Номер справи 237/1944/22
Номер провадження 2/237/876/22
(заочне)
23.09.22 м. Курахове
Мар'їнський районний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Ліпчанського С.М..,
за участю секретаря судового засідання Бахтіярової Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Курахове Мар'їнського району Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області про визнання права власності, -
До Мар'їнського районного суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області про визнання права власності.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , про що в книзі реєстрації актів про смерть 11 лютого 1998 року зроблено запис за №9, місце державної реєстрації - виконком Андріївська сільрада Донецької області, видано свідоцтво про смерть НОМЕР_1 .
Після його смерті відкрилася у вигляді права на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективні й власності КСП «Перемога» розміром 6,76 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Зазначене право належало спадкодавцеві на підставі сертифікату, зареєстрованого 22 листопада 1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №8303.
До дня смерті, ОСОБА_3 , був зареєстрований та проживав однією сім'єю разом із ОСОБА_4 . ОСОБА_3 хворів тому до дня його смерті вони проживали разом.
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , одружились, про що в книзі записів актів громадянського стану про одруження 14 серпня 1951 року зроблено відповідний запис за №4.
ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Курахове померла ОСОБА_7 , про що в книзі реєстрації актів про смерть 30 жовтня 2003 року зроблено запис за №293, місце державної реєстрації - виконком Курахівської міської ради Мар'їнського району Донецької області, видано свідоцтво про смерть НОМЕР_2 рідна сестра ОСОБА_4 та баба позивача.
Факт родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 підтверджується рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області ухваленим 20 серпня 2021 року по справі №237/2982/21 провадження №2-о/237/232/21.
До дня смерті ОСОБА_7 була зареєстрована та проживала в місті Курахове Мар'їнського району Донецької області.
Діти ОСОБА_7 , це ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
У свідоцтві про народження НОМЕР_3 зазначено, що ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що в книзі записів актів громадянського стану про народження зроблено відповідний актовий запис за №649. В графі батько зазначено - ОСОБА_10 , в графі мати - ОСОБА_7 .
Зі свідоцтва про народження НОМЕР_4 вбачається, що ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 17 вересня 1940 року зроблено відповідний актовий запис за №1040. В графі батько зазначено - ОСОБА_10 , в графі мати - ОСОБА_7 .
4 лютого 1961 року ОСОБА_8 та ОСОБА_11 одружились, про що в Книзі записів актів громадянського стану про одруження зроблено відповідний запис за №18. Після реєстрації одруження чоловіку та дружині присвоєно прізвище - ОСОБА_12 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_13 померла, про що в книзі реєстрації смертей 9 січня 2008 року зроблено відповідний актовий запис за №12.
Мій брат, ОСОБА_2 та позивач, ОСОБА_14 - діти ОСОБА_13 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , та спадкоємці першої черги за законом після її смерті в порядку статті 1261 Цивільного кодексу України.
Позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 24 березня 1962 року, зроблено відповідний запис за №69.
З довідки № 425/07-95 від 08.07.2008 року вбачається, що ОСОБА_14 19 січня 1980 зареєструвала шлюб з ОСОБА_15 , про що виконкомом Курахівської міської ради Мар'їнського району Донецької області складено відповідний актовий запис №08.
Шлюб між громадянином ОСОБА_15 та ОСОБА_16 розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 16 липня 1996 року зроблено запис за №176, та видане свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_5 .
13 липня 2000 року ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та позивач зареєстрували шлюб, про що 31 липня 2000 року складено відповідний актовий запис за №50 та видане свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_6 .
ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 , про що в Книзі реєстрації актів громадянського стану про народження 22 січня 1967 року складено відповідний запис за №9 та видане свідоцтво про народження НОМЕР_7 . В графі батько зазначено ОСОБА_11 , в графі мати - ОСОБА_13 .
ІНФОРМАЦІЯ_9 в місті Курахове померла рідна сестра ОСОБА_7 - ОСОБА_4 , про що в книзі реєстрації актів про смерть 17 січня 2005 року зроблено запис за №1, місце державної реєстрації - Андріївська сільська рада Великоновосілківського району Донецької області, видано свідоцтво про смерть НОМЕР_8 .
Зі свідоцтва про одруження НОМЕР_9 вбачається, що ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_10 , 14 червня 1951 року одружився зі ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_11 , про що в книзі записів актів громадянського стану зроблено відповідний запис за №4.
До дня смерті ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 одна. Бабуся тривалий час хворіла та померла внаслідок раку підшлункової залози. Щоб піклуватися про бабусю позивач та її чоловік вирішили проживати усі разом за адресою: АДРЕСА_2 . Вели господарство та мали спільний бюджет.
Після смерті відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки, яку ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_9 . Неохоплений заповітом залишився житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_9 , померла ІНФОРМАЦІЯ_12 .
Зі свідоцтва про смерть вбачається , що ОСОБА_9 , померла ІНФОРМАЦІЯ_12 , про що 11 січня 2022 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) складено відповідний актовий запис №99.
Позивач стверджує, що проживала на момент смерті як з ОСОБА_3 так і з ОСОБА_4 . Отже фактично прийняла спадщину шляхом спільного проживання без реєстрації, разом зі спадкодавцями.
Відповідач 1 - мій рідний брат та син ОСОБА_13 , рідний онук ОСОБА_7 сестри ОСОБА_4 .
Окрім того позивач зверталася до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , однак, нотаріус вирішив надати роз'яснення, всупереч вимогам законодавства, а не Постанову про відмову. У роз'ясненні №1312/01-06 від 24.12.2020 нотаріус повідомив, що позивач не закликана до спадкоємства, оскільки не відношусь до кола спадкоємців визначених статтями 529,530 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Після отримання роз'яснення позивач повторно звернулася до нотаріуса, та отримала Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії в якій було зазначено, іншу ніж у роз'ясненні причину, а саме внаслідок відсутності доказів родинного зв'язку між ОСОБА_4 та ОСОБА_3
11 березня 2022 року Мар'їнський районний суд Донецької області ухвалив рішення у справі №237/504/22 провадження №2-о/237/63/22 про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Резолютивна частина рішення зазначено:
«Встановити факт, що має юридичне значення підтверджуючий постійне проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , разом з ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 до дня його смерті.
Встановити факт, що має юридичне значення підтверджуючий прийняття спадщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановити факт, що має юридичне значення підтверджуючий успадкування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , як єдиною спадкоємицею, права на земельну частку (пай) у землі , яка перебувала у колективній власності КСП «Перемога», його місцезнаходження: село Шевченко, Великоновосілківського району Донецької області розміром 6,76 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на підставі сертифікату, зареєстрованого 22 листопада 1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №8303 після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановити факт, що має юридичне значення підтверджуючий прийняття спадщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Встановити факт, підтверджуючий, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з 1970 року до 9 лютого 1998 року.
Встановити факт, що має юридичне значення підтверджуючий постійне проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , разом з ОСОБА_4 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_9 до дня смерті».
Позивач у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином у встановлений законодавством строк та порядок, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановлений законодавством строк та порядок, надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності їх представника.
У зв'язку з наведеним, суд, на підставі ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, постановляє заочне рішення.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з підстав, зазначених позивачем у позовній заяві.
Відповідно до ст. 16 ЦК України Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права.
Відповідно до ч.2 ст.5 ЦПК України у випадку, якщо законом або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позовній заяві вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.
Відповідно п. г ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України однією з підстав виникнення права власності на земельну ділянку, є прийняття спадщини.
Згідно статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку у порядку спадкування переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до положень частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець , який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (стаття 549 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 ).
Відповідно до положень статті 549 Цивільного кодексу УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Якщо спадкоємець, закликаний до спадкоємства за законом або за заповітом, помер після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти в установлений строк (стаття 549 Цивільного кодексу УРСР), право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Це право померлого спадкоємця може бути здійснене його спадкоємцями на загальних підставах протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців (ст. 551 Цивільного кодексу УРСР).
Спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини протягом встановленого строку (стаття 553 Цивільного кодексу УРСР).
Статтею 554 Цивільного кодексу УРСР встановлено, що в разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках. Якщо спадкодавець заповідав усе своє майно призначеним ним спадкоємцям, то частка спадщини, яка належала б спадкоємцеві, який відпав, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними в рівних частках. Правила цієї статті не застосовуються до випадків, коли спадкоємець відмовився від спадщини на користь іншого спадкоємця, держави чи державної, кооперативної або іншої громадської організації (стаття 553 Цивільного кодексу УРСР) або коли замість спадкоємця, який відпав, призначено іншого спадкоємця (підпризначення спадкоємця - стаття 536 Цивільного кодексу УРСР).
Відповідно до ст. 562 Цивільного кодексу УРСР поділ спадкового майна провадиться за згодою спадкоємців, що прийняли спадщину. При недосягненні згоди поділ провадиться судовим порядком відповідно до часток належних кожному з спадкоємців за законом або за заповітом.
Частиною 1 статті 1296 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною 1 статті 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно п.211 Інструкції про вчинення нотаріальних дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. № 20/5, діючої на час відкриття спадщини, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом із спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом і спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом із спадкодавцем.
Частиною першою статті 1297 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 Цивільного кодексу України).
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
На початку повномасштабної війни, яку росія розпочала проти України у лютому 2022 року, держава з міркувань безпеки та захисту даних зупинила роботу реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції.
28 квітня 2022 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів від 19 квітня 2022 року №480 щодо діяльності нотаріусів та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану.
Робота реєстрів відновлена, втім це стосується лише тих регіонів, де не ведуться бойові дії.
Нажаль в Донецькій області ведуться бойові дії. Нотаріусом Покровського нотаріального округу усно мені було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно. Також позивач зверталася до нотаріусів в інших регіонах де також їй було відмовлено в тому числі і у заведенні спадкової справи.
Згідно з Постановою КМУ від 24.06.2022 р. № 719 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану”, строк для прийняття спадщини становить шість місяців з дня смерті особи та ще чотири місяці, тобто з часу смерті строк подачі/направлення заяви про вступ до спадщини складає 10 місяців.
Спадщина відкрилася ще у 1998 році, проте нотаріуси посилаючись на воєнний стан усно відмовляють позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Право власності відповідно до ст.328 ЦК України набувається на підставах, що не заборонені законом.
Згідно з статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що викладені обставини дають підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі та за позивачем необхідно визнати права власності на майно померлого спадкодавця в порядку спадкування за законом.
На підставі викладеного, у відповідності зі ст.ст. 12, 81, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 1225, 1261, 1268, 1270, 1272 ЦК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , як єдиною спадкоємицею, право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Перемога», його місцезнаходження: село Шевченко, Великоновосілківського району Донецької області розміром 6,76 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на підставі сертифікату, зареєстрованого 22 листопада 1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №8303 після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , як єдиною спадкоємицею в порядку спадкування право власності на земельну ділянку цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,3964 га, за кадастровим номером: 1421280200:02:001:0677 місцезнаходження: за межами Андріївської сільської ради Волноваського району (колишній Великоновосілківський район) Донецької області після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , як єдиною спадкоємицею в порядку спадкування право власності на земельну ділянку цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,7209 га, за кадастровим номером: 1421280200:02:001:0679 місцезнаходження: за межами Андріївської сільської ради Волноваського району (колишній Великоновосілківський район) Донецької області після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя С.М. Ліпчанський