Київський апеляційний суд
Провадження № 11кп/824/3665/2022 Головуючий в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Єдиний унікальний № 759/1674/21 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України
17 жовтня 2022 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні з використання цифрового засобу зв'язку програмного забезпечення «Viber» апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 15 вересня 2022 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ямпіль Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України, -
за участі:
прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 15 вересня 2022 року задоволено клопотання прокурора і обвинуваченому ОСОБА_7 продовжений строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, до 13 листопада 2022 року включно.
Цією ж ухвалою залишений без змін визначений альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в сумі 248100,00 гривень.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, наслідком вчинення якого стала смерть людини, покарання за вчинення якого, у разі доведеності вини, передбачає лише позбавлення волі, що, на переконання суду, само по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду, а тому існує ризик переховування від суду. Також суд першої інстанції вказує на те, що з великою ймовірністю існує ризик незаконного впливу на потерпілого, свідків. За доводами суду першої інстанції, застосування щодо ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання реалізації ним встановлених судом ризиків.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його таким, що не відповідає гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права, захисник ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 15 вересня 2022 року, постановити нову, якою змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 з тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши йому цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .
На обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначає, що ухвала суду не ґрунтується на вимогах закону, а звідси - невмотивованою. Також ухвала не містить жодних посилань на раніше встановлені обставини, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для продовження строку тримання під вартою, оскільки, на думку захисника, такі відсутні. На переконання апелянта, жодного доказу, який би міг хоч якось підтвердити «ймовірність» того, що ОСОБА_7 буде переховуватися від суду в розпорядженні сторони обвинувачення не має і не надано такого доказу і суду. Щодо ризику впливу на свідків, то, на переконання апелянта, вказаний ризик відсутній, оскільки заявлені свідки фактично були понятими при проведенні процесуальних дій і їх показання не стосуються фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення. Що стосується можливого впливу на потерпілого, то в даному випадку це припущення суду також є безпідставним, оскільки потерпілий вже опитаний судом в даному провадженні.
Крім того, з посиланням на практику Європейського суду з прав людини (рішення «Харченко проти України»), на переконання захисника, суд при розгляді питання про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 зобов'язаний був розглянути можливість застосування до обвинуваченого інших (альтернативних) запобіжних заходів. Проте, таке чергове продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, навіть із можливістю застосування альтернативного заходу забезпечення кримінального провадження у виді застави, розмір якої є непомірно великим для обвинуваченого, спонукало сторону захисту звернутись із заявою до Європейського суду з прав людини стосовно порушень прав ОСОБА_7 .
Сторона захисту також звертає увагу, що обвинувачений протягом більш ніж два роки перебуває під вартою, позбавлений можливості працевлаштуватись, а матеріальний стан його родичів позбавляє можливості внесення застави. ОСОБА_7 має хвору непрацюючу матір, яка утримує двох неповнолітніх дітей та потребує додаткової матеріальної допомоги, що, в котрий раз вказує на те, що визначена сума застави є непомірною для обвинуваченого та його родини. Крім того, обвинувачений має незадовільний стан здоров'я та потребує додаткового обстеження, яке неможливо забезпечити в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор».
За наведеного, наявності у ОСОБА_7 міцних соціальних зв'язків, постійного місця проживання, захисник просить змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт з покладанням на нього обов'язків, визначених положеннями ст. 194 КПК України, що, в свою чергу, забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Вислухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв'язку з вимогами ст. 331 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин, а продовження строку тримання під вартою в певній справі може бути виправданим лише тоді, коли наявні конкретні ознаки того, що вимога громадських інтересів важить більше - попри презумпцію невинуватості, - ніж правило поваги до особистої свободи.
Зазначені вимоги кримінального процесуального закону, на переконання колегії суддів, були дотримані судом першої інстанції, а доводи сторони захисту про наявність достатніх підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, є безпідставними.
Як убачається з наданих матеріалів провадження, Деснянським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 15 вересня 2022 року обвинуваченому ОСОБА_7 продовжений строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, до 13 листопада 2022 року включно.
Цією ж ухвалою залишений без змін визначений альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в сумі 248100,00 гривень.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Суд першої інстанції, розглянувши клопотання сторони обвинувачення про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу, вважав, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які не зникли та не зменшилися, а тому ухвалив рішення про продовження ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 13 листопада 2022 року включно, при цьому зазначив, що жодний інший вид запобіжного заходу ніж тримання під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти ризикам, які є досі реальними.
З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки вважає, що судом першої інстанції були дотримані вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні клопотань сторін, які стосуються виду запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу як тримання під вартою, водночас в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Доводи захисника про те, що прокурор не довів в суді існування жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, не заслуговують на увагу, оскільки відомості про те, що від часу прийняття рішення про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою зменшилися ризики, які врахував суд, в провадженні відсутні. При цьому відомості щодо соціальних зв'язків обвинуваченого були предметом дослідження суду та обґрунтовано визнані недостатнім стримуючим фактором його поведінки.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про те, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризику переховування від суду та впливу на свідків, то вони є безпідставними з огляду на наступне.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
З врахуванням характеру висунутого ОСОБА_7 обвинувачення у вчиненні, в тому числі, особливо тяжкого злочину проти життя особи, що має підвищений ступінь суспільної небезпеки, наявність якої потребує забезпечення не лише прав ОСОБА_7 , але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні та всіх наявних в матеріалах провадження даних про особу обвинуваченого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що існує вірогідність переховування обвинуваченого ОСОБА_7 від суду, такий ризик є реальним та дійсним, він не зменшився і виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Апеляційний суд також зважає на практику Європейського суду з прав людини, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З приводу іншого ризику, а саме можливого впливу обвинуваченого на свідків у даному кримінальному провадженні, то, на переконання колегії суддів, з врахуванням того, що на даний час у кримінальному провадженні свідки, показання яких суд має сприймати безпосередньо не допитані, з великою ймовірністю існує і ризик незаконного впливу обвинуваченого на них. З огляду на положення ч. 4 ст. 95 КПК України ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Отже, продовжує існувати ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, що в свою чергу доводить обґрунтованість висновку суду про те, що ймовірність реалізації цього ризику - не зменшилася на даний час.
За вказаних обставин застосування більш м'якого запобіжного заходу, на переконання колегії суддів, не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та не запобігатиме спробам вчинити вказані дії, отже твердження сторони захисту про протилежне - є безпідставним.
Наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, постійного місця проживання та родини, на чому наголошує сторона захист, не може слугувати дійсною гарантією відсутності у ОСОБА_7 наміру переховування від суду, як і не слугувало запобіжником вчинення злочинів у даному кримінальному провадженні.
Доводи захисника обвинуваченого про те, що у останнього значно погіршився стан здоров'я та в умовах перебування в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» він не отримує належного лікування - не є переконливими та такими, що перешкоджають можливості утримання ОСОБА_7 під вартою, оскільки з наданої захисником відповіді на адвокатський запит завідувача Київської міської медичної частини Філії ДУ «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області ОСОБА_9 вбачається, що обвинувачений дійсно має певні захворювання, йому рекомендовано проведення дообстеження, яке в умовах СІЗО провести неможливо, однак даних, що за станом здоров'я ОСОБА_7 не може утримуватися під вартою у вказаній відповіді не зазначено.
Крім того, у листах завідувача Київської міської медичної частини ОСОБА_9 від 10 лютого 2022 року за № 224-КММЧ/КИ-22 та 28 липня 2022 року № 654-КММЧ/КИ-22 хоча вказано, що відповідне фінансування на проведення рекомендованих обстежень ОСОБА_7 в ДУ «Центр охорони здоров'я ДКВС України» відсутнє, разом з тим обвинуваченому доведені вимоги нормативних актів у частині можливості проведення даних обстежень в умовах сертифікованих лабораторій м. Києва за власний рахунок або за рахунок його родичів.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні судом першої інстанції питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, як і підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, принаймні на цій стадії судового розгляду, колегія суддів не встановила.
При цьому колегія суддів зважує і на те, що обвинуваченому при продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою була визначена, як альтернативний запобіжний захід, застава в межах, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, яка зможе забезпечити належне виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та є співмірною з існуючими у даному кримінальному провадженні ризиками. Розмір застави, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи, у вчиненні якого ОСОБА_7 обвинувачується та всіх даних про його особу, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів і не порушує права обвинуваченого, а тому підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_7 та таким, що суперечить положенням ст. 182 КПК України, колегія суддів не вбачає.
Таким чином, рішення суду першої інстанції про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченому ОСОБА_7 під вартою є законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухвалене згідно норм кримінального процесуального закону та постановлене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, а доводи та твердження сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на що вважає за необхідне за наслідками апеляційного розгляду прийняти рішення, яким ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 15 вересня 2022 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 15 вересня 2022 року, якою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжений строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, до 13 листопада 2022 року включно - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4