21.10.2022 Справа №607/14646/22
Провадження № 1-кс/607/4676/2022
м. Тернопіль
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання слідчого СВ Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арештувідносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Тернопіль, громадянки України, із середньою освітою, одруженої, офіційно не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
21 жовтня 2022 року слідчий СВ Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , звернулася до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 .
Клопотання мотивоване тим, що 20 жовтня 2022 року, близько 10 години 42 хвилин, у ОСОБА_4 , яка перебувала у квартирі АДРЕСА_3 , виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне заволодіння чужим майном, діючи з прямим умислом і корисливим мотивом, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення потерпілому матеріальних збитків та бажаючи настання таких наслідків, діючи в умовах воєнного стану, 20 жовтня 2022 року, близько 10 години 42 хвилини, ОСОБА_4 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_3 , таємно, шляхом вільного доступу, викрала із сейфу грошові кошти у сумі 400 доларів США, що згідно курсу НБУ станом 20.10.2022 року становить 14 624 грн.
В подальшому, ОСОБА_4 розпорядилась викраденими грошовими коштами на власний розсуд, в результаті чого спричинила потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 14 624 гривень.
20 жовтня 2022 року, ОСОБА_4 , затримано у порядку ст. 208 КПК України.
21 жовтня 2022 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Таким чином, ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Достатніми підставами підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення є зібрані у кримінальному провадженні докази, а саме: протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 20.10.2022; протокол огляду місця події від 20.10.2022; заява ОСОБА_4 від 20.10.2022; протокол допиту потерпілої ОСОБА_7 від 20.10.2022; протокол огляду предметів від 20.10.2022; протокол огляду предмету (відеозапису) від 20.10.2022; протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 20.10.2022; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 20.10.2022; повідомлення про підозру від 20.10.2022, інші матеріали кримінального провадження у їх сукупності.
З врахуванням вищенаведеного, з метою забезпечення належної поведінки підозрюваної ОСОБА_4 та виконання нею процесуальних обов'язків, зокрема запобігання ризикам а саме: спробам переховуватися від органу досудового слідства та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідча просить застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту терміном на два місяці, оскільки більш м'який запобіжний захід на думку ініціатора клопотання буде недостатнім для запобігання ризикам, зазначених у клопотанні.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала з підстав зазначених у ньому, просить задовольнити та уточнила, що ризики на даному етапі розслідування мають місце а саме ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Захисник підозрюваної адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання та застосування щодо його підзахисної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та вказав на необґрунтованість підозри повідомленої ОСОБА_4 . Крім того просить звернути увагу на те, що грошові кошти повернуті потерпілій, а також те, що у підозрюваної на утриманні неповнолітня дитина.
Підозрювана ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала думку свого захисника.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання документи, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого, з таких підстав.
Згідно ст.2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст.176 КПК України у кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи як особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою, при цьому їх наведено в порядку зростання ступеню суворості.
Відповідно до ч.4 ст.176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини утриманців; наявність постійного місця проживання у підозрюваного; наявність судимостей; репутацію підозрюваного та майновий стан (ч. 1 ст. 178 КПК України).
Слідчий суддя встановив, що слідчим відділом Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12022211040001627 від 20 жовтня 2022 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
21 жовтня 2022 року у даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а саме, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
На переконання слідчого судді обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: витягом з ЄРДР за № 12022211040001627 від 20 жовтня 2022 року; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 20.10.2022; протоколом огляду місця події від 20.10.2022; заявою ОСОБА_4 від 20.10.2022; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 від 20.10.2022; протоколом огляду предметів від 20.10.2022; протоколом огляду предмету (відеозапису) від 20.10.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 21.10.2022; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 20.10.2022; повідомленням про підозру від 20.10.2022, іншими матеріалами кримінального провадження.
З приводу наданих стороною захисту заперечень стосовно необґрунтованості підозри, повідомленої ОСОБА_4 , слідчий суддя зазначає, наступне.
Положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття "обґрунтованості підозри", в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права.
У своїх рішеннях, зокрема, "Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства", "Нечипорук та Йонкало проти України", Європейський суд з прав людини наголошує, що "обґрунтована підозра" передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу (Рішення ЄСПЛ у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.94 р.). Детально оцінювати докази, надавати перевагу тому чи іншому, співставляти їх, на цьому етапі слідчий суддя не може, оскільки це завдання інших стадій кримінального провадження, зокрема, судового розгляду.
Таким чином, перевіривши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри повідомленої ОСОБА_4 , а тому з огляду на вказане, слідчий суддя розглядає надані адвокатом заперечення саме, як позицію сторони захисту щодо невинуватості підозрюваної та відмову у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість підозри та причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Слідча у клопотанні зазначає, що з метою запобігання того, що підозрювана може переховуватися від органу досудового слідства та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, до неї необхідно застосувати такий запобіжний захід як цілодобовий домашній арешт.
Слідчий суддя, оцінивши доводи, наведені у клопотанні, вважає, що сторона обвинувачення під час розгляду клопотання довела наявність підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема, ризики того, що підозрювана ОСОБА_4 може переховуватися від органу досудового слідства та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При цьому, слід зазначити, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високий ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Висновок слідчого судді щодо наявності ризиків ґрунтується на тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 . Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
На переконання слідчого судді, суворість покарання за вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_4 , а це зокрема покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, у сукупності із обґрунтованістю повідомленої їй підозри збільшує ризик переховування від органів досудового розслідування чи суду.
Крім того, на переконання слідчого судді, ризик незаконного впливу на свідків має місце, оскільки, підозрювана ОСОБА_4 володіє інформацією щодо обставин даного кримінального провадження, а відтак може незаконно впливати на свідків, які були присутні під час проведення слідчих дій, а також їй відомо місце проживання сім'ї Становських на яких вона може впливати щодо зміни їхніх показів.
Окрім того, також підтверджується ризик передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, адже в процесі розгляду даного клопотання та з наданих слідчому судді матеріалів вбачається, що підозрювана на даній стадії досудового розслідування від дачі показань відмовилась на підставі ст. 63 Конституції України, що свідчить про її наміри перешкоджати встановленню об'єктивної істини та всіх обставин кримінального провадження будь-яким іншим чином.
Таким чином, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків, що відповідно до п. 2 ч.1 ст.194 КПК України, є підставою для застосування запобіжного заходу.
Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Вивченням особи ОСОБА_4 встановлено, що вона має постійне місце проживання, на даний час офіційно не працює та не має постійного заробітку, а також має на утриманні має одну неповнолітню дитину.
У п. 104 рішення ЄСПЛ у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» від 05.07.2016 зазначено, що домашній арешт з огляду на його рівень і напруженість вважається позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції. Цей спосіб позбавлення свободи вимагає існування відповідних і належних підстав, як і тримання під вартою під час досудового слідства. Він уточнив, що поняття «рівень» і «напруженість» у його практиці, як критерії застосовності статті 5 Конвенції, стосується тільки рівня обмеження свободи пересування, а не відмінностей за рівнем комфорту або у внутрішньому режимі у різних місцях позбавлення волі. Тому Суд застосовує ті самі критерії щодо позбавлення свободи незалежно від місця тримання заявника під вартою ( 104, 113, 114 рішення ЄСПЛ у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» від 05.07.2016 та п. 212 рішення у справі «Развозжаєв проти Росії та України та Удальцов проти Росії» від 19.11.2019 року.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту підозрюваній ОСОБА_4 суд враховує вимоги п.п.3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Водночас, дослідивши надані слідчому судді матеріали, які містять дані про особу підозрюваної, зокрема враховуючи те, що вона має постійне місце проживання, раніше не судима, на її утриманні перебуває неповнолітня дитина, а також нею повернуто викрадене майно, слідчий суддя приходить до переконання, що належну процесуальну поведінку підозрюваної ОСОБА_4 можливо забезпечити шляхом застосування до неї запобіжного заходу у виді домашнього арешту в певний час доби (нічний час) заборонивши покидати житло з 21.00 год. до 06.00 год.,що буде пропорційним, співмірним, надасть можливість останній знайти офіційний заробіток для покращення фінансового становища на утримання як себе так і неповнолітньої дитини, та не становитиме надмірний тягар і не суперечитиме КПК України.
Окрім цього слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрювану ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Разом з тим, слідчий суддя звертає увагу на наступне: з матеріалів досудового розслідування вбачається, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення 21 жовтня 2022 року.
Відповідно до ч.2 ст.219 КПК України строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу, до дня повідомлення особі про підозру становить: вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину. П.4 ч.3 ст.219 КПК України передбачено, що з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене: протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Крім того строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати, зокрема, дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину (п.3 ч.4 ст.219 КПК України).
Відтак, слідчий суддя враховуючи положення чинного КПК України, вважає неправомірним застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 строком на два місяці, оскільки такий перевищуватиме строк досудового розслідування, що вказуватиме на вихід слідчого судді за межі наданих йому повноважень.
У зв'язку з наведеним, клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.131, 132, 177, 178, 181, 193, 194, 199, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого СВ Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арештувідносно ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 та проживаючої за адресою АДРЕСА_2 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши їй в період з 21-ої год. до 06.00 год. залишати житло без дозволу слідчого, суду (за виключенням відвідування медичних закладів за необхідності).
У відповідності до ч.5 ст.194 КПК України покласти на підозрювану ОСОБА_4 такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання органу досудового розслідування паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, які дають можливість виїзду за кордон.
Строк дії ухвали, запобіжного заходу та покладених на підозрювану ОСОБА_4 обов'язків визначити по 23.59 год. 19.12.2022 року.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч.5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за її поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Роз'яснити підозрюваній ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на неї обов'язків, до неї може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Копію ухвали для забезпечення контролю виконання надіслати у Тернопільське районне управління поліції ГУНП в Тернопільській області.
Підозрювану ОСОБА_4 звільнити з-під-варти негайно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської областіОСОБА_1