Справа № 274/3738/22 Провадження № 2/0274/1215/22 РІШЕННЯ
20.10.2022 м. Бердичів
Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакова Т.Б., за участю секретаря судового засідання Лободи В.Л.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину за законом
І. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, у якому просить суд визнати за нею право приватної власності на 48/100 часток у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 1810400000:01:025:0116, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина, що складається із 48/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 та Ѕ частки земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої по АДРЕСА_1 , переданої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
08.06.2022 позивач отримала свідоцтво на спадщину за законом на 48/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 .
Постановою приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу №45/02-31 від 08.06.2022 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право власносту на земельну ділянку площею 0,1000 га кадастровий номер 1810400000:01:025:0116, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку із тим, що вищевказана ділянка знаходиться у спільній сумісній власності та частка спадкодавця не виділена.
Позивач вважає, що оскільки померлому ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належало 48/100 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , то при визначенні часток у праві спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0,1000 га повинна застосовуватись та ж пропорція. Співвласниками земельної ділянки у Державному акті на право власності на вказану земельну ділянку зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без визначення часток.
Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняв, але не оформив свої права її син ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняла відповідач - ОСОБА_2 .
Позивач не має можливості оформити свої спадкові права на земельну ділянку, вказані обставини стали підставою звернення до суду з цим позовом.
ІІ. Процедура та позиції сторін
Ухвалою суду від 11.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження; витребувано матеріали спадкової справи №59/2021 відносно майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
19.08.2022 до суду надійшла, належним чином завірена, копія спадкової справи №59/2021, що заведена до майна померлого ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 03.10.2022 закрито проведення підготовчого засідання, призначено справу до судового розгляду по суті.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник позивача - адвокат Мусевич А.І. подала до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, позов підтримує та просить його задовольнити.
Відповідач подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує.
Суд розглянув справу за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про день і час слухання справи, що відповідає положенням ст. ст. 128, 223 ЦПК України, з урахуванням поданих клопотань про розгляд справи за відсутності сторони, що, в свою чергу, не порушує прав та обов'язків учасників судової справи.
Оскільки в судове засідання не з'явилися всі учасники провадження, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.
ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Як визначено ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
Згідно ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Як визначено ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном ( ч.1 ст. 317 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
За приписами п. «г» ч.1 ст. 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Земельною ділянкою як об'єктом цивільних прав є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (стаття 79 ЗК України).
Так, ч. 1 ст. 120 ЗК України (у редакції чинній да дату винекнення правовідносин) визначає, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Разом з тим при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об'єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість.
Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року по справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20).
Відповідно до ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Згідно ч.1 ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Відповідно до ст. 89 ЗК України, земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Згідно ч.1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7 визначено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом, докази на їх підтвердження, оцінка та мотиви суду
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , актовий запис №381.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 , актовий запис №1613.
Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯЛ №694421 співвласниками земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Позивач 08.06.2022 звернулася до приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Пашинського О.М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на 48/100 часток житлового будинку номер АДРЕСА_1 на 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,1000 га, розташованої по АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якої був її син ОСОБА_3 , який спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав.
Постановою приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Пашинського О.М. від 08.06.2022 за №45/02-31 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку земельної ділянки, номер АДРЕСА_1 , у зв'язку з тим, що вказана земельна ділянка знаходиться в спільній сумісній власності з ОСОБА_5 , частка ОСОБА_4 не виділена.
08.06.2022 позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 48/100 часток житлового будинок номер АДРЕСА_1 , що знаходиться на приватизованій земельній ділянці, які належали ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , матері спадкодавця, спадкоємцем якої був її син - ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.
Матеріалами спадкової справи підтверджено, що позивач є єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_3 , що як наслідок до позивача переходять всі майнові та окремі особисті немайнові прав та обов'язків спадкодавця, при цьому у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну ділянку було відмовлено через не визначення часток між співвласниками.
Земельне та цивільне законодавство передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що розмір частки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 померлого ОСОБА_3 складає 48/100.
Враховуючи, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, який застосовується у разі існування перешкод для оформлення спадкових прав та враховуючи відмову нотаріуса у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину на частку земельної ділянки, а також зважаючи, що позивачка прийняла спадщину відповідно до ст. 1268 ЦК України, визнання позову відповідачем, суд, використовуючи винятковий спосіб захисту, дійшов висновку, що позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
V. Розподіл судових витрат
Розподіляючи судові витрати у виді судового збору, суд керується ч.9 ст. 141 ЦПК України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір виник не з протиправних дій відповідача, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 259,263-265,268,272,273,352,354 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину за законом задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 48/100 часток у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 1810400000:01:025:0116, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складенняповного судового рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя Тетяна БОЛЬШАКОВА