номер провадження справи 12/86/22 -34/74/22
25.10.2022 Справа № 908/1166/22
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,
розглянувши матеріали справи № 908/1166/22
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», ідентифікаціний код юридичної особи 20033533 (вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В, м. Київ, 04112)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Оранта-Січ», ідентифікаціний код юридичної особи 02307292 (вул. Європейська, буд. 16, м. Запоріжжя, 69104)
про стягнення 23740 грн 05 коп.
Без виклику учасників справи.
25.07.2022 через систему Електронний суд до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» б/н від 23.07.2022 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації в розмірі 23740 грн 05 коп.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2022 позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.07.2022 у справі № 908/1166/22 вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
26.08.2022 до суду від відповідача надійшов відзив з доказами направлення іншій стороні.
26.08.2022 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2022 справу № 908/1166/22 та клопотання, враховуючи відрядження судді Смірнова О.Г., передано на розгляд судді Науменку А.О.
Розглянувши матеріали справи, суд ухвалив прийняти справу № 908/1166/22 до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.08.2022 у справі № 908/1166/22 суд вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Позивач та відповідач отримали вказану копію ухвали 06.09.2022.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує факт наявності та розмір боргу та просить відстрочити виконання судового рішення на три місяці, враховуючи введення воєнного стану, що визнано форс-мажорними обставинами.
Клопотанням від 24.08.2022 відповідач просить зменшити розмір витрат на правову допомогу до розміру, який буде відповідати співмірності, обґрунтованості та обставинам розгляду справи.
Відзив та клопотання прийняті судом до розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, суд
Між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" та ОСОБА_1 (далі - Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 009030/4057/0000130 від 26.05.2021 (далі - договір), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом «Renault Logan» д/н НОМЕР_1 , та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням.
21.11.2021р. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Renault Logan» д/н НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_2 , та "VOLKSWAGEN PASSAT VARIANT", д/н НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність якої за шкоду майну перед третіми особами застрахована в ПрАТ "СК "Оранта-Січ" за полісом №АР/5561716.
Відповідно до електронного європротоколу від 21.11.2021 водій транспортного засобу "VOLKSWAGEN PASSAT VARIANT", д/н НОМЕР_2 є винним у ДТП.
Згідно рахунку СТО вартість відновалювального ремонту транспортного засобу «Renault Logan» д/н НОМЕР_1 склала 30 179,70 грн.
За страховим випадком позивачем складено страховий акт №00476404 від 26.11.2021 та було визначено суму страхового відшкодування на підставі розрахунку страхового відшкодування в розмірі 26 340,05 грн., виплата страхового відшкодування підтверджується платіжним дорученням № 262263 від 26.11.2021.
Таким чином Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" виконало свої зобов'язання перед страхувальником згідно умов договору.
Цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП станом на 21.11.2021 була застрахована у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Оранта-Січ» згідно полісу № АР/5561716 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, із лімітом відповідальності - 130 000 грн 00 коп. за шкоду заподіяну майну, та франшизою - 2 600 грн 00 коп.
Заявою від 06.12.2021 позивач звернувся до відповідача про виплату страхового відшкодування.
Відповідачем заяву отримано 14.12.2021, однак відповіді на заяву не надано. Страхове відшкодування на користь позивача не сплачено.
На підставі вищевикладених обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» страхового відшкодування в розмірі 23740 грн 05 коп., 6 000 грн 00 коп. витрат на професійну правову допомогу та 2 481 грн 00 коп. судового збору було предметом позовних вимог у даній справі.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договорами страхування.
Згідно з ч. 1 ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 990 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
У ст. 9 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР "Про страхування" визначено, що страховим відшкодуванням є страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Згідно п. 13 частини «А», п. 9.7.2 частини «Б» договору № 202.20.2546397 розмір завданих збитків визначається і страхове відшкодування виплачується страховиком на підставі кошторису ремонтних робіт, рахунків-фактур, нарядів-замовлень, актів виконаних робіт та інших документів, що підтверджують вартість відновлювального ремонту на СТО.
Згідно положень ст. 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром)
Як свідчать матеріали справи, за результатами ДТП, пошкоджено застрахований у позивача транспортний засіб.
За заявою страхувальника, на підставі страхового акту № 00476404 від 26.05.2021, згідно з рахунком-фактурою № 215 від 26.11.2021, позивачем виплачено страхове відшкодування 26 340 грн 05 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 262263 від 26.11.2021.
За приписами ч. 1 ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічна норма міститься у ст. 27 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР "Про страхування" та у договорі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ст. 1188 ЦК України).
Як вже зазначалось, винною у ДТП особою визнано ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність якої станом на момент ДТП була застрахована у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Оранта-Січ'згідно полісу № АР/005561716 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, із лімітом відповідальності - 130 000 грн 00 коп. за шкоду заподіяну майну, та франшизою - 2 600 грн 00 коп.
Відповідно до ст. 3 Закону України від "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
У ст. 6 вказаного Закону визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до лімітів полісу, враховуючи вищевикладені обставини та відсутність відповіді відповідача на заяву позивача про виплату страхового відшкодування, відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з яким страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, позивач правомірно звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача на його корить суми страхового відшкодування у розмірі 23 740 грн 05 коп. (26 340 грн 05 коп. - сума виплаченого страхового відшкодування - 2 600 грн 00 коп. франшизи).
Таким чином, судом задовольняються вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 23 740 грн 05 коп. страхового відшкодування.
При цьому, суд враховує, що відповідач не заперечує проти факту наявності та розміру заявленого позивачем до стягнення боргу, однак, просить відстрочити виконання судового рішення на три місяці, враховуючи введення воєнного стану, що є форс-мажорними обставинами.
Суд вважає, що в даному випадку, відсутні підстави для надання відстрочки виконання рішення суду у даній справі з підстав введення в Україні воєнного стану, оскільки відповідачем належними доказами не доведено, яким чином саме наведені відповідачем обставини, вплинули на несвоєчасне виконання зобов'язань перед позивачем.
До того ж слід зазначити, що претензію позивача про виплату страхового відшкодування, відповідачем отримано ще 14.12.2021.
Суд зауважує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості своєчасного виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов'язання.
Відповідач не надсилав позивачу повідомлень щодо виникнення форс-мажорних обставин та неспроможність через це виконати встановлені законом та договором зобов'язання. На вимогу позивача відповідач відповіді не надав. Відповідач послався на наявність форс-мажорних обставин тільки після звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
До того ж, відповідач не надав належних доказів в підтвердження обставин неплатоспроможності підприємства відповідача та можливості виконання рішення суду у даній справі рівними частинами протягом трьох місяців з дня ухвалення судом рішення у даній справі.
Враховуючи викладене, відсутні підстави для відстрочення виконання рішення у даній справі, з наведених відповідачем обставин та наданих доказів.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за позовом у сумі 2 481грн. 00 коп. відносяться на відповідача.
Також, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 6000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Так, згідно з позовною заявою позивач, відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 162 ГПК України зазначав про попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000 грн 00 коп.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Стаття 627 ЦК України закріплює принцип свободи договору.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналогічні положення містяться у ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" та Адвокатським бюро «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт» було підписано Договір № 1/20ю від 31.12.2020 р., відповідно до якого, Адвокатське бюро «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт» зобов'язується за дорученням Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" надати правову допомогу та послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржників Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", що підтверджується Договором про надання правової допомоги.
Договір підписаний з боку обох сторін та містить всі суттєві умови, передбачені для даного виду договору.
Згідно з Договором № 1/20ю про надання правової допомоги та Додатку № 1 до нього від 18.07.2022 позивач вже поніс витрати та сплатив платіжним дорученням № 3402 від 22.07.2022 на користь АБ «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт» 6 000,00 грн. згідно рахунку № 91 від 18.07.2022, звіт про виконану роботу - акт надання послуг, підписаний сторонами.
Пунктом 1 додатку №1 від 18.07.2022 року до договору про надання правової допомоги№1/20ю від 31.12.2020 погоджена фіксована сума гонорару адвоката за договором у розмірі 6000,00 грн., а отже він не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним (Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.12.2020р. у справі № 640/18402/19 та від 20.01.2021 р. у справі № 357/11023/18).
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.
Також, суд зазначає, що розмір судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється згідно з умовами договору про надання правової допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Сторонами врегульовано порядок оплати наданих послуг.
Правомірність та дійсність понесення відповідних витрат підтверджується матеріалами справи.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, суд вважає, що 6 000,00 грн становлять співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі.
До того ж, у клопотанні відповідач просить зменшити розмір витрат на правову допомогу до розміру, який буде відповідати співмірності, обґрунтованості та обставинам розгляду справи, але до якого саме, не зазначає.
На підставі викладеного, судом відмовляється у задоволенні клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу.
Таким чином, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6 000 грн 00 коп.
Керуючись 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ», ідентифікаціний код юридичної особи 02307292 (вул. Європейська, буд. 16, м. Запоріжжя, 69104) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», ідентифікаціний код юридичної особи 20033533 (вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В, м. Київ, 04112) 23 740 (двадцять три тисячі сімсот сорок) грн 05 коп. страхового відшкодування, 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 25.10.2022.
Суддя А.О. Науменко