26.10.2022 року м. Дніпро Справа № 904/9159/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Дарміна М.О., Орєшкіної Е.В.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.В.Бізнес Груп"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2022р.
(суддя Крижний О.М., м. Дніпро, повний текст рішення складено 27.01.2022р.) у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордгаз", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.В.Бізнес Груп",
смт. Царичанка Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості за договором поставки
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нордгаз" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.В.Бізнес Груп" заборгованість у розмірі 205 390,60 грн., з яких: 184 918,51грн. - основний борг; 13 862,18 грн. - пеня; 3 983,71 грн. - інфляційні нарахування; 2 626,20 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки паливно-мастильних матеріалів від 09.04.2021р. №0904-1/21, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2022р. позов задоволено частково - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.В.Бізнес Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордгаз" основний борг, у розмірі 184 918,51 грн., пеню, у розмірі 10 000,00 грн., 3% річних, у розмірі 2 555,60 грн., інфляційні нарахування, у розмірі 3 954,04 грн., судовий збір, у розмірі 3078,22 грн.. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Р.В.Бізнес Груп" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2022р. в частині стягнення штрафу, у розмірі 10 000,00 грн. і ухвалити в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір штрафу до 1 000 грн.. Одночасно, Скаржник в апеляційній скарзі просить суд поновити строк на подання апеляційної скарги.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що у зв'язку зі складною ситуацією у діяльності підприємства можливе зменшення судом штрафних санкцій (штрафу та пені) за даним позовом до меншої суми, а саме до 1 тисячі гривень.
Скаржник зазначає на те, що у відзиві на позов у даній справі відповідачем було наведено обставини за яких у нього склалась скрутна ситуація, в тому числі і майнова. Були надані відповідні докази ситуацій, які не міг передбачити відповідач (пожежа причепу, постійна поломка автомобілів та їх ремонт, звільнення працівників та інше). Відповідач намагається розрахуватись з позивачем та шукає найліпші варіанти для себе та позивача.
Скаржник звертає увагу суду на те, що весь прибуток підприємства був використаний на його витрати (заробітні плати працівникам, ремонт автомобілів та інше пов'язане з діяльністю підприємства). Навіть були залучені власні кошти власника для підтримання підприємства, для чого надав виписку по рахунку підприємства.
Скаржник вказує на те, що жодних збитків позивач не поніс.
Разом з тим, Скаржник звертає увагу на те, що вчиняючи по іншому, наприклад не ремонтування техніки відповідач взагалі припинив би господарську діяльність і не зміг виплатити будь-яких коштів, що призвело б до його банкрутства, що задля порозуміння з позивачем, відповідач звертався листом до позивача про, що в матеріалах справи містяться відповідні докази.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов до суду, ТОВ «НОРДГАЗ» зазначає, що погоджується з проханням відповідача зменшити суму пені до 1 000 грн. та просить суд задовольнити вимоги апеляційної скарги відповідача.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Дармін М.О., Орєшкіна Е.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2022р. відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.В.Бізнес Груп" про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.В.Бізнес Груп" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2022р. у справі №904/9159/21 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 3 405,00 грн..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2022р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.В.Бізнес Груп" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2022р. у справі № 904/9159/21 повернуто скаржнику без розгляду.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Р.В.Бізнес Груп" повторно звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2022р. в частині стягнення штрафу у розмірі 10 000,00 грн. і ухвалити в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір штрафу до 1 000 грн.. Одночасно, Скаржник в апеляційній скарзі просить суд поновити строк на подання апеляційної скарги.
Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 30.08.2022 р., у зв'язку з перебуванням у відпустці суддів Дарміна М.О., Орєшкіної Е.В., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 904/9159/21, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 р. зі змінами.
Автоматичною системою документообігу для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадженні у справі визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Березкіної О.В., Антоніка С.Г..
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2022р. поновлено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.В.Бізнес Груп" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2022р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
На підставі розпорядження керівника апарату суду від 25.10.2022р., у зв'язку з виходом на роботу суддів - членів колегії суддів, визначених протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2022р., для дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 904/9159/21, відповідно до якої визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Дармін М.О., Орєшкіна Е.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.10.2022р., колегією судді у складі: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Дармін М.О., Орєшкіна Е.В., справу № 904/9159/21 прийнято до свого провадження.
7. Встановлені судом обставини справи
09.04.2021р., між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нордгаз" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Р.В.Бізнес Груп" (покупець) укладено договір поставки паливно-мастильних матеріалів №0904-1/21.
Згідно умов цього договору продавець зобов'язується продавати і відпускати товар через мережу АГЗП "Востокгаз" по платіжним карткам (далі - картки), що надають право на одержання товару, а покупець зобов'язується оплачувати вартість відпущеного у такий спосіб товару на умовах передбачених даним договором (порядок користування платіжними картками передбачений додатком до даного договору) (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 2.5 договору, реалізація товару покупцю здійснюється з використанням пластикових-карт.
На виконання умов даного договору продавець зобов'язується передати у власність покупця пластикові картки, а покупець зобов'язується прийняти їх та оплатити їх загальну вартість на умовах, визначених даним договором (п. 2.6 договору).
Згідно з п. 2.7 договору, постачання товару покупцю (заправка автотранспортних засобів) здійснюється із застосуванням пластикових карт, що реалізовані покупцю продавцем.
У відповідності до п. 3.1 договору, відпуск товару здійснюється за допомогою пластикових карт цілодобово, включаючи вихідні та святкові дні, окрім строку технічної перерви на АГЗП продавця.
Право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент його передачі, підтвердженням чого виступають видаткові документи, або чеки терміналів разом з чеками касових апаратів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання товарів на АГЗП. Підтвердженням отримання товару покупцем є чек терміналу АГЗП з підписом покупця (п. 3.6 договору).
Пунктом 3.11 договору встановлено, що покупець зобов'язаний протягом 5-ти днів з моменту отримання видаткової накладної на електронну пошту продавця підписати вказану видаткову накладну на поставлений товар та повернути її у підписаному вигляді продавцю. У випадку не отримання продавцем від покупця підписаної покупцем видаткової накладної або за відсутності до неї мотивованих зауважень протягом 5 днів з дати коли така накладна була направлена покупцю електронною поштою - сторони домовились вважати, що зі сторони покупця будь-які претензії відсутні, а видаткова накладна на придбаний покупцем товар вважається підписаною покупцем.
Відповідно до п. 3.12 договору, підписані покупцем видаткові накладні направляються на наступну адресу продавця: 49000, м. Дніпро, вул. Космічна, 49г.
Загальна ціна (вартість) цього договору визначається загальною кількістю поставленого продавцем та оплаченого і отриманого покупцем товару протягом всього строку дії договору (п. 4.1 договору).
Ціни на товар встановлені у національній валюті України за 1 літр з урахуванням ПДВ і зазначаються у видаткових накладних. Ціна на товар за цим договором формується в момент його відпуску по смарт-карті покупця й дорівнює роздрібній ціні, що встановлена на цей момент на АГЗП яка відпускає товар (п. 4.2. договору).
Згідно з п. 4.4 договору, розрахунки за поставлені (передані у власність) товари здійснюються покупцем в українській валюті - гривні, з урахуванням умов договору.
Пунктом 4.5 договору унормовано, що оплата поставленого товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів у розмірі визначеному у рахунку-фактура на розрахунковий рахунок продавця.
Перерахування грошових коштів покупцем повинно бути здійснено протягом 2 банківських днів з моменту отримання покупцем рахунку -фактури. Датою отримання покупцем рахунку-фактури є дата направлення видаткової накладної на електронну пошту покупця або на адресу покупця (п. 4.6 договору).
Цей договір набирає чинності з моменту його укладення і діє по 31 грудня 2022 року, а у випадку продажу товару за талонами - на період дії талонів. Якщо за 20 календарних днів до закінчення стоку дії цього договору, жодна зі сторін у письмовій формі не повідомить іншу сторону про припинення дії цього договору, він вважається пролонгованим на 1 календарний рік на тих же умовах (п.п. 11.1, 11.2 договору).
Сторонами підписано Акт приймання-передачі паливних карток до договору №09.04-1/21 від 09.04.2021 (а.с.30, т.1).
На підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором, позивач надав видаткові накладні №РН-0003680 від 07.06.2021р., на суму 50 725,49 грн., №РН-0003709 від 14.06.2021р., на суму 31 425,18 грн., №РН-0003621 від 31.05.2021р., на суму 113 897,53 грн., №РН-0003376 від 24.05.2021р., на суму 71 540,16 грн., №РН-0003246 від 17.05.2021р., на суму 70330,15грн., №РН-0003131 від 10.05.2021р., на суму 90 607,76 грн., №РН-0002953 від 30.04.2021р., на суму 53 349,80 грн., №РН-0002792 від 26.04.2021р., на суму 61 993,58 грн., №РН-0002616 від 19.04.2021р., на суму 61 672,32 грн., №РН-0002478 від 12.04.2021р., на суму 10039,68 грн..
Також позивач виставив на оплату відповідачу рахунки-фактури.
Позивач зазначає, що відповідач лише частково сплатив за поставлений товар.
Позивач звертався до відповідача із претензією №10/06 від 10.06.2021р., щодо сплати заборгованості за договором, у розмірі 271 493,33 грн..
У відповідь на претензію, відповідач направив позивачу лист №16/06 від 16.06.2021р., у якому визнає зазначений у претензії борг, зазначає, що заборгованість виникла внаслідок порушення термінів по розрахункам з відповідачем від замовників. Відповідач оплату гарантує, проведення розрахунків планує з 22.06.2021р., кожні 5-10 робочих днів, по 30 000,00 грн. - 60 000,00 грн. та просить продовжити безперебійну співпрацю, у звичайному режимі.
Позивач звернувся до відповідача із повідомленням №24/06 від 24.06.2021р., у якому зазначав, що зобов'язання по гарантійному листу не виконуються, оплати не проводяться, у зв'язку з чим позивач вимушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.
Відповідач направив позивачу лист №11/08/1 від 12.08.2021р., в якому визнає борг, у сумі 264 918,51грн., оплату гарантує згідно наведеного графіку та просить продовжити співпрацю у звичному режимі.
Позивач зазначає, що відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем, у розмірі 184 918,51 грн., яка виникла згідно рахунків-фактури: №СФ-31/0029 від 31.05.2021р. на суму 113 897,53 грн., з яких не сплачено 102 767,84 грн. (даний рахунок направлено на електронну адресу відповідача 02.06.2021р., строк оплати 04.06.2021р.); №СФ-7/25 від 07.06.2021р., на суму 50 725,49 грн., з яких не сплачено 50 725,49 грн. (даний рахунок направлено на електронну адресу відповідача 08.06.2021р., строк оплати 10.06.2021р.); №СФ-7/29 від 17.06.2021р., на суму 31 425,18 грн., з яких не сплачено 31 425,18 грн. (даний рахунок направлено на електронну адресу відповідача 15.06.2021р., строк оплати 17.06.2021р.).
Вказане і стало причиною звернення до суду.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Оскільки рішення суду оскаржується відповідачем лише в частині стягнення штрафу, у розмірі 10 000,00 грн., то колегія суддів здійснює апеляційний перегляд рішення саме в цій частині.
З матеріалів справи вбачається, що у п. 6.5 договору визначено, що у разі неналежного виконання покупцем грошових зобов'язань за даним договором перед продавцем, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого та неоплаченого товару, за кожен день прострочення оплати такого товару покупцем.
Звертаючись до відповідача із позовом, про стягнення 13 862,18 грн. пені, позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Нордгаз" посилався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань по договору поставки паливно-мастильних матеріалів від 09.04.2021р. №0904-1/21, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, що є підставою для стягнення пені, за загальний період з 04.06.2021р. по 23.11.2021р..
Перевіркою правильності нарахування пені, судом першої інстанції встановлено допущення позивачем помилки в частині початку нарахування, оскільки, як вбачається з договору, оплата має бути здійснена протягом 2 банківських днів, з моменту отримання покупцем рахунку фактури, якою є дата направлення видаткової накладної на електронну пошту покупця або на адресу покупця.
Таким чином, останнім днем оплати є другий банківський день, відповідно прострочка виникає з наступного дня.
Проте, позивач нараховує пеню починаючи з другого банківського дня.
З урахуванням викладеного, розмір пені, у правильні періоди, становить 13 786,17 грн..
Разом з цим, у відзиві на позовну заяву відповідач просив зменшити розмір штрафних санкцій до 1000,00 грн.,
У своїх доводах відповідач посилається на збитковість господарської діяльності підприємства, у зв'язку із проблемами на виробництві та непередбачуваними ситуаціями (хвороби водіїв, потрапляння у ДТП, ремонт автомобілів, тощо, та просить врахувати складну ситуації та те, що здійснюються часткові оплати.
Зменшуючи розмір пені до 10 000,00 грн. від належної до стягнення суми, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем визнано суму основного боргу та здійснено часткові оплати до звернення з позовом до суду, що свідчить про намір останнього виконувати зобов'язання щодо погашення боргу .
При цьому суд першої інстанції також акцентував увагу на неможливості подальшого зменшення розміру пені, оскільки відповідачем не додано жодного доказу фінансового стану за останній рік, а додані до відзиву докази свідчать про господарську діяльність товариства. Також суд враховує, що прострочення виконання зобов'язання триває понад півроку. Таким чином, у випадку більшого зменшення пені вже буде нівелюватися принцип свободи договору, що є недопустимим. Відповідач добровільно погодився на такі умови договору.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних мотивів.
Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (аналогічно ст..ст.525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.
Згідно ч. 1, 6 ст. 265 ГПК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1 - 3 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 ЦК України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафними санкціями, згідно ч.1 ст.230 ГК України, у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Місцевий господарський суд доречно також звернув увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі №902/417/18, в якій викладено наступне.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Положення ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Разом з цим, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 р. у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 р. у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 р. у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 р. у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 р. у справі № 916/469/19, від 04.02.2020 р. у справі № 918/116/19.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 та у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 р. справі № 913/89/18, від 04.12.2018 р. у справі №916/65/18, від 03.07.2019 р. справі № 917/791/18.
Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто - сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Вирішуючи питання щодо можливості зменшення розміру пені, суд першої інстанції, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін та зважаючи на те, що прострочення виконання зобов'язання триває понад півроку, встановив справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, висновок щодо необхідності зменшення розміру пені до 10 000 грн. та застосував таке зменшення на підставі ст. 233 ГК України і ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги та вбачає підстави, передбачені ст. 276 ГПК України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р.", Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.В.Бізнес Груп" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2022р. у справі № 904/9159/21 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта - Товариство з обмеженою відповідальністю "Р.В.Бізнес Груп".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін
Суддя Е.В.Орєшкіна