вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"06" жовтня 2022 р. Cправа №902/306/22
Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С. при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон", с.Чопилки Переяслав-Хмельницького району Київської області
до Селянського фермерського господарства "Садівник", с.Рахни Лісові Шаргородського району Вінницької області
до Приватного підприємства "Водолій", с.Рахни Лісові Шаргородського району Вінницької області
про солідарне стягнення 659063,17 грн заборгованості згідно договору поставки
представники сторін на оголошення вступної та резолютивної частин рішення в судове засідання не з'явились
10.05.2022 на адресу Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" про солідарне стягнення з Селянського (фермерського) господарства "Садівник" та Приватного підприємства "Водолій" 659063,17 грн заборгованості, а саме: 512785,78 грн - основного боргу; 25906,21 грн - пені, 67434,84 грн - 48% річних; 52936,34 грн - процентів за користування товарним кредитом.
Вказана заборгованість нарахована з посиланням на неналежне виконання відповідачем 1 - Селянським (фермерським) господарством "Садівник" зобов'язань за договором поставки №44/21/74 від 19.03.2021 в частині здійснення розрахунків за отриманий товар, які забезпечено договором поруки №19/03/1-2021 від 19.03.2021, укладеним між позивачем та відповідачем 2 - Приватним підприємством "Водолій".
Ухвалою суду від 16.05.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/306/22, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 09.06.2022.
08.06.2022 надійшов відзив на позовну заяву від 03.06.2022 (а.с. 96-149), в якому відповідачі (Селянське (фермерське) господарств "Садівник" та Приватне підприємство "Водолій") зазначили про визнання позову в частині стягнення основного боргу (з врахуванням часткового погашення заборгованості в сумі 70000,00 грн, яка здійснена на підставі платіжного доручення №607 від 30.05.2022 (а.с. 143)). Просили в позові в частині стягнення пені, 48% річних та процентів за користування товарним кредитом відмовити, посилаючись на те, що невиконання зобов'язань за договором поставки №44/21/74 від 19.03.2021 не відбулось через обставини непереборної сили (настання форс-мажорних обставин), що звільняє їх від відповідальності.
За наслідками слухання справи, 09.06.2022, суд, з урахуванням думки сторін, постановив ухвалу (із занесенням її до протоколу судового засідання) про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначення підготовчого засідання на 16.08.2022.
29.06.2022 на адресу суду надійшла відповідь на відзив б/н від 20.06.2022 (вх. канц. суду №01-34/5246/22 від 29.06.2022, а.с. 156-173), в якій позивач, зокрема, підтвердив факт часткового погашення заявленої до стягнення заборгованості в сумі 70000,00 грн; також звернув увагу суду на те, що відповідачами не доведено причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором (воєнним станом) та об'єктивною неможливістю виконати зобов'язання.
За наслідками слухання справи, 16.08.2022, суд, з метою забезпечення реалізації визначених Господарським процесуальним кодексом України прав сторонам, зокрема, на участь в судовому засіданні, подання усіх наявних доказів в обґрунтування вимог і заперечень, постановив ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання до 31.08.2022, в зв'язку з чим продовжив строк проведення підготовчого провадження у справі №902/306/22 на 30 днів.
В судовому засідання, 31.08.2022, за клопотанням представника відповідачів, з метою надання сторонам додаткового часу для подання витребуваних судом доказів, необхідних для з'ясування обставин, які мають значення для вирішення справи, оголошена ухвала (із занесенням її до протоколу судового засідання) про перерву до 09.09.2022.
В підготовчому засіданні, 09.09.2022, за участю представників сторін судом постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 06.10.2022.
Під час розгляду справи по суті, 06.10.2022, представник позивача ПустовойтовД.М. просив суд закрити провадження в справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 70000 грн в зв'язку з добровільним погашенням відповідачами заборгованості в цій частині після звернення з позовом до суду, в решті вимог - просив суд ухвалити рішення про їх задоволення.
Представник відповідачів адвокат Балтак О.О. позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнав, проти закриття провадження у справі в частині стягнення 70000 грн не заперечив. Просив суд зменшити заявлені до стягнення пеню, 48% річних та проценти за користування товарним кредитом до 1000 грн кожну з вимог з урахуванням обставин, що викладені у відзиві на позовну заяву від 03.06.2022 (а.с. 96-149), зокрема факту часткового погашення заборгованості.
Після закінчення судових дебатів суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по суті позовних вимог та орієнтовний час повернення.
На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін в судове засідання не з'явились.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено, що 19.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (надалі по тексту також - Постачальник, позивач) та Селянським (фермерським) господарством "Садівник" (надалі по тексту також - Покупець, відповідач) укладено договір поставки №44/21/74 (надалі по тексту також - Договір), пунктом 1.1 якого сторони визначили, що в порядку та на його умовах Постачальник зобов'язується поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (надалі по тексту також - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість такого Товару.
Згідно пункту 1.2 Договору: найменування, асортимент та кількість Товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в додатках, які є його невід'ємною частиною.
Ціна Товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або Євро), зазначається у Додатках до цього Договору. Ціна Товару в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначається на дату фактичної оплати Товару на умовах цього Договору. Еквівалент ціни Товару в іноземній валюті, який зазначено в Додатку до цього Договору, є незмінним на весь період дії цього Договору (п.2.1, 2.2).
В пункті 2.3 сторони дійшли згоди, що загальна вартість Товару, що постачається за цим Договором (ціна Договору), визначається Додатками та видатковими накладними, з врахуванням пункту 3.2. Договору. У випадку розбіжності даних у Додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни Товару, перевагу має видаткова накладна.
Відповідно до п. 3.1. та 3.2. Договору: оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором та Додатками до нього. У випадку поставки Товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка Товару на підставі Рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення Додатків до цього Договору. Датою оплати Товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.
Сторони також погодили, що визначення ціни та загальної вартості Товару, що підлягає оплаті Покупцем, здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати Товару (надалі - «курс Міжбанку»). Для визначення «курсу Міжбанку» Сторони використовують дані, розміщені на веб-сайті http://minfin.com.ua/currency/inb/archive/, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені в Додатках до цього Договору (надалі - «Джерело курсу іноземних валют»).
Пунктом 6.2. Договору встановлено, що Покупець за несвоєчасну оплату Товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення.
Також в п.6.7. Договору сторони дійшли згоди, що в разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати Товару у відповідності до умов цього Договору, Покупець, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника компенсаційний платіж в розмірі 48% (сорок вісім відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).
За умовами пункту 6.8 Договору: нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим Договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (Трьох) років. При цьому, вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього Договору про збільшення строків позовної давності та строків нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).
Відповідно до п.9.2 Договору, останній вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків за поставлений Товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.
Для забезпечення виконання зобов'язань Покупця за Договором, 19.03.2021 між Постачальником, Покупцем та Приватним підприємством "Водолій" (надалі по тексту також - Поручитель) укладено договір поруки №19/03/1-2021 (надалі по тексту також - Договір поруки). Предметом Договору поруки сторони визначили зобов'язання Поручителя перед Кредитором (Постачальником) солідарно відповідати за виконання Боржником (Покупцем) зобов'язання з погашення заборгованості в сумі 1000000,00 (один мільйон гривень 00 копійок) гривень з урахуванням ПДВ (п. 2.1. Договору поруки). Пунктом 6.3. Договору поруки встановлено, що відповідальність Поручителя наступає у випадку, якщо Боржник (Покупець) не забезпечить повне погашення Заборгованості у строк до 15.11.2021 (включно).
Судом також встановлено, що з метою уточнення умов Договору №44/21/74 від 19.03.2021 сторони підписали додатки до нього, в яких детально розкрили зміст його умов, на виконання яких ними вчинені такі дії:
1) 19.03.2021 Постачальником та Покупцем підписано Додаток до Договору №44/21/74/1-ЗЗР (далі по тексту також - Додаток №44/21/74/1-ЗЗР), відповідно до якого Постачальник зобов'язався поставити Товар на загальну суму 661347,68 грн з ПДВ в термін по 15.04.2021 (п.1,2 Додатку №44/21/74/1-ЗЗР).
Згідно вказаного додатку (п.3 Додатку №44/21/74/1-ЗЗР) оплата вартості Товару здійснюється в такому порядку:
- 20,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 15.04.2021.
Для проведення попередньої оплати Покупець отримує у Постачальника «Рахунок на оплату», термін дії якого складає 3 (три) банківських дні, враховуючи дату його оформлення.
- 80,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.11.2021.
На виконання умов Додатку №44/21/74/1-ЗЗР Постачальником поставлено Товар на загальну суму 663467,35 грн, що підтверджується видатковими накладними №32491 від 13.04.2021 на суму 132332,54 грн та №32510 від 13.04.2021 на суму 531134,81 грн.
Також Постачальником виставлено рахунок на суму 133057,48 грн №23693 від 01.04.2021 (а.с. 45).
За отриманий Товар згідно накладних №32491, №32510 Покупець розрахувався частково на суму 193057,48 грн, що підтверджується:
- платіжним дорученням №520 від 01.04.2021 на суму 133057,48 грн з указаним призначенням платежу згідно рахунку №23693 від 01.04.2021 (а.с.38);
- платіжним дорученням №554 від 19.11.2021 на суму 60000,00 грн без зазначення конкретного призначення платежу (а.с.39).
Неоплаченим залишився Товар на суму 470 409,87 грн.
2) Також, 19.03.2021 Постачальником та Покупцем підписано Додаток до Договору №44/21/74/2-ПКД (далі по тексту також - Додаток №44/21/74/2-ПКД), відповідно до якого Постачальник зобов'язався поставити Товар на загальну суму 25304,52 грн з ПДВ в термін по 15.04.2021 (п.1,2 Додатку №44/21/74/2-ПКД).
Згідно вказаного додатку (п.3 Додатку №44/21/74/2-ПКД) оплата вартості Товару здійснюється в такому порядку:
- 20,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 15.04.2021.
Для проведення попередньої оплати Покупець отримує у Постачальника «Рахунок на оплату», термін дії якого складає 3 (три) банківських дні, враховуючи дату його оформлення.
- 80,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.11.2021.
На виконання умов Додатку №44/21/74/2-ПКД Постачальником поставлено Товар на загальну суму 25524,07 грн, що підтверджується видатковими накладними №32525 від 13.04.2021 на суму 5090,90 грн та №32528 від 13.04.2021 на суму 20433,17 грн.
Також Постачальником виставлено рахунок на суму 5090,90 грн №23694 від 01.04.2021 (а.с. 48).
За отриманий Товар згідно накладних №32525, №32528 Покупець розрахувався частково на суму 5090,90 грн, що підтверджується платіжним дорученням №518 від 01.04.2021 з указаним призначенням платежу згідно рахунку №23694 від 01.04.2021 (а.с. 43). Неоплаченим залишився Товар на суму 20433,17 грн.
3) 24.03.2021 Постачальником та Покупцем підписано Додаток до Договору №44/21/74/3-ЗЗР (далі по тексту також - Додаток №44/21/74/3-ЗЗР), відповідно до якого Постачальник зобов'язався поставити Товар на загальну суму 12735,36 грн з ПДВ в термін по 15.04.2021 (п.1,2 Додатку №44/21/74/3-ЗЗР).
Згідно вказаного додатку (п.3 Додатку №44/21/74/3-ЗЗР) оплата вартості Товару здійснюється в такому порядку:
- 20,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 15.04.2021.
Для проведення попередньої оплати Покупець отримує у Постачальника «Рахунок на оплату», термін дії якого складає 3 (три) банківських дні, враховуючи дату його оформлення.
- 80,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.11.2021.
На виконання умов Додатку №44/21/74/3-ЗЗР Постачальником поставлено Товар на загальну суму 12795,40 грн, що підтверджується видатковими накладними №32549 від 13.04.2021 на суму 2551,82 грн та №32554 від 13.04.2021 на суму 10243,58 грн.
Також Постачальником виставлено рахунок на суму 2551,82 грн №23695 від 01.04.2022 (а.с.46).
За отриманий Товар згідно накладних №32549, №32554 Покупець розрахувався повністю на суму 12795,40 грн, що підтверджується:
- платіжним дорученням №519 від 01.04.2021 на суму 2551,82 грн з указаним призначенням платежу згідно рахунку №23695 від 01.04.2022 (а.с.40);
- платіжним дорученням №593 від 11.03.2022 на суму 17500,00 грн без зазначення конкретного призначення платежу (а.с.41), згідно якого позивачем спрямовано на погашення заборгованості згідно Додатку №44/21/74/3-ЗЗР - 10243,58 грн.
4) 01.04.2021 Постачальником та Покупцем підписано Додаток до Договору №44/21/74/4-ЗЗР (далі по тексту також - Додаток №44/21/74/4-ЗЗР), відповідно до якого Постачальник зобов'язався поставити Товар на загальну суму 24837,84 грн з ПДВ в термін по 15.04.2021 (п.1,2 Додатку №44/21/74/4-ЗЗР).
Згідно вказаного додатку (п. 3 Додатку №44/21/74/4-ЗЗР) оплата вартості Товару здійснюється в такому порядку:
- 20,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 15.04.2021.
Для проведення попередньої оплати Покупець отримує у Постачальника «Рахунок на оплату», термін дії якого складає 3 (три) банківських дні, враховуючи дату його оформлення.
- 80,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.11.2021.
На виконання умов Додатку №44/21/74/4-ЗЗР Постачальником поставлено Товар на загальну суму 24922,08 грн, що підтверджується видатковими накладними №29540 від 13.04.2021 на суму 4984,42 грн та №29547 від 13.04.2021 на суму 19937,66 грн.
Також Постачальником виставлено рахунок на суму 4984,42 грн №27947 від 13.04.2021 (а.с.44).
За отриманий Товар згідно накладних №29540, №29547 Покупець розрахувався частково на суму 4984,42 грн, що підтверджується платіжним дорученням №528 від 15.04.2021 з указаним призначенням платежу згідно рахунку №27947 від 13.04.2021 (а.с.37). Неоплаченим залишився Товар на суму 19937,66 грн.
5) 08.04.2021 Постачальником та Покупцем підписано Додаток до Договору №44/21/74/5-ЗЗР (далі по тексту також - Додаток №44/21/74/5-ЗЗР), відповідно до якого Постачальник зобов'язався поставити Товар на загальну суму 11595,60 грн з ПДВ в термін по 12.04.2021 (п.1,2 Додатку №44/21/74/5-ЗЗР).
Згідно вказаного додатку (п. 3 Додатку №44/21/74/5-ЗЗР) оплата вартості Товару здійснюється в такому порядку:
- 20,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 12.04.2021.
Для проведення попередньої оплати Покупець отримує у Постачальника «Рахунок на оплату», термін дії якого складає 3 (три) банківських дні, враховуючи дату його оформлення.
- 80,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.11.2021.
На виконання умов Додатку №44/21/74/5-ЗЗР Постачальником поставлено Товар на загальну суму 11580,62 грн, що підтверджується видатковими накладними №34860 від 15.04.2021 на суму 2319,12 грн та №34865 від 15.04.2021 на суму 9261,50 грн.
Також Постачальником виставлено рахунок на суму 2319,12 грн №27948 від 13.04.2021 (а.с.47).
За отриманий Товар згідно накладних №34860, №34865 Покупець розрахувався частково на суму 9575,54 грн, що підтверджується:
- платіжним дорученням №527 від 15.04.2021 на суму 2319,12 грн з указаним призначенням платежу згідно рахунку №27948 від 13.04.2021 (а.с.42);
- платіжним дорученням №593 від 11.03.2022 на суму 17500,00 грн без зазначення конкретного призначення платежу (а.с.41), згідно якого позивачем спрямовано на погашення заборгованості згідно Додатку №44/21/74/5-ЗЗР - 7256,42 грн.
Неоплаченим залишився Товар на суму 2005,08 грн.
Умовами п.5 Додатків №44/21/74/1-ЗЗР, №44/21/74/2-ПКД, №44/21/74/3-ЗЗР, №44/21/74/4-ЗЗР, №44/21/74/5-ЗЗР передбачено, що у разі порушення Покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого Товару на строк більше 15 (П'ятнадцять) календарних днів, Покупець, відповідно до вимог ст.536 та ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 24 % (Двадцять чотири відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли Товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару.
Задля забезпечення виконання зобов'язань відповідача 1 за Договором, 19.03.2021 між позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 2 укладено договір поруки №19/03/1-2021, предметом якого є зобов'язання Поручителя (відповідача 2) перед Кредитором (позивачем) солідарно відповідати за виконання Боржником (відповідачем 1) зобов'язання з погашення заборгованості в сумі 1000000,00 (один мільйон гривень 00 копійок) гривень з урахуванням ПДВ (п.2.1. Договору поруки №19/03/1-2021 від 19.03.2021).
Враховуючи несплату відповідачем (Покупцем) заборгованості за поставлений Товар в сумі 512785,78 грн, позивач звернувся до суду із даним позовом з вимогою про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості в сумі 512785,78 грн.
Враховуючи встановлені обставини суд дійшов до таких висновків.
Спір між сторонами у справі виник у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань за Договором поставки №44/21/74 від 19.03.2021 в частині оплати одержаного товару.
Договір, що укладений між сторонами, за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст.193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на неналежне виконання відповідачами своїх зобов'язань щодо вчасної оплати товару, внаслідок чого за ними рахується загальна заборгованість за договором поставки у розмірі 512785,78 грн.
Як вказано в п.5.1. Договору, умови та строки поставки Товару зазначаються у Додатках до цього Договору або у Рахунку на оплату, який містить істотні умови поставки.
З огляду на п. 5.3. Договору, перехід права власності на Товар від Постачальника до Покупця, а також приймання Товару по кількості та якості, здійснюється в момент передачі Товару за видатковою накладною. Датою передачі Товару є дата оформлення видаткової накладної, яка підписується представником Покупця. Підпис представника Покупця у видатковій накладній може бути завірений відтиском печатки Покупця та свідчить про отримання Товару Покупцем:
по кількості - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у видатковій накладній;
по якості - відповідно до показників та характеристик, зазначених у документах про якість та походження Товару.
Матеріалами справи підтверджено факт поставки обумовленого договором товару, а саме за видатковими накладними: №32491 від 13.04.2021 на суму 132332,54 грн, №32510 від 13.04.2021 на суму 531 134,81 грн, №32525 від 13.04.2021 на суму 5090,90 грн, №32528 від 13.04.2021 на суму 20433,17 грн, №32549 від 13.04.2021 на суму 2551,82 грн, №32554 від 13.04.2021 на суму 10243,58 грн, №29540 від 13.04.2021 на суму 4984,42 грн, №29547 від 13.04.2021 на суму 19937,66 грн, №34860 від 15.04.2021 на суму 2319,12 грн, №34865 від 15.04.2021 на суму 9261,50 грн (а.с.27-36).
Факт отримання товару за вказаними накладними відповідачами не спростовано. Товар повернутий позивачеві не був.
З огляду на положення п.3 Додатків №44/21/74/1-ЗЗР, №44/21/74/2-ПКД, №44/21/74/3-ЗЗР, №44/21/74/4-ЗЗР, №44/21/74/5-ЗЗР терміном для проведення розрахунків за Товар є 15.11.2021 (включно).
У визначений термін згідно п.3 Додатків №44/21/74/1-ЗЗР, №44/21/74/2-ПКД, №44/21/74/3-ЗЗР, №44/21/74/4-ЗЗР, №44/21/74/5-ЗЗР відповідач 1 повного розрахунку за Товар не здійснив, внаслідок чого утворилась заборгованість в загальному розмірі 512785,78 грн.
Щодо здійснених позивачем зарахувань сплачених відповідачем 1 коштів згідно платіжних доручень №593 від 11.03.2022 на суму 17500,00 грн (а.с.41) та №554 від 19.11.2021 на суму 60000,00 грн (а.с.39), в яких було відсутнє чітке призначення платежу, суд зазначає наступне.
В пункті 3.7. Договору сторони погодили, що у випадку відсутності у платіжному доручені інформації про реквізити Договору, додатків та/або видаткової накладної, отримані кошти зараховуються Постачальником на власний розсуд.
Враховуючи наведене, суд констатує правомірність порядку зарахувань позивачем отриманих коштів та зауважує про відсутність будь-яких заперечень з боку відповідачів щодо вчинення таких дій.
При цьому слід зауважити, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що після відкриття провадження у справі №902/306/22 відповідач частково сплатив суму заборгованості в розмірі 70000,00 грн (платіжне доручення №607 від 30.05.2022 на суму 70000,00 грн (а.с.147)). При цьому суд враховує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" звернулось до суду з заявою №407 від 21.04.2022 - 03.05.2022 (про що свідчить відмітка Укрпошти на конверті (а.с.86)), тоді як платіж, здійснений відповідачем 1, датується 30.05.2022. Крім того, дані обставини визнаються позивачем.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Зазначені висновки щодо застосування п.2 ч.1 ст.231 ГПК України викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №905/1584/15, від 06.03.2019 у справі №914/130/16.
За таких обставин, враховуючи, що внаслідок часткової сплати відповідачем 1 грошових коштів у розмірі 70000,00 грн за договором поставки №44/21/74 від 19.03.2021 сума заборгованості перед позивачем зменшилась на вказану суму, тому суд констатує, що у цій справі відсутній предмет спору щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 70000,00 грн, що є підставою для закриття провадження у цій частині.
Частиною 4 ст.231 ГПК України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Разом з цим, за відсутності волевиявлення позивача, судом не вирішується питання щодо розподілу судових витрат (судового збору в розмірі 1050,00 грн), пов'язаних з розглядом справи в частині стягнення 70000 грн основного боргу, провадження в якій закрито на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, що не позбавляє права Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" на звернення із заявою про розподіл витрат в зв'язку із задоволенням відповідачами позову в цій частині.
Вирішуючи питання щодо солідарного стягнення суми основного боргу з відповідача 1 та відповідача 2, судом враховано такі норми матеріального права.
Частинами 1, 2 ст.543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Частиною 1 ст.553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. В частині 2 названої статті встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Предметом Договору поруки сторони визначили зобов'язання Поручителя (відповідача 2) перед Кредитором (позивачем) солідарно відповідати за виконання Боржником (відповідачем 1) зобов'язання з погашення заборгованості в сумі 1000000,00 (один мільйон гривень 00 копійок) гривень з урахуванням ПДВ (п.2.1. Договору поруки). Пунктом 6.3. Договору поруки встановлено, що відповідальність Поручителя (відповідача 2) наступає у випадку, якщо Боржник (відповідач 1) не забезпечить повне погашення Заборгованості у строк до 15.11.2021 (включно).
Враховуючи наведені вище приписи законодавства щодо умов оплати товару та відсутність будь-яких доказів проведення повних розрахунків відповідачем 1 за отриманий товар в частині залишку боргу за вказаним договором поставки № 44/21/74 від 19.03.2021, а також умови договору поруки №19/03/1-2021 від 19.03.2021, позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованості в загальному розмірі 442785,78 грн з відповідача 1 та відповідача 2 (як поручителя) підлягають задоволенню, як правомірні та обґрунтовані.
Розглянувши вимогу позивача стосовно заявлених 48% річних, розрахованих в сумі 67434,84 грн за період з 16.11.2021 по 23.02.2022, суд зазначає наступне.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За умовами пункту 6.8. Договору, нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим Договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (Трьох) років. При цьому, вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього Договору про збільшення строків позовної давності та строків нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).
В пункті 6.7. Договору сторони дійшли згоди, що в разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати Товару у відповідності до умов цього Договору, Покупець, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника компенсаційний платіж в розмірі 48% (сорок вісім відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).
Здійснивши перевірку правильності нарахування компенсаційних нарахувань суд дійшов висновку про правомірність позову в межах заявлених вимог щодо стягнення 67434,84 грн 48% річних.
Вирішуючи питання щодо солідарного стягнення 48% річних в сумі 67434,84 грн з відповідача 1 та відповідача 2, суд зауважує наступне.
Задля забезпечення виконання зобов'язань відповідача 1 за Договором, 19.03.2021 між позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 2 укладено договір поруки №19/03/1-2021, предметом якого є зобов'язання Поручителя (відповідача 2) перед Кредитором (позивачем) солідарно відповідати за виконання Боржником (відповідачем 1) зобов'язання з погашення заборгованості в сумі 1000000,00 (один мільйон гривень 00 копійок) гривень з урахуванням ПДВ (п.2.1. Договору поруки №19/03/1-2021 від 19.03.2021).
Відповідно до ч.2 ст.554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки
Суд констатує, що в Договорі поруки №19/03/1-2021 від 19.03.2021 сторонами не визначеного іншого обсягу відповідальності відповідача 2 ніж той, що закріплений в ч.2 ст.554 ЦК України, а тому вимоги щодо солідарного стягнення 48% річних в сумі 67434,84 грн з відповідача 1 та відповідача 2 суд вважає правомірними та обґрунтованими.
Щодо вимог про стягнення пені, розрахованої в сумі 25906,21 грн за період з 16.11.2021 по 23.02.2022, суд дійшов таких висновків.
У відповідності до вимог ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із вимогами ч.6 ст.231 та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 6.2. Договору встановлено, що Покупець за несвоєчасну оплату Товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.
За умовами пункту 6.8. Договору, нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим Договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (Трьох) років. При цьому, вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього Договору про збільшення строків позовної давності та строків нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).
Здійснивши перевірку правильності нарахування штрафних санкцій, суд дійшов висновку про правомірність заявленого позову в межах заявлених вимог щодо стягнення 25906,21 грн пені солідарно з відповідача 1 та відповідача 2.
Стосовно вимоги про стягнення 24% процентів за користування чужими грошовими коштами, розрахованими в сумі 52936,34 грн за період з 16.11.2021 по 23.02.2022, що визначений позивачем в позовній заяві (а.с.8), суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1,5 ст.694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.
Умовами п.5 Додатків №44/21/74/1-ЗЗР, №44/21/74/2-ПКД, №44/21/74/3-ЗЗР, №44/21/74/4-ЗЗР, №44/21/74/5-ЗЗР передбачено, що у разі порушення Покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого Товару на строк більше 15 (П'ятнадцять) календарних днів, Покупець, відповідно до вимог ст.536 та ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 24 % (Двадцять чотири відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли Товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару.
Суд констатує, що передбачена умовами додатків до Договору плата за користування товарним кредитом у розмірі 24 % річних є за своєю правовою природою процентами за користування чужими грошовими коштами в розумінні ст.536 ЦК України.
Одночасне стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, 3% річних, штрафу, інфляційних втрат є правомірним. Зазначений висновок зроблений з урахуванням висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 10.09.2018 по справі №908/24/18, від 18.12.2018 по справі №908/639/18 та від 03.12.2019 по справі №902/235/19.
При перевірці правомірності визначення позивачем періоду у часі, протягом якого нараховані проценти за користування чужими грошовими коштами слід зазначити, що позивачем невірно обрано початок перебігу строку. Зокрема не враховано, що право на нарахування згідно п.5 Додатків №44/21/74/1-ЗЗР, №44/21/74/2-ПКД, №44/21/74/3-ЗЗР, №44/21/74/4-ЗЗР, №44/21/74/5-ЗЗР виникає у випадку порушення відповідачем 1 зобов'язань щодо оплати отриманого Товару на строк більше 15 календарних днів.
З огляду на положення п.3 Додатків №44/21/74/1-ЗЗР, №44/21/74/2-ПКД, №44/21/74/3-ЗЗР, №44/21/74/4-ЗЗР, №44/21/74/5-ЗЗР терміном для проведення розрахунків за Товар є 15.11.2021 (включно).
Відповідно до ч.1 ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З урахуванням наведеного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами правомірно здійснювати з 01.12.2021, а не з 16.11.2021 як це здійснено позивачем.
Також суд враховує положення п.1.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013, згідно яких суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши обрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами, враховуючи наведені вище висновки, не виходячи за межі періоду у часі, визначеного у позовній заяві, судом встановлено, що правомірним до стягнення з відповідачів є 28659,81 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відтак, позивачем неправомірно нараховано 24276,53 грн 24% процентів за користування чужими грошовими коштами за період по 23.02.2022, в зв'язку з чим позові в цій частині слід відмовити.
Розглядаючи клопотання відповідачів щодо зменшення розміру сум пені, 48% річних, 24% річних за користування чужими грошовими коштами, які підлягають стягненню, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Згідно із частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.625 ЦК України, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, згідно яких суд з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки та відсотків річних є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки та відсотків річних.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та відсотків річних та розмір, до яких вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Відповідачами долучено до матеріалів справи довідки, накази, акти обстеження та товарно-транспортні накладні (а.с.101-141), з яких слідує, що відповідачі втратили значну кількість продукції (яблук) внаслідок їх псування, а саме: 23485 кг яблук було втрачено відповідачем 2 та 36425 кг яблук було втрачено відповідачем 1.
Суд бере до уваги те, що основним видом діяльності відповідачів є вирощування зерняткових і кісточкових фруктів.
Приймаючи рішення про зменшення розміру пені та 48% річних суд взяв до уваги такі обставини:
- за період дії договірних відносин між позивачем та відповідачем 1, останнім погашено більше 40% від загальної суми заборгованості (в розмірі 295503,74 грн);
- відповідачами визнано основний борг в повному обсязі;
- інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом пред'явлення вимог про стягнення 24% процентів за користування чужими грошовими коштами;
- позивачем не подано доказів, які підтверджують факт понесення збитків в зв'язку з простроченням оплати поставленого товару згідно Договору поставки №44/21/74 від 19.03.2021 та їх розміру;
- покладення надмірного фінансового тягаря на відповідачів може призвести до погіршення їх матеріального становища, що може мати наслідком їх неплатоспроможність.
Судом враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, Велика Палата Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Тому суд вважає, що з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, наявні достатні правові підстави для зменшення розміру пені та 48% річних на 50% і таким чином стягненню підлягає пеня в розмірі 12953,11 грн та 48% річних в розмірі 33717,42 грн.
При цьому суд враховує висновки щодо застосування ст.694, 551 ЦК України та ст.233 ГК України, викладені в постанові Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №921/395/20, щодо неправомірності зменшення судом розміру процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі частини першої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України.
Суд критично оцінює твердження відповідачів про неможливість своєчасного виконання зобов'язань внаслідок настання форс-мажорних обставин - широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, відсутності попиту на продукцію, зниження вартості продукції на ринку та її псування як підстав для звільнення від відповідальності, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
В постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі N915/531/17, від 26.05.2020 у справі N918/289/19, від 17.12.2020 у справі N913/785/17 зроблено висновок про те, що:
- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання;
- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Пунктом 8.3.3. Договору передбачено, що підтвердженням форс-мажору є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчене настання та тривалість форс-мажору.
Отже, виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду та умов пункту 8.3.3. Договору, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України.
Однак, матеріали справи не містять відповідного сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які мали місце для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Суд також не приймає до уваги твердження щодо форс-мажорної обставини - широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України з огляду на те, що позивачем заявлено стягнення штрафних санкцій (пені) та 48% річних за період з 16.11.2021 по 23.02.2022, тобто до початку агресії Російської Федерації проти України.
З огляду на викладене, позов підлягає частковому задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Положення ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи №902/306/22, суд враховує положення частини 1 ст.130 ГПК України, згідно яких: "У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову."
З огляду на те, що у відзиві від 03.06.2022 (а.с.99) відповідачі визнали позов в частині стягнення основного боргу до початку розгляду справи по суті, суд, керуючись зазначеними положеннями закону, дійшов висновку про покладення на них сплаченого судового збору за подання позову в цій частині, в розмірі 50% (виходячи з суми задоволених вимог в розмірі 442785,78 грн) - 3320,90 грн. При цьому питання щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору в розмірі 3320,89 грн за подання позову в частині стягнення 442785,78 грн основного боргу судом не вирішується за відсутності відповідного волевиявлення позивача.
За правилами ст.129 ГПК України на відповідачів також покладається відшкодування судового збору, пропорційно розміру правомірно заявлених позовних вимог в частині стягнення пені, 48% річних та 24% процентів за користування чужими грошовими - в сумі 1830,01 грн.
В зв'язку з відмовою в задоволенні позову в частині стягнення 24276,53 грн - 24% процентів за користування чужими коштами, судовий збір в розмірі 364,15 грн залишається за позивачем.
Також суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Водночас, відповідно до ч.1 ст.221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Разом з тим, варто зауважити, що позивачем жодних заяв про вирішення питання про розподіл судових витрат в порядку ст.221 ГПК України не подавалось, а відтак суд в даному рішенні вирішує питання про розподіл судових витрат в частині оплати вартості витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката.
Відповідно до ст.126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Враховуючи, що матеріали справи не містяться належних доказів, які підтверджують понесені позивачем витрати під час розгляду справи №902/306/22 на професійну правову допомогу, відсутні підстави для покладення їх на відповідачів.
Керуючись п.2 ч.1 ст.231, ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження у справі №902/306/22 в частині стягнення основного боргу в сумі 70000,00 грн.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути солідарно з Селянського (фермерського) господарства "Садівник" (ідентифікаційний код юридичної особи: 32025982, місцезнаходження: Україна, 23536, Вінницька обл., Шаргородський р-н, с.Рахни Лісові, вул.Центральна, буд.81) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (ідентифікаційний код юридичної особи: 43106699, місцезнаходження: Україна, 08467, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с.Чопилки, вул.Богдана Хмельницького, буд.35) 442785,78 грн основного боргу; 12953,11 грн пені; 33717,42 грн 48% річних; 28659,81 грн 24% процентів за користування чужими коштами.
4. Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Водолій" (ідентифікаційний код юридичної особи: 30355390, місцезнаходження: Україна, 23536, Вінницька обл., Шаргородський р-н, с.Рахни Лісові, вул.Центральна, буд.79) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (ідентифікаційний код юридичної особи: 43106699, місцезнаходження: Україна, 08467, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с.Чопилки, вул.Богдана Хмельницького, буд.35) 442785,78 грн основного боргу; 12953,11 грн пені; 33717,42 грн 48% річних; 28659,81 грн 24% процентів за користування чужими коштами.
5. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Садівник" (ідентифікаційний код юридичної особи: 32025982, місцезнаходження: Україна, 23536, Вінницька обл., Шаргородський р-н, с.Рахни Лісові, вул.Центральна, буд.81) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (ідентифікаційний код юридичної особи: 43106699, місцезнаходження: Україна, 08467, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с.Чопилки, вул.Богдана Хмельницького, буд.35) 2575,46 грн витрат по сплаті судового збору.
6. Стягнути з Приватного підприємства "Водолій" (ідентифікаційний код юридичної особи: 30355390, місцезнаходження: Україна, 23536, Вінницька обл., Шаргородський р-н, с.Рахни Лісові, вул.Центральна, буд.79) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (ідентифікаційний код юридичної особи: 43106699, місцезнаходження: Україна, 08467, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с.Чопилки, вул.Богдана Хмельницького, буд.35) 2575,46 грн витрат по сплаті судового збору.
7. В позові в частині стягнення 12953,10 грн пені, 33717,42 грн 48% річних, 24276,53 грн 24% процентів за користування чужими коштами - відмовити.
8. Судовий збір в розмірі 364,15 грн залишити за позивачем.
9. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
10. Примірник повного судового рішення надіслати згідно переліку.
Відповідно до ч.6 ст.233 ГПК України, у зв'язку із значним обсягом досліджуваних обставин і обумовленою цим складністю, а також загрозою ракетних ударів по всій території України та тривалою повітряною тривогою, що мала місце в зв'язку з цим, складання повного тексту рішення суду відкладено на строк не більш як десять днів.
Повне рішення складено 24 жовтня 2022 р.
Суддя Нешик О.С.
віддрук. прим.:
1 - до справи,
2 - Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (d.pustovoitov@monblan.org; office@eridon.ua);
3 - представнику Селянському (фермерському) господарству "Садівник" та Приватному підприємству "Водолій" адвокату Балтаку О.О. (ІНФОРМАЦІЯ_1)