про залишення касаційної скарги без руху
25 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №160/19160/21
адміністративне провадження №К/990/27269/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2022 року
у справі № 160/19160/21
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
03 жовтня 2022 року Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі -скаржник, Управління) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2022 року.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Отже, під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Проаналізувавши матеріали касаційної скарги, яка подана Управлінням, колегія суддів встановила, що відповідач, як на підставу касаційного оскарження у справі № 160/19160/21, послався на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначивши про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Проте, наведену підставу жодним чином не обґрунтовано у касаційній скарзі, зокрема не конкретизовано щодо яких правовідносин та із застосуванням яких норм права Верховному Суду необхідно сформулювати висновок. Крім того, Управлінням взагалі доведено дійсну необхідність формування Верховним Судом нового висновку у подібних правовідносинах.
Вказане дає підстави стверджувати, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України.
З урахуванням змін до Кодексу адміністративного судочинства України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Суд вказує, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовими рішеннями із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 КАС України) з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цими судами.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом, судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Таким чином, скаржник у касаційній сказі має конкретизувати щодо яких норм права висновок Верховного Суду наразі відсутній та який висновок, враховуючи ці норми права Верховному Суду слід сформувати.
З огляду на вищезазначене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга Управління не відповідає вимогам, встановленим пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, оскільки заявник у касаційній скарзі не обґрунтував наявність підстав касаційного оскарження передбачених статтею 328 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статті 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, а саме така касаційна скарга залишається без руху.
Виходячи з наведеного, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення недоліків касаційної скарги особі, яка її подала, шляхом подання до суду обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2022 року, згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України.
У випадку неусунення недоліків касаційна скарга буде повернута скаржнику відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 332 КАС України.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 328, 329, 333 КАС України, суд
1. Залишити касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2022 року у справі № 160/19160/21 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу без руху та надати строк для усунення недоліків 10 днів з дня вручення даної ухвали.
2. Надіслати Головному управлінню Держпраці у Дніпропетровській області копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя -доповідач Я.О. Берназюк
Судді Н.В. Коваленко
В.М. Шарапа