№ 932/16983/19
№ 2/207/36/22
12 жовтня 2022 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Подобєд О.К.
при секретарі Пильовій І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам'янське цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання припиненим договору поруки,
В листопаді 2019 року позивач за первісним позовом АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. В обґрунтування пред'явлених позовних вимог вказано, що 10.04.2007 року між позивачем та ОСОБА_1 (Відповідач-1) було укладено кредитний договір № DZB0GK05290202, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 28320,00 доларів США на термін до 09.04.2027 року. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється за графіком погашення кредиту та процентів. Однак, відповідач не виконував своїх обов'язків за кредитним договором, через що, станом на 29.08.2019 року має заборгованість перед позивачем в сумі 27348,35 доларів США, яка складається з наступного: 27348,35 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту), що підтверджено розрахунком. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 10.04.2007 року між Банком та ОСОБА_2 (Відповідач-2) було укладено договір поруки № DZB0GK05290202/1, згідно якого поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання. Вказана заборгованість відповідачами не сплачена, тому позивач вимушений був звернутись до суду з даною позовною заявою.
Від відповідача-2 за первісним позовом ОСОБА_2 , 23.03.2020 року до суду надійшов відзив на первісний позов та 05.04.2021 року надійшла зустрічна позовна заява, в якій вона просить визнати припиненим Договір поруки № DZB0GK05290202/1 від 10.04.2007 року та визнати таким, що порушує вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» принцип рівності сторін кредитний договір № DZB0GK05290202 від 10.04.2007 року. В обґрунтування зустрічної позовної заяви відповідачем-2 зазначено, що 10.04.2007 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір DZB0GK05290202, за умовами якого Банк зобов'язався надати відповідачу-1 споживчий кредит на придбання квартири у розмірі 28320,00 доларів США. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, Банк та ОСОБА_1 10.04.2007 року уклали договір іпотеки, згідно якого відповідач-1 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру, загальною площею 59,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, при укладанні кредитного договору, 10.04.2007 року був укладений договір поруки між нею, ОСОБА_2 , та Банком. Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», а також п.3.5 Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10.05.2007 року №168, банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише у разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Таким чином, умова Договору, передбачена пп.2.3.1 п.2.3 кредитного договору, про право відповідача збільшувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною з 09.01.2009 року і не створює для сторін цієї угоди ніяких юридичних наслідків, а тому процентна ставка за договором повинна залишатися без зміни до повного виконання всіх умов обома сторонами. Стосовно договору поруки та солідарного стягнення боргу, зазначає, що згідно наданих представником Банку у розрахунку заборгованості, Банк підвищив процентну ставку за договором з 12% до 14% з 25.11.2008 року. Тобто, мається значне збільшення процентної ставки по кредитному договору, а також значне збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди. Просить первісну позовну заяву залишити без задоволення, а зустрічну позовну заяву задовольнити повністю.
Представник позивача за первісним позовом АТ КБ «ПриватБанк» просив задовольнити повністю первісну позовну заяву. У задоволенні зустрічної позовної заяви просив відмовити, з підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву.
Відповідач-1 ОСОБА_1 за первісним позовом у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про поважні причини неявки не повідомив.
Відповідач-2 ОСОБА_2 за первісним позовом та її представник в судове засідання не з'явились. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. У задоволенні первісної позовної заяви раніше просили відмовити, з підстав, викладених у відзиві на первісну позовну заяву.
На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 10.04.2007 року між позивачем та ОСОБА_1 (Відповідач-1) було укладено кредитний договір № DZB0GK05290202, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 28320,00 доларів США на термін до 09.04.2027 року та зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором (т.1 а.с.14-15).
Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється за графіком погашення кредиту та процентів.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 10.04.2007 року між Банком та ОСОБА_2 (Відповідач-2) було укладено договір поруки № DZB0GK05290202/1, згідно якого поручитель зобов'язався виконати зобов'язання за кредитним договором (т.1 а.с.16).
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позивач за первісним позовом свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу-1 кредит у розмірі, встановленому Договором.
Однак, відповідач-1 не виконував своїх обов'язків за кредитним договором, через що, має заборгованість перед позивачем в сумі 27348,35 доларів США, яка складається з наступного: 27348,35 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту), що підтверджено розрахунком.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що в разі якщо договором встановлено обов'язок Позичальника повернути позику (кредит) частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини Позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до умов договору.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки тощо.
Частина 1 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст.ст. 553, 554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що первісна позовна заява про стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, підлягає задоволенню повністю.
З приводу вимог зустрічної позовної заяви, суд приходить до наступних висновків.
10.04.2007 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №DZB0GK05290202, згідно умов якого Банк надав Позичальнику грошові кошти (кредит) в сумі 28320,00 доларів США на термін до 09.04.2027 року, зі сплатою 12,00 % річних за користування кредитними коштами та інших платежів в порядку, на умовах та в строки, визначені договором.
З 25.11.2008 року Банком було збільшено відсоткову ставку до 14,04 % річних.
Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від облікової ставки НБУ або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.
Пункт 2.3.1 Кредитного договору №DZB0GK05290202 від 10.04.2007 року містить право Банку в односторонньому порядку змінювати процентну ставку за кредитом при настанні певних умов, а саме: зміна курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного Договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або середньозваженої ставки по кредитах банків у відповідній валюті (по статистиці НБУ). Тобто, відповідно сторони договору встановили умови, за яких можлива зміна ціни договору.
На підставі вказаного пункту кредитного договору Банк прийняв рішення про підвищення процентної ставки до 14.04 % річних за укладеним з Позичальником кредитним договором, тобто до набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку».
Про таку зміну Банк повідомив Позичальника своїм листом, який направлений на його адресу, про що свідчить реєстр поштових відправлень. Тобто Банком виконані умови кредитного договору та вимоги чинного законодавства щодо повідомлення про підвищення процентної ставки, яке направлено Позичальнику до дати набрання чинності ст. 1056-1 ЦК України. Згідно вказаного листа, Позичальнику було запропоновано у разі незгоди з таким підвищенням погасити заборгованість у повному обсязі за старою процентною ставкою. У разі згоди щодо змін умов кредитування, підвищення процентної ставки буде здійснено з 25.11.2008 року без будь-яких додаткових дій.
Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, 08 вересня 2015 року рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області встановлено, що «Окрім того, 10 квітня 2007 року між позивачем і ОСОБА_2 був укладений договір поруки. ОСОБА_2 поручилась за кредитним договором за виконання ОСОБА_1 зобов'язань перед позивачем. Згідно п.2.3.1 кредитного договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за кредитним договором. Позивач змінив процентну ставку з 12% до 14,04 % з 25 листопада 2008 року, посилаючись на зміну облікової ставки НБУ. Відповідачами, ОСОБА_1 , який на той час проживав у нині спірній квартирі та перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , був отриманий лист про зміну облікової ставки. Тобто відповідачка була належним чином повідомлена про збільшення відсоткової ставки. При таких обставинах, оцінюючи всі зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає, що і у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання недійсним підвищення відсоткової ставки по кредитному договору та визнання недійсним договору поруки необхідно відмовити.».
Пленум Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 у своїй постанові «Про судове рішення у цивільній справі» дав роз'яснення, що оскільки обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники (частина третя статті 82 ЦПК України), то в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах.
П. 2.3.1 та 2.3 Кредитного договору є цілком вмотивованими з точки зору законодавства про кредитні правовідносини, наявних у банка ліцензій та дозволів, погодження сторонами положень самого кредитного договору (свобода договору).
Одним з фундаментальних принципів правових відносин є принцип свободи договору, закріплений у п.3 ст.3 ЦК України, згідно з яким одним із загальних принципів цивільного законодавства є свобода договору.
Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності зі ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При укладенні Кредитного договору та відповідно договору Поруки, було дотримано всі передбачені законом істотні умови договору, котрі були обумовлені згодою сторін, як узгодженні сторонами так і прийняті ними як обов'язкові умови договору.
Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Порука віднесена до зобов'язально-правових засобів забезпечення виконання зобов'язань, що спонукають боржника до належного виконання зобов'язань до нього чи до третіх осіб, що вступили заздалегідь у договір зобов'язальної вимоги. Порука є додатковим зобов'язанням, що виникає на підставі договору, за яким до зобов'язання основного боржника приєднується зобов'язання іншої особи, що за нього ручається. Вона покликана забезпечити належне виконання боржником основного зобов'язання.
Відповідно до ст. 553 ЦК України, договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем. Договір поруки не передбачає виникнення або, навпаки, припинення будь-яких прав та обов'язків боржника.
Договір поруки водночас є одностороннім договором, оскільки встановлює одностороннє зобов'язання, відповідно до якого кредитор має право вимагати від поручителя, щоб той виконав свій основний договірний обов'язок у відповідності до умов договору поруки, а поручитель зобов'язаний провести таке виконання.
Із законодавчого положення "поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник", випливає обов'язок поручителя надати таке ж виконання, до якого зобов'язаний основний боржник.
Враховуючи вищевикладене, порука є правочином за якою третя особа, яка не є стороною основного договору, бере на себе обов'язок поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов'язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником шляхом відшкодування в грошовій формі того, що не було виконане останнім.
Таким чином, Поручитель відповідає перед Кредитором в тому ж обсязі, що й Позичальник.
При укладенні як Кредитного договору так і договору Поруки, було дотримано всі передбачені законом істотні умови договору, котрі були обумовлені згодою сторін, як узгоджені сторонами, так і прийняті ними.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії.
Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Договором поруки сторони обумовили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань по Кредитному договору.
Припинення правовідносин (зобов'язань) здійснюється в спосіб, визначений договором чи законом. Припинення поруки на підставі норм ст. 559 ЦК України не відповідає визначеним законом способам захисту судом цивільних прав.
Згідно з п.11 договору поруки, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.
Згідно п.12 договору поруки сторони прийшли згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом у 5 років.
Кредитором було пред'явлено вимогу до поручителя, що підтверджується реєстром відправки вимоги в межах 5 річного строку.
Виходячи з зазначених обставин справи, слід вважати, що у зв'язку з пред'явленням вимоги до поручителя строк припинення поруки повинен визначатися з дня пред'явлення такої вимоги.
Питання щодо припинення поруки у зв'язку із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя вже було розглянуте та рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Відповідачу-2 в припиненні договору поруки було відмовлено. Тобто, наразі порука є дійсною.
08.09.2015 року рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області по справі №404/3794/12 було відмовлено в задоволені позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсним підвищення відсоткової ставки по кредитному договору та визнання недійсним договору поруки. Рішення набрало законної сили 04.11.2015 року.
Тобто, відповідно до ст. 82 ЦПК України, у зазначеному рішенні по справі №404/3794/12 Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська були встановленні преюдиційні факти, які згідно ЦПК України не потребують доказуванню.
Верховний Суд неодноразово у своїх постановах зазначав про особливості застосування інститут преюдиції. Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі №922/643/19).
Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова КГС ВС від 10.12.2019 по справі №910/6356/19).
Отже, в силу ст. 129 Конституції України, рішення суду є обов'язковим для виконання, а згідно з п.4 ст. 82 ЦПК України, факт та правовідносини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не можуть оспорюватись в іншій цивільній справі.
З приводу зустрічної позовної вимоги щодо «визнання таким, що порушує відповідно до п.4 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів» принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач кредитний договір № DZB0GK05290202 від 10.04.2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Приватбанк»», суд зазначає, що ОСОБА_2 не є стороною кредитного договору № DZB0GK05290202 від 10.04.2007 року, а тому в неї немає права та підстав оспорювати його, або визнавати такий договір, що порушує права позичальника - ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання припиненим договору поруки, не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В зв'язку з тим, що первісні позовні вимоги були задоволені повністю, солідарно з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 10345,88 грн.
Керуючись ст.ст. 526, 530, 611, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 81, 89, 133, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором №DZB0GK05290202 від 10.04.2007 року у розмірі 27348,35 доларів США, що за курсом 25,22 відповідно до службового розпорядження НБУ від 29.08.2019 року складає 689725 (шістсот вісімдесят дев'ять тисяч сімсот двадцять п'ять) гривень 39 копійок, яка складається з наступного: 27348,35 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту).
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) понесені судові витрати: 10345 гривень 88 копійок судового збору.
У задоволені зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання припиненим договору поруки - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Подобєд О.К.