Справа № 464/2836/22
пр.№ 2/464/1168/22
24 жовтня 2022 року м.Львів
Сихівський районний суд м. Львова
у складі: судді Шашуріної Г.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу № 464/2836/22 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до Сихівського районного суду м.Львова із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 13 березня 2013 року у розмірі 21 560,64 грн, станом на 25 квітня 2022 року, яка складається з: 17 536,70 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4 023,94 грн - заборгованість за простроченими відсотками, покликаючись на невиконання останньою взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Шашуріній Г.О.
Ухвалою судді від 18 липня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали подати до суду у відповідності до вимог ст.178 ЦПК України відзив на позовну заяву.
Відповідачем рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено ухвалу про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою з додатками за зареєстрованим місцем проживання. У зв'язку із проставленням у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою» відповідач у порядку п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України вважається таким, якому вручено судове рішення. Відповідач, також додатково повідомлявся через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, проте відзив на позов не подав, жодних заяв/клопотань ним не заявлено.
Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України. На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.ст.12, 81 ЦПК України).
Виходячи з положень, ч.1 ст.1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу ст.ст.1046-1057-1 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом (ч.ч.1, 2 ст.1069 ЦК України).
У ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.
Між сторонами 13 березня 2013 року укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання у відповідності до ст.207 ЦК України відповідачем анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, в якій відповідачем вказано свої анкетні (персональні) дані, ідентифікаційний номер, серію та номер паспорта, ким виданий, місце проживання, сімейний стан, освіту, наявна дата підписання та підпис.
Відповідно до довідки позивача відповідачу надавались кредитні картки (№ НОМЕР_1 , яка відкрита 13.03.2013), та після того відповідачу надавались інші картки. Остання карта «Универсальная GOLD» від 11 березня 2021 року № НОМЕР_2 . Термін дії останньої картки - вересень 2024 року.
У даному випадку діє презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України).
У відповідності до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк (ст.ст.526, 530 ЦК України). За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом установлено, що позивачем умови укладеного договору виконано, проте відповідач, користуючись неодноразово кредитною карткою (здійснював різні перекази, знімав готівку в банкоматах, здійснював покупки та платежі, поповнював готівкою свою картку у терміналі самообслуговування), умови договору належним чином не виконував, про що свідчить виписка по кредитному рахунку, станом на 28 квітня 2022 року. Дана виписка у відповідності до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.п.61, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, є первинним документом бухгалтерського обліку та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Підписана позивачем анкета-заява та виписка з особового рахунку відповідача з урахуванням довідки позивача про видані кредитні картки та зміну кредитного лімуту у сукупності та взаємозв'язку є достатніми для висновку очевидності здійснення операцій саме відповідачем, у тому числі із ідентифікацією особи, яка користується карткою. Відповідно до вказаної виписки відповідач користувався даною карткою до грудня 2021 року.
Таким чином, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконував, а відтак згідно з розрахунком позивача станом на 25 квітня 2022 року має заборгованість у розмірі 17 536,70 грн за тілом кредиту. Відповідачем даний розрахунок не заперечено, а тому приймається судом до уваги.
Розглядаючи вимоги про стягнення заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 4 023,94 суд дійшов наступного.
У анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 13 березня 2013 року зазначено, що він ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами. Натомість надані суду витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витяг із Умов і правил надання банківських послуг не містить підтверджень, що саме з ними відповідач ознайомився та погодився з такими, а тому не можуть вважатися складовою частиною спірного договору.
У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин положення ч.1 ст.634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови і правила надання банківських послуг самостійно розміщуються позивачем на сайті, неодноразово змінювалися і неможливо перевірити редакцію таких на час укладення наведеного вище кредитного договору.
Указане узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. За ч.2 ст.36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а у ч.4 ст.263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскільки, за положеннями ч.5 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому суд не приймає надані позивачем Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Умови і правила надання банківських послуг як підставу нарахування та стягнення відсотків в згаданому розмірі.
Також, суд не бере до уваги паспорт споживчого кредиту, виходячи з наступного.
Як встановлено вище, сторонами укладено договір 13 березня 2013 року.
Відповідно до розрахунку позивача, останній просить суд стягнути заборгованість з 2013 року по 25 квітня 2022 року.
З паспортом споживчого кредиту відповідач письмово ознайомився 11 березня 2021 року та відповідно до даного паспорта інформація зберігає чинність та є актуальною до 26 березня 2021 року.
Тобто така інформація на час укладення договору та отримання коштів у період з 2013 року не існувала та така не була та не є частиною договору кредиту чи його умовами.
Однак, ураховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, та обов'язковості договору для сторін, доводи позивача щодо стягнення суми боргу у розмірі 17 536,70 грн з відповідача є підставними та позов в цій частині підлягає задоволенню. Порушене відповідачем цивільне право позивача підлягає захисту в судовому порядку.
У частині позовних вимог про стягнення заборгованості 4 023,94 грн за простроченими відсотками, непідтверджених позивачем достатніми доказами, слід відмовити.
Неподання відзиву відповідачем не звільняє позивача від тягару доказування та розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами. Отже, позов підлягає частковому задоволенню. У матеріалах справи відсутні відомості, які б спростовували даний висновок суду. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
У порядку ст.141 ЦПК України на відповідача слід покласти сплачені позивачем при подачі позову до суду документально підтверджені судові витрати, а саме 2017,97 грн судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.12, 13, 19, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 273-279, 354 ЦПК України, суд
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 13 березня 2013 року в розмірі 17 536,70 грн, станом на 25 квітня 2022 року, а також 2017,97 грн судового збору.
Відмовити у частині позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 4 023,94 гривень.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.
Учасники справи:
позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д
відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1
Повне рішення суду складено 24 жовтня 2022 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.
Суддя Г.О.Шашуріна