24 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №500/5205/21
адміністративне провадження № К/990/27100/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Яковенка М.М., Гімона М.М.,
розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремленого підрозділу ДПС України (далі - ГУ ДПС), на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2022 у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства (ФГ) "Агро-Фарм" до Головного управління ДПС у Тернопільській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, зобов'язання зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних,
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.11.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2022, позов ФГ "Агро-Фарм" задоволено; здійснено розподіл судових витрат.
28.09.2022 ГУ ДПС на адресу Верховного Суду засобами поштового зв'язку направлено касаційну скаргу на вищезазначені судові рішення.
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, далі - КАС).
Частиною першою статті 13 КАС визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень адміністративну справу №500/5205/21 розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частин першої, другої статті 257 КАС за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з частиною четвертою цієї статті за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
ГУ ДПС у касаційній скарзі не наводить доводів, що суд першої інстанції неправомірно (помилково) розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження. Колегією суддів, призначеною для вирішення питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС, також не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді справи у спрощеному позовному провадженні.
Разом з тим, ГУ ДПС у касаційній скарзі стверджує, що ця справа стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також має значний суспільний інтерес, виходячи з кількості позовів про зобов'язання контролюючий орган зареєструвати податкові накладні, задоволення судами цих позовів, що впливає на надходження коштів в Державний бюджет України.
Вживання законодавцем слова «фундаментальне» несе змістовне навантаження особливо складного і важливого питання у правозастосуванні. Доводів щодо такої особливої складності чи важливості питання, якого стосується спір у цій справі, відповідачем не наведено. Суб'єктивні труднощі у тлумаченні правової норми, які виникають у суб'єкта правозастосування, не обов'язково свідчать, що питання права має фундаментальне значення для правозастосовчої практики. За змістом підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не ставиться у залежність від наявності висновку Верховного Суду з цього питання.
Суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165, до встановлених у справі обставин, що підставою для відмови в реєстрації податкової накладної від 31.05.2021 №4 на суму поставки 42480,00 грн (в тому числі ПДВ 7080,00 грн) в Єдиному реєстрі податкових накладних, направленої для реєстрації ФГ "Агро-Фарм", контролюючий орган у рішенні від 21.07.2021 №2887915/34043010 формально зазначив причини для відмови у реєстрації податкової накладної з посиланням на увесь перелік документів, який визначений формуляром рішення, що є недопустимим.
Разом з тим, як встановили суди попередніх інстанцій, у квитанції про зупинення реєстрації зазначеної податкової накладної не визначено конкретного переліку документів, які необхідно надати для реєстрації податкової накладної.
Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач у зв'язку із зупиненням реєстрації податкової накладної надав контролюючому органу письмові пояснення з копіями первинних та інших документів, які повністю відображають зміст операції з постачання товару, на яку виписана податкова накладна, та були достатніми для прийняття рішення про її реєстрацію.
Верховний Суд у постанові від 27.07.2022 (справа №520/15348/2020) виснував, що в разі коли рішення суб'єкта владних повноважень не покладає на особу певного обов'язку, несприятливі правові наслідки за невиконання такого рішення для особи не можуть наставати.
Зазначене спростовує довід ГУ ДПС, що касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для правозастосування.
Що ж до доводу відповідача про виняткове значення справи для контролюючого органу, то наведені ГУ ДПС обставини не відповідають правовому навантаженню норми підпункту «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС, оскільки не створюють для відповідача несприятливі наслідки в його правовому статусі, а стосуються виконання функцій, визначених законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 248, 328, пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремленого підрозділу ДПС України, на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2022.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
СуддіЄ.А. Усенко М.М. Яковенко М.М. Гімон