ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.10.2022Справа № 910/7002/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ПІВДЕНЬ"
до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"
про стягнення 25903,99 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ПІВДЕНЬ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення 25903,99 грн штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем у період термінів доставки вантажу за залізничною накладною СМГС №0403427 які визначені Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення, що стало підставою для нарахування позивачем, який є одержувачем вантажу, штрафу в розмірі 25903,99 грн.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Господарський суд міста Києва ухвалою від 18.07.2022 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/7002/22, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
29.08.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про зменшення розміру нейстойки.
У відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
28.11.2021 АТ "ОРЛЕН Летува" зі станції відправлення Бугяняй (код станції 126302) АТ "Литовські залізні дороги" згідно залізничної накладної СМГС №0403427 відправило вантаж у вагонах СМГС №0403427 до станції призначення "Одеса-Застава 1" Одеської залізниці, вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ПІВДЕНЬ".
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем порушено терміни доставки вантажів за залізничною накладною СМГС №0403427, визначені ст. 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, у зв'язку із чим просить суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі 25903,99 грн на підставі ст. 45 УМВС.
Позиція відповідача.
У відзиві на позовну заяву відповідач, заперечуючи позовні вимоги, посилається на те, що позивачем при здійсненні розрахунку неустойки взято до уваги розмір провізних платежів з урахуванням додаткових зборів та платежів, а саме: 86346,64 грн, що суперечить положенням параграфу 2 ст. 45 УМВС.
За розрахунком відповідача розмір неустойки складає 23161,29 грн.
Також відповідачем подано клопотання про зменшення розміру неустойки, відповідно до якого просив суд зменшити розмір неустойки до 0 грн.
ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
На підставі укладеного між позивачем та АТ "ОРЛЕН Летува" договору купівлі-продажу № LT/21/022/R/TN/E від 15.12.2020, АТ "ОРЛЕН Летува" 28.11.2021 зі станції відправлення Бугяняй (код станції 126302) АТ "Литовські залізні дороги" згідно залізничної накладної СМГС №0403427 відправило вантаж у вагонах СМГС №0403427 до станції призначення "Одеса-Застава 1" Одеської залізниці, вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ПІВДЕНЬ".
Відстань перевезення від станції Бугяняй до станції Кяна становить 349 км., від станції Гудогай до станції Словечно - 544 км, від станції Бережесть до кінцевої станції призначення Одеса-Застава 1 - 869 км, що разом складає 1762 км.
Вантаж прибув на станцію призначення "Одеса-Застава 1" 14.12.2021, що підтверджується відміткою у графі 27 накладної СМГС №0403427.
Таким чином, загальний фактичний строк доставки вантажу становить 14 діб.
Відповідно до приписів § 2 ст. 24 УМВС термін доставки вантажу розраховується як одна доба на кожні розпочаті 200 км і не повинен перевищувати 9 діб.
За таких обставин, враховуючи положення ст. 24 УМВС, які продовжують строк доставки вантажу на 1 добу на операції, пов'язані з відправленням вантажу на 1 добу, загальний термін доставки вантажу за накладною СМГС №0403427 не повинен перевищувати 10 діб.
З матеріалів справи вбачається, що фактичний строк доставки відповідачем вантажу за накладною СМГС №0403427 становить 16 діб, у зв'язку з чим фактичний термін доставки вантажу за накладною СМГС №0403427 перевищує нормативний термін доставки на 6 діб.
За тих обставин, термін доставки вантажу за договором перевезення - накладною СМГС №0403427 не дотриманий залізницею.
За розрахунком позивача неустойка, нарахована на підставі ст.45 УМВС становить 25903,99 грн (86346,64 грн х 30%).
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частинами 1 та 3 статті 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
За змістом ст.307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст.909 Цивільного кодексу України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами (ч.5 ст.307 Господарського кодексу України).
У відповідності до ч.2 ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт" нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно з пунктом 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до пункту 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно ст. 4 Статуту залізниць перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу та вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні сполучення.
За приписами ст. 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, є частиною національного цивільного законодавства України.
Правовідносини в Україні щодо перевезення вантажів у міжнародному сполученні регулюються Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (УМВС), яка є чинною для України відповідно до Закону України "Про правонаступництво в Україні" та Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів та згідно якої здійснюється перевезення вантажів у прямому міжнародному залізничному вантажному між станціями у внутрішньому залізничному сполученні країн, залізниці яких приймають участь в даній Угоді, за накладними, передбаченими даною Угодою.
Угода про міжнародні вантажні сполучення встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому залізничо - поромному сполученні (параграф 1 ст.3 Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення).
Згідно зі ст.6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
У відповідності до пунктів 22, 23 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Параграфом 1 ст.14 Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення передбачено, що у відповідності з договором перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти доручений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, погодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу. Параграфом 3 цієї ж статті передбачено підтвердження укладення договору перевезення накладною.
З наведених норм права вбачається, що між сторонами спору на підставі залізничної накладної СМГС №0403427 виникли правовідносини з перевезення вантажу залізницею у міжнародному сполученні між Республікою Литва, Республікою Білорусь та Україною.
Умовами статті 24 Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення передбачено, що якщо відправником і перевізником не погоджене інше, термін доставки визначається на весь шлях прямування вантажу і не повинен перевищувати терміну, обчисленого виходячи з норм, які містяться у цій статті.
Термін доставки вантажу визначається виходячи з таких норм:
для контейнерів - 1 доба на кожні розпочаті 150 км;
для інших відправлень - 1 доба на кожні розпочаті 200 км.
Термін доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов'язані з відправленням вантажу.
Строк доставки вантажу продовжується на весь час затримки на шляху слідування з причин, що не залежать від перевізника.
Перебіг терміну доставки вантажу починається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі одержувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу розраховують як за повну.
Строк доставки вважається дотриманим, якщо вантаж прибув на станцію призначення до спливу строку доставки і перевізник повідомив отримувача про прибуття вантажу і можливості передачі вантажу в розпорядження отримувача. Порядок повідомлення отримувача визначається національним законодавством, що діє в місці видачі вантажу.
Згідно статті 23 Статуту дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій.
Згідно із залізничної накладної СМГС №0403427: 28.11.2021 - день укладення договору (графа 26); відстань перевезення від станції Бугяняй до станції Кяна становить 349 км., від станції Гудогай до станції Словечно - 544 км, від станції Бережесть до кінцевої станції призначення Одеса-Застава 1 - 869 км, що разом складає 1762 км; дата прибуття - 14.12.2021 (графа 27); провізна плата становить 77204,30 грн.
Виходячи з того, що загальна відстань перевезення становить 1762 км, отже, строк доставки становить 1762/200 дорівнює 9 діб (округлюється до повної доби) + 1 доба (відповідно до параграфу 3 ст. 24 УМВС збільшується на 1 добу на операції, пов'язані з відправленням вантажу).
Таким чином, нормативний строк доставки складає 10 діб. Водночас, фактичний строк доставки відповідачем вантажу за накладною СМГС №0403427 становить 16 діб, у зв'язку з чим відповідачем допущено прострочення доставки на 6 діб.
Відповідно до параграфу 3 ст.37 Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення перевізник несе відповідальність за перевищення терміну доставки.
У силу приписів параграфу і ст. 45 Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення якщо перевізником не було дотримано термін доставки вантажу, обчислений відповідно до ст. 24 "Термін доставки вантажу", перевізник сплачує відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки.
Згідно параграфу 2 статті 45 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставки, та величини (тривалості) перевищення терміну доставки і розраховується, як відношення перевищення терміну доставки (в добах) до загального терміну доставки, а саме:
- 6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не більше однієї десятої загального терміну доставки;
- 18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше за одну десяту, але не понад три десятих загального терміну доставки;
- 30% провізної плати при перевищенні терміну доставки понад три десятих загального терміну доставки.
Судом встановлено, що долучений позивачем розрахунок штрафу до позовної заяви є необґрунтованим, оскільки позивач здійснював розрахунок неустойки від загальної суми всіх зборів та платежів за перевезення (86346,64 грн), тоді як штраф визначається виходячи виключно з провізної плати (77204,30 грн (графа 51 залізничної накладної СМГС №0403427).
За перерахунком суду, обґрунтованим розміром неустойки за прострочення доставки вантажу за залізничною накладною СМГС №0403427 є 23161,29 грн (77204,30 грн х 30 %).
Відповідно до параграфу 1 статті 47 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення позов може бути пред'явлено тільки після пред'явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого була пред'явлена претензія.
Параграфом 1 статті 47 УМВС передбачено, що позов може бути пред'явлено тільки після пред'явлення претензії.
Згідно з параграфом 3 статті 46 УМВС претензія пред'являється щодо кожної відправки окремо.
Параграфом 2 статті 47 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення визначається, що момент виникнення права на пред'явлення претензії та позову, за умовами якого право пред'явлення претензії та позову про відшкодування за недостачу, пошкодження (псування) вантажу, а також за перевищення строку доставки, виникає з дня видачі вантажу одержувачеві.
Судом встановлено, що позивач 19.01.2022 звернувся до відповідача з претензією N Пр-ОП-35 про сплату неустойки за прострочення доставки вантажу за залізничною накладною СМГС №0403427, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною АТ "Укрпошта" від 19.01.2022.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Матеріалами справи, зокрема, накладними та розрахунком ціни позову підтверджується факт затримки доставки вантажу залізницею, а відповідачем вказані обставини не спростовані, доказів оплати претензії суду не надано.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вище викладене, оскільки факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений та документально підтверджений, враховуючи, що за розрахунком суду обґрунтованим розміром неустойки за прострочення доставки вантажу за залізничною накладною СМГС №0403427 є 23161,29 грн, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ПІВДЕНЬ".
Щодо заявленого відповідачем у відзиві клопотання про зменшення розміру неустойки до 0 грн, то суд дійшов висновку про часткове його задоволення з огляду на таке.
Положенням ст.233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Аналогічні за змістом висновки щодо застосування приписів статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України викладено Верховним Судом у постановах, зокрема від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказала таке: справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань; якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати відсотків річних, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №918/289/19.
Водночас, зменшення розміру неустойки до нуля (як заявлено відповідачем), не є зменшенням за своєю правовою природою, а фактично є звільненням відповідальності, що не узгоджується із повноваженнями суду.
З урахуванням наведеного, оцінюючи наведені відповідачем обґрунтування, суд зазначає, що 24.02.2022 року в зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022 та № 341/2022 від 17.05.2022, 573/2022 від 12.08.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні.
Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Загальновідомими обставинами є те, що Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" як стратегічне підприємство після початку збройної агресії Російської Федерації проти України виконує безкоштовні евакуаційні рейси для громадян, перевезення військових та гуманітарних вантажів, тоді як інфраструктура підприємства зазнає постійних обстрілів та ракетних ударів з боку російської федерації.
При цьому, суд враховує, що до повномасштабної військової агресії РФ проти України основним джерелом доходу відповідача було комерційне перевезення вантажів, однак після початку військових дій комерційні перевезення значно скоротились, а в деяких регіонах повністю припинились. Тобто, відповідач наразі, докладаючи всіх зусиль для збереження життів людей та зміцнення обороноздатності країни, несе значні витрати для виконання таких завдань при одночасному значному зменшенні доходу від здійснення своєї основної підприємницької діяльності.
Беручи до уваги те, що відповідачем доставлено вантажі в пункт призначення, тоді як позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення строків доставки вантажів, враховуючи, що відповідач в умовах воєнного стану має для країни вкрай важливе стратегічне значення, постійно зазнає людських та інфраструктурних втрат внаслідок бойових дій на території України, усунення яких потребує значних ресурсів, власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення інфраструктури з метою підтримки обороноздатності держави, господарський суд, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, вважає справедливою, доцільною, обґрунтованою та такою, що цілком відповідає принципу верховенства права, необхідність зменшення розміру нарахованої у даній справі неустойки на 50 % до суми 11580,65 грн.
Одночасно, судом враховано, що порушення відповідачем зобов'язань мало місце до початку військової агресії РФ проти України, однак наведене не нівелює права суду за наявності наведених обставин станом на час розгляду спору зменшити розмір неустойки.
ВИСНОВКИ СУДУ.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ПІВДЕНЬ" та стягнення з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" 11580,65 грн штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд зменшує розмір штрафу, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, у зв'язку з чим, судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: в сумі 2218,31 грн.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄЖИ ҐЕДРОЙЦЯ, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ПІВДЕНЬ" (65005, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ СТЕПОВА, будинок 23/25, ідентифікаційний код 43177272) штраф за порушення строку доставки вантажу в сумі 11580,65 та судовий збір в сумі 2218,31 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 24.10.2022.
Суддя С.О. Турчин