Суддя Дмитро БАРАНОВ