17.10.2022 року м.Дніпро Справа № 908/3057/21 (908/213/22)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Кузнецова В.О., Коваль Л.А.
секретар судового засідання Зелецький Р.Р.
розглянувши апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "ТОЙОТА - УКРАЇНА" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 20.01.2022 (суддя Юлдашев О.О.)
у справі № 908/3057/21 (908/213/22)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мокузай Трейд"
про вжиття заходів забезпечення позову до пред'явлення позову
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс", м. Київ
2. Підприємства з іноземними інвестиціями "Тойота-Україна", м. Київ
3. Корпорації "Сумітомо", Японія
про визнання недійсним договору
в межах справи № 908/3057/21
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мокузай Трейд", м. Запоріжжя
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.11.2021р., зокрема, відкрито провадження у справі №908/3057/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокузай Трейд». Визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора ТОВ «Фірма Лісандра» у розмірі 1 062 500,00 грн. Введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Стецину І.В.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 18.01.2022р. у справі №908/3057/21 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокузай Трейд», припинено повноваження розпорядника майна боржника Стецини І.В., визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Мокузай Трейд», м. Запоріжжя, б. Шевченка, буд. 32, Запорізька обл., код ЄДРПОУ 41881138 банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Стецину І.В.
20.01.2022 ліквідатор, арбітражний керуючий Стецина І.В. в межах справи №908/3057/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокузай Трейд» подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову до пред'явлення позову та просив суд вжити заходи забезпечення позову, а саме:
- Заборонити Підприємству з іноземними інвестиціями «Тойота-Україна», Корпорації «Сумітомо» здійснювати дії щодо розширення дилерської мережі Тойота-Україна в м.Чернігів та укладати з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія Автоцентр-Сервіс», іншими суб'єктами господарювання юридичними особами, фізичними особами-підприємствами, які зареєстровані за законодавством України та за законодавством інших країн договори, предметом яких є призначення уповноваженого дилера Тойота-Україна у місті Чернігів. Строк дії - до набрання рішенням законної сили за позовом ТОВ «МОКУЗАЙ ТРЕЙД» до ТОВ «Інвестиційна компанія «Автоцентр-Сервіс», ПІІ «Тойота-Україна», Корпорація «Сумітомо»;
- Зупинити проведення Підприємством з іноземними інвестиціями «Тойота-Україна» Корпорацією «Сумітомо» конкурсного відбору уповноваженого дилера Тойота-Україна в м. Чернігові. Строк дії - до набрання рішенням законної сили за позовом ТОВ «МОКУЗАЙ ТРЕЙД» до ТОВ «Інвестиційна компанія «Автоцентр-Сервіс», ПІІ «Тойота-Україна», Корпорація «Сумітомо».
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.01.2022 заяву ліквідатора ТОВ «Мокузай Тркейд» арбітражного керуючого Стецини І.В. про забезпечення позову до пред'явлення позову, задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову. Заборонено Підприємству з іноземними інвестиціями «Тойота-Україна», Корпорації «Сумітомо» здійснювати дії щодо розширення дилерської мережі Тойота-Україна в м.Чернігів та укладати з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія Автоцентр-Сервіс», іншими суб'єктами господарювання юридичними особами, фізичними особами-підприємствами, які зареєстровані за законодавством України та за законодавством інших країн договори, предметом яких є призначення уповноваженого дилера Тойота-Україна у місті Чернігів. Строк дії - до набрання рішенням законної сили за позовом ТОВ «МОКУЗАЙ ТРЕЙД» до ТОВ «Інвестиційна компанія «Автоцентр-Сервіс», ПІІ «Тойота-Україна», Корпорація «Сумітомо». В іншій частині заяви відмовлено.
Підприємством з іноземними інвестиціями "ТОЙОТА - УКРАЇНА" подано апеляційну скаргу, згідно якої апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 20.01.2021 про забезпечення позову у справі №908/3057/21/(908/213/22) в частині часткового задоволення заяви ліквідатора ТОВ «МОКУЗАЙ ТРЕЙД» арбітражного керуючого Стецини І.В. про забезпечення позову до пред'явлення позову та встановлення заборони ПІІ «Тойота-Україна», Корпорація «Сумітомо» здійснювати дії щодо розширення дилерської мережі ТОЙОТА-УКРАЇНА в м.Чернігів та укладати договори, предметом яких є призначення уповноваженого дилера ТОЙОТА-УКРАЇНА у місті Чернігів та прийняте нове рішення, яким в задоволенні заяви про забезпечення позову до пред'явлення позову відмовити.
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення судом питання про наявність правових підстав для забезпечення позову.
Наголошує, що господарський суд безпідставно посилався на підстави для вжиття заходів забезпечення позову - утруднення чи унеможливлення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з огляду на те, що предметом майбутнього позову ліквідатора в межах справи про банкрутство ТОВ «Мокузай Трейд» є вимога немайнового характеру - визнання недійсним партнерського договору № ГР21/20 від 21.12.2020.
За твердженням скаржника, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову жодним чином не пов'язані з предметом майбутнього позову та застосовані до осіб, які взагалі не є учасниками спірних правовідносин.
Апелянт зауважує, що твердження заявника та висновки суду про наявність ризиків утруднення виконання можливого судового рішення у майбутньому ґрунтуються на припущеннях.
Крім того, звертає увагу, що Господарський суд Запорізької області проігнорував той факт, що заходи забезпечення позову, про вжиття яких просив ліквідатор, не є співмірними з майбутніми позовними вимогами, не відповідають вимогам розумності, обґрунтованості та адекватності, та не надав оцінку запобіганню порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками справи про банкрутство - ПзІІ «Тойота-Україна» та Корпорація «Сумітомо», чия діяльність фактично обмежується вжитими заходами забезпечення позову.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2022 апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "ТОЙОТА - УКРАЇНА" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 20.01.2022 у справі №908/3057/21(908/213/22) залишено без руху та надано скаржнику строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду докази надіслання арбітражному керуючому копії апеляційної скарги та доданих до неї документів.
На виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2022 у справі №908/3057/21 (908/213/22) апелянтом до матеріалів справи надано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги та витребувані судом докази.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.05.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства з іноземними інвестиціями "ТОЙОТА - УКРАЇНА" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 20.01.2022 у справі №908/3057/21 (908/213/22).
22.06.2022 до Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2022 судове засідання призначено на 05.09.2022 о 15 год. 00 хв.
25.07.2022 до Центрального апеляційного господарського суду від ПзІІ «Тойота-Україна» надійшли письмові пояснення з урахуванням відзиву відповідача-1 на апеляційну скаргу, в якому підтримав доводи своєї скарги та наполягав на її задоволенні.
До Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс" надійшло клопотання про звернення з судовим дорученням та зупинення провадження у справі, в якому заявник просить суд звернутись до Центрального органу Японії - Міністерства закордонних справ Японії з судовим дорученням про вручення Сумітомо Корпорейшн документів в межах справи №908/3057/21 (908/213/22), а саме: ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 23.05.2022 про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Підприємства з іноземними інвестиціями "ТОЙОТА - УКРАЇНА" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 20.01.2022 та зупинити провадження у справі №908/3057/21 (908/213/22).
Від представника Підприємства з іноземними інвестиціями "ТОЙОТА - УКРАЇНА" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.2022 ухвалено судове засідання у справі, призначене на 05.09.2022 о 15 год. 00 хв. провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для представника Підприємства з іноземними інвестиціями "ТОЙОТА - УКРАЇНА" з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2022 розгляд справи №908/3057/21(908/213/22) призначено на 19.09.2022 о 15 год. 10 хв.
19.09.2022 до Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому 19.09.2022 колегія суддів, порадившись на місті оголосила про відкладення розгляду справи до 17.10.2022 о 15:40 год
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.09.2022 судове засідання призначено на 17.10.2022 о 15:40 год.
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2022 ухвалено судове засідання у справі, призначене на 17.09.2022 о 15 год. 40 хв. провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс" з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).
В судове засідання 17.10.2022 з'явився представник апелянта. Інші учасники справи, будучи повідомлені про місце, дату та час судового засідання, явку уповноважених представників не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили.
В той же час, 17.10.2022 до Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів відмовила у його задоволенні, враховуючи наступне.
Частиною 1 ст. 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006 визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За приписами ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 918/539/16.
Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
В свою чергу, згідно приписів ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції
Так, судове засідання за клопотанням ТОВ "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс" вже відкладалося 19.09.2022 на 17.10.2022.
Колегія суддів також враховує, що в матеріалах справи наявний відзив ТОВ "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс" на апеляційну скаргу, в якому останній висловив свою позицію щодо вимог апеляційної скарги.
Крім того, подане ТОВ "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс" клопотання про відкладення розгляду справи було обумовлене, серед іншого, неможливістю вчасно виїхати з міста Київ для того, щоб взяти участь у судовому засіданні, яке проводиться у місті Дніпро у Центральному апеляційному господарському суді.
Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що представником ТОВ "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс" було подано клопотання про участь у судовому засіданні 17.10.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі і ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2022 ухвалено судове засідання у справі, призначене на 17.09.2022 о 15 год. 40 хв. провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс" з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).
17.10.2022 о 14:39 год., тобто незадовго до судового засідання, яке мало відбутися о 15:40 год., представника ТОВ "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс" адвоката Ігнатенко О.О. було додатково повідомлено про розгляд справи та його проведення в режимі відеоконференції за його клопотанням, уточнено його контактні дані, з огляду на неправильне зазначення ним найменування адреси своєї електронної пошти в системі відеоконференцзв'язку "EasyCon, про що здійснено телефонограму № 421 від 17.10.2022. Представник ТОВ "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс" повідомив про намір брати участь в судовому засіданні.
Апеляційний суд зауважує, що другою підставою для відкладення судового засідання заявник визначив те, що 17.10.2022 на території України було оголошено повітряну тривогу.
Натомість, 17.10.2022 о 15:09 год. відповідно до офіційних джерел інформування населення пролунав сигнал відбою повітряної тривоги в м. Дніпро, та о 15:13 год. - в м. Київ.
17.10.2022 о 15:57 год. була здійснена спроба зв'язатись із представником ТОВ "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс" та запросити його до відеоконференції, проте останній на зв'язок не вийшов, на підставі чого, комісією у складі: керівника апарату суду Нурулаєвої Г.Ю. (голова), членів: головного спеціаліста відділу забезпечення судового процесу, інформаційних технологій та технічного захисту Гусєва С.В., секретаря судового засідання Зелецького Р.Р. складено Акт «Щодо відсутності можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції».
У вказаному Акті від 17.10.2022 зафіксовано, що: «в судовому засіданні по справі № 908/3057/21 (908/213/22), в режимі відеоконференції, представник Відповідача-1: ТОВ "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс" Ігнатенко Олександр, не підключився до системи відеоконференцій vkz.court.gov.ua. Згідно карти повітряних тривог, у м. Києві тривогу не об'явлено. На телефонні дзвінки не відповідав».
Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з урахуванням того, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, зважаючи на те, що судове засідання у справі вже відкладалося за клопотанням представника ТОВ "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс", приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, правом на що ТОВ "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс" скористалося, про що свідчить наявний в матеріалах справи відзив останнього на апеляційну скаргу, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників ТОВ "Мокузай Трейд", ТОВ "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс" та Корпорації "Сумітомо".
Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
Представник апелянта в судовому засіданні 17.10.2022 підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати та прийняти нове рішення - про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову до пред'явлення позову.
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.11.2021р., зокрема, відкрито провадження у справі № 908/3057/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокузай Трейд». Визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора ТОВ «Фірма Лісандра» у розмірі 1 062 500,00 грн. Введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Стецину І.В.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 18.01.2022р. у справі № 908/3057/21 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокузай Трейд», м. Запоріжжя, б. Шевченка, буд. 32, Запорізька область, код ЄДРПОУ 41881138, припинено повноваження розпорядника майна боржника Стецини І.В., визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Мокузай Трейд», м. Запоріжжя, б. Шевченка, буд. 32, Запорізька обл., код ЄДРПОУ 41881138 банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Стецину І.В.
20.01.2022 року ліквідатор, арбітражний керуючий Стецина І.В. в межах справи № 908/3057/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокузай Трейд» подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову до пред'явлення позову.
У вказаній заяві ліквідатор, арбітражний керуючий Стецина І.В. в межах справи № 908/3057/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокузай Трейд» зазначає, що ним виявлено укладений між ТОВ «Мокузай Трейд», ТОВ «Інвестиційна компанія «Автоцентр-Сервіс» партнерський договір № ГР21/20 від 21 грудня 2020 року згідно умов якого Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокузай Трейд» та ТОВ «Інвестиційна компанія «Автоцентр-Сервіс» вирішили залучити активи спрямовані на участь в конкурсі з відбору уповноваженого дилера Тойота-Україна в місті Чернігові, який організований ПІІ «Тойота-Україна» та Корпорацією «Сумітомо».
Ліквідатор зазначає, що умови Партнерського договору № ГР21/20 від 21 грудня 2020 у разі укладення дилерського договору між ТОВ «Інвестиційна компанія «Автоцентр-Сервіс» та ПІІ «Тойота-Україна» призведуть до зобов'язання «Мокузай Трейд» здійснювати фінансові відрахування на розвиток дилерської мережі Тойота-Україна в місті Чернігові в розмірі 100 000,00 грн. щомісячно, а у разі не укладення з ТОВ «Мокузай Трейд» на користь «Інвестиційна компанія «Автоцентр-Сервіс» підлягатиме стягнення 500 000,00 грн.
Як зазначає ліквідатор, Партнерський договір № ГР21/20 від 21 грудня 2020 року, є таким, що повинен бути визнаний недійсним у порядку ст. 42 КУзПБ і ним буде подано в межах справи про банкрутство № 908/3057/21 відповідний позов.
Однак, за час підготовки та подання позову, розгляду справи ТОВ «Інвестиційна компанія «Автоцентр-Сервіс» та ПІІ «Тойота-Україна» може укласти відповідний договір що призведе до погіршення фінансового стану боржника, виникнення додаткової заборгованості та негативно вплине на кредиторів.
Також, ліквідатор зазначає, що умовами Партнерського договору № ГР21/20 від 21 грудня 2020 року визначено, що у разі не укладення між ТОВ «Інвестиційна компанія «Автоцентр-Сервіс» та ПІІ «Тойота-Україна» дилерського договору, предметом якого буде призначення уповноваженого дилера Тойота-Україна в місті Чернігів, ТОВ «Мокузай Трейд» повинне буде сплатити на користь ТОВ «Інвестиційна компанія «Автоцентр-Сервіс» 500 000,00 грн. що також призведе до погіршення фінансового стану боржника, виникнення додаткової заборгованості та негативно вплине на кредиторів.
За таких обставин, ліквідатор, арбітражний керуючий Стецина І.В. в межах справи №908/3057/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокузай Трейд» просить суд вжити наступні заходи забезпечення позову до пред'явлення позову:
- Заборонити Підприємству з іноземними інвестиціями «Тойота-Україна» (04073, м. Київ, пр-т Степана Бандери, 24-Б, Код за ЄДРПОУ: 32589471), Корпорації «Сумітомо» (Японія, 3-2 Отемачі 2-Чомі, Чійода-КУ, Токіо) здійснювати дії щодо розширення дилерської мережі Тойота-Україна в м.Чернігів та укладати з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія Автоцентр-Сервіс» (04071, м.Київ, вул. Костянтинівська, 15, Код за ЄДРПОУ: 36866720), іншими суб'єктами господарювання юридичними особами, фізичними особами-підприємствами, які зареєстровані за законодавством України та за законодавством інших країн договори, предметом яких є призначення уповноваженого дилера Тойота-Україна у місті Чернігів. Строк дії - до набрання рішенням законної сили за позовом ТОВ «МОКУЗАЙ ТРЕЙД» до ТОВ «Інвестиційна компанія «Автоцентр-Сервіс», ПІІ «Тойота-Україна», Корпорація «Сумітомо».
- Зупинити проведення Підприємством з іноземними інвестиціями «Тойота-Україна» (04073, м. Київ, пр-т Степана Бандери, 24-Б, Код за ЄДРПОУ: 32589471) Корпорацією «Сумітомо» (Японія, 3-2 Отемачі 2-Чомі, Чійода-КУ, Токіо) конкурсного відбору уповноваженого дилера Тойота-Україна в м. Чернігові. Строк дії - до набрання рішенням законної сили за позовом ТОВ «МОКУЗАЙ ТРЕЙД» до ТОВ «Інвестиційна компанія «Автоцентр-Сервіс», ПІІ «Тойота-Україна», Корпорація «Сумітомо».
В обґрунтування заяви про забезпечення позову до пред'явлення позову ліквідатор, арбітражний керуючий Стецина І.В. в межах справи № 908/3057/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокузай Трейд» вказує, що з метою забезпечення у подальшому виконання можливого рішення суду про задоволення позову, є підстава для накладення заходів забезпечення позову, про які просить заявник.
Розглянувши заяву про забезпечення позову до пред'явлення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення, а саме в частині вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони Підприємству з іноземними інвестиціями «Тойота-Україна» (04073, м. Київ, пр-т Степана Бандери, 24-Б, Код за ЄДРПОУ: 32589471), Корпорації «Сумітомо» (Японія, 3-2 Отемачі 2-Чомі, Чійода-КУ, Токіо) здійснювати дії щодо розширення дилерської мережі Тойота-Україна в м.Чернігів та укладати з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія Автоцентр-Сервіс» (04071, м.Київ, вул. Костянтинівська, 15, Код за ЄДРПОУ: 36866720), іншими суб'єктами господарювання юридичними особами, фізичними особами-підприємствами, які зареєстровані за законодавством України та за законодавством інших країн договори, предметом яких є призначення уповноваженого дилера Тойота-Україна у місті Чернігів. Строк дії - до набрання рішенням законної сили за позовом ТОВ «Мокузай Трейд» до ТОВ «Інвестиційна компанія «Автоцентр-Сервіс», ПІІ «Тойота-Україна», Корпорація «Сумітомо».
Ухвала суду обґрунтована наступним:
- вказані заходи до забезпечення позову пов'язані з предметом спору, є розумними, обґрунтованими, адекватними та забезпечують збалансованість інтересів сторін;
- пов'язаними із предметом спору є такі заходи забезпечення позову, як заборона Підприємству з іноземними інвестиціями «Тойота-Україна» (04073, м. Київ, пр-т Степана Бандери, 24-Б, Код за ЄДРПОУ: 32589471), Корпорації «Сумітомо» (Японія, 3-2 Отемачі 2-Чомі, Чійода-КУ, Токіо) здійснювати дії щодо розширення дилерської мережі Тойота-Україна в м.Чернігів та укладати з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія Автоцентр-Сервіс» (04071, м.Київ, вул. Костянтинівська, 15, Код за ЄДРПОУ: 36866720), іншими суб'єктами господарювання юридичними особами, фізичними особами-підприємствами, які зареєстровані за законодавством України та за законодавством інших країн договори, предметом яких є призначення уповноваженого дилера Тойота-Україна у місті Чернігів. Строк дії - до набрання рішенням законної сили за позовом ТОВ «Мокузай Трейд» до ТОВ «Інвестиційна компанія «Автоцентр-Сервіс», ПІІ «Тойота-Україна», Корпорація «Сумітомо»;
- обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в тому, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову існують обґрунтовані ризики невиконання та утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог. Зокрема, ризик, пов'язаний з можливим подальшим збільшенням заборгованості банкрута внаслідок договору, який буде предметом позову і який ліквідатор просить суд визнати недійсним свідчить про те, що інша сторона договору може пред'являти відповідні вимоги до боржника та ухилитися від виконання у подальшому можливого рішення суду у разі задоволення позову. У такому випадку, для відновлення порушених прав, позивач буде вимушений додатково повторно звертатись із заявою про застосування наслідків недійсності договору тощо. Для цього потрібен додатковий час і необхідність повторного понесення судових витрат для відновлення порушених прав. При цьому, у випадку невжиття заходу забезпечення позову, будуть поставлені під загрозу також інтереси боржника, кредиторів у справі про банкрутство.;
- з метою забезпечення у подальшому виконання можливого рішення суду про задоволення позову, є підстава для заборони Підприємству з іноземними інвестиціями «Тойота-Україна» (04073, м. Київ, пр-т Степана Бандери, 24-Б, Код за ЄДРПОУ: 32589471), Корпорації «Сумітомо» (Японія, 3-2 Отемачі 2-Чомі, Чійода-КУ, Токіо) здійснювати дії щодо розширення дилерської мережі Тойота-Україна в м.Чернігів та укладати з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія Автоцентр-Сервіс» (04071, м.Київ, вул. Костянтинівська, 15, Код за ЄДРПОУ: 36866720), іншими суб'єктами господарювання юридичними особами, фізичними особами-підприємствами, які зареєстровані за законодавством України та за законодавством інших країн договори, предметом яких є призначення уповноваженого дилера Тойота-Україна у місті Чернігів. Строк дії - до набрання рішенням законної сили за позовом ТОВ «Мокузай Трейд» до ТОВ «Інвестиційна компанія «Автоцентр-Сервіс», ПІІ «Тойота-Україна», Корпорація «Сумітомо».
Натомість в іншій частині заяви, суд дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення проведення Підприємством з іноземними інвестиціями «Тойота-Україна» (04073, м. Київ, пр-т Степана Бандери, 24-Б, Код за ЄДРПОУ: 32589471) Корпорацією «Сумітомо» (Японія, 3-2 Отемачі 2-Чомі, Чійода-КУ, Токіо) конкурсного відбору уповноваженого дилера Тойота-Україна в м. Чернігові. Строк дії - до набрання рішенням законної сили за позовом ТОВ «МОКУЗАЙ ТРЕЙД» до ТОВ «Інвестиційна компанія «Автоцентр-Сервіс», ПІІ «Тойота-Україна», Корпорація «Сумітомо», може свідчити про втручання у господарську діяльність ПІІ «Тойота-Україна» та відмови у їх застосуванні.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апелянт оскаржує ухвалу Господарського суду Запорізької області від 20.01.2022 у справі № 908/3057/21 (908/213/22) лише в частині задоволення заяви про забезпечення позову, а відтак апеляційне провадження здійснюється в межах вимог апеляційної скарги і апеляційним судом не перевіряється законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в іншій частині.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
Щодо права на апеляційне оскарження у ПзІІ «Тойота-Україна».
Так, Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р..
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (зі змінами, що набрав чинності 21.10.2019р.) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
За змістом статей 55, 129 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Разом з тим, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, може бути піддана легітимним обмеженням, і ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм ГПК України.
У процедурі оскарження судових рішень першої інстанції процесуальним законом встановлено виправдані обмеження, спрямовані на забезпечення оперативності господарського процесу, попередження виникнення правових колізій та дотримання принципу юридичної визначеності, що є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.
Такі обмеження знаходять свої відображення у положеннях ГПК України щодо прийнятності апеляційної скарги, зокрема, у статтях 254, 256, 260, 261 цього Кодексу стосовно строку на апеляційне оскарження, можливості та підстав для його поновлення, наслідків визнання цих підстав неповажними.
Застосування таких процесуальних запобіжників задля дотримання принципу юридичної визначеності узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово зауважував, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги (рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010, "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини" від 12.07.2001, "Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії" від 19.12.1997 та інші).
Згідно з частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
В свою чергу, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Апеляційний суд зауважує, що суб'єктний склад учасників господарського процесу за ГПК України є іншим, ніж склад учасників у справі про банкрутство за КУзПБ. Водночас, перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
Коло осіб (в позовному провадженні), які мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, а також оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції визначено приписами статей 254, 255 ГПК України.
У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
Відповідна правова позиція сформована суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі №Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі №916/3206/17, від 03.06.2020 у справі №910/18031/14, від 19.05.2020 у справі №908/2332/19, від 03.03.2020 у справі №904/7965/16, від 20.02.2019 у справі №5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі №911/5186/14, та підтримана Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 16.07.2020 у справі №910/4475/19.
Відповідно до статті 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір.
Названою статтею визначено, що:
- сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут);
- кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Як вже було зазначено, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження. Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в провадженні у справі про банкрутство - норм ГПК та КУзПБ.
У справі про банкрутство до осіб, які мають право оскаржити судові рішення в апеляційному порядку, згідно зі статтею 1 КУзПБ віднесено кредиторів у справі.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі №910/4475/19, особа набуває статусу конкурсного кредитора (сторони, учасника провадження у справі про банкрутство) з повним обсягом процесуальної дієздатності (в тому числі правом оскарження судових рішень) за сукупності таких умов:
- подання до господарського суду письмових заяв з вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (частина перша статті 23 Закону про банкрутство, частина перша статті 45 КУзПБ);
- розгляд господарським судом заяв конкурсних кредиторів у попередньому засіданні суду (частина шоста статті 23, стаття 25 Закону про банкрутство, частина шоста статті 45, стаття 47 КУзПБ);
- визнання вимог таких кредиторів, що формалізується у судовому рішенні господарського суду - ухвалі (частина шоста статті 23, стаття 25 Закону про банкрутство, частина шоста статті 45, стаття 47 КУзПБ).
За приписами частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Отже, нормами цієї статті передбачено, що за результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, тобто чітко визначений порядок формалізації конкурсного кредитора як учасника провадження у справі про банкрутство.
Крім того, можливість реалізації повного обсягу процесуальної дієздатності особами, які подали письмові заяви з вимогами до боржника, зокрема правом на оскарження судових рішень, пов'язана з фактом набуття такою особою статусу кредитора (сторони) у справі про банкрутство шляхом постановлення судом ухвали про визнання (повністю або частково) вимог кредитора до боржника.
Набуття такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 913/444/18).
Отже, лише після вчинення всіх передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 45, стаття 47 Кодексу України з процедур банкрутства) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України) (пункт 56.16 постанови Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19).
Аналогічний за змістом правовий висновок наведено в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15.
У даній справі № 908/3057/21 (908/213/22) судом апеляційної інстанції встановлено, що Підприємство з іноземними інвестиціями «Тойота-Україна» до Господарського суду Запорізької області в порядку КУзПБ з заявою з грошовими вимогами до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокузай Трейд» не зверталось й відповідні вимоги до реєстру вимог кредиторів не включались та не визнавались, отже скаржник не має статусу кредитора у даній справі про банкрутство.
Водночас, слід наголосити, що другою групою осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, стаття 254 ГПК України визначає осіб, які не брали участі у справі, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 15.05.2020 у справі №904/897/19, за приписами процесуального законодавства, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної (касаційної) скарги.
Особа повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Аналогічні висновки сформовані в постанові Верховного Суду від 20.08.2021 у справі № 906/665/20.
Таким чином, рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов'язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов'язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.
Пунктом 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 Господарського процесуального кодексу України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов'язки заявника апеляційної скарги.
Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов'язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов'язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
Наведений висновок викладений у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16; у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 903/718/20.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, в мотивувальній частині ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.01.2022 у справі № 908/3057/21 (908/213/22) міститься судження про права та обов'язки скаржника у спірних правовідносинах, а в резолютивній частині оскаржуваної ухвали суд вирішив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Підприємству з іноземними інвестиціями «Тойота-Україна» (04073, м. Київ, пр-т Степана Бандери, 24-Б, Код за ЄДРПОУ: 32589471), Корпорації «Сумітомо» (Японія, 3-2 Отемачі 2-Чомі, Чійода-КУ, Токіо) здійснювати дії щодо розширення дилерської мережі Тойота-Україна в м.Чернігів та укладати з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія Автоцентр-Сервіс» (04071, м.Київ, вул. Костянтинівська, 15, Код за ЄДРПОУ: 36866720), іншими суб'єктами господарювання юридичними особами, фізичними особами-підприємствами, які зареєстровані за законодавством України та за законодавством інших країн договори, предметом яких є призначення уповноваженого дилера Тойота-Україна у місті Чернігів. Строк дії - до набрання рішенням законної сили за позовом ТОВ «МОКУЗАЙ ТРЕЙД» до ТОВ «Інвестиційна компанія «Автоцентр-Сервіс», ПІІ «Тойота-Україна», Корпорація «Сумітомо».
Крім того, на момент звернення 09.02.2022 з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 20.01.2022, 03.02.2022 ТОВ «Мокузай Трейд» вже було подано до суду позов до ТОВ «Інвестиційна компанія «Автоцентр-Сервіс», ПІІ «Тойота-Україна», Корпорація «Сумітомо», тобто апелянт був визначений позивачем в статусі одного з відповідачів - сторони у справі № 908/3057/21 (908/213/22).
За таких умов в їх сукупності, суд апеляційної інстанції вбачає наявність правових та фактичних підстав для висновку, що місцевим господарським судом в ухвалі Господарського суду Запорізької області від 20.01.2022 у справі № 908/3057/21 (908/213/22) вирішено питання про права та обов'язки ПзІІ «Тойота-Україна» без участі останнього, а отже й про наявність в нього процесуального права на апеляційне оскарження прийнятого судового рішення.
Переглядаючи по суті оскаржувану ухвалу в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
За приписами ч. 3 цієї статті у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Як передбачено ч. 1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (ч. 2 ст. 139 ГПК України).
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше 2 днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України). У виняткових випадках (ч. 4 вказаної статті), коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом осіб.
Апеляційний суд наголошує, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 року №4-рп/2011), сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст.55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011р. №5-рп/2011).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 зазначила, що під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі № 921/629/19 акцентував увагу на тому, що для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.
Так, з поданої ліквідатором арбітражним керуючим Стециною І.В. в межах справи № 908/3057/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокузай Трейд» заяви про вжиття заходів забезпечення позову до пред'явлення позову, вбачається, що ним було виявлено укладений між ТОВ «Мокузай Трейд», ТОВ «Інвестиційна компанія «Автоцентр-Сервіс» партнерський договір № ГР21/20 від 21 грудня 2020 року згідно умов якого Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокузай Трейд» та ТОВ «Інвестиційна компанія «Автоцентр-Сервіс» вирішили залучити активи спрямовані на участь в конкурсі з відбору уповноваженого дилера Тойота-Україна в місті Чернігові, який організований ПІІ «Тойота-Україна» та Корпорацією «Сумітомо».
В своїй заяві ліквідатор висловив намір подати в межах справи про банкрутство № 908/3057/21 відповідний позов про визнання партнерського договору № ГР21/20 від 21 грудня 2020 року недійсним у порядку ст. 42 КУзПБ.
В той же час, вживаючи заходи забезпечення позову у вигляді заборони ПзІІ «Тойота-Україна», Корпорації «Сумітомо» здійснювати дії щодо розширення дилерської мережі Тойота-Україна в м.Чернігів та укладати з ТОВ «Інвестиційна компанія Автоцентр-Сервіс», іншими суб'єктами господарювання юридичними особами, фізичними особами-підприємствами, які зареєстровані за законодавством України та за законодавством інших країн договори, предметом яких є призначення уповноваженого дилера Тойота-Україна у місті Чернігів, суд першої інстанції не врахував, що ПзІІ «Тойота-Україна» та Корпорація «Сумітомо» не є сторонами оспорюваного правочину.
Партнерський договір № ГР21/20 від 21.12.2020 не створює для ПзІІ «Тойота-Україна» та Корпорації «Сумітомо» жодних обов'язків та не наділяє їх будь-якими правами, тобто застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову не стосуються предмету майбутнього позову.
Таким чином, висновки суду про те, що вказані заходи до забезпечення позову пов'язані з предметом спору не відповідають фактичним обставин справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Слід зауважити, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Саме на необхідності оцінки цих обставин неодноразово акцентував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 23.03.2020 у справі № 910/7338/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 11.08.2020 у справі № 911/3136/19, від 26.08.2020 у справі № 907/73/19, від 19.10.2020 у справі № 915/373/20).
За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Така правова позиція, наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 31.08.2020 у справі №917/1274/19).
Колегія суддів зазначає, що Господарський суд Запорізької області в оскаржуваній ухвалі обмежився лише наданням оцінки обґрунтованості заявлених заходів забезпечення позову та не дослідив належним чином інших умов, необхідних для вжиття відповідних заходів забезпечення позову, позаяк, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, мав пересвідчитися у адекватності та співрозмірності застосовуваних заходів забезпечення та їх рівень впливу на інтереси осіб, що можуть набути в подальшому статусу учасника справи або на діяльність третіх осіб.
Суд не надав належної оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням збалансованості інтересів майбутніх учасників судового процесу, тим самим дійшов помилкових висновків, що заявлені ТОВ «Мокузай Трейд» заходи забезпечення позову (в разі їх вжиття судом), не будуть мати вплив на права та охоронювані інтереси інших учасників справи, а також не оцінив обставин щодо негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.
Зокрема, суд не врахував, що такий захід забезпечення позову як заборона ПзІІ «Тойота-Україна» та Корпорації «Сумітомо» здійснювати дії щодо розширення дилерської мережі Тойота-Україна в м.Чернігів та укладати з будь-якими суб'єктами господарювання договори, предметом яких є призначення уповноваженого дилера Тойота-Україна у місті Чернігів - є по суті безпосереднім втручанням в господарську діяльність згаданих юридичних осіб, адже фактично відбувається обмеження їх діяльності у процесуально не передбачений спосіб.
Судова заборона на укладення певного типу договорів, які не є предметом спору та не стосуються спірних правовідносин, суперечить законодавчо закріпленим принципам свободи договору, визначеним ст. 6, 627 ЦК України, згідно яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В свою чергу, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 зазначив, що у разі звернення позивача до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Подібні правові позиції викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 924/790/18, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 25.02.2020 у справі № 924/789/18, від 12.03.2020 у справі № 916/3479/19, від 18.03.2020 у справі № 904/2641/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 07.09.2020 у справі № 904/1766/20, від 09.09.2020 у справі № 906/1336/19, від 16.11.2020 у справі № 910/7596/20.
Апеляційний суд зауважує, що заявником не наведено дійсних підставних доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності вимог щодо забезпечення позову, що застосовується судом, як і не доведено обставин щодо ймовірності утруднення або унеможливлення ефективного захисту порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів.
Задовольняючи частково заяву ТОВ «Мокузай Трейд» про вжиття заходів забезпечення позову до пред'явлення позову, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову існують обґрунтовані ризики невиконання та утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, адже з огляду на зазначений предмет майбутнього позову - даний спір є немайновим, рішення в якому не передбачає примусового виконання, а тому така підстава вжиття заходів забезпечення позову не повинна була досліджуватися взагалі.
Місцевий господарський суд не врахував вищенаведені правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права при вирішенні питання щодо застосування заходів забезпечення позову.
Твердження заявника та зроблені на підставі них висновки суду про те, що ризик, пов'язаний з можливим подальшим збільшенням заборгованості банкрута внаслідок договору, який буде предметом позову і який ліквідатор просить суд визнати недійсним свідчить про те, що інша сторона договору може пред'являти відповідні вимоги до боржника та ухилитися від виконання у подальшому можливого рішення суду у разі задоволення позову і у такому випадку, для відновлення порушених прав, позивач буде вимушений додатково повторно звертатись із заявою про застосування наслідків недійсності договору тощо, для чого буде потрібен додатковий час і необхідність повторного понесення судових витрат для відновлення порушених прав, взагалі ґрунтуються виключно на припущеннях.
Довід про те, що у випадку невжиття заходу забезпечення позову, будуть поставлені під загрозу також інтереси боржника, кредиторів у справі про банкрутство, колегія суддів вважає безпідставним, зважаючи на те, що ГПК України не пов'язує можливість застосування заходів забезпечення позову з необхідністю захисту прав боржника чи кредиторів, чиї інтереси можуть бути захищені в інший, визначений законодавством спосіб, зокрема, шляхом вжиття заходів для забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство (ст. 40 КУзПБ).
В свою чергу, стосовно застосування заходів забезпечення позову у справі про банкрутство Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173 сформував висновок про те, що в силу статей 136, 137 ГПК України право здійснення забезпечення вимог кредитора у справі про банкрутство та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із конкретних обставин справи та пропозицій заявника.
Системний аналіз зазначених норм ГПК України та КУзПБ дозволяє зробити висновок про те, що загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності застосованих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до статті 136 ГПК України (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173).
Отже, з метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в тому числі, на стадії ліквідаційної процедури вправі вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, які передбачені загальними положеннями статті 137 ГПК України, а також інших заходів, застосування яких, за переконанням суду, є необхідним у конкретному випадку, з урахуванням спеціальних норм КУзПБ (подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 925/100/15, від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173, від 16.09.2020 у справі N 910/13208/19, від 94.11.2021 у справі № 922/4359/19).
Водночас, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.04.2018 у справі № 914/1475/17, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
При цьому доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України, тобто обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Апеляційний суд зауважує, що заявником не підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, зокрема, щодо реальності наміру вчинення особами, стосовно яких вживаються заходи забезпечення позову та які можуть набути статусу учасників справи, дій спрямованих на подальше порушення чи таких, що можуть призвести до ускладнення відновлення прав ТОВ «Мокузай Трейд», за захистом яких він планує звернутися до суду.
Відтак, встановлені обставини дають підстави для висновку, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не відповідають процесуальним нормам, що регулюють спірні правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, доведеності обставин щодо ймовірності ефективного захисту порушених прав або інтересів ТОВ «Мокузай Трейд» в разі невжиття таких заходів, а суд формально підійшов до розгляду вказаного питання, обмежившись загальними посиланнями на відповідність застосованих заходів забезпечення позову наведеним вище критеріям.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, ухвала Господарського суду Запорізької області від 20.01.2022 у справі №908/3057/21 (908/213/22) цим вимогам не відповідає.
Частиною 4 статті 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Принцип справедливості судового розгляду (ст. 6 Конвенції) в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що: «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.
Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).
Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зважаючи на все вищевикладене, допущені місцевим господарським судом порушення норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали є достатніми правовими підставами для скасування ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.01.2022 у справі №908/3057/21 (908/213/22) та прийняття рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Мокузай Трейд" про вжиття заходів забезпечення позову до пред'явлення позову.
Щодо поданого ТОВ "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс" клопотання про звернення з судовим дорученням та зупинення провадження у справі, то колегія суддів відмовляє у його задоволенні з огляду на те, що в процесі апеляційного перегляду справи № 908/3057/21 (908/213/22) апеляційним судом було з'ясовано характер спірних правовідносин, дійсний предмет позову, яким є визнання партнерського договору № ГР21/20 від 21 грудня 2020 року недійсним, сторонами якого є лише ТОВ «Мокузай Трейд» та ТОВ "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс", враховуючи встановлення обставин відсутності будь-якого фактичного та правового зв'язку заявленої вимоги про скасування конкурсу з відбору уповноваженого дилера Тойота-Україна в м. Чернігові із Корпорацією «Сумітомо», адже спір між нею та ТОВ «Мокузай Трейд» відсутній й позивачем не доведено порушення відповідачем-3 будь-яких його прав, що підлягали б судовому захисту у даній справі, а відтак Корпорація «Сумітомо» не може бути визнана відповідачем та безпідставно визначена позивачем учасником розглядуваних правовідносин.
При цьому слід зауважити, що за приписами ч.ч. 1-3 ст. 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
А відповідно до ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, (яким відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів), яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.01.2019 року у справі № 925/2028/15 та від 14.01.2020 року у справі № 925/1082/18).
Керуючись статтями 129, 136-140, 236, 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "ТОЙОТА - УКРАЇНА"
на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 20.01.2022 у справі № 908/3057/21 (908/213/22) задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 20.01.2022 у справі №908/3057/21 (908/213/22) - скасувати.
Відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову до пред'явлення позову.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 26.10.2022
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя В.О. Кузнецов
Суддя Л.А. Коваль