Постанова
Іменем України
20 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 135/130/20
провадження № 61-824св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Ладижинська міська рада Вінницької області,
відповідач - ОСОБА_1 ,
у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Грабик Володимир Віталійович, на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 24 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Матківської М. В., Войтка Ю. Б., Сопруна В. В.,
Короткий зміст вимоги про забезпечення позову та рішень судів
У січні 2020 року Ладижинська міська рада Вінницької області (далі - Ладижинська міська рада) до подання позову подала до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, який належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме на нежитлове приміщення, загальною площею 56 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
На обґрунтування заяви посилалася на те, що Ладижинська міська рада має намір звернутись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів.
ОСОБА_1 є власником комплексу будівель та споруд кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , які вона набула на підставі договору дарування 16 вересня 2014 року, про що зроблено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте з моменту реєстрації свого права на нерухоме майно ОСОБА_1 не звернулась до власника земельної ділянки за оформленням права оренди, використовує земельну ділянку без правоустановчих документів, не сплачує орендну плату, чим завдає збитків місцевому бюджету.
Станом на 01 січня 2020 року розмір збитків, завданих місцевому бюджету внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки становить орієнтовно 400 000,00 грн.
Підставою звернення до суду із заявою про забезпечення позову є те, що нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , може бути відчужено на користь третіх ociб, що значно ускладнить чи унеможливить у подальшому виконання рішення суду та ефективний захист порушених прав Ладижинської міської ради.
Про таку можливість свідчить низка юридичних фактів, пов'язаних з переходом права власності на відповідне нерухоме майно, які відбулися протягом 2012-2014 років.
Крім того, про неможливість надалі виконати рішення суду, ухвалене на користь Ладижинської міської ради, свідчить спосіб набуття права власності ОСОБА_1 на відповідне майно, а саме за договором дарування, а вік відповідачки вказує на відсутність у неї реальної можливості забезпечити відшкодування відповідної суми коштів за рахунок власного заробітку.
Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 31 січня 2020 року заяву Ладижинської міської ради про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт (тимчасове обмеження права на відчуження майна) на нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальною площею 56 кв .м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , у межах суми 275 400 грн без обмеження/позбавлення права користування цим нерухомим майном.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що беручи до уваги предмет та підстави позову, враховуючи наявність спору щодо стягнення безпідставно збережених грошових коштів у зв'язку із використанням земельної ділянки без укладення договору оренди, що виник між сторонами, а також розмір позовних вимог у цій справі, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою разом із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій посилалася на те, що про оскаржувану ухвалу їй не було відомо, оскільки в судове засідання її не викликали, про наявність ухвали вона дізналася лише 12 листопада 2021 року від представника позивача у судовому засідання та надалі вона ознайомилася зі змістом ухвали у Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР).
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з тих мотивів, що наведені заявницею причини пропуску апеляційного строку є неповажними. Заявниці запропоновано навести інші поважні причини пропущення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 грудня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Грабик В. В., ухвалу Вінницького апеляційного суду від 30 листопада 2021 року відмовлено.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявниця не усунула недоліки апеляційної скарги, а саме: не навела інших поважних причин пропуску строку та не надала доказів на їх підтвердження.
Матеріалами справи спростовуються доводи про те, що з текстом оскаржуваної ухвали відповідачка ознайомилась лише 12 листопада 2021 року з ЄДРСР, оскільки наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 2432101504152 свідчить про вручення ОСОБА_1 копії оскаржуваної ухвали суду першої інстанції 18 лютого 2020 року, і зазначена у ньому інформація не спростована стороною відповідачки належними та допустимими доказами.
Тому, відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг і позиції інших учасників
У січні 2022 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Грабик В. В., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 2432101504152, що є в матеріалах справи, у ньому міститься два підписи: працівника поштового зв'язку та у графі «розписка в одержанні» підпис невстановленої особи. Оскільки особу, яка отримала рекомендоване відправлення № 2432101504152 не було встановлено та не зазначено прізвище особи, то зазначене є порушенням пунктів 105, 106 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила № 270).
Тому немає підстав стверджувати, що саме ОСОБА_1 отримала поштове відправлення № 2432101504152.
Також відповідачка ознайомилася із Книгою для запису рекомендованих поштових відправлень і повідомлень, яка ведеться відділенням поштового зв'язку № 24321, розташованого за адресою: вул. Кравчика, 2, м. Ладижин, Вінницька область.
Із зазначеної Книги випливає, що 18 лютого 2020року жодних листів ОСОБА_1 не отримувала. Є відомості лише про отримання 24 лютого 2020 року ОСОБА_1 рекомендованого листа, проте його номер не співпадає з номером рекомендованого повідомлення, що міститься у матеріалах справи.
Отже, у матеріалах справи відсутні належні докази отримання ОСОБА_1 ухвали Ладижинського міського суду Вінницької області від 31 січня 2020 року.
ОСОБА_1 не була присутня у судовому засіданні під час постановлення оскаржуваної ухвали. Про наявність цієї ухвали відповідачка дізналася від представника позивача лише 12 листопада 2021 року у судовому засіданні під час розгляду цієї справи. З текстом ухвали ОСОБА_1 ознайомилася 12 листопада 2021 року в ЄДРСР.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема: статті 13 Закону України «Про поштовий зв'язок», Правил № 270, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статті 354 ЦПК України, неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 911/2523/20.
У лютому 2022 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Ладижинська міська рада, просить касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Грабик В. В., залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
На обґрунтування відзиву посилається на те, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки в матеріалах справи є докази того, що відповідачка була ознайомлення з оскаржуваною ухвалою, зокрема супровідний лист про направлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
На бланку рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 2432101504152 у графі «найменування адресата» міститься прізвище ОСОБА_1 , яке було зазначено працівником поштового зв'язку на підставі пред'явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, відповідно до пункту 106 Правил. Також на бланку рекомендованого повідомлення про вручення міститься підпис одержувача відправлення.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що зазначене поштове відправлення отримала інша особа, а не ОСОБА_1 .
Надана відповідачкою копія з Книги для запису рекомендованих поштових відправлень та повідомлень не завірена належним чином, з титульної сторінки неможливо встановити яким поштовим відділенням велася зазначена Книга .
Крім того, ОСОБА_1 18 лютого 2020 року отримала постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали Ладижинського міського суду Вінницької області від 31 січня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 2432101504152.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Грабик В. В., на підставі частини другої статті 389 ЦПК України.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, в тому числі ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження виходив з того, що оскаржувану ухвалу суд першої інстанції постановив 31 січня 2020 року за відсутності учасників справи. Копії ухвали направлено до відома учасникам справи 03 лютого 2020 року, про що свідчить супровідний лист № 135/130/20/403/2020 (а. с. 20).
У матеріалах справи є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 2432101504152, адресоване ОСОБА_1 , яке свідчить про вручення такого відправлення одержувачу 18 лютого 2020 року (а. с. 23).
Апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції від 31 січня 2020 року ОСОБА_1 подала до суду лише 26 листопада 2021 року.
Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Згідно з частинами першою, другою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Отже, передбачені частинами першою і другою статті 354 ЦПК України обставини є безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса в особи відсутня. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня (частини третя, п'ята статті 272 ЦПК України).
Відповідно до частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з підпунктом 15.14 пункту 15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи суд вручає судові рішення в паперовій формі.
Отже, суд першої інстанції був зобов'язаний надсилати (вручати) судові рішення у паперовій формі рекомендованим листом.
Днем вручення позивачу копії судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (див. постанову Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 205/1129/19).
Відповідно до статті 13 Закону України «Про поштовий зв'язок» оператори надають користувачам послуги поштового зв'язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку. Послуги поштового зв'язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.
Згідно з пунктом 99 Правил № 207 рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка»), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
Оформлення цих поштових операцій визначено пунктом 105 Правил № 207. Одержання реєстрованого поштового відправлення, грошових коштів за поштовим переказом здійснюється за умови пред'явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в Книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. У разі отримання інших реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів одержувач заповнює відповідний бланк повідомлення: зазначає найменування, серію та номер пред'явленого документа, дату одержання та ставить свій підпис.
Відповідно до пункту 106 Правил № 207 під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв'язку на підставі пред'явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище. На бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою «Вручити особисто», внутрішнього рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» одержувач розписується та зазначає прізвище. Відповідні дані на бланку повідомлення про вручення також зазначаються про особу, уповноважену на одержання внутрішнього рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», адресованого юридичній особі або фізичній особі за місцем роботи. Бланк повідомлення про вручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» не пізніше ніж протягом наступного дня повертається до суду.
Із наведених норм чинного законодавства можливо дійти висновку, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення інформації, яка дозволяє ідентифікувати особу отримувача (див. постанову Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 911/2523/20, на яку посилається заявниця у касаційній скарзі).
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного оскарження, дійшов обґрунтованого висновку про те, що копію оскаржуваної ухвали ОСОБА_1 отримала 18 лютого 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 2432101504152.
Надаючи оцінку повідомленню про вручення ОСОБА_1 поштової кореспонденції, що є в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції врахував Правила № 270, які передбачають порядок вручення рекомендованих поштових відправлень та за змістом яких перевірка документів, що посвідчують особу адресата (фізичну особу), особу, яка одержує поштове відправлення замість такого адресата, родинні зв'язки з адресатом, а також належне оформлення повідомлення про вручення поштового відправлення покладено на працівників поштового зв'язку. Суд апеляційної інстанції зазначив, що у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення міститься підпис одержувача.
Тому оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не суперечить висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 911/2523/20, оскільки добросовісне виконання працівниками оператора поштового зв'язку Акціонерного товариства «Укрпошта» своїх службових обов'язків, у цьому випадку, презюмується, а в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази протилежного.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 653/4813/17 (провадження № 61-7625св19), від 13 січня 2021 року у справі № 1519/2-4031/11 (провадження № 61-13202св20).
Касаційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду апеляційної інстанції щодо часу та обставин вручення ОСОБА_1 судового рішення.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції надав належну оцінку доводам заявниці щодо наведених нею підстав для поновлення процесуального строку на оскарження ухвали суду першої інстанції та визнав їх неповажними, оскільки заявниця не надала належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку (більше ніж 1 рік та 9 місяців) на апеляційне оскарження ухвали Ладижинської міської ради Вінницької області від 31 січня 2020 року.
Верховний Суд відхиляє посилання заявниці на копії аркушів з Книги для запису рекомендованих повідомлень як на підтвердження неотримання нею копії оскаржуваної ухвали.
Зазначені доводи були предметом з'ясування у суді апеляційної інстанції. Зокрема, суд апеляційної інстанції встановив, що з копій аркушів з Книги не випливає, що інформація про вручення поштового відправлення № 2432101504152 від 18 лютого 2020 року стосується саме інформації з відділення поштового зв'язку № 24321, надані копії засвідчені представником відповідача, а не відповідальним представником відділення Укрпошти, де зберігається оригінал Книги та де ймовірно такі копії було отримано.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення від 12 липня 2007 року у справі «Stankov v. Bulgaria» (Станков проти Болгарії»), № 68490/01).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Грабик Володимир Віталійович, залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 24 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Яремко
А. С. Олійник
Г. І. Усик