Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 жовтня 2022 року Справа№200/2639/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду Соціального страхування України в Донецькій області, третьої особи - Управління виконавчої дирекції Фонду Соціального страхування України в Полтавській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду Соціального страхування України в Донецькій області, третьої особи - Управління виконавчої дирекції Фонду Соціального страхування України в Полтавській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Позов вмотивовано тим, що позивач до червня 2014 року отримував страхові виплати у м. Харцизьк Донецької області, які були припинені у зв'язку з проведенням АТО на території Донецької області. 13.08.2021 року позивач через свого представника шляхом подання адвокатського запиту звернувся до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області з метою отримання інформації щодо підстав припинення нарахування та виплати страхових виплат, а також період заборгованості зі страхових виплат. А також з проханням нарахувати та виплатити заборгованість зі страхових виплат. 13.09.2021 Слов'янським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області було відмовлено у продовженні (поновленні) страхових виплат у зв'язку з тим, що позивач особисто до управління не звертався, на зв'язок самостійно не виходив. 27.08.2021 року позивач через свого представника шляхом подання адвокатського запиту звернувся до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області з метою отримання інформації щодо підстав припинення нарахування та виплати страхових виплат, а також період заборгованості зі страхових виплат. В адвокатському запиті було запропоновано нарахувати та виплатити заборгованість зі страхових виплат. 31.08.2021 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області було відмовлено у продовженні (поновленні) страхових виплат, повідомлено, що страхові виплати було припинено з 01.09.2016 року згідно рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Позивач вважає що Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області листом від 13.09.2021року позивачеві було відмовлено у виплаті страхових виплат. Вважає таку відмову протиправною.
Представник третьої особи - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області надав до суду пояснення, в якому зазначив, що згідно з матеріалами позову ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 перебував на обліку у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних України у м. Харцизьку Донецької області, де отримував щомісячні страхові виплати за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. У зв'язку із здійсненням на території м. Іловайськ Донецької області антитерористичної операції позивач покинув місце свого перебування і фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією залученої до позову довідкою про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи від 14.03.2017 №0000139308. Згідно з частинами 1, 3 ст.7 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VIII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. При цьому відповідно до частини 1 ст.5 ЗУ №1706 місце проживання внутрішньо переміщеної особи засвідчує довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Відповідно до п.3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхування внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються КМУ. Згідно з п. 2КМУ від 01.10.2014 №531 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» правлінню Фонду соціального страхування України рекомендовано прийняти власні нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цієї постанови. Відповідно до п.2 постанови КМУ №531 правління Фонду постановою від 12.12.2018 №27 затвердило Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб, який в силу ч.6 ст.6 ЗУ №1105 є обов'язковим для виконання.
Згідно з п.3.1 Порядку №27 внутрішньо переміщені особи мають право на продовження раніше призначених страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду або його відділенні за фактичним місцем проживання (перебування). Для продовження раніше призначених страхових виплат внутрішньо переміщена особа подає такі документи: заяву; копію довідки про взяття на облік; рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах рад (у разі наявності на момент подачі документів); копію паспорта або документа, що посвідчує особу; копію реєстраційного номера облікової картки платника податків або паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті). Копії документів засвідчуються працівником управління (відділення) при пред'явленні оригіналів. Залучені до позовної заяви матеріали свідчать, що всі звернення, пов'язані із питанням продовження позивачу щомісячних страхових виплат, передбачених Законом України №1105, в тому числі заява від 27.08.2021 року, подавалися адвокатом Бондарем Артемом Васильовичем, який у даній справі діє від імені позивача. Особисто ОСОБА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , жодного разу не звертався ні до відповідача, ні до його відокремленого підрозділу - Селидівського міського відділення, що розташоване за адресою: м. Селидове, вул. Карла Маркса, буд.41 тобто поряд з фактичним місцем проживання позивача. Через те що, позивач особисто ніколи не подавав заяву із усіма необхідними документами, визначеними Порядком №27, відповідач не мав права приймати рішення у формі постанови про продовження позивачу, як внутрішньо переміщеній особі, щомісячних страхових виплат, що були призначені відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Харцизьку Донецької області. Тому позовні вимоги позивача до відповідача про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (продовжити нарахування та виплату страхових виплат з 13.09.2021 та за період з 01.09.2016) задоволенню не підлягають. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.02.2022 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представники сторін про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Відповідач, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області відзив на адміністративний позов на надав.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. У зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву на адміністративний позов у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання, відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 .
Відповідач - Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 41325231) є юридичною особою та є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
Як встановлено судом, з матеріалів справи вбачається, що позивач перебував на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Харцизьку Донецької області. З червня 2014 року м. Харцизьк знаходиться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, згідно Переліку населених пунктів, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №1085-р.
Як вбачається з відповіді на адвокатський запит від 27.08.2021року без № представника позивача, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області від 31.08.2021 року за №2278-01, позивач - ОСОБА_1 для продовження щомісячних страхових виплат, як внутрішньо переміщена особа, звернувся до Полтавського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Полтавській області. До Полтавського міського відділення позивач надав заяву від 08.10.2014 року на продовження раніше призначеної страхової виплати, додавши до заяви копію паспорта, копію РНОКПП, згоду на обробку персональних даних. Полтавським міським відділенням було продовжено виплати за період з 01.10.2014 по 31.08.2016. Заборгованість по раніше нарахованих, але не виплачених страхових виплатах за період з травня 2014 по вересень 2014 виплачена у квітні 2015 року. З 01.03.2014 року проведено перерахунок щомісячної страхової виплати. З 01.09.2016 року страхові виплати позивачу припинені згідно рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №13 від 12.09.2016 року. Заборгованість зі сплати страхових виплат перед позивачем відсутня у Полтавському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, страхові виплати позивачу не нараховувались та не виплачувались в період з 01.03.2015 по 28.02.2021.
Представником позивача було надано заяву від 27.08.2021 року до Начальника Селидівського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з проханням поновити нарахування та виплату страхових виплат у зв'язку з професійним захворюванням. Раніше страхові виплати отримував у Полтавському міському відділенні Управління виконавчої дирекції ФССУ у Полтавській області. Нарахувати та виплатити заборгованість зі страхових виплат, яка виникла по теперішній час після припинення виплати страхових виплат у Полтавському міському відділенні Управління виконавчої дирекції ФССУ у Полтавській області.
Селидівським міським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, представнику позивача була надана відповідь від 07.09.2021 року за №35.02-21/903, в якій було зазначено що відповідно до п. 3.1 розділу III постанови правління Фонду соціального страхування України від 12.12.2018 року №27 «Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб», для продовження раніше призначених страхових виплат внутрішньо переміщена особа повинна особисто звернутися з заявою до відділення Фонду та надати копії документів, які засвідчуються працівником відділення при пред'явленні оригіналів. У відповідності з п. 3.8 розділу III Порядку, суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного КМУ. На сьогоднішній день вказаний порядок відсутній. Отже продовжити раніше призначені страхові виплати та здійснити страхові виплати за минулий період неможливо.
Представником позивача, був надісланий адвокатський запит до начальника Головного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 13.08.2021 року з проханням:
- нарахувати та виплатити заборгованість зі страхових виплат ОСОБА_1 , 1961 року народження, РНОКПП: НОМЕР_1 за період, починаючи з червня 2014 року по теперішній час;
- надати заяву ОСОБА_1 про поновлення страхових виплат після червня 2014 року;
- надати рішення (постанову, рішення, тощо) про поновлення та припинення страхових виплат ОСОБА_1 за весь період, починаючи з червня 2014 року у ввірених відповідачу відділеннях;
- поновити нарахування страхових виплат, які було протиправно припинено.
- надати строк заборгованості ОСОБА_1 зі страхових виплат.
Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 13.09.2021 року за №01-04/15-1740 була надана відповідь на адвокатський запит, в якій зокрема відповідачем було зазначено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , перебував на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Харцизьку Донецької області. ОСОБА_1 як внутрішньо переміщена особа перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати з 01.10.2014 по 31.08.2016 у Полтавському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області. У квітні 2015 року потерпілому виплачено заборгованість з 01.05.2014 по 30.09.2014. Щодо підстав припинення щомісячних страхових виплат необхідно звертатись до Полтавського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду у Полтавській області. Також відповідачем у своїй відповіді було зазначено, що позивач є людиною похилого віку, особисто до відповідача не звертався, на зв'язок самостійно не виходив. Встановити зв'язок з позивачем неможливо через відсутність у нього контактів для зв'язку. Окрім цього, для вирішення питання по суті ОСОБА_1 необхідно надати інформацію про актуальний рахунок відкритий у ПАТ «Державний ощадний банк України».
Відповідно з наявних матеріалів справи, судом встановлено, що дата з якої припинено страхові виплати позивачу є 01.09.2016 року. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки від 14.03.2017 року за №0000139308, виданої Управлінням соціального захисту населення Селидівської міської ради, позивач є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
З 01.09.2016 страхові виплати ОСОБА_1 припинені Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області. Підстави, рішення, постанови про підстави припинення позивачу нарахування та сплати страхових внесків в матеріалах справи відсутні.
13.08.2021 представник позивача звернувся із адвокатським запитом про продовження страхових виплат нарахування та виплати заборгованості до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області та заявою від 27.08.2021 до начальника Селидівського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем та третьою особою, що за період з 01.09.2016 по 13.08.2021 страхові виплати позивачу не нараховувались та не сплачувались.
Відомості щодо нарахування страхових виплат з вересня 2016 року в матеріалах справи відсутні.
Позивач вважає бездіяльність протиправною відповідача, щодо відмови у продовженні (призначенні) нарахування та виплати страхових виплат йому з 13.08.2021 року, тому звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Спірні правовідносини виникли з приводу відсутності нарахування та виплати страхових виплат позивачу.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначено Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 23.09.1999 № 1105-XIV (надалі - Закон № 1105-XIV).
Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 1105-XIV, страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Частиною першою статті 46 Закону № 1105-XIV визначено, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:
1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;
4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;
6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Суд зазначає, що 13.08.2021 представник позивача звернувся із адвокатським запитом про поновлення страхових виплат та виплати заборгованості до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області та заявою від 27.08.2021 до начальника Селидівського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області..
Суд звертає увагу, що реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України від 11.12.2003 № 1382-IV “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” (далі - Закон № 1382-IV), не може позбавляти його права на отримання страхових виплат. Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону № 1382-IV, реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Крім того, суд зазначає, що за приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Керуючись частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суд застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні “Суханов та Ільченко проти України” Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Суд зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: “перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою” (параграф 30).
Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).
Суд зауважує, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету “в інтересах суспільства”. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено “справедливий баланс” між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).
За рішенням Європейського суду з прав людини у справі “Щокін проти України”: перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки “на умовах, передбачених законом”, а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення “законів”. Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
У справі “Рисовський проти України” Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Суд критично ставиться до посилання відповідача на постанови Кабінету Міністрів України, оскільки зазначені постанови не є законами, а тому як підзаконні нормативно-правовий акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, а саме Законом № 1105-XIV, тому суд не приймає посилання представника відповідача на вказані нормативно-правові акти.
Суд зазначає, що відповідачем та третьою особою не заперечується наявність права у позивача на отримання страхових виплат .
Отже, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, з урахуванням наданих судом висновків, суд вважає недоведеною законність відмови відповідача у продовженні (призначенні) нарахування та виплати страхових виплат позивачу за період з 01.09.2016 по день поновлення страхових виплат.
Водночас, надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо відмови у продовженні (призначенні) нарахування та виплати страхових виплат позивачу з 13.08.2021 та зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області продовжити (призначити) нарахування та виплату позивачу страхових виплат з 13.08.2021 року, а також нарахувати та виплатити заборгованість за страховими виплатами позивачу з 01.09.2016 по день поновлення страхових виплат на рахунок відкритий у АТ «Державний ощадний банк України».
Стосовно встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом подання до суду в установлений судом термін з дня набрання рішенням суду законної сили звіт про виконання судового рішення, слід зазначити наступне.
Частиною першою статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, враховуючи особливості покладення обов'язків згідно цього рішення, суд вважає, що зазначена вимога позивача є передчасною, а у випадку невиконання рішення відповідачем в подальшому по цій справі, позивач не позбавлений права на звернення до суду для контролю за виконанням рішення в порядку статті 287 КАС України.
Щодо строку звернення суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Однак, частиною 7статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».
Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом про виплату щомісячних страхових виплат, при цьому, під час розгляду справи встановлено, що ці суми не отримані з вини управління та піддані формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції України, згідно ч.7ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» виплата щомісячних страхових виплат позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
За таких обставин, беручи до увагу всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд доходить висновку про обґрунтованість пред'явленого позову та про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією від 25.01.2022, позивач за подання адміністративного позову сплатив 992,40 грн. судового збору.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливе повернути позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області у розмірі 992,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду Соціального страхування України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, Краматорський район, м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд.5 ЄДРПОУ 41325231), третьої особи - Управління виконавчої дирекції Фонду Соціального страхування України в Полтавській області (адреса: 36011, Полтавська область, м. Полтава, вул. Гоголя, 34 ЄДРПОУ 41838852) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 41325231) щодо відмови у продовженні (призначенні) нарахування та виплати страхових виплат ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 13.08.2021 року.
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 41325231) продовжити (призначити) нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) страхові виплати з 13.08.2021 року та нарахувати і виплатити заборгованість за страховими виплатами за весь період, починаючи з 01.09.2016 року по день поновлення страхових виплат на рахунок, відкритий у АТ «Державний ощадний банк України».
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (87548, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, 5, ЄДРПОУ: 41325231) судові витрати у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повний текст рішення складено та підписано 25 жовтня 2022 року.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець