Дата документу 25.10.2022
Справа № 334/4737/22
Провадження № 3/334/2824/22
25 жовтня 2022 року м. Запоріжжя
Суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Новікова Наталія Валеріївна, розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2КУпАП,
за участі: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,-
встановив:
Як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ №446633 від 02.10.2022, 02.10.2022 о 09 год. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила умисні дії психологічного та економічного характеру відносно бабусі ОСОБА_2 , а саме ображала нецензурною лайкою та вигнала з квартири, чим вчинила сімейне насилля та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2КУпАП.
Відповідно до ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне та вмотивоване рішення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнала пояснила, що вказана квартира належить її бабі, вона її доглядає та піклується про неї. 02.10.2022 вона не ображала свою бабу, остання сама пішла гуляти на вулицю, після чого приїхала бабина сестра і викликала поліцію.
До протоколу надані наступні докази:
- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 02.10.2022, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_2 просила органи поліції притягнути до відповідальності її онуку ОСОБА_1 , оскільки її онука ображала її нецензурною лайкою та вигнала з квартири.
- опитуванням особи ОСОБА_2 , ОСОБА_1 від 02.10.2022 р.
- формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 02.10.2022 р.
- терміновим заборонним приписом стосовно кривдника від 02.10.2022 серія АА №290666.
- копія паспорту ОСОБА_1 .
Зазначені вище заява, пояснення та копія паспорту не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства, а свідчать лише про факт звернення ОСОБА_2 до правоохоронних органів та прийняте ними рішення за даним зверненням.
Крім того, відповідальність за ст.173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства. що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року №2229-VIII, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Положеннями Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Таким чином, підлягає обов'язковому з'ясуванню характер вчиненого насильства та його наслідки у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, є обов'язковою складовою об'єктивної сторони цього адміністративного правопорушення. Лише за наявності цих даних можливо зробити висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП у виді здійснення насильства у сім'ї.
Між тим, із протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що обставини завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілої під час складання протоколу працівниками поліції не з'ясовувались, у протоколі про адміністративне правопорушення ці наслідки взагалі зазначені не були. Наведене вказує на те, що у ході провадження у цій справі особою, яка складала протокол про адміністративне правопорушення фактично не було встановлено події адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а ОСОБА_1 фактично не було висунуте обвинувачення у вчиненні цього адміністративного правопорушення.
Суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у вчиненні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
У справі «Малофєєва проти росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) Європейський суд з прав людини встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення, відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку Європейського суду з прав людини, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У справі «Карелін проти росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) Європейський суд з прав людини розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.
Проаналізувавши показання ОСОБА_1 наявні у справі докази у їх сукупності, розглядаючи справу в межах протоколу про адміністративне правопорушення, суд вважає, що переконливих доказів того, що ОСОБА_1 вчинила умисні діяння психологічного чи економічного характеру внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілої ОСОБА_2 матеріали адміністративної справи не містять, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення відносно останньої підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КупАП - за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 173-2 ч.1, 245, 247, 283, 284 КУпАП, суддя,
постановив:
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 ч.1 ст.173-2 КУпАП на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя: